Рішення

від 05.12.2013 по справі 901/3708/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.12.2013 Справа № 901/3708/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виноградники "ВЕДМЕДІ"

до Державного підприємства "Гурзуф"

про спонукання укласти договір

Суддя Іллічов М.М.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача - Пустовітенко І.В., довіреність № 2 , представник;

від відповідача - Гущак С.І., довіреність № 59 від 28.05.2013, представник

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Виноградники "ВЕДМЕДІ" звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Державного підприємства "Гурзуф" , якою просить суд зобов'язати відповідача укласти Договір про встановлення особистого безстрокового земельного сервітуту в редакції позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач вважає, що Державне підприємство "Гурзуф" не виконує умови договору купівлі - продажу від 08.07.2012 та безпідставно відмовило в укладенні Договору про встановлення особистого безстрокового земельного сервітуту.

Ухвалою Господарського суду Автономної республіки Крим від 11.11.2013 порушено провадження у справі.

Представником позивача у судовому засіданні, яке відбулось 25.11.2013, була надана заява про зміну предмету позову, яка стосується строку дії сервітуту.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, вказана заява прийнята судом до розгляду.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні пояснив про незгоду з вимогою позивача у частині оплати за договором.

Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши представленні докази, суд

ВСТАНОВИВ:

08 липня 2013 року між Державним підприємством «Гурзуф» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВИНОГРАДНИКИ «ВЕДМЕДІ» (Покупець) укладений Договір купівлі - продажу довгострокових біологічних активів - виноградників (надалі - Договір).

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю (продати) довгострокові біологічні активи-виноградники площею 6,49 га (Об'єкт-1) та біологічні активи - виноградники 11,14 га (Об'єкт-2), які розташовані у смт. Гурзуф поблизу селища Данилівка на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні Продавця на підставі державного акту на право постійного користування землею серії I-КМ №003195, виданого 20 березня 2001 року Гурзуфською селищною радою та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 27, (далі-Об'єкти), а Покупець зобов'язується прийняти Об'єкти, сплатити ціну їх продажу і виконати визначені в Договорі умови. Об'єкти продаються без земельних ділянок, на яких вони розташовані.

Згідно із пунктом 2.1 Договору відповідно до відомостей, викладених у Звіті про оцінку вартості виноградників від 14.05.2013р. підприємства «Далекс-Експерт» (Сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 9856/10 від 06.08.2010р.), вартість Об'єкта -1 становить 317 000,00 грн. (триста сімнадцять тисяч гривень 00 коп.) без урахування ПДВ.

Звіт оцінювача про ринкову вартість Об'єкта -1 пройшов рецензування у Фонді державного майна України та одержав позитивні висновки (рецензія 99-13-0160 від 26.06.2013р., рецензент Сторожук В.А.).

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що відповідно до відомостей, викладених у Звіті про оцінку вартості виноградників від 14.05.2013р. підприємства «Далекс-Експерт» (Сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 9856/10 від 06.08.2010р.), вартість Об'єкта -2 становить 1582500,00 грн. (один мільйон п'ятсот вісімдесят дві тисячі пятьсот гривень 00 коп.) без урахування ПДВ.

Звіт оцінювача про ринкову вартість Об'єкта -2 пройшов рецензування у Фонді державного майна України та одержав позитивні висновки (рецензія 99-13-0159 від 26.06.2013р., рецензент Сторожук В.А.).

Пунктом 2.3 Договору сторони домовились про те, що указаний в цьому Договорі Об'єкт -1 з урахуванням ПДВ продано за 384 000, 00 грн. (триста вісімдесят чотири тисячі гривень 00 коп.), у тому числі ПДВ становить 64000,00 грн.

Відповідно до цього ж пункту договору указаний в цьому Договорі Об'єкт -2 з урахуванням ПДВ продано за 1980000,00 грн. (один мільйон девятсот вісімдесят тисяч гривень 00 коп.), у тому числі ПДВ становить 330000, 00 гривень.

