Постанова

від 14.11.2013 по справі 2а-12736/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" листопада 2013 р. м. Київ К/800/48792/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., Усенко Є.А. розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 жовтня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду 8 лютого 2012 року

у справі№ 2а-12736/11/2670 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Капітал» доДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Капітал» (далі ТОВ «Ренесанс Капітал») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі ДПІ в Печерському районі м. Києва) про визнання частково протиправним і скасування в частині податкового повідомлення-рішення ДПІ в Печерському районі м. Києва від 6 квітня 2011 року № 0002871705.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 6 жовтня 2011 року позовні вимоги задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано в частині податкове повідомлення рішення винесене Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва № 0002871705 від 6 червня 2011 року.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду 8 лютого 2012 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 6 жовтня 2011 року без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києві залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 6 жовтня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 8 лютого 2012 року -без змін.

Ухвалою Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року заяву Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби у справі задоволено, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 17 грудня 2012 року у справі № 2а-12736/11/2670 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За результатами проведеної Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва планової виїзної перевірки ТОВ «Ренесанс Капітал» на підставі акту від 20 травня 2011 року №136/22-1/33545608 винесено податкове повідомленням-рішення від 6 квітня 2011 року № 0002871705, яким визначено зобов'язання зі сплати податку з доходів фізичних осіб у загальній сумі 5390813,00 грн., у тому числі 4312650,00 грн. основного платежу та 1078163,00 грн. штрафних санкцій і яке рішенням Державної податкової адміністрації у м. Києві від 27 липня 2011 року № 7701/10/25-214 залишено без змін в частині визначення податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб у сумі 5356606,15 грн. (основний платіж - 4285284,92 грн., штрафні санкції - 1071321,23 грн.).

Фактичною підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб у сумі 4285284,92 грн. та штрафних санкцій у сумі 1071321,23 грн., що оскаржується позивачем, слугували висновки перевірки, викладені в акті від 20 травня 2011 року № 136/22-1/33545608, про порушення ним вимог підпункту 4.2.1, підпункту «е» підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4, пункту 7.1, пункту 7.3 статті 7, пункту 17.1, підпункту «а» пункту 17.2 статті 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (надалі також - «Закон № 889-IV»).

Порушення наведених норм Закону, на думку податкового органу, полягало у тому, що позивач як податковий агент неправильно нарахував, утримав та перерахував до бюджету протягом 2010 року податок з доходів фізичних осіб із сум доходу у вигляді заробітної плати фізичним особам -нерезидентам, застосовуючи ставку податку (15 відсотків), визначену у пункті 7.1 статті 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», тоді як до даних доходів фізичних осіб необхідно було застосувати спеціальну ставку податку (30 відсотків), визначену у пункті 7.3 статті 7 цього Закону.

При цьому податковий орган виходить з того, що громадянин Бельгії ОСОБА_9, громадянин Німеччини ОСОБА_10, громадянин США ОСОБА_7 та громадянин ОСОБА_8 отримували доходи з джерелом походження з України у статусі нерезидентів, оскільки на момент перевірки документального підтвердження самостійного визначення резидентського статуту фізичних осіб - іноземців у порядку, передбаченому Наказом ДПА України «Про затвердження примірних форм Заяви фізичної особи - іноземця про самостійне визначення резидентського статусу та Повідомлення працедавця про самостійне визначення фізичною особою - іноземцем резидентського статусу» від 5 жовтня 2004 року № 581, не надано, зокрема не надано повідомлення (довідки) працедавця про самостійне визначення резидентського статуту фізичною особою -іноземцем. Тому такі особи не підпадають під визначення резидентів, що міститься у пункті 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», оскільки такими іноземні громадяни вважаються виключно з часу визначення резидентського статусу фізичних осіб -іноземців шляхом отримання відповідних документів.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили із того, що системний аналіз пункту 7.3 статті 7, підпункту 9.11.3 пункту 9.11 статті 9 Закону № 889-IV дає підстави для висновку, що визначені у підпункті 9.11.3 пункту 9.11 статті 9 цього Закону доходи, які виплачуються нерезиденту резидентом - фізичною або юридичною особою, яка вважається податковим агентом такого нерезидента стосовно таких доходів, у пункті 7.3 статті 7 Закону № 889-IV передбачені як виключення з доходів, нарахованих на користь нерезидентів - фізичних осіб, до яких застосовується ставка, що становить подвійний розмір ставки, визначеної пунктом 7.1 цієї статті.

Наведене свідчить про те, що до нарахованих (виплачених) резидентом як податковим агентом на користь нерезидентів - фізичних осіб доходів у вигляді заробітної плати не може бути застосовано подвійний розмір ставки, визначеної пунктом 7.1 статті 7 Закону № 889-IV.

