Постанова

від 18.11.2013 по справі 804/13685/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2013 р. Справа № 804/13685/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБоженко Наталії Василівни при секретаріПетранцові О.Ю. за участю: представника позивача Сиротюк О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-торгстрой» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.05.2013 року №0001032250, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-торгстрой» звернулось до суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.05.2013 року №0001032250.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення, яке виніс відповідач є незаконним та такими, що порушило права та законні інтереси позивача, тому воно підлягає визнанню протиправним та скасуванню, оскільки господарські операції були здійснені, що підтверджується первинними документами.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити повністю, з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Таким чином, згідно частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби відповідно до п.п.78.1.1, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78, ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року за № 2755-VI проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-торгстрой», код 32010549 з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з платником податків «Договір про спільну діяльність №13/05-сд від 13.05.2010 року» (код ЄДРПОУ 150822405) їх реальності та повноти відображення в обліку за період січень 2011 року.

За результатами перевірки складений акт від 29.04.2013 року за №443/226/32010549, згідно із висновками якого перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із «Договором про спільну діяльність №13/05-сд від 13.05.2010 року», їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме: встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій та встановлено порушення позивачем п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.10 №2755-VI із змінами та доповненнями, ТОВ «АТБ-торгстрой» завищено податковий кредит по взаємовідносинам з «Договором про спільну діяльність №13/05-сд від 13.05.2010 року» за січень 2011 року на суму 872 753 грн., що призвело до завищення залишку від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 24) на суму 872 753 грн..

На акт перевірки від 29.04.2013 року були подані заперечення від 10.05.2013 року, згідно статті 86 Податкового кодексу України, рішенням про результати розгляду заперечень від 18.05.2013 року №8593/19/22.6-12 висновки акту визнані такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

На підставі акту перевірки від 29.04.2013 року за №443/226/32010549 року винесено податкове повідомлення-рішення від 21.05.2013 року №0001032250, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 872753 гривень.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесеного на підставі такого висновку спірного акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Згідно із Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства від 22.12.2010 року за №984 Акт перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (пункти 4-6 Порядку №984 від 22.12.2010 року).

Так, в ході документальної перевірки встановлено, що між ТОВ «АТБ-торгстрой» та ФОП ОСОБА_4 було укладено договір від 13.05.10 р. № 13/05-сд про сумісну діяльність. Мета спільної діяльності - будівництво торговельно-розважального комплексу за адресою: АДРЕСА_1

За договором про спільну діяльність ФОП ОСОБА_4 вносила у сумісну діяльність право на забудову земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, а ТОВ «АТБ-торгстрой» - грошові кошти та об'єкт незавершеного будівництва готовністю 47%. Долі суб'єктів сумісної діяльності розподілялися наступним чином 5200/5199 належало ТОВ «АТБ-торгстрой» та 5200/1 ФОП ОСОБА_4.

На виконання умов договору про сумісну діяльність, ТОВ «АТБ-торгстрой» від імені договору про сумісну діяльність уклало з ТОВ «Рітейл Девелопмент» договір доручення від 24.05.10 р. № 12-357/2405, згідно з яким ТОВ «Рітейл Девелопмент» було доручено укласти договори підряду та виконати інші юридично значимі дії з метою закінчення будівництва торговельно-розважального комплексу за адресою: АДРЕСА_1. Для виконання покладених обов'язків за договором доручення ТОВ «Рітейл Девелопмент» укладало правочини з наступними виконавцями робіт та послуг: ТОВ «Грааль-Інвест» (ЄДРПОУ 34267779), ТОВ «Техметпром» (ЄДРПОУ 25517112), КП «Криворізьке бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської обласної ради» (ЄДРПОУ 03341799), ПП «Антисептик» (ЄДРПОУ 25515679), ПП «ВКФ Бурпромсервис» (ЄДРПОУ 31184538).

Після закінчення будівництва право ОСОБА_4 на долю об'єкту нерухомості в розмірі 5200/1 було викуплено ТОВ «АТБ-торгстрой».

26.01.11 р. з балансу сумісної діяльності торгівельно-розважальний комплекс було передано на баланс ТОВ «АТБ-торгстрой», що було оформлено видатковою накладною від 26.01.11 р. № СД-0000001 та податковою накладною від 26.01.11 р. № 1 (вартість комплексу з ПДВ склала 5 236 518,69 грн., з них ПДВ- 872 753,15 грн.).

Однак, як встановлено в судовому засіданні, відповідачем було зроблено висновок, що одним із основних постачальників ТОВ «АТБ-торгстрой» у періоді що перевіряється є підприємство «Договір про спільну діяльність №13/05-сд від 13.05.2010 року» (код ЄДРПОУ 150822405), який по ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг) сформував податковий кредит від підприємств з ознаками «сумнівності», а саме: ТОВ «САМАРА-ЛЮКС», ТОВ «ТОРГТЕХНІКА», ТОВ «БК «СОЗІДАТЄЛЬ-ПРОЕКТ ВКС», ТОВ «ДОБРОБУТ», ТОВ «БРЕНДСТРОЙ» та ін. Такий висновок зроблено на підставі висновків акту перевірки від 24.05.2011 року №934/23-1/31382320 «Про результати планової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2010 р. валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2010 р.», інформації отриманої від ДПС у Дніпропетровській області по ТОВ «Бренд Строй» стосовно того, що в провадженні ГСУ Міністерства доходів і зборів України знаходиться кримінальне провадження №32012000000000013 від 22.11.2012 року за ознаками складів злочинів, передбачених ст. 28, ч. 2, ст. 205 ч. 2, ст. 27 ч. 5, ст. 212 ч. 3 КК України.

Так, згідно статті 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (стаття 44 Податкового кодексу України).

Відповідно до ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом (пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу).

Пунктом 138.2, статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Зазначена стаття не містить конкретного переліку документів, необхідних для віднесення витрат платником податку до складу валових витрат. При цьому, по операціях з придбання товару належним первинним документом, що підтверджує факт передачі та отримання товару, є видаткова накладна або акт приймання-передачі товару.

Відповідно до підпункту 139.1.9, пункту 139.1, статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Зауваження до форми і змісту податкових накладних в акті перевірки відсутні.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Тобто, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцію є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, а визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином до суду позивачем наданні первинні документи, які підтверджують факт здійснення реальної господарської операції. На час укладання та виконання спірної угоди сторони були у належному порядку зареєстровані платниками ПДВ та зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців. Також податковим органом не доведено належними та допустимими доказами, що укладення договору не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та те, що договір укладено без мети настання реальних наслідків, судових рішень щодо визнання угоди недійсною до суду не надано, висновки акту перевірки по ланцюгу постачання не є належним доказом укладення позивачем не реальної угоди, в тому числі судом не встановлено наявність обвинувального вироку суду щодо позивача та його контрагентів, а отже доводи податкового органу ґрунтуються лише на припущеннях, що не є підставою для визнання угод недійсними.

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, з урахуванням доказів у їх сукупності та висновків суду викладених вище, суд приходить висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність винесення податкового повідомлення-рішення від 21.05.2013 року №0001032250, тому позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами ч. 1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Виходячи з цього, сплачений позивачем судовий збір, що підтверджується платіжним дорученням, що міститься в матеріалах справи, підлягає компенсації з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-торгстрой» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.05.2013 року №0001032250 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 21.05.2013 року №0001032250.

Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-торгстрой» (код ЄДРПОУ 32010549) судові витрати у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні 00 копійок.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено згідно з ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко