Ухвала

від 04.12.2013 по справі 812/862/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" грудня 2013 р. м. Київ К/800/20155/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Муравйова О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ровеньках Луганської області Державної податкової служби

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04.02.2013 року

та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013 року

у справі № 812/862/13-а

за позовом Державної податкової інспекції у м. Ровеньках Луганської області Державної податкової служби (далі - позивач, ДПІ у м. Ровеньках Луганської області ДПС)

до комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора» Ясенівської селищної ради (далі - відповідач, КП «ЖЕК» Ясенівської сільради)

про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість та накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходиться у банках, -

ВСТАНОВИЛА:

ДПІ у м. Ровеньках Луганської області ДПС звернулась у січні 2013 року до суду з адміністративним позовом до КП «ЖЕК» Ясенівської сільради про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість з рахунків у банках, обслуговуючих платника податків у розмірі 66 389,81 гривень та накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банках.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 04.02.2013 року позов задоволено частково: стягнуто з КП «ЖЕК» Ясенівської сільради з рахунків у банках, обслуговуючого платника податків, податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 66 389,81 гривень в доход Державного бюджету України. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013 року апеляційну скаргу ДПІ у м. Ровеньках Луганської області ДПС на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04.02.2013 року задоволено частково. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04.02.2013 року про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість з рахунків у банках, обслуговуючих платника податків у розмірі 66 389,81 гривень та накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банках, змінена в частині обґрунтування висновків суду. В іншій частині, постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04.02.2013 року залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови накласти арешт на кошти та інші цінності, що знаходиться в банках, відповідно до п.п. 20.1.17 ст. 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України), які обслуговують платника податку КП «ЖЕК» Ясенівської сільради до повного погашення суми податкового боргу та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій в цій частині були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

З наданих позивачем документів вбачається, що в силу положень ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України позивач ДПІ у м. Ровеньках Луганської області ДПС підлягає заміні його правонаступником Державною податковою інспекцією у м. Ровеньках Головного управління Міндоходів у Луганській області.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Враховуючи те, що касатор-позивач оскаржує судові рішення в частині відмови задоволення позовних вимог, відповідачем дані рішення в цій частині не оскаржені, касаційна інстанція не знаходить необхідності аналізувати решту судових рішень, перевіряючи їх законність та обґрунтованість.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що КП «ЖЕК» Ясенівської сільради зареєстровано виконавчим комітетом Ровеньківської міської ради Луганської області 02.04.2009 року № 13891020000000642, знаходиться на податковому обліку в ДПІ у м. Ровеньках Луганської області ДПС з 06.04.2009 року за № 29 та є платником податку на додану вартість з 23.04.2009 року.

Відповідно до податкових декларацій з податку на додану вартість від 12.09.2012 року № 9055303151 за серпень 2012 року, від 10.10.2012 року № 9062333059 за вересень 2012 року, від 16.11.2012 року № 9072154021 за жовтень 2012 року, відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 21 993,00 гривні, 19 725,00 гривень, 22 187,00 гривень відповідно.

За несвоєчасну сплату самостійно визначеного зобов'язання з податку на додану вартість відповідачу нарахована пеня у розмірі 2484,81 гривні, що підтверджується розрахунком пені та карткою особового рахунку.

ДПІ у м. Ровеньках Луганської області ДПС було складено першу податкову вимогу від 01.07.2009 року № 1/129 та другу податкову вимогу від 31.07.2012 року № 2/154, які були вручені відповідачу. Доказів про відкликання податкових вимог суду не надано.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги частково виходив з того, що відповідачем податковий борг у добровільному порядку не сплачено, отже сума боргу відповідно до п. 95.3 ст. 95 ПК України підлягає стягненню. Щодо решти позовних вимог про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банках, у рахунок погашення податкового боргу, суд першої інстанції зазначив, що вказані позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивач не виконав ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 23.01.2013 року, якою суб'єкта владних повноважень було зобов'язано надати письмові пояснення з документальним підтвердженням щодо обґрунтування позовних вимог в частині накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банках, шляхом зазначення банківських установ, номерів розрахункових рахунків на яких знаходяться грошові кошти, конкретизувавши на які саме інші цінності та в межах яких сум необхідно накласти арешт.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банках, але з інших підстав, а саме оскільки податковим органом не надано суду доказів вжиття ним будь-яких заходів щодо погашення відповідачем податкового боргу і відсутності у відповідача майна для погашення податкового боргу, що є умовою виникнення у податкового органу права на звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банках.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банках, але вважає, що судом апеляційної інстанції вірно змінені обґрунтування висновків суду першої інстанції в цій частині, з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 20.1.17. п. 20.1 статті 20 ПК України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Отже, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що з наведеної норми вбачається, що право звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти, виникає у податкового органу в разі одночасної наявності двох умов: наявність у платника податків податкового боргу та відсутність майна для його погашення.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що наявність у відповідача - платника податків податкового боргу позивачем доведена, але позивачем не доведено відсутність у відповідача майна для погашення зазначеного боргу.

Стаття 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банках, але вважає, що судом апеляційної інстанції вірно зазначені інші для відмови в позові, а саме оскільки податковим органом не надано суду доказів вжиття ним будь-яких заходів щодо погашення відповідачем податкового боргу і відсутності у відповідача майна для погашення податкового боргу, що є умовою виникнення у податкового органу права на звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банках.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 55, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Допустити по даній справі заміну позивача - Державної податкової інспекції у м. Ровеньках Луганської області Державної податкової служби його правонаступником - Державною податковою інспекцією у м. Ровеньках Головного управління Міндоходів у Луганській області.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ровеньках Головного управління Міндоходів у Луганській області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013 року у справі № 812/862/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

О.В. Муравйов