Разом з тим, враховуючи позиції викладену в ухвалі Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року, з висновками судів попередніх інстанцій не можна погодитись з огляду на наступне.

Платниками податку відповідно до Закону № 889-IV є: резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи; нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.

Згідно з підпунктом 1.3 статті 1 цього Закону дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі у вигляді, зокрема, доходів у вигляді заробітної плати, нарахованих (виплачених, наданих) внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України, від працедавця, незалежно від того, чи є такий працедавець резидентом або нерезидентом .

Відповідно до підпункту 9.11.1 пункту 9.11 статті 9 Закону № 889-IV такі доходи підлягають оподаткуванню за правилами, встановленими для резидентів, з урахуванням особливостей, визначених окремими нормами цього Закону.

Пунктом 7.1 статті 7 цього Закону передбачено, що ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2, 7.4 цієї статті.

Ставка податку становить подвійний розмір ставки, визначеної пунктом 7.1 цієї статті, від об'єкта оподаткування, нарахованого як виграш чи приз (крім у державну лотерею у грошовому виразі) на користь резидентів або нерезидентів, та від будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів - фізичних осіб, за винятком доходів, визначених у підпункті 9.11.3 пункту 9.11 статті 9 цього Закону (пункт 7.3 статті 7 Закону № 889-IV).

Згідно з підпунктом 9.11.3 пункту 9.11 статті 9 Закону № 889-IV якщо зазначені у підпункті 9.11.1 цього пункту доходи виплачуються нерезиденту резидентом - фізичною або юридичною особою, то такий резидент вважається податковим агентом такого нерезидента стосовно таких доходів. При укладенні договору з нерезидентом, умови якого передбачають отримання таким нерезидентом доходу з джерелом його походження з України, резидент зобов'язаний зазначити у такому договорі ставку податку, яка буде застосована до таких доходів.

Податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону (абзац перший пункту 1.15 статті 1 Закону № 889-IV).

При цьому іноземці або особи без громадянства мають підтверджувати свій резидентський статус. Вони можуть самостійно визначити статус податкового резидента України шляхом звернення до податкового органу за місцем реєстрації в органах внутрішніх справ із відповідною заявою фізичної особи - іноземця про самостійне визначення резидентського статусу, форма якої встановлена наказом Державної податкової адміністрації України від 5 жовтня 2004 року № 581 «Про затвердження примірних форм Заяви фізичної особи - іноземця про самостійне визначення резидентського статусу та Повідомлення працедавця про самостійне визначення фізичною особою - іноземцем резидентського статусу» (далі - наказ № 581).

Статус податкового резидента України таких іноземців чи осіб без громадянства підтверджується довідкою податкового органу, виданою відповідно до зазначеного наказу.

При отриманні фізичною особою резидентського статусу шляхом звернення до податкового органу і отримання від нього відповідної довідки, резидентський статус визначається на звітний податковий період (рік), а отже підтвердження свого резидентського статусу має здійснюватися такими особами щорічно, з податкового періоду, в якому іноземець отримав довідку.

Одним із критеріїв визначення резидентського статусу відповідно до пункту 1.20 статті 1 Закону № 889-IV є перебування іноземного громадянина на території України не менше 183 днів протягом періоду або періодів податкового року.

Перебування в України протягом 183 днів дає іноземцю право на звернення до податкового органу із заявою щодо видачі ним довідки-повідомлення, передбаченої наказом № 581.

У разі набуття іноземцем статусу податкового резидента України іноземний дохід, отриманий такою особою з джерел за межами України, є об'єктом оподаткування і сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку - отримувача.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем та працівниками-іноземцями були укладені трудові договори на підставі відповідних дозволів на працевлаштування, виданих позивачеві Державним центром зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України на 2008- 2011 роки, отже вони перебували в Україні не менше 183 днів, проте не мали довідки-підтверження статусу податкового резидента України.

В той же час, як слідує з позиції Верховного Суду України, саме довідка-підтвердження є підставою для оподаткування заробітної плати фізичної особи - іноземця за основною ставкою. Як слідує з обставин встановлених судами попередніх інстанцій, у позивача така довідка-підтвердження - відсутня.

Відтак обґрунтованими є висновки відповідача, викладені в акті від 20 травня 2011 року № 136/22-1/33545608, про порушення позивачем вимог підпункту 4.2.1, підпункту «е» підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4, пункту 7.1, пункту 7.3 статті 7, пункту 17.1, підпункту «а» пункту 17.2 статті 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки обставини справи встановлено повно, а судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, враховуючи наведене, приходить до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 жовтня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду 8 лютого 2012 року у справі № 2а-2736/11/2670 скасувати.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Капітал» відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238 , 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуюча: Н.Є. Блажівська

Судді: М.В. Сірош

Є.А. Усенко