Ухвала

від 27.11.2013 по справі 825/2671/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/2671/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Житняк Л.О. Суддя-доповідач: Міщук М.С.

У Х В А Л А

Іменем України

27 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: при секретарі Міщука М.С. Бєлової Л.В., Гром Л.М. Коток А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Варвинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду у справі за позовом приватного підприємства «Пожмастер» до Варвинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання недійсними Акту перевірки та податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

15 липня 2013 року при ватне підприємство «Пожмастер» (далі Підприємство або позивач) звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду із позовом до Варвинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі ОДПІ, правонаступник МДПІ або відповідач), у якому просило визнати недійсним Акт перевірки № 100/2200/36326591 від 13.06.2013 року та прийняте на його підстві податкове повідомлення-рішення № 0000192200 від 01.07.2013 року.

Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 06 серпня 2013 року позов задовольнив частково. Визнав недійсним та скасував податкове повідомлення-рішення № 0000192200 від 01.07.2013 року. В іншій частині позову відмовив.

В апеляційній скарзі про скасування постанови ОДПІ посилається на те, що Підприємством не задекларовано податкове зобов'язання з податку на додану вартість від реалізації товарів та послуг, оплату за які підприємство отримувало згідно банківських виписок.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, які з`явились у судове засідання та перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, МДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту по ПДВ за період з 01.04.2011 року по 31.07.2011 року.

За результатами перевірки складено Акт № 100/2200/36326591 від 13.06.2013 року (далі Акт перевірки), яким встановлено, що Підприємством не задекларовано податкове зобов'язання з податку на додану вартість від реалізації товарів та послуг, оплату за які підприємство отримувало згідно наведених банківських виписок.

На підставі Акту перевірки МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000192200 від 01.07.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ у розмірі 296 206 грн. 25 коп., з них за основним платежем - 276 034 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 20 172 грн. 25 коп.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що оскільки Підприємством самостійно відображені згідно уточнених розрахунків до податкових декларацій з ПДВ за квітень-липень 2011 року показники податкового кредиту, тому виключення вищевказаної суми зі складу податкового кредиту, та відповідно визначення суми податкового зобов'язання по ПДВ - є незаконним.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції.

Як вбачається з Акту перевірки, у квітні 2011 року позивач отримував від підприємств та приватних підприємців, установ та організацій кошти на розрахунковий рахунок в банку в загальній сумі 274 813 грн. 78 коп. (в т.ч. ПДВ - 45 802 грн. 30 коп.), у травні 2011 року в загальній сумі 592 320 грн. 31 коп. (в т.ч. ПДВ - 98 720 грн. 05 коп.), у червні 2011 року в загальній сумі 305 009 грн. 30 коп. (в т.ч. ПДВ - 50 834 грн. 88 коп.), у липні 2011 року в загальній сумі 484 064 грн. 01 коп. (в т.ч. ПДВ - 80 677 грн. 34 коп.) від реалізації вогнегасників та комплектуючих до них, пожежних шаф, кран-комплектів, пожежних рукавів, інших супутніх товарів пожежогасіння; а також за надані послуги з обслуговування АПС, технічного обслуговування та перезарядки вогнегасників, поверхневої вогнезахисної обробки металевих конструкцій, роботи з виміру опору ізоляції, технічне обслуговування пожежної сигналізації, систем оповіщення при пожежі, роботи по монтажу системи пожежогасіння, ремонт головок ОП, заміну шлангів та індикаторів, інших супутніх послуг з обслуговування устаткування з пожежогасіння.

Разом з цим, в Акті перевірки вказано, що за період з 01.04.2011 року по 31.07.2011 року Підприємство в податкових деклараціях з ПДВ задекларовано податкові зобов'язання з ПДВ в розмірі 0 грн.

Таким чином, перевіркою достовірності відображених показників у поданих платником деклараціях з ПДВ (з урахуванням уточнених показників) за період з 01.04.2011 року по 31.07.2011 року МДПІ було встановлено порушення підпунктів «а», «б» пункту 185.1 статті 185., пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого Підприємством занижено податкові зобов'язання по ПДВ за квітень, травень, червень, липень 2011 року на загальну суму 276 034 грн.

Зазначені порушення встановлені податковим органом при перегляді декларацій з ПДВ, первинних бухгалтерських та банківських документів (журнали-ордери по рахунках 301, 311, 361, 376, 377, 631, 70, 201, 27 тощо), бухгалтерських проводок, договорів, бухгалтерських, статистичних та податкових звітів підприємства (податкові декларації з ПДВ, балансів, звіту про фінансові результати тощо).

Судом першої інстанції встановлено, що надані позивачем 13.06.2013 року пояснення до Акту перевірки та копії відповідних документів (податкові накладні на 96 арк.) не були враховані МДПІ в ході проведення перевірки та складанні за її результатами Акту перевірки.

