Постанова

від 20.02.2007 по справі 10/5-на

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/5-НА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"20" лютого 2007 р.                                                            Справа №10/5-НА

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Містраль" м. Хмельницький    

до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому

про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.12.2006р. №0000202340/0/5496          

Суддя  Виноградова В.В.                    Секретар судового засідання Матущак В.В.

Представники сторін:

позивача         Колісник Б.О. –за довіреністю №2 від 20.01.2007р.

                         Сельський А.С.- за довіреністю від 19.02.2007р.

                         Нищенко Є.В.  за довіреністю від 19.02.2007р.

відповідача             Мельник В.В. –за довіреністю №603/9/10-2 від 15.01.2007р.

Постанова виноситься 20.02.2007р. , так як в судовому засіданні оголошувалась перерва.

          В судовому засіданні згідно ч.3 ст.160 КАСУ проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

         Суть спору:   

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати  прийняте ДПІ у м. Хмельницькому податкове повідомлення-рішення від 20.12.2006р. №0000202340/0/5496 про донарахування позивачу 9105 грн. податку на прибуток та 3642 грн. штрафних санкцій, оскільки викладені в акті перевірки висновки не відповідають вимогам чинного законодавства.

Посилається на те, що в оспорюваному податковому повідомленні-рішенні згідно вимог Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування (фінансових) санкцій (затвердж. наказом ДПА України від 21.06.2001р. №253), надалі –Порядку №253, мають вказуватись дійсні підстави його винесення, зокрема, конкретний підпункт підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21.12.2000р. №2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (надалі —Закон №2181), у зв'язку з чим форма "Р" в якості підстав винесення податкового повідомлення-рішення містить відповідну графу для посилання на конкретний підпункт і статтю Закону №2181.

Зазначає, що згідно п. 6.1 статті 6 Закону №2181, який передбачає, що у разі, коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому серед інших даних, також обов'язково мають бути зазначені підстави для такого нарахування.

У податковому повідомленні-рішенні від 20.12.2006 року за №0000202340/0/5496 не вказано, на підставі якого саме підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону №2181 винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Стверджує, що відповідачем було порушено пункт 6.1 статті 6 Закону України від 21.12.2000р. №2181 та пункт 3.2 розділу 3 Порядку №253.

Позивач звертає увагу на те, що в акті перевірки не вказано, в чому саме проявилось порушення пункту 5.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.1997р. (надалі - Закон №283), який саме абзац вказаного пункту було порушено Позивачем і яким чином, тобто, що саме було зроблено Позивачем не так, як того вимагає саме пункт 5.9. статті 5 Закону №283 і у зв'язку з чим, на думку Відповідача, має місце завищення Позивачем валових витрат.

При цьому, зазначає, що відповідачем було порушено п.1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005р. №327, зареєстрованим в Мін'юсті 25.08.2005р. за №925/11205 (надалі - Порядок №327), яким визначено, що "факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів, та підпункт 2.3.2 пункту 2.3 розділу 2 цього ж Порядку, яким передбачено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Зазначає, що в акті перевірки не вказано, які саме запаси на визначену Відповідачем суму в розмірі 36512грн. не відображено в додатку до Декларації з податку на прибуток підприємства (стор.19, другий абзац знизу), не вказано, звідки (на підставі яких первинних документів).

Вважає безпідставним та таким, що суперечить чинному законодавству висновок відповідача про те, що позивачем завищено валові витрати в зв'язку із завищенням убутку балансової вартості запасів ,які на думку відповідача не були використані в господарській діяльності позивача.

В обґрунтування даного твердження посилається на основні ознаки ( направлення на отримання доходу)  та визначення господарської діяльності , даної в п.1.32 статті 1 Закону №283 , продажу товарів. Тому стверджує, що всі договори, перераховані в акті перевірки, по яким рахувалась дебіторська заборгованість були спрямовані на отримання доходу і є господарською діяльністю позивача. Суми дебіторської заборгованості згідно чинного законодавства були списані в бухгалтерському обліку як безнадійна заборгованість. Тому відповідно до п.п.5.2.8 ст. 5 Закону №283 вони включені до складу валових витрат .  

Вказує на те, що чинним законодавством не передбачено, що при списанні безнадійної заборгованості відгружені і неоплачені товари слід розглядати як використані поза межами господарської діяльності , і що не отримання доходу в таких випадках розглядається як непов'язаність цих операцій з господарською діяльністю підприємства, тому висновок відповідача, зроблений в акті перевірки безпідставний.

