Ухвала

від 04.12.2013 по справі 826/12452/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/12452/13-а (у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

04 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Петрика І.Й.,

Собківа Я.М.

при секретарі Шевчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Райсіо Україна" до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними дій, стягнення надмірно сплачених митних платежів, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2013 року позов ТОВ «Райсіо Україна» задоволено частково. Визнано протиправною відмову Київської міжрегіональної митниці Міндоходів здійснити підготовку та направлення до виконання органу Державного казначейства України висновку про повернення з Державного бюджету України надмірно зарахованих до бюджету митних платежів в сумі 932 946,34 грн. (дев'ятсот тридцять дві тисячі дев'ятсот сорок шість грн. 34 коп.), з яких: 777 455,35 грн. (сімсот сімдесят сім тисяч чотириста п'ятдесят п'ять грн. 35 коп.) - ввізне мито, 155 490,99 грн. (сто п'ятдесят п'ять тисяч чотириста дев'яносто грн. 99 коп.) - податок на додану вартість, сплачених товариством з обмеженою відповідальністю "Райсіо Україна". В іншій частині позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, відповідачем Київською міжрегіональною митницею Міндоходів подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду, як таку, що прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до положень ч.1 ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи у порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно зі ст.198 ч.1 п.1 та ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин 2, 3 статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу. Суд апеляційної інстанції може встановити нові обставини, якщо вони не встановлювалися судом першої інстанції у зв'язку із неправильним застосуванням норм матеріального права.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для підготовки Митним органом Висновку про повернення коштів згідно додатку №1 №611/147, а тому оскаржувана відмова Київської міжрегіональної митниці Міндоходів від 02.07.2013 року про повернення надмірно сплачених митних платежів є протиправною.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного адміністративного суду з наступних мотивів.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ТОВ "Райсіо Україна", здійснюючи у листопаді 2010 року митне декларування "пластівців гречаних" та "пластівців пшоняних", подало до Київської регіональної митниці ВМО "Подільський": 01.11.2010 - вантажну митну декларацію № 100000020/2010/705443 на "пластівці пшоняні"; 29.11.2010 - вантажну митну декларацію №100000020/2010/705899 на "пластівці гречані".

Київською регіональною митницею ВМО "Подільський" було проведено митний огляд продукції, про що був складений Акт від 29.11.2010, та відібрано проби та зразки "пластівців гречаних" та "пластівців пшоняних" для вирішення спірного питання правильності класифікації та кодування Товару. Відібрані проби та зразки "пластівців пшоняних" та "пластівців гречаних" були направлені з відповідними запитами до Відділу контролю митної вартості та класифікації товарів (далі - ВКМВтаКТ) Київської регіональної митниці.

ВКМВтаКТ Київської регіональної митниці за результатами розгляду запитів було прийнято Рішення про визначення коду товару № КТ-100-3350-10 від 02.11.2010 та № КТ-100-3350-10 від 22.12.2010, відповідно до яких для "пластівців пшоняних" був встановлений інший код товару, а саме - 1904 2099 00, та Рішення про визначення коду товару № КТ-100-3794-10 від 23.12.2010, відповідно до якого для "пластівців гречаних" був також встановлений інший код товару, а саме 1904 2099 00. Відповідно до цих рішень було змінено формулювання, що міститься у графі 31 вантажно-митних декларацій.

Київська регіональна митниця у прийнятих рішеннях про визначення країни походження товару № 100000020/2010/0534/1 від 30.12.2010, № 100000020/2010/0536/1 від 30.12.2010 та № 100000020/2010/0535/1 від 30.12.2010 відмовила позивачу у застосуванні преференційного режиму в оподаткуванні "пластівців гречаних" та "пластівців пшоняних" на підставі невідповідності критерію походження товару, зазначеного у графі 9 Сертифікатів про походження товару форми СТ-1, коду, задекларованому у вантажно-митній декларації.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 18.12.2012 по справі № К/9991/29405/12, Рішення про визначення коду товару № КТ-100-3350-10 від 02.11.2010, № КТ-100-3350-10 від 22.12.2010 та № КТ-100-3794-10 від 23.12.2010 були скасовані, у зв'язку з чим позивач звернувся із позовами про скасування податкових повідомлень-рішень на підставі невідповідності критерію походження товару.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.02.2013 по справі № 2а-11026/11/2670, яка була залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013 і набрала законної сили, а також постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.02.2013 по справі № 2а-16680/11/2670 податкові повідомлення-рішення №№ 133 від 24.06.2011, 134 від 24.06.2011, 173 від 27.07.2011, 174 від 27.07.2011, прийняті за даними документальних перевірок позивача, на підставі невідповідності критерію походження товару, зазначеного у графі 9 Сертифікатів про походження товару форми СТ-1, коду, задекларованому у вантажно-митній декларації, були скасовані.

