Ухвала

від 08.12.2015 по справі 804/13685/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2015 року м. Київ К/800/63516/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2014

та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2013

у справі № 804/13685/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-торгстрой»

до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-торгстрой» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0001032250 від 21.05.2013.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2013, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2014, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з платником податків «Договір про спільну діяльність № 13/05-сд від 13.05.2010», їх реальності та повноти відображення в обліку за період січень 2011 року, складено акт № 443/226/32010549 від 29.04.2013, в якому зафіксовано порушення: п. п. 198.3 , 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України , внаслідок чого ТОВ «АТБ-торгстрой» завищено податковий кредит по взаємовідносинам з «Договором про спільну діяльність № 13/05-сд від 13.05.2010» за січень 2011 року на суму 872 753 грн., що призвело до завищення залишку від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 24) на суму 872 753 грн.

21.05.2013 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0001032250 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 872 753 грн.

Матеріалами справи встановлено, що між ТОВ «АТБ-торгстрой» та ФОП Демчик Г.С. було укладено договір від 13.05.2010 № 13/05-сд про сумісну діяльність, відповідно до якого сторони зобов'язуються об'єднати свої вклади та діяти спільно без утворення юридичної особи для досягнення спільної господарської мети будівництва та введення в експлуатацію об'єкта (торгово-розважального комплексу по вулиці Мелешкіна між будинками 22а та 24 у Саксаганському районі м. Кривого Рогу) та отримання його у сумісну власність.

За договором про спільну діяльність ФОП Демчик Г.С. вносила у сумісну діяльність право на забудову земельної ділянки за адресою м. Кривий Ріг, вул. Мелешкіна, 24е, а ТОВ «АТБ-торгстрой» - грошові кошти та об'єкт незавершеного будівництва готовністю 47%. Долі суб'єктів сумісної діяльності розподілялися наступним чином 5200/5199 належало ТОВ «АТБ-торгстрой» та 5200/1 ФОП Демчик Г.С.

На виконання умов договору, ТОВ «АТБ-торгстрой» від імені договору про сумісну діяльність уклало з ТОВ «Рітейл Девелопмент» договір доручення від 24.05.10 № 12-357/2405, згідно з яким ТОВ «Рітейл Девелопмент» було доручено укласти договори підряду та виконати інші юридично значимі дії з метою закінчення будівництва торговельно-розважального комплексу. Для виконання покладених обов'язків за договором доручення ТОВ «Рітейл Девелопмент» укладало правочини з наступними виконавцями робіт та послуг: ТОВ «Грааль-Інвест», ТОВ «Техметпром», КП «Криворізьке бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської обласної ради», ПП «Антисептик», ПП «ВКФ Бурпромсервіс».

Після закінчення будівництва право ФОП Демчик Г.С. на долю об'єкту нерухомості в розмірі 5200/1 було викуплено ТОВ «АТБ-торгстрой».

26.01.2011 з балансу сумісної діяльності торгівельно-розважальний комплекс було передано на баланс ТОВ «АТБ-торгстрой», що було оформлено видатковою накладною від 26.01.2011 № СД-0000001 та податковою накладною від 26.01.2011 № 1 (вартість комплексу з ПДВ склала 5 236 518,69 грн., з них ПДВ - 872 753,15 грн.).

На час укладання та виконання спірної угоди, сторони були належним чином зареєстровані платниками ПДВ та зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців.

Висновок відповідача щодо завищення податкового кредиту ґрунтується на тому, що одним із основних постачальників ТОВ «АТБ-торгстрой» у періоді що перевірявся є підприємство «Договір про спільну діяльність № 13/05-сд від 13.05.2010», яке по ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг) сформувало податковий кредит від підприємств з ознаками «сумнівності», а саме: ТОВ «САМАРА-ЛЮКС», ТОВ «ТОРГТЕХНІКА», ТОВ «БК «СОЗІДАТЄЛЬ-ПРОЕКТ ВКС», ТОВ «ДОБРОБУТ», ТОВ «БРЕНДСТРОЙ» та ін., висновок ґрунтується виключно на підставі висновків перевірки від 24.05.2011 № 934/23-1/31382320 «Про результати планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2010», інформації отриманої від ДПС у Дніпропетровській області по ТОВ «БРЕНДСТРОЙ» стосовно того, що в провадженні ГСУ Міністерства доходів і зборів України знаходиться кримінальне провадження № 32012000000000013 від 22.11.2012 за ознаками складів злочинів, передбачених ст. 28 ч. 2, ст. 205 ч. 2, ст. 27 ч. 5, ст. 212 ч. 3 КК України .

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 зазначеного Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Отже, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг) платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання в господарській діяльності.

В судовому порядку встановлено наявність всіх зазначених підстав у позивача для включення спірної суми податку на додану вартість до податкового кредиту з податку на додану вартість.

Платник податку (покупець товару), який дотримався вимог закону щодо формування валових витрат та податкового кредиту не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентами його постачальника вимог законодавства щодо створення підприємства, здійснення господарської діяльності, виконання податкових зобов'язань тощо і в подальшому зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит. У разі коли постачальник чи його контрагенти допустили порушення вимог законодавства при веденні фінансово-господарської діяльності, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо них, адже законами іншого не передбачено.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податків товарів (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише порушеннями контрагентами постачальника вимог законодавства при веденні фінансово-господарської діяльності.

Згідно з п. п. 200.1, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Оскільки, в судовому порядку встановлено правомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентом - «Договір про спільну діяльність № 13/05-сд від 13.05.2010» та помилковість висновків акту перевірки про завищення позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту податку на додану вартість за січень 2011 року, прийняття спірного податкового повідомлення-рішення є безпідставним.

Враховуючи вказані обставини, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відхилити.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2014 та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний