Рішення

від 02.12.2013 по справі 922/4442/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2013 р.Справа № 922/4442/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Гонтарем А.Д.

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "Агрофірма "Земледар" (м. Харків) до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми "Сінтал'Д" (м. Харків) про стягнення 6 790 420,00 грн. за участю представників сторін:

позивача - Мазняк О.Я. (довіреність №1 від 16.01.2013 р.);

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Агрофірма "Земледар" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Науково-виробничої фірми "СІНТАЛ'Д" - товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення коштів у розмірі 6 790 420,00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що відповідач порушив прийняті на себе зобов"язання за договором поруки №1 від 20.02.2013 р., внаслідок чого утворилася заборгованість у вказаній сумі.

Ухвалою суду від 11.11.2013 р. прийнято заяву представника позивача про уточнення позовних вимог, в якій він просить суд стягнути з Науково-виробничої фірми "СІНТАЛ'Д" - товариства з обмеженою відповідальністю на свою користь грошові кошти у розмірі 6854800,00 грн., з яких 5223400,00 грн. попередньої оплати за непоставлений товар, 1567020,00 грн. штрафу за не поставку товару та 64380,00 грн. судового збору. Судові витрати у розмірі 68820,00 грн. просить суд покласти на відповідача.

02.12.2013 р. до канцелярії суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів згідно додатку.

Суд, розглянувши клопотання представника позивача про долучення до матеріалів справи документів згідно додатку, вирішив за можливе задовольнити його.

В судовому засіданні 02.12.2013 р. представник позивача підтримав заявлений позов в повному обсязі з урахуванням уточнення позовних вимог, просив суд його задовольнити.

Представник відповідача у призначене судове засідання 02.12.2013 р. не з'явився, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав. Про час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином ухвалою суду за адресою, вказаною у позовній заяві та в витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №576128 від 06.11.2013 р.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України N 01-8/1228, 02.06.2006 року "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи й відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

20.02.2013р. між Приватним підприємством „Агрофірма "Земледар" (кредитор) та Науково-виробничою фірмою „СІНТАЛ'Д" - товариством з обмеженою відповідальністю (поручитель) укладено договір поруки № 1.

Відповідно до п.1.1. договору поруки, поручитель поручився перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю „Вішва Ананда" (75804, Херсонська обл., Каланчацький р-н., село Новокиївка, вул. Леніна, буд. 48, код ЄДРПОУ 32125410, далі за текстом - „боржник") своїх зобов'язань загальною сумою 6 854 800,00 грн. (шість мільйонів вісімсот п"ятдесят чотири тисячі вісімсот гривень 00 коп.), що виникли на підставі рішення господарського суду Харківської області від 18.09.2013 р. у справі №5023/3486/12, залишеного без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.11.2012 р. та постановою Вищого господарського суду України від 18.02.2013 р., про стягнення з Товариством з обмеженою відповідальністю „Вішва Ананда" на користь Приватного підприємства „Агрофірма "Земледар" 5 223 400,00 грн. попередньої оплати за непоставлений товар, 1 567 020,00 грн. штрафу за не поставку товару, 64 380,00 грн. витрат по сплаті судового збору, за договором поставки № 0103ВА від 01.03.2012р. та договором поставки №0203ВА від 02.03.2012 р., укладеними між боржником і Українсько-американським спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю „КАІС" (код ЄДРПОУ 20023279), та договором про відступлення права вимоги №22/06/12-1 від 22.06.2012 р., укладеним між Українсько-американським спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю „КАІС" (код ЄДРПОУ 20023279) та кредитором (далі за текстом - „Основне зобов'язання").

Згідно з п.1.2. договору поруки, поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором у повному обсязі за невиконання або неналежне виконання боржником основного зобов'язання.

Відповідно до п.2.1. договору поруки, кредитор, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання у строк до 01.05.2013 р., пред'являє поручителю письмову вимогу про невиконання або неналежне виконання боржником основного зобов'язання, а поручитель не пізніше наступного за днем її пред'явлення дня зобов'язаний виконати на користь кредитора основне зобов'язання боржника. При цьому під пред'явленням письмової вимоги сторони розуміють направлення її кредитором за місцезнаходженням поручителя.

Пунктом 4.1. договору поруки, сторони дійшли згоди, що цей договір набуває чинності з моменту його укладення та діє до моменту повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Як зазначає позивач в позовній заяві, у зв'язку з тим, що боржником основне зобов'язання у строк до 01.05.2013р. виконано не було, на підставі п.2.1. договору поруки, 13.05.2013р. він пред'явив відповідачу (шляхом направлення за його місцезнаходженням) письмову вимогу за договором поруки №1 від 20.02.2013 р. (вих. №12 від 13.05.2013р.), в якій просив відповідача у строк до 14.05.2013 р. включно перерахувати на поточний рахунок ПП „АФ "Земледар" грошову суму в розмірі 6854800,00 грн. в порядку виконання основного зобов'язання ТОВ „Вішва Ананда".

Зазначена вимога отримана відповідачем 16.05.2013р., про що свідчить відповідне повідомлення, належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи.

Однак відповідач вимогу позивача не виконав, грошові кошти в розмірі 6854800,00 грн. не сплатив.

У зв'язку з тим, що основне зобов'язання ТОВ „Вішва Ананда" відповідачем виконано не було, 05.07.2013р. позивач пред'явив відповідачу (шляхом направлення за його місцезнаходженням) повторну письмову вимогу за договором поруки №1 від 20.02.2013р. (вих. №16 від 04.07.2013р.), в якій просив відповідача негайно перерахувати на поточний рахунок ПП „АФ "Земледар" грошову суму в розмірі 6854800,00 грн. в порядку виконання Основного зобов'язання ТОВ „Вішва Ананда".

Зазначена вимога отримана відповідачем 08.07.2013р., про що свідчить відповідне повідомлення, належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи, проте відповідач вимогу позивача не виконав, грошові кошти не сплатив, що і стало причиною звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає заявлені вимоги позивача до відповідачів такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 553 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вказані обставини суд дійшов висновку, що відповідач порушив умови укладеного з позивачем договору поруки та вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За таких підстав, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 6854800,00 грн., з яких 5223400,00 грн. попередньої оплати за непоставлений товар, 1567020,00 грн. штрафу за не поставку товару та 64380,00 грн. судового збору, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, суд вважає необхідним витрати по сплаті судового збору у сумі 68820,00 грн. покласти на відповідача.

Враховуючи викладене, та керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 553, 612, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 12, 22, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Науково-виробничої фірми „СІНТАЛ' Д" - товариство з обмеженою відповідальністю (61070, м. Харків, вул. Чкалова, буд. 7; код ЄДРПОУ 14073681; п/р 26003136746980 у філії «Слобожанське регіональне управління» АТ «Банк «Фінанси та Кредит», МФО 350697) на користь Приватного підприємства „Агрофірма «Земледар» (61022, м. Харків, вул. Іванівська, буд. 1; код ЄДРПОУ 35071227; п/р 26006031919001 в ХРУ ПАТ „КБ „Південкомбанк", м. Харків, МФО 335946) 6854800,00 грн., з яких 5223400,00 грн. попередньої оплати за непоставлений товар, 1567020,00 грн. штрафу за не поставку товару та 64380,00 грн. судового збору, а також судові витрати у розмірі 68820,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.12.2013 р.

Суддя Сальнікова Г.І.