Таким чином, за період з 17.12.2010 по 01.03.2013 позивачем було надмірно сплачено до держбюджету 932 946,34 грн. (дев'ятсот тридцять дві тисячі дев'ятсот сорок шість грн. 34 коп.), з яких: 777 455,35 грн. (сімсот сімдесят сім тисяч чотириста п'ятдесят п'ять грн. 35 коп.) - ввізне мито, 155 490,99 грн. (сто п'ятдесят п'ять тисяч чотириста дев'яносто грн. 99 коп. - ПДВ.

18.06.2013 позивач звернувся до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів із заявою від 18.06.2013 року № 33 про повернення митних платежів, надмірно сплачених до бюджету, однак відповідач листом від 02.07.2013 № 14.1/2-11/13-19 позивачу відмовив у поверненні вказаних митних платежів, посилаючись на те, що дія наказу Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20.07.2007 № 611/147 "Про затвердження Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи" не поширюється на виконання судових рішень про повернення помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів.

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Згідно з ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій України» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Згідно з ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

У разі визнання незаконними (протиправними) індивідуальні акти, в даному випадку - рішення про визначення коду товару №КТ-100-3350-10 від 02.11.2010р. та № КТ-100-3350-10 від 22.12.2010р., є такими, що не діють з моменту їх прийняття (викладена у абз.8 постанови Верховного суду України від 8 грудня 2009 року по справі 21-1573во09 правова позиція Верховного Суду України).

Повернення надмірно сплачених коштів здійснюється на підставі статті 301 Митного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України та згідно з Порядком повернення платниками податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Держмитслужби України від 20.07.2007 року № 618 (далі - Порядок № 618).

Відповідно до п.43.1ст. 43 Кодексу, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Відповідно до статті 301 МК України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів митний орган не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

Тобто, норми митного та податкового законодавства, які регулюють порядок повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, взаємодіють одна з одною.

Відповідно до пп. 14.1.115, п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Згідно пп.17.1.10 п. 17.1 ст. 17 цього Кодексу, платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно п.43.3 ст. 43 Податкового кодексу України, обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються органом державної податкової служби на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. З аналізу даних норм вбачається, що законодавцем встановлено конкретні строки давності щодо права платників податків на звернення із заявою про повернення відповідних сум надміру сплачених грошових зобов'язань.

Пунктом 2 розділу 2 Порядку №618 для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Листом відповідача від 02.07.2013 № 14.1/2-11/13-19 позивачу було відмовлено у поверненні митних платежів, посилаючись на те, що дія наказу Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20.07.2007 № 611/147 "Про затвердження Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи" не поширюється на виконання судових рішень про повернення помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів.

Однак таку відмову колегія суддів вважає незаконною та необґрунтованою, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 25 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, за рішенням, прийнятим державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.

Частиною 2 ст. 45 Кодексу встановлено, що Державна казначейська служба України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що відсутні жодні обмеження для повернення ТОВ «Райсіо Україна»» надміру сплачених сум грошового зобов'язання, а дії Київської міжрегіонального митниці Міндоходів свідчать про те, що митний орган протиправно ухилився від виконання покладених на нього чинним законодавством обов'язків щодо повернення зайво сплачених сум.

Враховуючи при цьому порушення прав та законних інтересів позивача як платника податків, які потребують відновлення, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог в частині.

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено з матеріалів справи органом Київською міжрегіональною митницею Міндоходів, як суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України, не надано суду жодного належного доказу щодо мотивованої відмови у наданні висновку.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 41, 160,198,200, 205,206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали складено та підписано 04.12.13р.

Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович

Судді: І.Й. Петрик

Я.М. Собків

.

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.