Також, судом першої інстанції встановлено, що Підприємством, при отриманні від постачальників товарів, робіт, послуг, що формували його витрати, отримані податкові накладні, які у відповідності до вимог статей 198, 201 ПК України були відображені позивачем в податкових деклараціях з ПДВ відповідних податкових періодів, які не були враховані в Акті перевірки.

Повний перелік податкових накладних зазначений позивачем у своїх запереченнях до Акту перевірки згідно листа № 18-6-13 від 18.06.2013 року (Том 1 а.с. 22-29), копії яких були надані підприємством до перевірки (пояснення від 13.06.2013 з додатками на 96 арк.) та долучені до матеріалів справи. Даний факт представником відповідача в ході судового розгляду не заперечувався.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що саме на вимогу Варвинської МДПІ згідно листів (Том 1 а.с. 35-40) Підприємством були подані уточнюючі розрахунки до податкових декларацій з ПДВ за квітень-липень 2011 року, в яких були уточнені показники як податкового кредиту, так і податкових зобов'язань (до зменшення).

Так, в ході судового розгляду встановлено, що податкові декларації з ПДВ уточнені позивачем відповідними розрахунками:

- декларація за квітень 2011 року (вх. № 3880), що подана 20.05.2011 - уточнена уточнюючими розрахунками від 25.10.2011 вх. № 9009456170, від 05.03.2012 вх. № 513;

- декларація за травень 2011 року (вх. № 513), що подана 17.06.2011 - уточнена уточнюючими розрахунками від 24.10.2011 вх. № 9009456171, від 05.03.2012 вх. № 515;

- декларація за червень 2011 року (вх. № 9005090973), що подана 20.07.2011 - уточнена уточнюючими розрахунками від 24.10.2011 вх. № 9009456175, від 05.03.2012 вх. № 516;

- декларація за липень 2011 року (вх. № 9007111364), що подана 21.08.2011 - уточнена уточнюючими розрахунками від 25.10.2011 вх. № 9009456169, від 05.03.2012 вх. № 514.

Твердження відповідача апелянта про те, що законодавчо визначений термін для включення податкових накладних до податкового кредиту відповідних декларацій з ПДВ вже минув і законних підстав для його відновлення у позивача немає, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Проте, вказана норма не розповсюджуються на позивача, оскільки стосується лише не включення у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних та не зачіпає факту подання уточнених розрахунків, що були подані позивачем до податкових декларацій з ПДВ за відповідні періоди, у зв'язку з самостійним виявленням помилок, які, при цьому, були розраховані на вимогу саме податкового органу (том 1, а.с. 35-40).

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Тобто, законодавець розширює дане поняття строком давності у 1095 днів.

Внесення змін до податкової звітності за результатами самостійного виявлення помилок здійснюється у порядку, визначеному статті 50 ПК України, а саме: якщо платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, він зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Згідно пункту 50.2 статті 50 ПК України платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Уточнюючі розрахунки до податкових декларацій з ПДВ за відповідні періоди подані позивачем до початку проведення МДПІ перевірки позивача.

Однак, на стор. 9 Акту перевірки (Том 1, а.с. 16) податковим органом зазначено: «з огляду на пояснення платника та враховуючи те, що підприємством показники податкового кредиту декларацій з ПДВ за квітень, травень, червень, липень 2011 року уточнено самостійно та самостійно їх не відновлено, за цим Актом вони відображені так, як визначені у своїй поданій звітності платником. Разом з тим, надані підприємством до своїх пояснень матеріали долучаються до першого примірника Акту перевірки, для подальшого їх врахування при розгляді матеріалів перевірки та винесені за ними рішень».

Тобто, не встановлюючи обставини, чи фінансово-господарська діяльність відбувалась на законних підставах, та не встановлюючи обставини підстав самостійного уточнення показників податкового кредиту декларацій з ПДВ за квітень, травень, червень, липень 2011 року, помилково застосувавши пункт 198.6 статті 198 ПК України, що потягло за собою також помилковий висновок про самостійне не відновлення уточнених показників, як наслідок МДПІ незаконно збільшила податкове зобов'язання.

Отже, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що висновки МДПІ, викладені в Акті перевірки є безпідставними, оскільки Підприємством самостійно відображені згідно уточнених розрахунків до податкових декларацій з ПДВ за квітень-липень 2011 року показники податкового кредиту, тому виключення вищевказаної суми зі складу податкового кредиту, та відповідно визначення суми податкового зобов'язання по ПДВ - є протиправним.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Варвинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді:

Повний текст рішення складено 02.12.2013 року

Головуючий суддя Міщук М.С.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.