Рішення

від 04.12.2013 по справі 5011-8/16126-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 5011-8/16126-2012 04.12.13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Сувенір"

до 1)Товариства з обмеженою відповідальністю "Борком"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Іскра-Трейд"

3) Публічного акціонерного товариства акціонерний Банк "Укргазбанк"

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Приватний нотаріус Київського міського Нотаріального округу Гончаренко Н.О.

про визнання недійсним договору іпотеки.

За заявою Публічного акціонерного товариства "Сувенір"

про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Києва від 21.03.2013 у справі №5011-8/16126-2012.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача (заявник): Олексійчук Т.В. - представник за дов.;

від відповідача-1: не з'явились;

від відповідача-2: не з'явились;

від відповідача-3: Лінніченко І.В. - представник за дов.;

від третьої особи: не з'явились.

СУТЬ СПОРУ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.03.2013 у справі №5011-8/16126-2012, яке залишено без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2013, у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Сувенір" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Борком", Товариства з обмеженою відповідальністю "Іскра-Трейд", Публічного акціонерного товариства акціонерний Банк "Укргазбанк" про: 1) визнання недійсним договору іпотеки, що укладений між Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком "УКРГАЗБАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "БОРКОМ" від 08 січня 2009 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончаренко Н.О. та зареєстрований в реєстрі за номером 143; 2) визнання таким що підлягає вилученню запис в державному реєстрі іпотек, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів приватного нотаріуса Київського міського Нотаріального округу Гончаренко Н.О., - відмовлено повністю.

Публічне акціонерне товариство "Сувенір" звернулось до господарського суду міста Києва із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Києва від 21.03.2013р. у справі № 5011-8/16126-2012.

Як передбачено ст.ст. 113, 113-1 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами за заявою сторони, прокурора, третіх осіб, поданою протягом одного місяця з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.

Ухвалою від 28.10.2013 розгляд заяви призначено на 18.11.2013.

Ухвалою від 18.11.2013 розгляд заяви відкладено на 04.12.2013.

Представники відповідача-2, відповідача-3 та третьої особи в судове засідання не з'явились.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд вважає, що заява Публічного акціонерного товариства "Сувенір" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Києва від 21.03.2013 у справі № 5011-8/16126-2012 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до норм статті 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 112 Господарського процесуального кодексу України підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Відповідно до норм частини 1 статті 113 Господарського процесуального кодексу України (надалі також - ГПК України) судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами за заявою сторони, прокурора, третіх осіб, поданою протягом одного місяця з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №17 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення.

Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов:

по-перше, їх існування на час розгляду справи,

по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи,

по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

При цьому необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.

Обгрунтовуючи подану заяву ПАТ "Сувенір" посилається на те, що рішення у даній справі було мотивоване тим, що оспорюваний договір іпотеки відповідає вимогам Закону України "Про іпотеку" (в редакції, що діяла на момент укладення договору), зокрема ч.2 ст.5 Закону України "Про іпотеку", якою передбачено, що предметом іпотеки може бути об'єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому. Оскільки ТОВ "Борком" підтвердило рішенням господарського суду міста Києва від 18.09.2008 у справі №2/363 свої майнові права на предмет іпотеки, то, відповідно, мало повний обсяг цивільної дієздатності для укладання договору іпотеки від 28.01.2009 та передачі в іпотеку майнових прав на нежилі приміщення, що розташовані у м. Києві по вул. Бориспільськиій, 30.

Позивач звертає увагу суду, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2013 у справі №2/363 за позовом ТОВ "Борком" до ТОВ "Іскра-трейд" про визнання договору купівлі-продажу дійсним задоволено апеляційну скаргу ПАТ "Сувенір", скасовано рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2008 у справі №2/363, у задоволенні позову відмовлено повністю. Рішення суду мотивоване тим, що на момент укладення договору купівлі-продажу нежилих приміщень, що розташовані у м. Києві по вул. Бориспільській, 30, ТОВ "Іскра-трейд" не мало права на його укладення, оскільки існували арешти та судові заборони на його відчуження, а в подальшому у судовому порядку було визнано недійсними і попередні договори купівлі-продажу, на підставі яких зазначені нежилі приміщення вибули з власності ПАТ "Сувенір". Оскільки ТОВ "Іскра-трейд" не стало власником спірних об'єктів нерухомості, то право власності у встановленому законом порядку не перейшло і до ТОВ "Борком" за договором купівлі-продажу від 08.06.2007.

Обставину, яка стала відома відповідачу після винесення судового рішення у справі, а саме - скасування постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2013 рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2008 у справі №2/363 про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 08.06.2007 між ТОВ "Борком" та ТОВ "Іскра-трейд", у задоволенні позову відмовлено, суд оцінює як нововиявлену, оскільки вона існувала на час розгляду справи господарським судом, але не була відома сторонам у справі; вказана обставина є істотною для вирішення справи, оскільки спростовує висновок суду щодо наявності предмету спору.

Відповідно до ч. 7 ст. 114 Господарського процесуального кодексу України в разі скасування судового рішення за результатами його перегляду за нововиявленими обставинами справа розглядається господарським судом за правилами, встановленими цим Кодексом.

28.01.2009 між Відкритим акціонерним товариством акціонерний банк "Укргазбанк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк") та Товариством з обмеженою відповідальністю «Борком» (позичальник) укладено кредитний договір №2-V/2009, відповідно до умов якого банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію, з загальним лімітом кредитування 5 000 000,00 грн. строком на 1 місяць, а позичальник в термін не пізніше 27.02.2009 зобов'язаний повернути кредит в повному обсязі.

Згідно з пп. 1.4.1 вказаного договору за користування кредитними коштами у межах встановленого терміну кредитування процентна ставка встановлюється у розмірі 20% річних.

У відповідності з пп. 2.1 кредитного договору, 28.01.2009 року сторони уклали договір іпотеки без оформлення заставної, посвідчений Н.О. Гончаренко, приватним нотаріусом Київського нотаріального округу, за умовами якого іпотекодавець зобов'язаний іпотекодаржателю не пізніше 27.02.2009 повернути кредит у розмірі 5 000 000 грн., сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 20% річних та штрафні санкції у розмірі і випадках, передбачених кредитним та цим договорами.

Відповідно до пп. 2.1 вказаного договору, предметом іпотеки є майнові права на нежилі приміщення та нежилі будівлі загальною площею 9 517,60 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 30, а також самі нежилі приміщення та нежилі будівлі, на які іпотекодавець набуде право власності після державної реєстрації.

Майнові права іпотекодавця на вказану нерухомість виникають з договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 08.06.2007, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Іскра-Трейд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Борком", та полягають в праві на отримання у власність від ТОВ "Іскра-Трейд" вказаних нежилих приміщень та нежилих будівель та реєстрації цього права, а саме:

- корпус №2 в осях 1-5 (літ В) загальною площею 2 294,50 кв.м.;

- енерго-механічна дільниця, цех № 5 (літ Д), загальною площею 2 105,60 кв.м.;

- склад готової продукції цех №3 (літ. Е) загальною площею 1 426,50 кв.м.;

- цех № 5, 10 конструкт. (літ. З) загальною площею 807,60 кв.м.;

- цех № 5, гараж (літ. Л), загальною площею 571,90 кв.м.;

- центральний склад (літ. С), загальною площею 276,50 кв.м.;

- дільниці № 10, 6, 7, 9 (літ. Ф), загальною площею 1 636,40 кв.м.;

- транспортна дільниця (літ. Х), загальною площею 41,90 кв.м.;

- трансформаторна підстанція (літ. П), загальною площею 51,10 кв.м.;

- градирня (літ У), загальною площею 27,60 кв.м.;

- склад відпрацьованих масел (літ. К), загальною площею 20,50 кв.м.;

- компресорна (літ. М), загальною площею 57,80 кв.м.;

- склад металу (літ. И), загальною площею 69,00 кв.м.;

- прохідна (літ. О), загальною площею 27,30 кв.м.;

- склади Рсг (літ. Ц), загальною площею 103,40 кв.м.

За згодою сторін предмет іпотеки оцінено в 17 000 000,00 грн.

У зв'язку із укладенням вказаного договору іпотеки до Єдиного реєстру іпотек 28.01.2009 за №8407734 внесено відповідний запис 1: тип обтяження - іпотека, підстава обтяження: договір іпотеки, об'єкт обтяження нежиле приміщення та нежилі будівлі, загальною площею 9 517,60 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська, 30.

05.02.2009 до вказаного запису приватним нотаріусом Гончаренко Н.О., були внесені зміни (виправлено помилку) щодо адреси розташування предмету іпотеки, а саме, замінено на м. Київ, вул. Бориспільська, 30.

Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути дво- чи багатосторонніми.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання правочину недійсним.

Як зазначено у ст. 202 ЦК України правочином є дія особи спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків; правочини можуть бути дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч.ч. 1-3, 5, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В силу ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Закон України "Про іпотеку " є спеціальним законом, який регулює відносини у сфері застави нерухомого майна - іпотеки.

Статтею ст. 3 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Статтею 18 Закону України "Про іпотеку " передбачено, що іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

У 2009 році ПАТ "Укргазбанк" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ "Борком" про стягнення 6 217 049, 13 грн. заборгованості за кредитним договором № 2-V/2009 від 28.01.2009 року.

Рішенням господарського суду м. Києва від 07.12.2009 у справі № 6/661, яке набрало законної сили, позов задоволено повністю, стягнуто з ТОВ "Борком" на користь ПАТ "Укргазбанк" заборгованість по кредиту - 5 000 000 грн., заборгованість по процентам - 704 109,59 грн., заборгованість по пені за несвоєчасне повернення кредиту - 480 821,92 грн., заборгованість по пені за несвоєчасну сплату процентів - 32 117,62 грн.

Додатковим рішенням господарського суду м. Києва від 30.01.2009 у справі № 6/661 звернуто стягнення на нежилі приміщення та нежилі будівлі загальною площею 9 517,60 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 30, що є предметом іпотеки.

Звертаючись до суду із позовом в межах даної справи, Публічне акціонерне товариство "Сувенір" просить визнати недійсним договір іпотеки без оформлення заставної від 28.01.2009, укладений між ВАТ АБ "Укргазбанк" та ТОВ "Борком" та визнати таким, що підлягає вилученню вказаний вище запис в державному реєстрі іпотек.

Позивач зазначає, що з 1999 року є власником цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 30, що підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий комплекс серії МК № 010002058 від 04.02.1999 та свідоцтвом про право власності на майновий комплекс серії МК № 010004574 від 14.11.2001, вказаний об'єкт нерухомості належним чином зареєстрований в КП КМБТІ, що підтверджується реєстраційним посвідченням, виданим КП КМБТІ на майновий комплекс, що зареєстровано в реєстровій книзі №4з-118 за реєстровим номером 501-з від 22.11.2001.

Рішенням господарського суду м. Києва від 15.06.2007 у справі №21/313, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2007 та постановою Вищого господарського суду України від 13.02.2008, визнано недійсним договір купівлі-продажу від 19.06.2006, укладений між позивачем та ТОВ "Торговий дім "Українські сувеніри"; в порядку двосторонньої реституції зобов'язано ТОВ "Торговий дім "Українські сувеніри" повернути позивачу нежилі приміщення у м. Києві по вул. Бориспільська, 30; визнано недійсним договір від 15.01.2007, укладений між ТОВ "Торговий дім "Українські сувеніри" та ТОВ "Іскра-Трейд"; в порядку реституції зобов'язано ТОВ "Іскра-Трейд" повернути ТОВ "Торговий дім "Українські сувеніри" нежилі приміщення у м. Києві по вул. Бориспільська, 30.

Як вбачається з постанови Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2013 у справі №2/363 за позовом ТОВ "Боком" до ТОВ "Іскра-трейд", третя особа: ПАТ "Сувенір" про визнання договору купівлі-продажу від 08.06.2007 дійсним, рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2008 скасовано, у задоволенні позову відмовлено та встановлено наступне.

08.06.2007 між ТОВ "Іскра-трейд" (продавець за договором) та ТОВ "Борком" (покупець за договором) було укладено договір купівлі-продажу нежитлових будівель загальною площею 9517, 60 кв.м., що розташовані в м.Києві по вул. Бориспільська, 30.

Згідно п.2.1. договору продаж здійснено за 17 700 000, 00 грн. з урахуванням ПДВ, яке складає 2 950 000, 00 грн., які покупець отримав від продавця на момент підписання договору.

Згідно умов договору сторони домовились провести нотаріальне посвідчення договору протягом року.

ТОВ "Борком" листом № 20/05-0001 від 20.05.2008р. звернувся до ТОВ "Іскра-трейд" з вимогою про нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу та передачу майна. ТОВ "Іскра-трейд" надав відповідь, що станом на сьогоднішній день вартість об'єкту нерухомості, зазначеній у договорі, більше, ніж була на момент підписання договору, а тому просить укласти договір про збільшення вартості майнового комплексу, після чого відповідач може провести нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу.

Вважаючи вимоги ТОВ "Іскра-трейд" безпідставними, ТОВ "Борком" звернувся до господарського суду м. Києва з позовом про визнання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 08.06.2007, укладений між ТОВ "Борком" до ТОВ "Іскра-трейд", дійсним.

ПАТ "Сувенір" з 04 лютого 1999 року є власником цілісного майнового комплексу, який розташований за адресою м. Київ вул. Бориспільська 30, що підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий комплекс серії МК № 010002058 від 04.02.1999 року та свідоцтвом про право власності на майновий комплекс серії МК № 010004574 від 14.11.2001 року.

В 2006 році з боку невідомих осіб була спроба незаконним способом захопити майно ПАТ "Сувенір", яке на той час мало назву Акціонерне товариство відкритого типу Промислово-торговельна фірма "Сувенір"(скорочена назва - AT BT Промислово- торговельна фірма "Сувенір"), а також корпоративні права його акціонерів. Зокрема, було підроблено печатку AT BT Промислово-торговельна фірма "Сувенір", протокол загальних зборів акціонерів та призначено підставну особу Князєва A.B. головою правління товариства, а 19.08.2006 Князевим A.B. від імені AT BT Промислово-торговельна фірма "Сувенір" було укладено з TOB "Торговий дім "Українські сувеніри" договір купівлі- продажу нежитлових приміщень та будівель, які розташовані під № 30 по вул. Бориспільській в м. Києві.

15.01.2007 TOB "Торговий дім "Українські сувеніри" здійснило відчуження вказаних об'єктів на користь TOB "Іскра- Трейд", про що сторонами також було укладено відповідний договір купівлі-продажу.

Дарницьким РУ ГУ МВС України в 2006р. було порушено кримінальну справу № 02-10242, в рамках якої 13.10.2006 p., 24.10.2013 p. та 12.02.2007 p. було накладено арешт на майновий комплекс, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 30, а також було заборонено БТІ в м. Києві вчиняти будь-які дії стосовно вищевказаного майна, в тому числі перереєстровувати вищевказане майно незалежно від суб'єкта власності.

В квітні 2007 року AT BT Промислово-торговельна фірма "Сувенір" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до TOB "Торговий дім "Українські сувеніри", TOB "Іскра-Трейд", КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації права власності на об'єкти нерухомого майна" про визнання недійсними договорів від 19.08.2006 та 15.01.2007, повернення майна та скасування реєстраційних написів (справа № 21/313).

28.04.2007 господарським судом м. Києва було винесено ухвалу по справі № 21/313 про забезпечення позову, якою було заборонено БТІ м. Києва видавати довідки, проводити реєстрацію, перереєстрацію права власності на майновий комплекс по вул. Бориспільська, 30 у м. Києві, а також накладено арешт та заборонено відчуження, передачу під заставу тощо цього майнового комплексу.

Рішенням господарського міста Києва від 15.06.2007 у справі № 21/313 позов AT BT Промислово-торговельна фірма "Сувенір" до TOB "Торговий дім "Українські сувеніри", TOB "Іскра-Трейд", КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації права власності на об'єкти нерухомого майна" про визнання недійсними договорів, повернення майна та скасування реєстраційних написів було задоволено, визнано недійсним договір купівлі-продажу від 19.08.2006; зобов'язано TOB "Торговий дім "Українські сувеніри" повернути AT BT Промислово-торговельна фірма "Сувенір" нежитлові приміщення та будівлі, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 30; зобов'язано AT BT Промислово-торговельну фірму "Сувенір" повернути TOB "Торговий дім "Українські сувеніри" простий вексель №3009372069 від 21.08.2006 на суму 17 633 637,6 грн. з терміном погашення 21.08.2011; визнано недійсним договір купівлі-продажу від 15.01.2007; зобов'язно "Іскра-Трейд" повернути TOB "Торговий дім "Українські сувеніри" вказані в договорі від 15.01.2007 приміщення; зобов'язано КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації права власності на об'єкти нерухомого майна" скасувати реєстраційні написи щодо реєстрації прав власності на нежитлові приміщення, які розташовані під № 30 по вул. Бориспільській в м. Києві.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2007 та постановою Вищого господарського суду України від 13.02.2008, рішення господарського міста Києва від 15.06.2007 у справі № 21/313 було залишено без змін.

Вищезазначене рішення суду було виконано, нежитлові приміщення та будівлі, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 30, були повернуті до законного власника.

Таким чином, на момент укладення договору купівлі-продажу від 08.06.2007 TOB "Іскра-Трейд" не мало права на його укладення, оскільки існували вищезазначені арешти та заборони на його відчуження, а в подальшому договір купівлі-продажу нежитлових приміщень та будівель, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 30, укладений 15.01.2007 між TOB "Торговий дім "Українські сувеніри" (продавець) та TOB "Іскра-трейд" (покупець), було визнано недійсним у судовому порядку. Оскільки TOB "Іскра-трейд" не стало власником спірних об'єктів нерухомості, то право власності у встановленому законом порядку не перейшло і до TOB "Борком" за договором купівлі-продажу від 08.06.2007.

Отже, ТОВ "Іскра-трейд" всупереч діючим заборонам 08.06.2007 здійснило відчуження спірного майна на користь TOB "Борком", про що було укладено відповідний договір. В подальшому, приховуючи факт існування рішення господарського суду міста Києва від 15.06.2007 р. по справі № 21/313, TOB "Борком" та TOB "Іскра-Трейд" у судовому порядку визнали цей договір дійсним.

Частиною 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Наведений факт має преюдиційне значення та не підлягає повторному доведенню.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» від 13.06.2007 №8 передбачено, що за змістом частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007) (пункт 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини" від 18.11.2003 №01-8/1427).

Відповідно до пунктів 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 у справі "Христов проти України" одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу "Брумареску проти Румунії", п. 61).

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

Отже, у постанові Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2013 у справі №2/363 встановлено, що ПАТ "Сувенір" є власником цілісного майнового комплексу розташованого за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 30, майнові права на які є предметом договору іпотеки від 28.01.2009, укладеного в забезпечення кредитного договору №2-V/2009, а договір купівлі-продажу нежитлових приміщень та будівлі за вказаною адресою, укладений 15.01.2007 між ТОВ "Торговий дім "Українські сувеніри" та ТОВ "Іскра-трейд" було визнано недійсним в судовому порядку, та враховуючи, що ТОВ "Іскра трейд" не стало власником спірних об'єктів нерухомості, то право власності у встановленому законом порядку не перейшло і до ТОВ "Борком" за договором купівлі-продажу від 08.06.2007.

До того ж, факт дійсності договору купівлі-продажу від 08.06.2007, укладеного між ТОВ "Сувенір" та ТОВ "Борком", спростований постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2013 у справі №2/363, в результаті чого було скасовано рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2008 у справі №2/363.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (п.2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними № 11 від 29.05.2013).

Таким чином, при укладенні договору іпотеки від 28.01.2009 ТОВ "Борком" (іпотекодавець за договором) не мало необхідного обсягу дієздатності для передачі в іпотеку майнові права на нежитлові приміщення, що розташовані у м. Києві по вул. Бориспільській, 30, які виникали у іпотекодавця з договору купівлі-продажу, укладеного між ним та ТОВ "Іскра-трейд" від 08.06.2007, факт дійсності якого спростований судом, як зазначено вище.

Тобто з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що ТОВ "Борком" не був власником предмета іпотеки, в силу ст.316 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, що передбачено ст. 317 Цивільного кодексу України.

Частина 1 та 2 ст.319 Цивільного кодексу України встановлює, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону

Згідно ст.328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Також, як передбачено ч. 2 ст. 5 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, яка діяла на момент укладання оспорюваного договору іпотеки), предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником цього майна на час укладення іпотечного договору.

Отже, відповідачами не доведено того факту, що предмет іпотеки належав, належить чи буде належати іпотекодавцю на праві власності, тому суд дійшов висновку, що ТОВ "Борком" не мав права бути іпотекодавцем майнових прав на нежилі приміщення та нежилі будівлі, загальною площею 9517,60 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул.. Бориспільська, 30, а також самі нежилі приміщення та нежилі будівлі, оскільки ТОВ "Сувенір" з 1999 року по даний час є законним власником цих приміщень за вказаною адресою.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатись своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Частиною 1 статті 147 Господарського кодексу України встановлено, що майнові права суб'єктів господарювання захищаються законом.

Стаття 386 Цивільного кодексу (ч.1, 2) передбачає, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, що передбачено ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Як передбачено ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Тому виходячи з системного аналізу норм матеріального права, суд дійшов висновку про те, що майнові права на нежилі приміщення та нежилі будівлі, загальною площею 9517,60 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 30, а також самі нежилі приміщення та нежилі будівлі належали позивачу, тому ТОВ "Борком" неправомірно передало в іпотеку зазначені майнові права на вказані нежилі приміщення та нежилі будівлі, тому договір іпотеки, укладений між ВАТ АБ "Укргазбанк" та ТОВ "Борком" від 08.01.2009, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончаренко Н.О. та зареєстрований в реєстрі за №143 є недійсним в силу ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України, як такий, що укладений в порушення вимог ст. 5 Закону України "Про іпотеку".