Вважає необґрунтованим висновок Відповідача про те, що „відображені раніше  валові витрати  при  відгрузці товарів підлягають коригуванню як такі, що не відповідають вимогам п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №283. Свою позицію обґрунтовує тим, що при придбанні товарів ,які були продані згідно договорів  позивач збільшив валові витрати згідно з п.п5.2.1 п.5.2.ст..5 Закону №283.При продажу в подальшому товарів , позивач відповідно до п.п.11.3.1 ст.11 Закону №283 по першій події збільшив валовий дохід і сплатив податок на прибуток, і це була інша, відмінна від першої операція. Оскільки покупці не розрахувались за товар і заборгованість визнана безнадійною, позивач відповідно до п.п.5.2.8 п.5.2 ст.5 Закону №283 збільшив валові витрати на суму безнадійної заборгованості і тим самим скорегував переплачений раніше по першій події податок на прибуток.

Позивач звертає увагу на те, що Відповідачем в Акті перевірки по одному і тому самому факту завищення валових витрат двічі визначено абсолютно різні суми, на які, на думку Відповідача, Позивачем було завищено валові витрати у IV кварталі 2005 року.

Крім того, враховуючи те, що не вбачається, за можливе визначити ,як відповідачем була визначена сума недоплати  та враховуючи розбіжності в сумах , на які на думку відповідача , позивачем було завищено валові витрати стверджує, що є підстави для висновку про невірне та безпідставне визначення відповідачем суми податкових зобов'язань з податку на прибуток  та відповідно неправильне визначення суми штрафних санкцій.

В додаткових письмових поясненнях від 07.02.2007р. зазначає, що позивачем при поданні декларації про прибуток підприємства за 1 квартал 2001р. зменшення валового доходу на вартість відвантажених товарів було відображено у поданому разом з декларацією про прибуток підприємства за 1 квартал 2001р. повідомленні про зменшення валового доходу по операціях , пов'язаних із реалізацією товарів ( виконання робіт, надання послуг) за 1 квартал 2001р. Це було відображено і у відповідних рядках декларації про прибуток підприємства за 1 квартал 2001р. та в додатку „Є” до неї  як передбачено вимогами Порядку повідомлення про зменшення валового доходу по операціях ,пов'язаних з реалізацією товарів( затверджено наказом ДПА України №256 від 28.07.1997р. та Порядку складання декларації про прибуток підприємства ( затверджено наказом ДПА України №214 від 08.07.1997р.) .

Робить висновок про те, що відповідачем , визначивши за вказаний період податкові зобов'язання  було порушено п.15.1 ст. 15 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” , пропущено 1095 днів для визначення суми податкового зобов'язання, тому платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання , а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. Крім того, посилається на акт комплексної документальної перевірки №376 від 01.08.2002р. в якому не зазначалось про порушення коригування валових доходів.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що викладені в акті перевірки порушення відповідають фактичним обставинам справи.

Посилається на те, що згідно Порядку № 253 податковим органом правомірно винесено податкове повідомлення-рішення № 0000202340/0/5496 по формі “Р” на загальну суму 12747 грн. (де основний платіж 9105 грн., штрафна санкція -3642 грн.) з посиланням на п.п. 4.2.2 Закону України №2181, який є підставою для здійснення розрахунку суми податкового зобов'язання, зазначено також номер та дату акту перевірки. Проте, помилкове незазначення, на підставі якого саме підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону №2181 винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не дає підстав вважати його таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідач вважає, що висновки, викладені в акті перевірки є такими, що відповідають нормам чинного законодавства, містять систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового законодавства, а також викладені обставини фінансово-господарської діяльності позивача, які мають значення до фактів виявлених порушень. Звертає увагу на те, що  на підприємстві станом на 01.12.2005 р. рахувалась дебіторська заборгованість, по якій минув термін позовної давності, в сумі 43814 грн. (в т. ч. ПДВ 7302 грн.). В грудні 2005р. дана заборгованість списана як безнадійна .При цьому, на дату списання безнадійної заборгованості товари, відгружені і неоплачені, класифікуються, як такі, що використані поза межами господарської діяльності платника податку.

Посилаючись на п.1.32 ст.1 Закону №238, вважає, що оскільки підприємство не отримало доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, тому дана операція не пов'язана з господарською діяльністю підприємства. Робить висновок, що відображені раніше валові витрати при відгрузці товарів, підлягають коригуванню як такі, що не відповідають вимогам п.5.1, пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону №238.