Пунктом 2.4 Договору передбачено, що загальна ціна цього Договору, яка підлягає сплаті за Об'єкти, становить 2364000,00 грн. (два мільйони триста шістдесят чотири тисячі гривень 00 коп.), у тому числі ПДВ 394000, 00 грн.

Згідно із п. 4.2 Договору право власності на Об'єкти переходить до Покупця після сплати в повному обсязі ціни продажу Об'єктів.

Судом встановлено, що відповідно до платіжного доручення № 52 від 10.07.2013р. ТОВ «ВИНОГРАДНИКИ «ВЕДМЕДІ» сплатило ДП «Гурзуф» повну, визначену Договором, ціну, а саме: 2364000,00 грн. (два мільйони триста шістдесят чотири тисячі гривень 00 коп.), у тому числі ПДВ 394000, 00 грн.

Отже право власності на Об'єкти, вказані у Договорі, перейшло до позивача.

Пунктом п. 4.1 Договору передбачено, що на момент вчинення цього Договору Покупцю відомо, що Об'єкти є переданими в оренду Дочірньому підприємству «Черномор'є», яке є їх користувачем. Об'єкт-1 передано в оренду Дочірньому підприємству «Черномор'є» відповідно до договору оренди від 01.11.2004р. строком на 20 років. Об'єкт-2 передано в оренду Дочірньому підприємству «Черномор'є» відповідно до договору оренди від 01.06.2010р. №1058 строком на 49 років. Договір купівлі-продажу вчинено з урахуванням відмови орендаря Об'єктів - ДП «Черномор'є» від реалізації свого переважного права на їх купівлю, передбаченого ст. 777 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що Дочірнє підприємство «Черномор'є» відмовилось від свого переважного права на купівлю довгострокових біологічних активів - виноградників, передбаченого ст. 777 Цивільного кодексу України, що підтверджується листом ДП «Черномор'є» № 73 від 08.07.2013р.

З матеріалів справи вбачається, що договір купівлі-продажу довгострокових біологічних активів - виноградників від 08.07.2013р. укладений відповідно до норм діючого законодавства та є чинним.

Відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії I-КМ №003195, виданого Гурзуфскою поселковою Радою народних депутатів 20.03.2001р., у постійному користуванні ДП «Гурзуф», який є правонаступником радгоспу - заводу «Гурзуф», перебуває у постійному користуванні земельна ділянка площею 794,44 гектарів.

Судом встановлено, що Об'єкти, зазначені у договорі, розташовані на частині вказаної земельної ділянки.

Пунктом п. 5.2 Договору передбачено, що сторони невідкладно після переходу права власності на Об'єкти до Покупця об'єднають свої зусилля з метою врегулювання питань надання Покупцю (або володільцю Об'єктів) права обмеженого використання земельних ділянок, на яких розташовані Об'єкти, і які залишаються у постійному користуванні Продавця, шляхом укладення договору особистого земельного сервітуту (або вчинення іншого правочину з цією метою), що передбачатиме право доступу до земельних ділянок з метою експлуатації Об'єктів.

23.09.2013р. вих. № 9/05 позивач направив на адресу відповідача пропозицію про укладення Договору про встановлення особистого безстрокового земельного сервітуту.

До пропозиції позивачем були додані проект договору встановлення особистого безстрокового земельного сервітуту та технічна документація із землеустрою по встановленню меж земельної ділянки ДП «Гурзуф», на яку розповсюджується право особистого безстрокового земельного сервітуту, встановлюємого ДП «Гурзуф».

Не погоджуючись із запропонованим позивачем договором, листом вих. № 494 від 17.10.2013р. відповідач відмовився від укладання Договору про встановлення особистого безстрокового земельного сервітуту з підстав необгрунтованого заниження розміру плати за користування земельною ділянкою.

