Рішення

від 21.12.2006 по справі 2/297-06-9923

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" грудня 2006 р.

Справа  № 2/297-06-9923

За позовом: Суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1

до відповідача: Татарбунарського

сільського споживчого товариства 

про стягнення 108277, 00 грн.

Суддя                                                                      

                                            Бахарєв

Б.О.

ПРЕДСТАВНИКИ

СТОРІН:

Від

позивача: адвокат ОСОБА_2 по дов. НОМЕР_1.;

Від

відповідача: Севастьянов М.О. по дов. № 74 від 02.10.2006 р.;

                            Шульга Л.Є. по дов.

№ 75 від 02.10.2006 р.;

                            Гузій Л.С. по дов.

№ 96 від 30.11.20006 р.

          СУТЬ СПОРУ: про стягнення 108277, 00

грн.

В засіданні суду оголошено перерву

до 21.12.2006 р. о 14.30.

Суб'єкт підприємницької діяльності

-фізична особа ОСОБА_1 звернулась в господарський суд Одеської області з позов

до відповідача Татарбунарського сільського споживчого товариства про стягнення

108277, 00 грн., з яких 39 881 грн. загального боргу і 68396 грн. штрафні

санкції за несвоєчасне повернення позики.

Відповідач надав відзив на позов,

згідно якого заперечує на позовні вимоги та просить суд задовольнити позов

частково, стягнути на користь позивача 564,16 грн. штрафних санкцій, в решті

позову відмовити.

В обґрунтування своїх заперечень

відповідач зазначає, що на виконання п. 3 договору позики від 01.12.2004 р.

сума позики в розмірі 39881 грн. погашена ним повністю, що підтверджується

видатковими касовими ордерами ІНФОРМАЦІЯ_1. і платіжним дорученням НОМЕР_2. і

пояснив, що між ним і позивачем були укладені два договори позики від

02.01.2003 р. на суму 47230 грн. і від 01.12.2004 р. на суму 39881 грн.

В 2005 році позивач звернувся в

Татарбунарський районний суд одеської області з позовом про стягнення з

боржника боргу по договорам позики від 02.01.2003 р. в сумі 47230 грн. і від

01.12.2004 р. в сумі 39881 грн., а також штрафних санкцій за несвоєчасне

виконання грошових зобов'язань.

Рішенням Татарбунарського районного

суду Одеської області від 16.01.2006 р. по справі № 2-84 встановлено, що

позивач від позовних вимог стосовно стягнення за договором від 02.01.2003 р.

відмовився, оскільки відповідач розрахувався у добровільному порядку, решту

вимог за договором від 01.12.2004 р. позивач просив залишити без розгляду у

зв'язку з непідсудністю вказаних вимог суду загальної юрисдикції. Суд погодився

з відмовою, стягнув лише штрафні санкції в сумі 4 610,02 грн. за договором від

02.01.2003 р.

Про виконання зобов'язань відносно

повернення боргу по договорам позики від 02.01.2003 р. і 01.12.2004 р. позивач

повідомив Татарбунарський районний суд Одеської області листом НОМЕР_3 з

наданням копій платіжних документів, підтверджуючих розрахунки.

Позивач не згоден з доводами

відповідача відносно погашення боргу в сумі 39881 грн. по договору позики від

01.12.2004 р., оскільки вважає, що за видатковими касовими ордерами

ІНФОРМАЦІЯ_1. на суму 2000 грн. і платіжним дорученням НОМЕР_2. на суму

13603,82 грн. була погашена заборгованість щодо повернення пайових внесків, як

це вказано в ордерах і дописано «на формування фінансових ресурсів згідно

договору позики від 01.12.2004 р.».

Розглянув матеріали справи,

вислухав представників сторін, суд дійшов висновку, що позов підлягає

задоволенню частково в сумі 564,16 грн. з наступних обставин.

Між гр. ОСОБА_1 і Татарбунарським

сільським споживчим товариством укладено договори позики від 02.01.2003 р. і

від 01.12.2004р., (останній договір позики з ОСОБА_1 укладений як з Суб'єктом

підприємницької діяльності -фізичною особою), згідно яких  ОСОБА_1. зобов'язалась передати у власність

Татарбунарського сільського споживчого товариства грошові кошти в розмірі 47230

грн. (за договором від 02.01.2003 р.). і 39 881 грн. (за договором від

01.12.2004 р.), а Татарбунарське сільське споживче товариство -прийняти  позику та повернути її ОСОБА_1. у місячний термін

від дня письмової вимоги про це.

Відповідно до ст. 526 Цивільного

кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов

договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за

відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або

інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 1046 ЦК України за

договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні

(позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а

позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів

(суму позики) або таку ж кількість речей такого ж роду та такої ж якості.

Свої зобов'язання по договору

позики від 02.01.2003 р. відповідач виконав повністю і передав позивачу 47 230

грн. позики, що підтверджується видатковими касовими ордерами і рішенням

Татарбунарського районного суду від 16.01.2006 р. по справі № 2 -84.