Звертає увагу на те, що перевіркою встановлено, що в порушення п.5.9 ст.5 Закону платником не вірно визначався приріст (убуток) балансової вартості товарів, матеріалів і малоцінних предметів. Порушення виникли за рахунок того, що в додатку до Декларації з податку на прибуток підприємства за ІУкв. 2005р.- К1/1 "Розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів" не відображено запаси, які не використані у господарській діяльності підприємства на суму 36512 грн., що призвело до завищення валових витрат в 1У кв. 2005 р. на 36512 грн. Визначений, за даними перевірки, убуток балансової вартості за ІУ кв. 2005 р. склав 321107 грн., по даних декларації підприємства - 357529 грн., різниця 36422 грн.

Відповідач пояснює, що різниця між сумами, які відображені в акті перевірки, виникла тому, що звітність за 2005 рік подавалась в тисячах гривень з одним десятковим знаком, а за 2006 рік звітність подавалась в гривнях. Для співставлення даних в порівняльній таблиці по валових витратах - дані за 2005 рік переведені в гривні, тобто заокруглені, - звідси і різниця, що складає 90 грн.

За таких обставин відповідач вважає, що позовні вимоги позивача нормативно необґрунтовані, а тому не підлягають задоволенню, просить у позові відмовити.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення  представників  сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких  ґрунтується позовна вимога і заперечення проти позову, дослідивши докази, судом  встановлено наступне.

Працівниками відділу документальних перевірок управління контрольно-перевірочної роботи ДПА у Хмельницькій області була проведена виїзна планова документальна перевірка з питань дотримання ТОВ „Містраль” м. Хмельницький вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005р. по 30.09.2006р., за результатами якої складено акт перевірки від 14.12.2006р. №56/2304/14145156.

Зроблено висновок, що порушено п.51 п.п.5.2.1,п.5.2,п.5.9.ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” №283-97-ВР від 22.05.1997р.(із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток за 2005р. на суму 9105 грн. Перевіркою встановлено порушення позивачем п.5.9 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” №283-97-ВР від 22.05.1997р. (із змінами та доповненнями), а саме платником невірно визначався убуток балансової вартості товарів, матеріалів і малоцінних предметів. Вказані порушення виникли внаслідок того, що в додатку до Декларації з податку на прибуток підприємства К1/1 „розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів” не відображено запаси, які не використані в господарській діяльності підприємства в 4 кварталі 2005р. –36512 грн.

Перевіркою зафіксовано, що станом на 01.12.2005р. на підприємстві рахувалось дебіторська заборгованість, по якій минув термін позовної давності в сумі 43814 грн. (в т.ч. 7302 грн.) по наступних підприємствах, саме: Кооператив "РЕА", м. Одеса, за відгружені товари на суму 28433 грн. по накладні № 238 від 07.07.1998 р.; ПП "Караван 2000", м. Київ, за відгружені товари на суму 9070 грн. по накладні № 900 від 25.09.2000р.; ТОВ "Амос", м. Київ, за відгружені товари на суму 998 грн. по накладні № 880 від 22.09.2000 р.; ТОВ "БРІЗ клуб'", м. Київ, за відгружені товари на суму сумі 618 грн. по накладній №.2880 від 06.01.2001р.; ТОВ "Прод-альянс", м. Київ, за відгружені товари на суму 618 грн. по накладній № 4590 від 22.08.2000 р.; ТОВ "ТД Інтер Алюр", м. Київ, за відгружені товари на суму 440 грн. по накладній №1066 від 12.10.2000р.; "Колорит", м. Київ, за відгружені товари на суму 1499 гри. по накладній № 703, № 846 від 24.03.2000 р.; ПП "Елітстройторг", м. Київ, за відгружені товари на суму 1268 грн. по накладній №948 від 06.04.2000 р.); ТОВ "Ляна Інтер", Київ, за відгружені товари на суму 870 грн. по накладній №892 від 31.03.2000 р. Рішеннями суду різних рівнів вищевказані боржники визнані банкрутами.

При цьому, перевіряючими зафіксовано, що ТОВ "Містраль" в грудні 2005р. списало безнадійну дебіторську заборгованість в сумі 28432 грн. за рахунок безнадійних боргів та в сумі 15382 грн. за рахунок резерву сумнівних боргів. При цьому, податковим органом зроблено висновок про те, що на  дату списання безнадійної заборгованості товари, відгружені і неоплачені, класифікуються як такі, що використані поза межами господарської діяльності платника податку. А так як підприємство не отримало доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, дана операція не пов'язана з господарською діяльністю підприємства.

Зроблено висновок, що відображені раніше валові витрати при відгрузці товарів, підлягають коригуванню як такі, що не відповідають вимогам п.5.1, пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”. Зафіксовано, що за даними перевірки, убуток балансової вартості за ІУ кв. 2005 р. склав 321107 грн., по даних Декларації підприємства - 357529 грн., різниця складає 36422 грн. Встановлено, що завищення підприємством убутку балансової вартості запасів призвело до завищення валових витрат на суму 36422 грн. (90 грн. за рахунок заокруглень), в т.ч. в 4 кварталі 2005р. –36422 грн.