Позивач наполягає на тому, що задовольнити його потреби, як власника довгострокових біологічних активів - виноградників у користуванні, володінні своїм майном, його обслуговуванні в іншій спосіб ніж укладення договору про встановлення особистого земельного сервітуту на даній час неможливо, у зв'язку із тимчасовою дією принаймі до 02.07.2014р. обмежень, передбачених п. 2 ст. 6 Закону України «Про структуру, повноваження та особливості правового і економічного режиму майнового комплексу Національного виробничо-аграрного об'єднання «Масандра», а запропонований розмір плати за встановлення сервітуту не суперечить вимогам чинного податкового законодавства.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, оглянувши оригінали документів, суд вважає позовні вимоги ТОВ «ВИНОГРАДНИКИ «ВЕДМЕДІ», викладені у позові та заяві про зміну предмету позову від 25.11.2013р. обгрунтованими та задовольняє їх в повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 395 Цивільного кодексу України одним із видів речових прав на чуже майно є право користування (сервітут).

Відповідно до ч. 1 ст. 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Земельний Кодекс України передбачає дві підстави встановлення земельного сервітуту - договір і рішення суду. Рішення суду про задоволення заяви є підставою для встановлення земельного сервітуту.

Відповідно до п.3 ст.98 Земельного кодексу України встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

Згідно із п. 2 ст. 100 Земельного кодексу України земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки.

Відповідно до ст. 404 Цивільного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Відповідно до ст. 99 Земельного кодексу України власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: а) право проходу та проїзду на велосипеді; б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; в) право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій; г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; є) право прогону худоби по наявному шляху; ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; з) інші земельні сервітути.

Перелік цілей, щодо яких можливе встановлення сервітуту, не є обмежений законом.

Згідно п. 2.34 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» обов'язковою умовою встановлення земельного сервітуту є неможливість задоволення потреби особи, яка вимагає встановлення сервітуту, в інший спосіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 402 Цивільного кодексу України, у разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Позивач та відповідач згідно п. 5.2 та п. 5.3 договору купівлі -продажу довгострокових біологічних активів - виноградників від 08.07.2013р. дійшли згоди щодо укладення договору особистого земельного сервітуту, який надасть позивачу право доступу до земельної ділянки з метою експлуатації придбаних ним об'єктів.

Відповідно до вказаних пунктів договору сторони погодили основні умови укладення майбутнього договору земельного сервітуту за виключенням строку дії договору та розміру оплати за користування земельною ділянкою, що підтверджує представник відповідача.

Судом встановлено, що договір купівлі -продажу довгострокових біологічних активів - виноградників від 08.07.2013р. є дійсним та діючим, ніким не оспорений, не скасований, що не заперечується відповідачем.

За ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже зобов'язання, узяті позивачем та відповідачем відповідно до умов договору купівлі - продажу довгострокових біологічних активів - виноградників від 08.07.2013р., зокрема пунктами 5.2, 5.3, повинні бути виконані ними належним чином шляхом укладення відповідного договору із метою надання Покупцю права обмеженого використання земельних ділянок на яких розташовані об'єкти його права власності та які необхідні для їх обслуговування.

Суд погоджується з позивачем, що іншим способом додержати сторонами умови, викладені в договорі купівлі-продажу від 08.07.2013р., та задовольнити потреби позивача, як власника довгострокових біологічних активів - виноградників у користуванні, володінні своїм майном та його обслуговуванні, ніж укладення з відповідачем договору про встановлення особистого строкового земельного сервітуту на час існування спірних відносин неможливо.

Така позиція підтверджується й Міністерством аграрної політики та продовольства України, на узгодження якого відповідачем ставилися питання щодо відчуження виноградників площею 6,49 га та 11,14 га, які знаходяться у смт. Гурузф поблизу с. Данилівка та розташовані на земельних ділянках, які перебувають у постійному користування ДП «Гурзуф». Листом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 05.07.2013р. вих. № 37-13-4-13/13230 за вказівкою про пряму можливість відчуження ДП «Гурзуф» довгострокових біологічних активів - виноградників без спеціальної згоди Міністерства та Фонду державного майна України окремо акцентоване на тому, що «відчужувані виноградники розташовані на земельних ділянках, які перебувають у постійному користуванні ДП «Гурзуф», й, відповідно до п. 2 ст. 6 Закону України «Про Масандру», забороняється приймати рішення про вилучення (викуп), зміну цільового призначення (використання) земель, наданих у постійне користування НВАО «Масандра» та підприємствам, що входять до його складу, а також про припинення права постійного користування такими землями протягом пяти років з дня набрання чинності цим Законом. Таким чином, при вирішенні питань відчуження виноградників необхідно одночасно врелюгувати правовідносини, пов'язані з забезпеченням доступу їх володільців на земельні ділянки підприємства».