Щодо позовних вимог в частині визнання таким, що підлягає вилученню запис в державному реєстрі іпотек, а саме: запис 1 тип обтяження - іпотека, що зареєстрований 28.01.2009 року о 15:27:20 за №8407734, реєстратором: приватний нотаріус Гончаренко Н.О., підстава обтяження: договір іпотеки, 143, 28.01.2009, приватний нотаріус Гончаренко Наталя Олександрівна; об'єкт обтяження нежиле приміщення та нежилі будівлі, загальною площею 9 517,60 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул.Борисоглібська, 30; який було змінено 05.02.2009 року о 13:46:13 у частині адреси розташування предмету іпотеки: м. Київ, вул. Бориспільська, 30, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 38 Інструкції "Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" (яка діяла на момент укладання оспорюваного договору) іпотечні договори, предметом яких є об'єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, посвідчуються за умови, якщо іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому.

Згідно з п.5.1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 за № 282/20595, нотаріус, який накладав заборону, знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки), за рішенням суду.

Приписами статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до компетенції державних реєстраторів належить прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав, який містить відомості про зареєстровані права і обтяження, суб'єктів прав, об'єкти нерухомого майна, документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав.

Відповідно Закону України "Про державну реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація припинення іпотеки, обтяження здійснюється на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Таким чином, вимога позивача про вилучення вказаного вище запису з державного реєстру іпотек безпосередньо пов'язана із визнанням договору іпотеки, на підставі якого було внесено цей запис, недійсним.

Оскільки, як вже було зазначено вище, суд дійшов висновку про визнання договору іпотеки, що укладений 28.01.2009 між ВАТ АБ "Укгразбанк" та ТОВ "Борком" недійсним, тому і наявні правові підстави для вилучення з державного реєстру іпотек запису про обтяження нежилих приміщень та нежилих будівель, загальною площею 9 517,60 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 30, враховуючи, що наявність останнього перешкоджає ТОВ "Сувенір" вільно користуватись забезпеченим Конституцією України правом власності.

Заперечення ПАТ АБ "Укргазбанк" від 04.12.2013 спростовані матеріалами справи, та їх зміст відповідає змісту рішення у даній справі від 21.03.2013.

За таких обставин, ТОВ "Борком" не мало достатніх правових підстав на укладання з ВАТ АБ "Укргазбанк" договору іпотеки та передачу в іпотеку цілісного майнового комплексу, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 30, отже вказаний договір іпотеки підлягає визнанню недійсним, а відповідний запис в державному реєстрі іпотек - вилученню.

Умовами статті 391 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є законними, обґрунтованими, доведеними належними доказами в розумінні ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачів.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 112, 113, 114 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.Заяву Публічного акціонерного товариства "Сувенір" про перегляд рішення господарського суду м. Києва від 21.03.2013 у справі №5011-8/15126-2012 за нововиявленими обставинами задовольнити.

2.Рішення господарського суду міста Києва у справі №5011-8/16126-2012 від 21.03.2013 скасувати.

3.Визнати недійсним договір іпотеки укладений 28.01.2009 між Відкритим акціонерним товариством акціонерного банку "Укргазбанк" (код 23697280, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Борком" (код 31957823) посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончаренко Н.О. та зареєстрований в реєстрі за номером 143.

4.Зняти заборону відчуження та внести до Державного реєстру іпотек записи про припинення обтяжень на нерухоме майно, накладених записом № 8407734.

5.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Борком" (03062, м. Київ, вул. Гончарова,16, кв.12, код 31957823) на користь Публічного акціонерного товариства "Сувенір" (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 30, код 02970406) 357,66 грн. (триста п'ятдесят сім гривень 66 коп.) судового збору.

6.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Іскра-трейд" (01025, м. Київ, вул. Володимирська, 7, офіс 1, код 34189649) на користь Публічного акціонерного товариства "Сувенір" (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 30, код 02970406) 357,66 грн. (триста п'ятдесят сім гривень 66 коп.) судового збору.

7.Стягнути з Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 39, код 23697280) на користь Публічного акціонерного товариства "Сувенір" (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 30, код 02970406) 357,66 грн. (триста п'ятдесят сім гривень 66 коп.) судового збору.

8. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

9.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання повного

тексту рішення: 09.12.2013

Суддя М.Є. Літвінова