На підставі акту перевірки №56/2304/14145156 від 14.12.2006р., податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення №0000202340/0/5496 від 20.12.2006р., яким визначено ТОВ „Містраль” м. Хмельницький податкове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 9105 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 3642 грн., всього на загальну суму 12740 грн.

Позивач, не погоджуючись з вищенаведеним податковим повідомленням-рішенням, просить суд його скасувати як таке, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Досліджуючи надані сторонами докази, наведені представниками сторін міркування та заперечення,  оцінюючи їх в сукупності, судом  приймається до уваги наступне:

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до п.5.1.ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” №283 від 22.05.1997р. ( із змінами та доповненнями) валові  витрати  виробництва  та  обігу  (далі  - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. При цьому згідно п. 5.2.1 вищезазначеної статті до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

          Як вбачається із матеріалів справи, висновки податкового органу, викладені в акті документальної планової перевірки №56/2304/14145156 від 14.12.2006р. про те, що позивачем завищено валові витрати, базуються на тому, що позивачем було завищено убуток балансової вартості запасів, які не були використані в господарській діяльності позивача. При цьому, невикористання цих запасів в господарській діяльності мало місце тому, що була наявна дебіторська заборгованість підприємств перед позивачем. Актом перевірки (абз.2 стор. 20 акту) зазначено, що всі боржники за наведеними в акті перевірки договорами визнані банкрутами.

Відповідно до п.1.32. ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” визначено, що господарська діяльність –це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Як передбачено п.1.31 ст. 1 Закону № 334 продаж товарів –це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Позивачем надано докази (накладні) на відпуск товару контрагентам зазначеним в акті перевірки і  які не оплатили  даний товар. В матеріали справи позивачем надано рішення арбітражного суду м. Києва про стягнення із боржників заборгованості за поставлений товар (рішення від 09.08.2000р. по справі №20/261 про стягнення із ПП „Елістройторг” 2294,61 грн., рішення від 20.04.2001р. по справі №24/197 про стягнення з ТОВ „Бріз клуб” 663,84 грн., рішення від 09.08.2000р. по справі №20/264 про стягнення з ТОВ „Ляна-Інтер” 961,04 грн., рішення від 09.08.2000р.  по справі №20/263 про стягнення з ДП „Колорит” 1908,76 грн., рішення від 16.01.2001р. по справі №2/8 про стягнення з ПП „Караван-2000” 11540,76 грн., рішення від 27.03.2001р. по справі №2/141 про стягнення з ТОВ „Торговий дім „Інтер Алюр” 596,75 грн., рішення від 26.12.2000р. по справі №22/462 про стягнення з ТОВ „Про-Альянс” м. Київ 748,51 грн., рішення від 26.12.2000р. по справі №22/461 про стягнення з ТОВ „Амос” 1089,10 грн., рішення від 19.04.1999р. по справі №17-9/1521 про стягнення з кооперативу РЕА” 30864,50 грн.)

Податковим органом під час перевірки та в судовому засіданні не спростовуються доводи позивача , що всі договори, за якими відбувся продаж товарів і по яким станом на 01.12.2005р. рахувалась дебіторська заборгованість, передбачали отримання позивачем від контрагентів компенсації (плати) за відгружені за цими договорами товари.

За таких обставин метою укладання вказаних договорів було отримання доходу. При цьому, відповідно до довідки управління статистики у Хмельницькій області №1872 основним видом діяльності підприємства позивача є оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

          Таким чином, судом приймаються до уваги доводи позивача про те, що відгружені позивачем товари згідно укладених з суб'єктами господарювання договорів, які не були оплачені останніми, були використані саме в господарській діяльності позивача, оскільки такі договора передбачали намір позивача на отримання доходу, що відповідає вимогам п.1.32 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” .

          Згідно п.п. 5.2.8 п. 5.2 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено , що до складу валових витрат включаються (крім іншого) суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку.

З матеріалі справи вбачається, що позивачем вчинялись заходи щодо стягнення заборгованості по вказаних договорах, про що свідчать рішення арбітражного суду м. Києва про стягнення заборгованості, і такі заходи позитивного результату не дали.

Відповідно до положень п.12.1. ст. 12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” який регулює порядок  врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості,  платник податку - продавець товарів (робіт, послуг) має право збільшити суму валових витрат звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у поточному або попередніх звітному податкових періодах у разі коли покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсацій їх вартості). Таке право на збільшення суми валових витрат виникає, якщо протягом такого звітного періоду платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна.

