Постанова

від 09.12.2013 по справі 922/3733/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2013 р. Справа № 922/3733/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - Кудіної О.С. (дов. № 49 від 15.03.13)

відповідача - Пивоварової Р.В. (дов. б/н від 07.10.13)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного АТ "Металіст-Будметалконструкція", м. Харків (вх. №3498 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 30.10.13 у справі № 922/3733/13

за позовом ТОВ "Уютный дом", м. Київ

до Приватного АТ "Металіст-Будметалконструкція", м. Харків

про стягнення 74 878,90 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 30 жовтня 2013 року по справі № 922/3733/13 (суддя Денисюк Т.С.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Металіст-Будметалконструкція" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Уютний дом" 74878,90 грн. боргу, з яких 4878,90 грн. - 3% річних, судового збору у розмірі 1720,50 грн.

Відповідач з даним рішенням не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що суд першої інстанції неналежним чином дослідив матеріали справи та неправильно застосував норми матеріального права при винесенні рішення по справі, а саме - положення 1212 ЦК України. Позивач вважає, що за відсутності встановленого місцевим господарським судом факту розірвання договору на проектні роботи № 80-СПР від 12.02.2009 року, стягнення суми авансу, внесеного на його підставі, є неправомірним.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін. При цьому зазначає, що обумовлені договором роботи відповідачем не виконані та не передані за актом приймання-передачі, а гроші, отримані, як аванс, не повернуті замовникові. Відтак, позивач вважає, що відповідач не має права на утримання авансового платежу у розмірі 70000,00 грн.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, їх юридичну оцінку в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, між Приватним акціонерним товариством "Металіст- Будметалконструкція" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Уютный дом" (замовник) укладено договір на проектні роботи №80 СПР від 12.02.2009р., відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується за узгодженим і затвердженим технічним завданням виконати конструктивну частину проекту (креслення марки КМ, КМД і АС огороджуючих конструкцій стін, покриття та каркасу на стадії РД) "Будівництву бізнес-центру з офісно-торгівельно-виставковими приміщеннями з автосалоном та сервісом технічного обслуговування автомобілів на землях Бориспільського району Гірської сільської ради с. Гора Київської області". Документація виконується українською мовою.

Звертаючись до господарського суду, позивач зазначив про те, що на виконання умов договору, в період з 11.03.2009 по 09.04.2009, ним було сплачено на користь відповідача 70000,00 грн. авансового платежу.

Листом № 108 від 04.06.2009 позивачем було призупинено проектування за договором №80 СПР від 12.02.2009р. до отримання протоколу Містобудівного обґрунтування будівництва даного об"єкту.

Листом № 30 від 18.04.2011 позивач повідомив про неможливість виконання робіт за договором на підставі відсутності фінансування від власника об'єкту та просив повернути раніше сплачений авансовий платіж у розмірі 70000,00 грн.

Таким чином, підставою звернення позивача з даним позовом до суду стало те, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором на проектні роботи №80 СПР від 12.02.2009р., останній, в порушення п.3.1. договору, не виконав у тримісячний строк, з моменту отримання авансу, роботи, визначені п.1.1. договору, та на вимогу позивача не повернув грошові кошти, в зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 70000,00 грн. боргу та три проценти річних в сумі 4878,90 грн. В якості правових підстав позивач вказує на приписи ст.ст. 174, 219 ГК України та ст.ст. 11, 15, 261, 525, 526, 530, 538, 536, 612, 615, 625, 693, 887, 889, 890, 1212, 1214 ЦК України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги доведеність з боку позивача сплати відповідачу авансу у розмірі 70000,00грн. та недоведеність з боку відповідача факту виконання робіт за договором на проектні роботи №80 СПР від 12.02.2009р. та повернення позивачу вказаних коштів, господарський суд визнав вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 70000,00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Проте, колегія суддів з вказаними висновками не погоджується, оскільки судом першої інстанції не надано оцінки спірним правовідносинам, а також предмету та підставам, з яких подано позов, його матеріальному та документальному обґрунтуванню. Крім того, місцевим господарським судом не встановлено правових підстав, за яких аванс підлягає поверненню.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам колегія суддів виходить з наступного.

Так, підставою виникнення між сторонами правовідносин є договір на проектні роботи №80 СПР від 12.02.2009р., відповідно до якого відповідач зобов'язався виконати умови договору в строк 3 місяці з моменту отримання авансового платежу і отримання кінцевого варіанту плануючого рішення. Також, відповідно до п. 3.2 відповідач мав право виконати свої зобов'язання до строку передбаченого у п. 3.1 договору.