Оскільки умовами договору купівлі -продажу довгострокових біологічних активів - виноградників від 08.07.2013р. сторонами не погоджений строк дії договору земельного сервітуту, а його безстроковість не презюмується, й обумовлюється тимчасовою неможливістю встановлення інших засобів врелюгування цих відношень, то суд вважає за можливе прийняти уточнені вимоги позивача й встановити строк дії цього договору 10 років, який згодом може бути переглянутий сторонами.

В силу положень ч. 3 ст. 403 Цивільного кодексу України особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Частиною 3 ст. 101 Земельного кодексу України передбачено право власника, землекористувача земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, вимагати від осіб, в інтересах яких встановлено земельний сервітут, плату за його встановлення, якщо інше не передбачено законом.

Суд приймає до уваги, що нормами діючого законодавства не встановлений порядок обчислення розміру плати за користування земельним сервітутом, тому до правовідносин, які склалися, можна застосувати аналогію закону та виходити із загальних норм діючого законодавства.

Відповідно до п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок та землекористувачі.

Відповідно до ст. 270 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні. Базою оподаткування згідно із ст. 271 Податкового кодексу України є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Як встановлено судом, відповідач, як постійний землекористувач, є платником податку.

Відповідно до ст. 272 Податкового кодексу України ставки податку за один гектар сільськогосподарських угідь встановлюються у відсотках від їх нормативної грошової оцінки та відповідно до п. 272.1.2 Податкового кодексу України для багаторічних насаджень - це 0,03.

Відповідно до п. 274.1 ст. 274 Податкового кодексу України загальна ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.

Згідно п. 4.1 проекту Договору про встановлення особистого строкового земельного сервітуту запропонованого позивачем зазначено, що за встановлення Сервітуту Сервітуарій сплачує Володільцу річну плату в розмірі 1 % (один) відсоток від грошової (нормативної) оцінки Об'єкту, яка визначається на підставі відомостей територіального підрозділу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (на час вчинення цього Договору діяла довідка, надана відповідним органом - Держкомзем України у м. Ялта).

Відповідно до листа Управління Держкомзему України у м. Ялта від 14.06.2012р. №2157-2/0-25-4 нормативна грошова оцінка 1 га Земельної ділянки станом на 14.06.2012р. становить 47 968,00 грн. 00 коп, площа Об'єкту становить 23,6845 га., нормативна грошова оцінка Об'єкту становить 1136098,10 грн.

Суд приймає до уваги те, що договір сервітуту, який обумовлено укласти сторонами, не є договором оренди або купівлі-продажу, земельна ділянка за цим договором не переходить до позивача, відповідач як володілець державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, не є орендодавцем, договір є строковим, а сума договору встановлена в залежності від встановленої нормативної грошової оінки земельної ділянки.

Отже суд погоджується з тим, що позивачем запропоновано відповідачу розмір плати за встановлення сервітуту, який не суперечить вимогам чинного законодавства.

Відповідач, заперечуючи проти запропонованого розміру оплати за сервітут, будь-яких пропозицій щодо розмірів оплати не надав, розрахунків позивача нічим не спростував, фактично лише формально не погодився із вимогами позивача в цій частині. В судовому засіданні представником відповідача було озвучено, що можливо ставка 3% була б справедливою, проте визначення суми діючим законодавством не забезпечено, а тому надати конкретні пропозиції відповідач не може.

