Постанова

від 25.11.2013 по справі 911/3396/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2013 р. Справа№ 911/3396/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Жук Г.А.

Остапенка О.М.

при секретарі судового засідання: Мурашко М.С.

розглядаючи апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Продагрозбут"

на рішення господарського суду Київської області

від 04.10.2013 року

у справі №911/3396/13 (суддя - Горбасенко П.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Фруктовий світ", м. Хмельницький,

до товариства з обмеженою відповідальністю „Продагрозбут", м. Васильків, Київська обл.,

про стягнення 505 120,00 грн.

за участю представників:

від позивача: Клюка В.Ф. - представник (довіреність №1 від 18.06.2013 року)

Ковальчук Ю.П. - представник (довіреність б/н від 12.09.2013 року).

від відповідача: Бонтлаба В.В. - представник (довіреність б/н від 11.09.2013 року).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Фруктовий світ" (надалі - ТОВ «Фруктовий світ», позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Продагрозбут" (надалі - ТОВ «Продагрозбут», відповідач) про стягнення 505 120,00 грн. неустойки, мотивуючи вимоги неналежним виконанням останнім зобов'язань по поставці обумовленої договором поставки № 34-ПАЗ від 09.07.2012 року кількості товару.

Рішенням господарського суду м. Києва від 04.10.2013 року у справі №911/3396/13 позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ «Продагрозбут» на користь ТОВ «Фруктовий світ» 505 120,00 грн. неустойки, а також 10 102,40 грн. судового збору.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідач поставив позивачеві лише частину товару від кількості, визначеної у договорі та додатку до нього, при цьому допустив порушення строку поставки, а тому вимога про стягнення неустойки є доведеною належними та допустимими доказами і підлягає задоволенню.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю „Продагрозбут" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду від 04.10.2013 року у справі №911/3396/13 скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд, розглядаючи справу припустився порушень норм матеріального права, у зв'язку з чим дійшов висновків, які не відповідають дійсним обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2013 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Продагрозбут" на рішення господарського суду м. Києва від 04.10.2013 року прийнято до провадження та призначено до розгляду на 25.11.2013 року.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, а рішення господарського суду від 04.10.2013 року скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Представники позивачів проти вимог апеляційної скарги заперечили повністю, вважають її безпідставною та необгрунтованою, у зв'язку з чим просили суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити судове рішення без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши, на підставі наявних у матеріалах справи доказів правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, з урахуванням доводів апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 09.07.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Фруктовий світ" (в тексті договору - покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю „Продагрозбут" (в тексті договору - постачальник) було укладено договір поставки № 34-ПАЗ, за умовами якого постачальник зобов'язався в терміни та в порядку, визначені даним договором передати у власність покупця насіння білої гірчиці (вологість не більше 9%, олійна домішка не більше 7%, сміття не більше 2%), а покупець зобов'язався прийняти товар і оплатити за нього визначену грошову суму - ціну товару, вказану у накладних до даного договору (п.1.1 договору).

За умовами п.п. 2.3, 2.4 договору датою здійснення поставки товару (партії товару) вважається дата підписання накладної покупцем; перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється в момент передачі постачальником товару покупцю та підписання покупцем накладної.

Оплата товару згідно п. 4.3 договору проводиться наступним чином:

- 50% ціни товару, вказаної у кожній накладній, згідно якої покупцем отримано товар, не пізніше 31.12.2012 року;

- решту 50% ціни товару, вказаної у кожній накладній, згідно якої покупцем отримано товар, не пізніше 31.01.2013 року.

Пунктом 5.4 договору сторони передбачили відповідальність постачальника за прострочення поставки товару у вигляді сплати останнім неустойки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період її нарахування, за кожен день прострочення поставки товару.

Відповідно до п. 11.2 договір набуває чинності з дня його підписання і діє до повного виконання зобов'язань.

Разом з тим, місцевим господарським судом встановлено, що 01.08.2012 року сторонами був підписаний додаток № 1 до договору поставки № 34-ПАЗ від 09.07.2012 року (далі - Додаток), згідно п. 1.1 якого поставці підлягає наступний товар: насіння білої гірчиці (вологість не більше 9%, олійна домішка не більше 7%, сміттєва домішка не більше 2%) загальним об'ємом поставки - 5000 тонн загальною вартістю 20 000 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 4 000 000,00 грн.

Згідно п. 1.3 Додатку № 1 до договору поставка товару має бути здійснена за наступним графіком:

- 15.08.2012 року - 1 000 тонн товару,

- 30.09.2012 року - 2 000 тонн товару,

- 31.10.2012 року - 2 000 тонн товару.

Пунктом 1.4 Додатку сторони погодили графік оплати покупцем поставленого товару.

Додаток набирає чинності з дати його підписання та є невід'ємною частиною договору поставки №34-ПАЗ від 09.07.2012 року (п.3 Додатку №1).

Кінцевою датою поставки всієї кількості товару сторони визначили 31.10.2012 року.

Матеріали справи свідчать, що договір, на підставі якого у сторін виникли зобов'язання за своєю правовою природою є договором поставки, за яким, у відповідності до статті 265 Господарського Кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до статей 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до вимог статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання п.4.3 договору поставки від 09.07.2012 року та п.1.4 Додатку №1 від 01.08.2012 року до договору, позивачем було перераховано на рахунок ТОВ «Продагрозбут» 440 000,00 грн. в якості оплати за поставлений товар, що підтверджується платіжними дорученнями: №1400 від 26.09.2012 року на суму 40 000,00 грн., №956 від 27.07.2012 року на суму 100 000,00 грн., №1653 від 30.10.2012 року на суму 200 000,00 грн., № 1688 від 02.11.2012 року на суму 100 000,00 грн. (а.с.12-15).

