Рішення

від 03.12.2013 по справі 5023/5139/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2013 р.Справа № 5023/5139/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Доленчука Д.О.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

розглянувши справу

за позовом ТОВ НВП "Технологія", м. Харків до Харківської міської ради, м. Харків; 3-я особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Харківській області, м. Харків за участю прокуратури Харківської області про визнання права власності за участю :

прокурора - Хряк О.О. за посвідченням № 013774 від 06.12.2012 р.

представника позивача - не з'явився

представника відповідача - не з'явився

представника 3-ї особи - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 04.12.2012 р. по справі позов було задоволено повністю, визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю Науково - виробничим підприємством "Технологія" право приватної власності на нежитлову будівлю літ. "ГП-2", загальною площею 532,4 кв. м, яка розташована за адресою: м. Харків, пр. Московський, 299.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.02.2013 р. рішення господарського суду Харківської області від 04.12.2012 р. по справі № 5023/5139/12 було залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.07.2013 р. постанова Харківського апеляційного господарського суду від 28.02.2013 р. та рішення господарського суду Харківської області від 04.12.2012 р. по справі № 5023/5139/12 були скасовані, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області в іншому складі суду.

При цьому Вищий господарський суд України вказував, що при новому розгляді справи суду необхідно з'ясувати, чи вирішував компетентний орган за зверненням позивача питання про надання останньому земельної ділянки, розташованої під збудованим нерухомим об'єктом, такого цільового призначення, яке передбачає можливість будівництва на ній. Крім того, суду необхідно взяли до уваги приписи ст. 95 Земельного кодексу України та ст. 25 Закону України "Про оренду землі", відповідно до яких орендар як тимчасовий землекористувач (з урахуванням умов надання земельної ділянки та її цільового призначення) має право споруджувати жилі будинки, виробничі й інші будівлі та споруди лише за умови згоди на це орендодавця.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.08.2013 року позов по справі був залишений без розгляду.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.09.2013 р. була скасовано ухвала господарського суду Харківської області від 27.08.2013 р. у справі № 5023/5139/12 та справа направлена на розгляд до господарського суду Харківської області.

Ухвалою господарського суду Харківської області по справі від 21.11.2013 р. розгляд справи було відкладено на 03.12.2013 р. о 12:30.

Прокурор до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 03.12.2013 р. за вх. № Д 804/13, надав заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Позивач про судове засідання був повідомлений належним чином, представник позивача в призначене судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Інші учасники судового процесу теж в призначене судове засідання не з'явилися.

Прокурор у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував у повному обсязі.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора, встановив наступне.

14.04.2006 між Харківською міською радою (Орендодавець) та ТОВ НВП "Технологія" (Орендар) був укладений Договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого Орендодавець на підставі рішення Харківської міської ради від 06.03.2006 р. № 51/06 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об'єктів" надав, а Орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення загальною площею 0,01740 га, яка знаходиться за адресою: м. Харків, пр. Московський, 299, для реконструкції (до 01.03.2008 р.) та подальшої експлуатації нежитлової будівлі (до 01.03.2031 р.). Зазначена земельна ділянка за Актом приймання-передачі від 14.04.2006 р. передана Орендарю.

Згідно з пунктом 3 Договору оренди, на земельній ділянці знаходиться об'єкт нерухомого майна - нежитлова будівля літ. "А-3", яка належить Орендареві (позивачу) на праві колективної власності.

В подальшому, на орендованій земельній ділянці позивачем здійснено прибудову до нежитлової будівлі літ. "А-3", яку КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" зареєстровано як нежитлову будівлю літ. "ГП-2", загальною площею 532,4 кв. м., що розташована в м. Харкові по пр. Московському, 299. Зазначена прибудова не виходить за межі відведеної та наданої в оренду позивачу земельної ділянки.

Відповідно до Технічного висновку про стан будівельних конструкцій та можливості експлуатації самовільно побудованої нежитлової будівлі літ. "ГП-2" по пр. Московському, 299 в м. Харкові, виконаного на замовлення позивача ТОВ "НТК Енерго-Тайм" (ліцензія АВ № 591993), технічний стан будівельних конструкцій самовільно побудованої нежитлової будівлі задовільний, забезпечує несучу здатність достатню для експлуатації будівлі; використані при будівництві матеріали та конструктивні елементи мають достатню міцність і відповідають вимогам будівельних норм по несучій здатності; конструктивні елементи та планування обстеженої будівлі в цілому не суперечать будівельно-технічним, санітарно-гігієнічним та протипожежним вимогам.

21.11.2012 р., після подання до суду відповідного позову, позивач звернувся на адресу Харківської міської ради з заявою відповідно до якої просив Харківську міську раду на підставі ст. 376 ЦК України розглянути питання про відповідне оформлення правовстановлюючих документів на вказану нежитлову будівлю.

Разом з цим, суд зазначає, що п. 15 Договору оренди було передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для реконструкції нежитлової будівлі літ. "А-3" з прибудовою під виробничі приміщення, складу готової продукції та офісу (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації) та для експлуатації.

Відповідно до п. 16 Договору оренди цільове призначення земельної ділянки - землі промисловості.

Згідно п. 17 Договору оренди умови збереження стану об'єкта оренди забороняється самовільна забудова земельної ділянки.

Відповідно до ст. 95 Земельного кодексу України та ст. 25 Закону України "Про оренду землі", орендар як тимчасовий землекористувач (з урахуванням умов надання земельної ділянки та її цільового призначення) має право споруджувати жилі будинки, виробничі й інші будівлі та споруди лише за умови згоди на це орендодавця.

Проте, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази того, що позивачу відповідачем - Харківською міською радою була надана згода на спорудження жилих будинків, виробничих й інших будівель та споруд на земельній ділянці несільськогосподарського призначення загальною площею 0,01740 га, яка знаходиться за адресою: м. Харків, пр. Московський, 299.

Крім того, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні відповідні докази звернення позивача до Харківської міської ради з приводу надання останньому земельної ділянки, розташованої під збудованим нерухомим об'єктом, такого цільового призначення, яке передбачає можливість будівництва на ній, та розгляду даного питання нею.

В силу приписів ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч. 1); право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ч. 2).

Частиною 2 ст. 376 Цивільного кодексу України передбачається, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Згідно ч.3 ст. 376 Цивільного кодексу України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ч. 1 ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Враховуючи вищевикладені обставини суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача є не доведеними та не обґрунтованими, у зв'язку з чим в задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Враховуючи те, що в задоволенні позові було відмовлено, відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору підлягають покладенню на позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 25 Закону України "Про оренду землі", ст. 95 Земельного кодексу України, ст.ст. 328, 376 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 09.12.2013 р.

Суддя Доленчук Д.О.