За таких обставин, всебічно та в повному обсязі дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи документи та фактичні обставини справи, оглянувши оригінали документів, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги ТОВ «ВИНОГРАДНИКИ «ВЕДМЕДІ» з урахуванням змін та встановити земельний сервітут щодо частини земельної ділянки відповідача, на якій розташовані об'єкти, які належать позивачеві на праві власності та яка потрібна йому для їх обслуговування.

У відповідності зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судовій збір покладається на відповідача.

У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Повне рішення складено 09 грудня 2013 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Зобов'язати Державне підприємство «Гурзуф» укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю «ВИНОГРАДНИКИ «ВЕДМЕДІ» Договір про встановлення особистого строкового земельного сервітуту, в наступній редакції:

«Договір

про встановлення особистого строкового земельного сервітуту

Місто Ялта, смт. Гурзуф «___»

---

2013 року

Володілець земельної ділянки: Державне підприємство «ГУРЗУФ» , місцезнаходження: 98640, Автономна Республіка Крим, місто Ялта, селище міського типу Гурзуф, вул. Привітна, будинок 4 (ЄДРПОУ 00412843) в особі

---

, який діє на підставі Статуту та

---

---

(надалі - Володілець ), з однієї сторони, і

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВИНОГРАДНИКИ «ВЕДМЕДІ» , місцезнаходження: 95051, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гоголя/вул. Крейзера, буд. 52/18, кв. 13, ідентифікаційний код 38431179, в особі директора Тютюненко Наталії Олександрівни, яка діє на підставі Статуту (надалі - Сервітуарій ), в інтересах якого встановлюється особистий строковий земельний сервітут, з іншої сторони, уклали цей Договір про наступне:

1. Предмет Договору

1.1. Предметом цього Договору є встановлення особистого строкового земельного сервітуту (надалі - Сервітут ) виключно для Сервітуарія, що полягає у наданні йому обмеженого статтею 2 цього Договору строкового права платного користування частиною Земельної ділянки, відомості про яку містяться у Схемі меж Сервітуту, яка є Додатком № 1 до цього Договору (далі - Земельна ділянка ), що розташована за адресою: смт Гурзуф поблизу селища Данилівка та перебуває у постійному користуванні Володільця на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії I-КМ № 003195. Цільове призначення Земельної ділянки - земельна ділянка сільськогосподарського призначення.

1.2. Об'єктом Сервітуту за цим Договором є Частина Земельної ділянки площею 23,6845 га (далі - Об'єкт ), розташування та межі якої зазначено в Додатку № 1 до цього Договору. На Об'єкті знаходяться промислові насадження винограду для виноробства (надалі - Виноградники) загальною площею 17,63 га, які перебувають у власності Сервітуарія та використовуються для здійснення господарської діяльності щодо вирощування винограду для виноробства.

1.3. Сервітут встановлено відповідно до пункту «з» частини першої статті 99 та частини 2 статті 100 Земельного кодексу України, враховуючи:

1.3.1. Відчуження Володільцем на користь Сервітуарія Виноградників площею 11,14 га та 6,49 га відповідно до Договору купівлі-продажу довгострокових біологічних активів-виноградників від 08 липня 2013року та необхідність обмеженого використання Об'єкта на умовах, зазначених в цьому Договорі, з метою їх експлуатації;

1.3.2. Виноградники не можуть бути без суттєвих втрат переміщені з Об'єкта;

1.3.3. Нормальне господарське використання Виноградників, придбаних Сервітуарієм у Володільця, не можливе без обтяження Сервітутом Земельної ділянки, яка йому належить на праві постійного користування;

1.3.4. Площа Об'єкта на 6,0545 га перевищує фактично зайняту Виноградниками площу через технологічні та експлуатаційні потреби щодо їх обслуговування;

1.3.5. Встановлення цього Сервітуту є найменш обтяжливим для Володільця, відповідає цільовому призначенню Земельної ділянки, щодо якої встановлений Сервітут;

1.3.6. Не існує прав третіх осіб на зазначену Земельну ділянку.