Таким чином, викладені в акті перевірки висновки податкового органу про те, що при списанні безнадійної заборгованості відгружені і неоплачені товари необхідно розглядати як використані поза межами господарської діяльності позивача, спростовуються матеріалами справи та суперечать нормам Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Судом враховуються доводи позивача про те, що податковим органом при винесенні оспорюваного податкового повідомлення-рішення було порушено вимоги п.15.1 ст. 15 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами”, яким передбачено, що податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим  Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при поданні декларації про прибуток підприємства за 1 квартал 2001р., 9 місяців 2001р. зменшення сум валового доходу на вартість відвантажених товарів було відображено у поданому разом з декларацією про прибуток підприємства за 1 квартал та 9 місяців 2001р. повідомленні про зменшення валового доходу по операціях, по операціях, пов'язаних із реалізацією товарів ( виконанням робіт, наданням послуг) за 1, 3 квартал 2001р. Це саме було відображено і у відповідних рядках декларацій про прибуток підприємства за 1 квартал 2001р. та 9 місяців 2001р.  та в додатку „Є” до неї. Дані дії позивача відповідають вимогам п.п.2.1,2.2. Порядку повідомлення про зменшення валового доходу по операціях , пов'язаних з реалізацією товарів (виконанням робіт, наданням послуг), затвердженого Наказом ДПА України № 256 від 28.07.1997р., Порядку складання декларації про прибуток підприємства (затвердженого наказом ДПА України №214 від 08.07.1997р.).

Крім того, відповідно до акту про результати комплексної планової документальної перевірки ТОВ „Містраль” за період з 01.01.2001р. по 30.04.2002р.у податкового органу не було зауважень щодо виявлення порушень позивачем під час проведення коригування валових доходів у зв'язку з неоплатою покупцями відвантажених товарів.

За таких обставин , в силу вимог п.15.1 ст.15 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” податковим органом не можуть нараховуватись позивачу будь-які податкові зобов'язання.

Доказів, які б спростовували твердження позивача податковим органом не надано.

Податковим органом в акті перевірки та оспорюваному рішенні вказано на порушення п. 5.9 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, проте не зазначено чітко яке саме порушення вищевказаної норми вчинено позивачем , чим порушено вимоги п.п.1.7 та 2.3.2 п.2.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних ,виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005р. №327, зареєстрованим в Мін'юсті 25.08.2005р. за №925/11205, відповідно до яких факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Судом враховуються доводи позивача, що при винесенні оспорюваного податкового повідомлення-рішення податковим органом порушено вимоги п.61.ст.6 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” та п.3.2 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про  застосування штрафних (фінансових) санкцій (затверджено Наказом Державної податкової адміністрації України 21.06.2001 N 253), а саме не вказано конкретно на підставі якого підпункту пп..4.2.2. п.4.2.ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Враховуючи вищенаведене, донарахування позивачу оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням 9105 грн. податкових зобов'язань по податку на прибуток та відповідно і застосування штрафних санкцій є неправомірним та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи та чинному законодавству.

Доводи відповідача спростовуються вищенаведеними обставинами.

З огляду на викладені обставини та враховуючи приписи ст. 19 Конституції України та  ч.2, ст.71 КАС України, в силу яких в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд вважає позовні вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.12.2006р. №0000202340/0/5496 обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Враховуючи задоволення позову згідно ч. 3 ст. 94 КАСУ судові витрати, здійснені позивачем присуджуються йому. При цьому, згідно ч. 1 ст. 94 цього Кодексу документально підтверджені судові витрати присуджуються з Державного  бюджету України.

Керуючись ст.ст.6, 14, 71, 86, 94, 104,105, 158-163, 167, 254-259, п.п.3,6-7 Розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, суд    

ПОСТАНОВИВ:

        Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Містраль” м. Хмельницький до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.12.2006р. №0000202340/0/5496 задоволити.

         Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Хмельницькому №0000202340/0/5496 від 20.12.2006р. про донарахування 9105 грн. податку на прибуток та застосування 3642 грн. штрафних санкцій.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Містраль” м. Хмельницький, вул. Подільська, 124 (код 14145156) 3 грн. 40 коп. (три гривні 40 коп.) відшкодування  судового збору.

Згідно ст.ст. 185-186 КАСУ сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви по апеляційне оскарження. Подаються до Житомирського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАСУ Постанова, якщо інше не встановлено КАСУ набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                                                          В.В. Виноградова

Постанова складена та підписана в повному обсязі  23.02.2007р.

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу,

3 - відповідачу.