Судом першої інстанції встановлено, що станом на 31.10.2012 року (кінцева дата поставки) ТОВ «Продагрозбут», в порушення умов договору поставки № 34-ПАЗ від 09.07.2012 року та Додатку № 1, поставило ТОВ «Фруктовий світ» лише 378,704 тонн товару. Дану обставину підтверджують наявні в матеріалах справи копії податкових накладних. Таким чином, непоставленою залишається партія товару в кількості 4 621,296 тонн (а.с. 16-24).

Отже, суд правомірно виходив з того, що відповідач допустив порушення графіку поставки товару, а отже, належним чином зобов'язань за договором не виконав, адже доказів поставки товару в повному обсязі суду не надав.

Натомість, місцевим судом, з представлених позивачем доказів встановлено, що спірний товар у кількості 148 368 кг був поставлений ТОВ «Продагрозбут» іншим суб'єктам господарювання, зокрема: ТОВ „Компанія „Агролідер" та ТОВ „АГАС", що підтверджується копіями видаткових накладних, наявних у матеріалах справи (а.с. 25-28).

Позивач, з посиланням на статті 216, 218, 230, 231 Господарського кодексу України та статті 551, 599, 611 Цивільного кодексу України, просив стягнути з відповідача за несвоєчасне виконання зобов'язання неустойку в сумі 505 120,00 грн., а саме, 104 960,00 грн. за період з 30.09.2012 року по 31.10.2012 року та 400 160,00 грн. за період з 31.10.2012 року по 31.12.2012 року.

Стаття 530 Цивільного Кодексу України передбачає, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 611 цього ж Кодексу визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Разом з тим, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання (стаття 546 Цивільного кодексу України).

Аналогічні приписи містить стаття 199 Господарського кодексу України, згідно якої виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

Частиною 2 статті 9 Цивільного кодексу України визначено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Так, у відповідності до частини 1 статті 216 та частини 2 статті 217 Господарського кодексу України, за правопорушення у сфері господарювання до учасників господарських відносин можуть бути застосовані заходи впливу у вигляді господарсько-правової відповідальності шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

Згідно частини 4 статті 231 Господарського кодексу України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Виходячи з наведеної норми, сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити договором неустойку, що стягується за прострочення негрошового зобов'язання у відсотках до суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про стягнення такої неустойки у зв'язку з простроченням зобов'язання.

Саме, такими приписами керувались сторони, узгоджуючи пункт 5.4 договору поставки, передбачивши обов'язок постачальника зі сплати покупцеві неустойки за прострочення поставки товару у розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла в період її нарахування, за кожен день прострочення поставки товару.

Оскільки умовами договору та додатком №1 до нього сторони погодили кількість та строки поставки товару, відтак, сплата неустойки постачальником має здійснюватись у визначеному договором розмірі за кожен день прострочення поставки товару, тобто у вартісному виразі тієї його кількості, яка не була поставлена своєчасно.

Апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок неустойки, нарахованої позивачем у період з 30.09.2012 року по 31.12.2012 року, погоджується з висновком господарського суду про те, що її розмір в дійсності становить 511 475,41 грн. та находить вірною правову позицію суду щодо задоволення даної вимоги в сумі 505 120,00 грн., тобто у розмірі, заявленому позивачем, оскільки суд, не вправі виходити за межі позовних вимог.

Отже, колегією суддів відхиляються доводи апелянта про невизначеність сторонами частини невиконаного зобов'язання, від якого має розраховуватись неустойка.

На переконання апеляційного господарського суду, безпідставними є доводи апеляційної скарги про можливість застосування неустойки виключно за прострочення грошового зобов'язання, як і твердження останнього про невизначеність судом при вирішенні спору правової природи неустойки.

В апеляційній скарзі відповідач наголосив на тому, що судом не було надано оцінки представленому позивачем Додатку №1, частина якого містить рукописний текст та який, на думку скаржника, не вказує на його приналежність до договору поставки №34-ПАЗ від 09.07.2012 року. При цьому, останній повідомляє про наявність у нього аналогічного примірнику Додатку, проте без номеру і дати та незаповненим пунктом 3, що свідчить про його неукладеність.

У своєму рішенні Господарський суд м. Києва, встановивши факт укладення сторонами у справі 01.08.2012 року Додатку №1 до договору поставки і вказавши, що такий є, у відповідності до п.3 Додатку №1, невід'ємною частиною договору поставки №34-ПАЗ від 09.07.2012 року, не надав належної оцінки примірнику Додатку, наданому суду відповідачем.

Однак, на переконання судової колегії, дана обставина не вплинула на правильність прийнятого судом рішення.

Так, за правилами частини 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Оскільки, як правило, підписанню договору передує погодження сторонами усіх його істотних умов, дії по його схваленню мають відбуватися після заповнення сторонами усіх реквізитів договору.

Таким чином, у колегії суддів не виникає сумнівів щодо укладання сторонами у справі Додатку №1 до договору поставки від 09.07.2012 року в редакції, наданій позивачем, підписаного зі сторони відповідача уповноваженою особою - Вороніним С.В., директором ТОВ «Продагрозбут» та скріпленого печаткою даного товариства, а тому є обов'язковим для виконання сторонами, які його підписали.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 04.10.2013 року у справі №911/2296/13 прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим оскаржуване рішення має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга ТОВ «Продагрозбут» без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 4-3, 32, 33, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Продагрозбут» на рішення господарського суду міста Києва від 04.10.2013 року у справі №911/2296/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 04.10.2013 року у справі №911/2296/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/2296/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Г.А. Жук

О.М. Остапенко