2. Обсяг сервітутних прав

2.1. За цим Договором Володілець надає Сервітуарію для нього самого, його службовців, представників та працівників, а також уповноважених Сервітуарієм орендарів Виноградників, підрядників, субпідрядників та/або їх працівників (цей перелік не є вичерпним) на обмежений строк право Сервітуту на Об'єкт.

2.2. Сторони погодились, що обсяг сервітутних прав включає наступні права, реалізація яких не потребує погодження з Володільцем:

2.2.1. Використовувати встановлений цим Договором Сервітут для господарської діяльності щодо вирощування винограду, первинної переробки винограду та виробництва виноматеріалів й вина;

2.2.2. Планувати та перепланувати дільниці;

2.2.3. Проводити меліоративні роботи (у т.ч. створення та реконструкцію дренажів зрошення);

2.2.4. Організовувати кільцеві, міжділянкові, міжквартальні проїзди, розворотні та технологічни майданчики;

2.2.5. Здійснювати рух транспорту та працівників по Об'єкту;

2.2.6. Підготовлювати ґрунт, садити виноградні кущі у ґрунт відповідно до запланованих схем;

2.2.7. Вносити добрива та використовувати засоби захисту рослин;

2.2.8. Обробляти ґрунт (розрихлювання, культивація, міжкущова обробка тощо);

2.2.9. Здійснювати влаштування дренажної системи, систем водозбору і водовідведення ґрунтових вод;

2.2.10. Огороджувати та охороняти Об'єкт;

2.2.11 Тимчасово встановлювати у межах Об'єкту технологічне обладнання та устаткування, призначене для збору та первинної переробки винограду;

2.2.12. Виконувати інші заходи, передбачені виробничою необхідністю.

3. Строк дії Договору

3.1. Право Сервітуту виникає після підписання цього Договору Сторонами та його державної реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. Сторони домовилися приступити до виконання цього Договору невідкладно після його підписання.

3.2. Строк дії Договору -10 (десять років).

3.3. Даний Договір та встановлений ним Сервітут зберігають чинність у разі переходу до інших осіб права власності (володіння) на Земельну ділянку, щодо якої він встановлений, або права власності на Виноградники, які розташовані на цій земельній ділянці.

3.4. Сервітут не може бути предметом купівлі-продажу, застави та не може передаватися будь-яким способом Сервітуарієм іншим фізичним та юридичним особам.

3.5. Дія Сервітуту підлягає припиненню у випадках:

3.5.1. Поєднання в одній особі Володільця та Сервітуарія;

3.5.2. Відмови Сервітуарія;

3.5.3. Рішення суду про скасування Сервітуту;

3.5.4. Невикористання Сервітуту протягом трьох років.

3.6. На вимогу власника Земельної ділянки дія цього сервітуту може бути припинена в судовому порядку у випадках:

3.6.1. Припинення підстав його встановлення;

3.6.2. Коли встановлення Сервітуту унеможливлює використання Земельної ділянки за її цільовим призначенням.

4. Розрахунки за Договором

4.1. За встановлення Сервітуту Сервітуарій сплачує Володільцю річну плату в розмірі 1% (один) відсоток від грошової (нормативної) оцінки Об'єкту, яка визначається на підставі відомостей територіального підрозділу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (на час вчинення цього Договору - Держкомзем України), у м. Ялта.

Відповідно до листа Управління Держкомзему України у м. Ялта від 14.06.2012р. № 2157-2/0-25-4 нормативна грошова оцінка 1 га Земельної ділянки станом на 14.06.2012 р. становить 47 968,00 (сорок сім тисяч дев'яносто шістдесят вісім) грн. 00 коп.

Площа Об'єкту становить 23,6845 га.

Нормативна грошова оцінка Об'єкту становить 1136098,10 грн. (один мільйон сто тридцять шість тисяч дев'яносто вісім гривень 10 коп.).

Річний розмір плати за цим Договором на 2013 рік становить 11 360,98 грн., крім того ПДВ.

4.2. Визначення розміру плати на кожен наступний календарний рік здійснюється Сервітуарієм самостійно на підставі даних про грошову оцінку Земельної ділянки на відповідний календарний рік та встановленого в Договорі річного розміру плати за встановлення Сервітуту.

4.3. Плата за встановлення Сервітуту сплачується Сервітуарієм щомісячно рівними частками (1/12 від річної плати) не пізніше 10-го числа місяця, наступного за останнім календарним днем місяця, за який сплачується відповідна плата, на рахунок Володільця.

4.4. Плата за Договором здійснюється Сервітуарієм виключно в грошовій формі у безготівковому порядку з обов'язковим зазначенням у платіжному дорученні або квитанції номеру та дати договору, а також періоду (місяця та року), за який сплачується плата за встановлення Сервітуту.

4.5. Сервітуарій має право внести плату за майбутній період (авансовий платіж) в межах всієї суми, що підлягає сплаті за встановлення Сервітуту за відповідний календарний рік або за декілька календарних місяців відповідного календарного року.

У разі дострокового припинення (розірвання) Договору внесена Сервітуарієм на майбутній період плата (авансовий платіж) підлягає поверненню Сервітуарію.

4.6. Сервітуарій сплачує плату за цим Договором протягом всього строку його дії.

Якщо початок та закінчення дії Договору не співпадають з початком або закінченням відповідного календарного місяця, визначення розміру плати за такий календарний місяць здійснюється пропорційно кількості календарних днів, впродовж яких діяв даний Договір.

Сторони домовились, що плата починає нараховуватись з моменту переходу до Сервітуарія права власності на Виноградники, тобто з 12 липня 2013 року. Нарахований платіж за період з 12 липня 2013 року до останнього дня місяця, що передував даті підписання цього Договору, підлягає до сплати впродовж 10 днів з дати підписання цього Договору без нарахування пені та штрафних санкцій.

4.7. Розмір плати за цим Договором підлягає обов'язковому перегляду Сторонами у разі зміни законодавства України або в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

4.8. У разі невнесення Сервітуарієм плати за користування Сервітутом у строки, передбачені цим Договором, нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення виконання зобов'язання від несвоєчасно сплаченої суми, за кожен день затримки платежу.

4.9. Покращення стану Об'єкту, проведені Сервітуарієм за згодою Володільця, підлягають відшкодуванню відповідно до законодавства.

5. Права та обов'язки Сторін

5.1. Володілець має право:

5.1.1. Вимагати від Сервітуарія використання Сервітуту, встановленого даним Договором, виключно з метою, в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі.

5.1.2. Вимагати від Сервітуарія своєчасного внесення плати за користування Сервітутом.

5.1.3. Вимагати від Сервітуарія підтримувати в належному стані територію Об'єкту.

5.1.4. Здійснювати перевірки дотримання Сервітуарієм умов Договору, в т.ч. щодо своєчасної сплати винагороди за користування Сервітутом, сплати нарахованих штрафних санкцій.

5.1.5. Вимагати змінювати розмір плати, встановленої в Договорі, у випадках та у порядку, передбачених чинним законодавством України та даним Договором.

5.1.6. Встановлений (передбачений) цим Договором Сервітут не позбавляє Володільця прав володіння, користування та розпорядження Об'єктом, якщо це не завдає шкоди Виноградникам та не перешкоджає їх експлуатації (меті встановлення сервітуту).

5.2. Володілець зобов'язаний:

5.2.1. Не перешкоджати Сервітуарію використовувати встановлений цим Договором Сервітут для господарської діяльності щодо вирощування винограду, первинної переробки винограду та виробництва виноматеріалів й вина.

5.2.2. Не втручатися у вищевказану господарську діяльність.

5.3. Сервітуарій має право:

5.3.1. Використовувати Об'єкт у межах передбачених статтею 2 цього Договору;

5.3.2. Вимагати усунення перешкод, які виникають при використанні Об'єкту.

5.4. Сервітуарій зобов'язаний:

5.4.1. Дотримуватися умов цього Договору. Використовувати встановлений Сервітут виключно з метою, в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі.

5.4.2. Своєчасно вносити плату за користування Сервітутом. В порядку, визначеному Договором, самостійно визначати щорічні та щомісячні платежі за користування Сервітутом.

5.4.3. Не передавати будь-яким способом права за Договором третім особам.

5.4.4. Не чинити дій, що можуть привести до погіршення якісних характеристик та екологічного стану землі.

5.4.5. Здійснювати земельний сервітут способом найменш обтяжливим для Володільця Об'єкту.

6. Інші умови договору

6.1. Зміна умов Договору, його припинення можливі за взаємною згодою сторін. Зміна умов Договору і припинення оформляється додатковою угодою до цього Договору і підлягає державній реєстрації. У разі недосягнення згоди щодо змін умов Договору чи його припинення спір вирішується у судовому порядку. Припинення Договору має здійснюватись за умови письмового попередження іншої сторони за 6 (шість) місяців.

6.2. Спори, що виникають при виконанні цього Договору, вирішуються Сторонами шляхом переговорів, а в разі недосягнення домовленості в судовому порядку.

6.3. Цей Договір укладено українською мовою у трьох примірниках, які мають однакову юридичну силу, з яких два примірники передаються Сторонам договору, третій знаходиться в реєстраційній справі в органі, який здійснив державну реєстрацію.

6.4. Невід'ємною частиною цього договору є Схема меж Сервітуту.

6. Форс-мажор

6.1. Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань по даному Договору, якщо це невиконання є наслідком обставин непереборної сили, що виникли після укладення Договору, в результаті подій надзвичайного характеру, які сторона не могла ані передбачати, ані подолати розумними заходами (форс-мажор).

6.2. Ризик випадкової загибелі Об'єкта несе Володілець.

6.3. У разі знищення або пошкодження частини Об'єкта в результаті недбалого, безвідповідального ставлення, відшкодування збитків провадиться стороною, з вини якої це сталося.

7. Державна реєстрація Договору

7.1. Сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно, у зв'язку з чим Сторони домовилися про розподіл зобов'язань.

7.2. Володілець зобов'язується:

7.2.1. Забезпечити замовлення, узгодження, затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж Земельної ділянки, внесення відомостей про неї до Державного земельного кадастру та присвоєння Земельній ділянці кадастрового номера;

7.2.2. Забезпечити державну реєстрацію права власності (державної, комунальної) на Земельну ділянку в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно;

7.2.3. Забезпечити державну реєстрацію права постійного користування Земельною ділянкою в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно;

7.2.4. Передати Сервітуарію необхідний пакет документів для державної реєстрації Сервітуту.

7.3. Сервітуарій зобов'язується:

7.3.1. Надавати технічну, організаційну, методичну допомогу Володільцеві для виконання ним зобов'язань, передбачених пп. 7.2.1-7.2.3;

7.3.2. Нести витрати, пов'язані з оформленням і реєстрацією Сервітуту та виділенням Сервітуту в натурі;

7.3.3. Бути повіреним Володільця у питаннях оформлення та державної реєстрації Сервітуту у разі укладення Сторонами договору доручення.

7.4. Сторони домовились приступити до виконання усіх зобов'язань за цим Договором, у тому числі й у частині внесення плати за встановлення Сервітуту, з дня підписання цього Договору.

Володілець: Сервітуарій:

Державне підприємство «Гурзуф» Ідентифікаційний код 00412843 Філія «Південний» м. Ялта, МФО 384522 ІПН 004128401127 р/р 26006000090356 В.о.директора

---

/

---

/ (підпис) М. П.Товариство з обмеженою відповідальністю «Виноградники «Ведмеді», Ідентифікаційний код 38431179, Кримське РВ АТ «Брокбізнесбанк» п/р 26008114774001 МФО 300249 Директор

---

ТЮТЮНЕНКО Н.О. (підпис) М. П.»

3. Стягнути з Державного підприємства "Гурзуф" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виноградники "ВЕДМЕДІ" витрати по сплаті судового збору у розмірі 1147,00 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя М.М. Іллічов