Розмір авансового платежу відповідно до п. 2.2.1 договору складає 85000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 14166,67 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору в період з 11.03.2009 по 09.04.2009 позивачем було сплачено на користь відповідача суму авансового платежу в розмірі 70000,00 грн.

Отже, підставою для сплати авансу є вищевказаний договір, який встановлює відповідні обов'язки сторін.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Слід зазначити, що право на повернення авансу позивач має право тільки за умовами договору, а також у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Відповідно до п. 4.2 договору, якщо в процесі виконання робіт буде з'ясовано недоцільність подальшого виконання робіт, сторони складають двосторонній акт та здійснюють взаєморозрахунки за фактично виконані роботи.

Таким чином, у відповідності з умовами договору, документом, який фіксує факт припинення договірних відносин у зв'язку з відмовою замовника від договору, є двосторонній акт, підписаний сторонами, в якому зазначається стан взаєморозрахунків.

Однак, замовником не направлялось підряднику ані такого акту, ані повідомлення про необхідність його складання. Доказів зворотного позивачем до суду не надано.

Крім того, відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однієї із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. У разі невиконання однієї із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитись від виконання частково або в повному обсязі.

Згідно п. 5.2 договору початком виконання робіт вважається дата отримання виконавцем кінцевого варіанту запланованих рішень та перерахування замовником авансу на рахунок виконавця у відповідності до п. 2.2.1 даного договору.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було виконано обов'язку з перерахування авансового платежу у повному обсязі, який передує обов'язку відповідача розпочати виконання робіт.

При цьому, згідно п. 9.1 договору, даний договір діє до повного виконання сторонами обов'язків.

Слід зазначити, що за своєю суттю між сторонами склалися відносини підряду.

Згідно ст. 849 Цивільного кодексу України, яка визначає загальні положення підряду, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу, або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає неможливим, замовник має право відмовитись від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Проте, місцевим господарським судом не встановлено, а матеріалами справи не підтверджено, що позивач відмовився від договору в односторонньому порядку і така відмова від договору здійснена у відповідності з чинним законодавством.

Крім того, укладений між сторонами договір також не був розірваний у встановленому законом порядку, і позивачем така вимога не заявлялась.

Отже, зважаючи на недоведеність позивачем факту припинення зобов'язання за договором.

Позивачем не доведено правових підстав для повернення авансу, виходячи з умов договору, а також зважаючи на недоведеність факту припинення зобов'язання між сторонами за договором.

Колегія суддів при вирішення даного спору також враховує, що в якості підстав для стягнення з відповідача сплаченого авансу, позивач окрім іншого посилається на положення ст.ст. 1212, 1214 Цивільного кодексу України, якими визначено наслідки набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.

Відповідно до приписів статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до частини 3 статті 1212 названого Кодексу положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Зі змісту цієї норми убачається, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Оскільки між сторонами у справі було укладено договір на проектні роботи, а кошти, які позивач просить стягнути з відповідача отримано останнім в якості авансу на підставі п. 2.2.1 договору, який наразі не визнано недійсним та не розірвано, то такі грошові кошти отримано відповідачем за наявності правової підстави, а тому не може бути витребувано відповідно до положень ст. 1212 Цивільного кодексу України як безпідставно набуті.

Вказане узгоджується з правовою позицією, яка викладена Верховним Судом України у справі № 3-69-12 від 22.01.2013, а також правовою позицією., яка викладена Вищим господарським судом України в інформаційному листі № 01-06/757/2013 від 2.04.2013.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив помилковий та передчасний висновок про задоволення позовних вимог, оскільки не з'ясував фактичні обставини справи, які становлять підстави позову, і не надав належної правової оцінки наявним в матеріалах справи доказам в їх сукупності. На думку колегії суддів, висновки господарського суду, викладені в оскаржуваному рішенні, є помилковими та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, що в свою чергу підтверджується вищевказаним.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 30.10.2013 року по справі № 922/3733/13 скасуванню з прийняттям нового рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п.1,4 ч.1 ст. 104 ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного АТ "Металіст-Будметалконструкція", м. Харків задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 30.10.2013 року по справі № 922/3733/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Уютный дом" (01042, місто Київ, бульвар Дружби Народів, 9, код ЄДРПОУ 25273035, п/р №26006192192 в АТ "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ, МФО 380805) на користь Приватного акціонерного товариства "Металіст- Будметалконструкція" (61007, Харківська область, місто Харків, Орджонікідзевський район, вул. Свистуна, 11, код ЄДРПОУ 30653953) витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги в розмірі 860,25 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови підписано 09 грудня 2013 року

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.