Ухвала

від 28.11.2013 по справі 2а-12623/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" листопада 2013 р. м. Київ К/800/23905/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

суддівОстровича С.Е., Степашка О.І. Федорова М. О. секретаря судового засідання Волошина В. М.,

представник позивач не з'явився

представник відповідач Братікова О. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом`янському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 жовтня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа-Парк" до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Медіа-Парк" (далі - ТОВ "Медіа-Парк") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі м. Києва (далі - ДПІ у Солом`янському районі м. Києва) в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 жовтня 2012 року позов ТОВ "Медіа-Парк" задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року апеляційну скаргу ДПІ у Солом`янському районі м. Києва залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 жовтня 2012 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ДПІ у Солом`янському районі м. Києва подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 жовтня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Медіа-Парк" у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Солом'янському районі м. Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Медіа-Парк» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ «Центр Інтег», ТОВ «Денон Клієнкт», ТОВ «Індекс Сістемс», ТОВ «Нодексепт», ТОВ «БКС Імпекс ГМБХ», ТОВ «ІТС Груп ЛТД», ТОВ «Стат-Лайн ЛТД», ТОВ «МТС Імпекс ГМБХ», ТОВ «Трокаспромоімпекс», ТОВ «Баланжер ОПТ», ТОВ «Веста Рітеіл Компані», ТОВ «Мєгаторексім», ТОВ «Вінсента», ТОВ «Перфоменс Груп», ТОВ «Вертхаус», ТОВ «ТК Мерком», ТОВ «Танафлекс», ТОВ «Фірма Енергосервіс ЛТД», ТОВ «Лігуріан Тайм», ТОВ «МТС Інтернешенл АГ», ТОВ «МД Груп А.Г.», ТОВ «Унітехнозбуд», ТОВ «Інтерпромтрейд», ТОВ «Опена», ПП «Трейд Груп Сервіс», ТОВ «Кренбер Буд», ТОВ «Вінсент-А», ТОВ «Крампер Груп», ТОВ «Світопрог ЛТД», ТОВ «Вальтер Торг», ТОВ «Прогсервіс АГ», ТОВ «Ербод», ТОВ «Софітрейд», ПП «Юніверстрейд», ТОВ «Алекс-А ЛТД», ТОВ «Наумввал Тек» за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року. За результатами перевірки складено акт № 3753/22-7/33050933 від 29.05.2012 року.

Перевіркою встановлено порушення позиваем п.п. 7.2.3. п 7.2., п.п. 7.2.6. п 7.2, п.п.7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , п.п 201.4 ст. 201 , п.п. 201.6 ст. 201 , п.п. 201.10 ст. 201 , п.п.198.3 ст. 198 та п.п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України , п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704 та п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет на суму 560977, 00 грн. та абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України , в результаті чого завищено валові витрати на загальну суму 3 813 211,0 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 762642, 00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Солом'янському районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення від 20.06.2012 року №000288227, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 91 436,00 грн., у тому числі за основним платежем 152794, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 762642,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 20.06.2012 року №000289227 про збільшення сум грошового зобов'язання з ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 674591,00 грн., у тому числі за основним платежем 560977,00 грн. та 113614, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР , передбачені вимоги до податкової накладної, яку платник податку зобов'язаний надати покупцю.

Згідно п.п. 7.4.4 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підставою для виникнення права на формування податкового кредиту та в подальшому отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість є податкова накладна, виписана контрагентом платника податків, яких зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь - яких витрат платника податку, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власті господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що не належать де складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачені правилами ведення податкового обліку.

Тобто, надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання бюджетного відшкодування є підставою для його одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладання нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що в підтвердження законності включення до податкового кредиту сум ПДВ та формування валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ «ІЕнтр Інтег» ТОВ «Нодексепт», ТОВ «Софітрейд», ТОВ «БКС Імпекс ГМБХ», ТОВ «Трокаспромоімпекс», ТОВ «Веста Рітеіл Компані», ТОВ «Перформенс Груп», ТОВ «Танафлекс», ТОВ «МД Груп А.Г.», ТОВ «Унітехнозбут», ТОВ «Кренбер Буд», ТОВ «Мєгаторексім», ТОВ «Вінсента», ТОВ «Вінсент-А», ТОВ «Наумоввал Тек», ТОВ «МТС Інтернешнл АГ», позивачем було надано копії первинних документів, які знаходяться в матеріалах справи. Також, на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з контрагентами, позивачем надано належним чином завірені копії банківських виписок.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що первинні документи відповідали вимогам визначених ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України , господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України , передбачено, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України ).

Відповідно до статті 228 ЦК України , правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що відповідачем жодним чином не спростоване укладення і фактичне виконання господарських договорів між позивачем та його контрагентами, як і не надано суду жодних належних доказів визнання їх нікчемними чи недійсними.

Нормами чинного законодавства не передбачено покладення обов'язку з перевірки дотримання постачальниками товару вимог податкового законодавства щодо уточнення свої податкових зобов'язань та відповідної сплати податкових зобов'язань до бюджету.

Несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. Податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, а також за можливу недостовірність відомостей про них, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування на накладання штрафних санкцій.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.06.2012 року №000288227, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 915436,00 грн., у тому числі за основним платежем 152794, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 762642,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 20.06.2012 року №000289227 про збільшення сум грошового зобов'язання з ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 674591,00 грн., у тому числі за основним платежем 560977,00 грн. та 113614, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, що позовні вимоги ТОВ "Медіа-Парк" підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанції постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом`янському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 жовтня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та у порядку, визначеному статтями 236 - 239-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О. І. Степашко М. О. Федоров