Постанова

від 10.12.2013 по справі 3/1/921-4/2013

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2013 року Справа № 3/1/921-4/2013 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Плюшка І.А., суддівКочерової Н.О. (доповідач), Самусенко С.С., розглянувши касаційну скаргу Кременецького товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехсервіс" на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 09.09.2013р. у справі№ 3/1/921-4/2013 господарського суду Тернопільської області за позовомпублічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" доКременецького товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехсервіс", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4, провідшкодування збитків в порядку регресу

за участю представників сторін:

від позивача: Усенко А.М., дов. від 08.01.2013

від відповідача: Данилюк В.Л., дов. від 09.12.2013

від третьої особи: ОСОБА_4

ВСТАНОВИВ:

У січні 2013 року публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Країна" звернулося до господарського суду з позовом до Кременецького товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехсервіс" про стягнення збитків в порядку регресу у розмірі 14158,57 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначав, що виплативши відповідно до полісу ОСЦПВ власників наземних транспортних засобів № ВЕ/4119876 страховій компанії в порядку регресу суму страхового відшкодування він набув згідно абз. ґ) п. 38.1.1. ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" право регресної вимоги про стягнення виплаченого страхового відшкодування до відповідача у справі - власника забезпеченого за вказаним полісом транспортного засобу та роботодавця його водія, оскільки ні останній, ні відповідач не повідомили страховика про настання ДТП у строки і за умов, визначених у пп. 33.1.2 п. 33.1 ст. 33 цього Закону.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 28.02.2013р. (суддя Турецький І.М.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

При цьому місцевий господарський суд виходив з того, що позивач не довів наявність права на звернення до суду з позовом до відповідача про відшкодування збитків в порядку регресу, оскільки факт повідомлення відповідачем позивача про настання ДТП за участю застрахованого позивачем за полісом транспортного засобу шляхом направлення відповідного листа є доведеним наявним в матеріалах справи доказами, зокрема копією журналу реєстрації вихідної документації ТОВ "Агротехсервіс".

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.09.2013р. (колегія суддів у складі: Зварич О.В. - головуючий, Данко Л.С., Якімець Г.Г.) апеляційну скаргу ПАТ "Страхова компанія "Країна" задоволено. Рішення господарського суду Тернопільської області від 28.02.2013р. скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю. Стягнуто з Кременецького товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехсервіс" на користь публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" 19811,14 грн. збитків в порядку регресу, 1609,50 грн. судового збору за розгляд позовної заяви та 860,25 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

За висновком апеляційного господарського суду в матеріалах справи відсутні і суду не надані належні і допустимі докази факту повідомлення відповідачем позивача про настання ДТП, зокрема такі як: фіскальний поштовий чек чи опис вкладення до листа, адресованого позивачу, а журнал реєстрації вихідної документації ТОВ "Агротехсервіс" не є неналежним доказом у справі, а відтак з огляду на неповідомлення позивача про настання ДТП у строки і за умов, визначених пп. 33.1.2 п. 33.1 ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", позивач набув відповідно до абз. ґ) п. 38.1.1. ст. 38 зазначеного Закону України права звернення з регресним позовом у даній справі.

В касаційній скарзі Кременецьке товариство з обмеженою відповідальністю Агротехсервіс" просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Зі змісту статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 26.07.2010р. між публічним акціонерним товариством "Страхова компанія "Країна" (страховик, позивач) та Данилюк В.Л. (страхувальник) укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, посвідчений полісом обов'язкового страхування цивільно-правої відповідальності власників транспортних засобів № ВЕ/4119876, згідно якого застраховано цивільно-правову відповідальність будь-якої особи, яка експлуатує забезпечений за вказаним полісом транспортний засіб - автомобіль марки МАN 19.403, номер кузова (шасі) НОМЕР_6, номерний знак НОМЕР_1 (договір І типу). Строк дії полісу - з 26.07.2010р. по 25.07.2011р. (включно).