Зобов'язання згідно договору позики

від 01.12.2004 р. позивач виконав повністю і передав у власність відповідача

грошову суму в розмірі 39 881 грн., що підтверджується квитанцією до

прибуткового касового ордеру НОМЕР_4.

17.11.2005 р. позивач звернувся до

відповідача з листом про повернення позики.

Згідно п. 3 договору позики від

01.12.2004 р. відповідач зобов'язаний здійснити повернення позики в строк до

19.12.2005 р. з урахуванням календарних днів.

Проаналізував платіжні документи,

які свідчать про погашення заборгованості відповідача перед позивачем за

договорами позики від 02.01.2003 р. і 01.12.2004 р. у їх сукупності на загальну

суму 87 111 грн. і перевірив взаєморозрахунки між сторонами, господарський суд

дійшов висновку, що загальна сума позики за договорами позики на загальну суму

87 111 грн. погашена відповідачем повністю і заборгованість відповідача перед

позивачем за цими договорами відсутня.

Згідно п. 5 укладеного договору

позики від01.12.2004 р. у разі порушення термінів повернення позики Позичальник

сплачує позикодавцеві пеню в розмірі 0,5 % суми належного платежу за кожен день

прострочення.

Відповідно до ст. 549 Цивільного

кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які

боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного

грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином підлягає стягненню з

відповідача на користь позивача пеня в сумі 156 грн., яка виникла у зв'язку з

простроченням повернення позики в період з 19.12.2005 р. по 20.12.2005 р.

згідно видаткового касового ордеру НОМЕР_5. і в сумі 408,12 грн., яка виникла у

зв'язку з простроченням повернення позики в період з 21.12.2005 р. по

26.12.2005 р. згідно платіжного доручення НОМЕР_2., а всього пеня в сумі 564,16

грн.

Доводи позивача про те, що за

вищевказаними видатковими касовими ордерами і платіжним дорученням була

погашена заборгованість щодо повернення пайових внесків, а не повернення позики

за договором від 01.12.2004 р. господарським судом не приймаються, оскільки, як

вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 здійснила пайові внески

Татарбунарському сільському споживчому товариству в сумі 6 674,10 грн., що

підтверджується довідкою НОМЕР_6 і прибутковими касовими ордерами ІНФОРМАЦІЯ_2,

актом передачі, відомістю заробітної плати.

Вказаний пайовий внесок повернуто

відповідачем на користь позивача повністю, що підтверджується видатковим

касовим ордером НОМЕР_6 на суму 6 674,10 грн.

Згідно наданої відповідачем довідки

НОМЕР_7 грошові кошти на загальну суму 87 111 грн. видані ОСОБА_1 за договорами

від 02.01.2003 р. і від 01.12.2004 р., що підтверджується видатковими касовими

ордерами ІНФОРМАЦІЯ_3. на суму 4397 грн., платіжним дорученням НОМЕР_9 на суму

11000 грн., видатковим касовим ордером НОМЕР_10 на суму 603 грн., платіжним

дорученням НОМЕР_11 на суму 12597 грн., видатковим касовим ордером НОМЕР_5. на

суму 2000 грн., платіжним дорученням НОМЕР_2 на суму 13603,82 грн.  

Згідно ст. 33 ГПК України кожна

сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу

своїх вимог і заперечень.

Приймаючи до уваги, що позивач не

надав інших документів, підтверджуючих наявність заборгованості відповідача

перед позивачем, зокрема заборгованості щодо повернення пайових внесків, а

також доказів наявності інших правовідносин між сторонами з зазначенням

невиконання відповідачем своїх зобов'язань, господарський суд дійшов висновку,

що відповідач повністю повернув позику за договором позики від 01.12.2004 р., у

зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення загального боргу є необґрунтованими

і задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене,

відповідно до ст.ст. 526, 549, 1046 Цивільного кодексу України позов підлягає

задоволенню частково в частині стягнення пені в сумі 564,16 грн. з віднесенням

судових витрат за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог

згідно ст. 49 ГПК України.

Заходи забезпечення позову, вжиті

ухвалою суду від 10.10.2006 р., підлягають скасуванню на підставі ст. 68 ГПК

України.

Керуючись

ст.ст. 44 - 49, 82 -85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В

:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Татарбунарського

сільського споживчого товариства код 01760575 (м. Татарбунари, вул. В. Тура, 48

р/р 260083043 в ОФ АППБ «Аваль»м. Одеси) на користь Суб'єкта підприємницької

діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 код НОМЕР_12 (АДРЕСА_1) 564 /п'ятсот

шістдесят чотири/ грн., 16 коп., пені, 5 /п'ять/ грн. 64 коп. держмита., 0

/нуль/ грн., 61 коп. витрат на ІТЗ судового процесу., 53 /п'ятьдесят три/ грн.,

60 коп. витрат на послуги адвоката.

3.          Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті

ухвалою суду від 10.10.2006 р., на 

підставі ст. 68 ГПК України

Наказ видати відповідно до ст. 116

ГПК України.

Рішення підписано 26.12.2006 р.

згідно ст.ст. 84, 85 ГПК України.

Суддя                                                                                      

Бахарев Б.О.