18.06.2011р. у м. Львові по вул. М. Голинського-Личаківська сталась дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого за вказаним полісом № ВЕ/4119876 автомобіля марки МАN, д.н.з. НОМЕР_1, власником якого згідно тимчасового реєстраційного талону РРТ № 410172 є Кременецьке товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехсервіс" (відповідач) під керуванням водія ОСОБА_4 та автомобіля марки КІА RІО, д.н.з. НОМЕР_5, під керуванням водія ОСОБА_10, застрахованого у ПАТ СК "ПЗУ" за договором добровільного страхування транспортних засобів № АМ.013395 від 24.02.2011р.

Постановою Кременецького районного суду Тернопільської області від 28.07.2011р. у справі № 3-791/2011 встановлено, що ОСОБА_4 18.06.2011р. близько 13 год. 40 хв., керуючи транспортним засобом марки MAN д.н.з. НОМЕР_1 по вул.М.Голинського-Личаківська в м.Львові проїхав на заборонений сигнал світлофора, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки КІА, д.н.з. НОМЕР_5, чим порушив вимоги п. 8.7.3. ПДР. Вказаною постановою ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і призначено йому стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

Відповідно до звіту про оцінку вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу пошкодженого колісного транспортного засобу № А-00205, складеного 11.07.2011р. суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_11 на замовленням ПАТ СК "ПЗУ-Україна", вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу "КІА RІО", д.н.з. НОМЕР_5, з урахуванням коефіцієнта його фізичного зносу та ПДВ, склала 25269,18 грн.

17.01.2012р. позивач отримав від ТДВ "Інтер-Ріск Україна", яке на підставі договору доручення № 1 від 05.05.2009р. уповноважене вчиняти від імені ПАТ СК "ПЗУ Україна" юридичні дії, спрямовані на відшкодування шкоди в порядку регресу, заяву № 961/3/2012-01/ИР від 10.01.2012р. про виплату в порядку регресу страхового відшкодування в сумі 20321,14 грн., виплаченого ОСОБА_10 - власнику пошкодженого 18.06.2011р. в ДТП автомобіля КІА RІО, д.н.з. НОМЕР_5.

Відповідно до страхового акту № 05/22348/3.2.29 від 28.08.2012р., позивач прийняв рішення про виплату приватному акціонерному товариству Страховій компанії "ПЗУ Україна" страхового відшкодування в розмірі 19 811,14 грн.

Виконання своїх зобов'язань щодо виплати страхового відшкодування у розмірі 19 811,14 грн. позивач підтвердив наявною в матеріалах справи копією угоди №28/08/2012 від 28.08.2012 року про зарахування зустрічних однорідних вимог, укладеною між ним та ПАТ СК "ПЗУ Україна".

14.09.2012р. позивач звернувся до відповідача з письмовою претензійною вимогою №6668 від 12.09.2012р., в якій, посилаючись на неповідомлення його ні відповідачем, ні водієм забезпеченого за полісом №ВЕ/4119876 транспортного засобу про настання 18.06.2011р. ДТП, запропонував в досудовому порядку протягом 14 днів відшкодувати суму заподіяних йому збитків в розмірі 19811,14 грн., тобто в розмірі виплаченого приватному акціонерному товариству СК "ПЗУ Україна" на виконання своїх зобов'язання за договором №ВЕ/4119876 страхового відшкодування. Однак відповідач відповіді на вимогу не надав, суму страхового відшкодування в порядку регресу не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Отже, у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, винною у скоєнні 18.06.2011р. ДТП особою відповідно до Постанови Кременецького районного суду Тернопільської області від 28.07.2011р. у справі № 3-791/2011 є водій автомобіля MAN, д.н.з. НОМЕР_1, - ОСОБА_4

Відповідно до ст. 1172 ЦК України, юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до тимчасового реєстраційного талону РРТ№ 410172 власником автомобіля MAN 19.403, д.н.з. НОМЕР_1, на час ДТП 18.06.2011р. був відповідач - ТОВ "Агротехсервіс", а згідно виписки з наказу ТОВ "Агротехсервіс" № 983 від 17.02.2012р. ОСОБА_4 - водій вказаного тз, знаходився з відповідачем у трудових відносинах.

Разом з цим, цивільно-правова відповідальність будь-якої особи, яка експлуатує забезпечений позивачем, як страховиком, транспортний засіб MAN 19.403, д.н.з. НОМЕР_1, була застрахована позивачем згідно полісу ОСЦПВ власників наземних транспортних засобів № ВЕ/4119876. Відтак, позивач з метою виконання своїх договірних зобов'язань здійснив в порядку регресу виплату страхового відшкодування на користь ПАТ СК "ПЗУ" - страхової компанії, яка згідно договору добровільного страхування № АМ.013395 від 24.02.2011р. застрахувала пошкоджений 18.06.2011р. внаслідок ДТП водієм транспортного засобу MAN 19.403 автомобіль "КІА RІО", д.н.з. НОМЕР_5, та виплатила суму страхованого відшкодування в розмірі 19 811, 14 грн. на ремонт зазначеного автомобіля.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з абзацом ґ) пп. 38.1.1. п. 38.1. ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду в разі, якщо він не повідомив страховика про настання дорожньо-транспортної пригоди у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2. пункту 33.1. ст. 33 цього Закону.

Відповідно до пп. 33.1.2 п. 33.1 ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди.

Однак, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази в підтвердження факту повідомлення відповідачем позивача про настання 18.06.2011р. ДТП у строки і за умов, визначених пп. 33.1.2 п. 33.1 ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що апеляційний господарський суд обґрунтовано не взяв до уваги посилання відповідача на лист № 47 від 20.06.2011р. (т.1, а.с.128) та журнал реєстрації вихідної документації ТОВ "Агротехсервіс" (т.1, а.с. 140-142), в якості доказу своєчасного повідомлення позивача про настання 18.06.2011р., оскільки факт направлення відповідачем позивачу вказаного листа-повідомлення про ДТП не може бути підтверджений лише наявною в матеріалах справи копією журналу реєстрації вихідної документації ТОВ "Агротехсервіс", а належні та допустимі докази на підтвердження даного факту, зокрема такі як: фіскальний поштовий чек, опис вкладення до листа, адресованого позивачу або відповідні поштові реєстри, повідомлення про вручення кореспонденції тощо в матеріалах справи відсутні.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що водій автомобіля MAN -ОСОБА_4 в період з 18.06.2011р. по 22.06.2011р. (включно) дзвінків на телефонний номер, вказаний позивачем в полісі ВЕ№4119876 не здійснював, що також підтверджується і матеріалами справи, зокрема наданою ПАТ "Київстар" та ПАТ "Укртелеком" на запит суду інформацією про вхідні дзвінки на телефонний номер позивача, вказаний в полісі ВЕ№4119876, чим спростовується твердження відповідача про зворотне.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що сплативши в порядку регресу страховій компанії, яка згідно договору добровільного страхування № АМ.013395 від 24.02.2011р. застрахувала автомобіль КІА RІО, д.н.з. НОМЕР_5, суму страхового відшкодування за завдану автомобілю шкоду, позивач набув права регресної вимоги до відповідача у розмірі виплаченого страхового відшкодування, оскільки по-перше, відповідач є власником забезпеченого позивачем за полісом ОСЦПВ ВЕ№4119876 автомобіля MAN 19.403, д.н.з. НОМЕР_1 та роботодавцем водія вказаного авто, по-друге, останнього визнано винним у спричиненні 18.06.2011р. ДТП та по-третє, ні водій автомобіля MAN, ні відповідач не повідомили позивача про настання 18.01.2011р. дорожньо-транспортної пригоди у строки і за умов, визначених пп. 33.1.2 п. 33.1 ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що оскаржувана відповідачем постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту відсутні.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Кременецького товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехсервіс" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.09.2013р. у справі № 3/1/921-4/2013 - без змін.

Головуючий І. Плюшко

Судді Н. Кочерова

С. Самусенко