Рішення

від 05.12.2013 по справі 901/3487/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2013 Справа № 901/3487/13

За позовом Відкритого акціонерного товариства "Український інститут автобусо-тролейбусобудування"

до відповідача Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Іст - інвестментс"

про стягнення 95940,60 грн.

Суддя Іщенко І.А .

За участю представників:

від позивача - Крайник Л.В., наказ № 166, керівник;

від відповідача - не з'явився.

Суть спору: Відкрите акціонерне товариство "Український інститут автобусо-тролейбусобудування" звернулось до господарського суду Автономної республіки Крим з позовною заявою до Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Інвестментс" та просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 95940,60 грн., у тому числі суму основного боргу в розмірі 74200,00 грн., неустойку в розмірі 21740,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у порушення умов договору відповідач порушив свої зобов'язання по оплаті за виготовлення та передачу середнього міжміського автобуса, що і стало підставою для звернення Відкритого акціонерного товариства "Український інститут автобусо-тролейбусобудування" з позовною заявою до суду.

Відповідач явку свого представника до судового засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується підписом представника Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Іст - інвестментс" у записі про оголошення перерви від 07.11.2013 (а.с. 128), причина неявки представника відповідача суду не відома.

Представник позивача під час судового засідання позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.

У матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що вимоги позивача є безпідставними, а відмова Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Інвестментс" від виконання своїх зобов'язань за договором обумовлюється тим фактом, що автобус переданий як новий, та такий, що не був жодного разу в експлуатації не можливо було використовувати за його цільовим призначенням, у зв'язку з чим відповідачем витрачено на відновлювальний ремонт суму грошових коштів, яка перевищує суму заборгованість Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Інвестментс" перед Відкритим акціонерним товариством "Український інститут автобусо-тролейбусобудування" (а.с. 34-36).

Суд вважає за можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки вони в достатній мірі характеризують взаємовідносини, що склалися між сторонами.

Розгляд справи здійснювався в межах строку встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального пристрою в порядку статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

17.02.2012 між Відкритим акціонерним товариством "Український інститут автобусо-тролейбусобудування" (Продавець) та Спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Інвестментс" (Покупець) укладено договір №01-12 з додатками (а.с. 10-16).

Пунктом 1.1 договору встановлено, що Покупець доручає, а Продавець приймає на себе виготовлення та передачу Покупцю одного середнього міжміського автобуса ТУР А407 на шасі МВ Vario, надалі Автобус.

Розділом 2 договору обумовлена вартість та порядок розрахунків, а саме:

2.1. Вартість одного автобуса складає: 985500,00 грн.,у тому числі ПДВ - 164250,00 грн.

2.2. Загальна вартість договору складає: 985500,00 грн.,у тому числі ПДВ - 164250,00 грн.

2.3. Не пізніше 10-денного терміну від дня підписання даного Договору та виставлення рахунку Покупець оплачує аванс у розмірі 50% від загальної вартості договору, тобто 492750,00 грн., у тому числі ПДВ, шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

2.4. Решта суми Договору Покупець проводить протягом 5-ти банківських днів з моменту повідомлення Продавцем Покупця про готовність автобуса та виставлення рахунку.

2.5. Право власності на Автобус переходить до Покупця після підписання Акут прийому - передачі Автобуса. Передача Автобуса Покупцю відбувається після належного оформлення всіх необхідних документів та після повної оплати вартості Автобуса Продавцю.

2.6. Сторони домовились, що грошові кошти, які надходять від Покупця зараховуються Продавцю у черговості, встановленій статтею 534 Цивільного Кодексу України.

2.7. У випадку несвоєчасної оплати за Автобуси, Покупець сплачує Продавцю відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день затримки.

Згідно пункту 3.1 договору Продавець здійснює поставку Автобуса до 31.07.2012. При умові отримання коштів згідно з пунктом 2.3 на розрахунковий рахунок Продавця.

Відповідно до пункту 3.2 договору передача Автобуса здійснюється на умовах, самовивозу, за умови отримання коштів згідно з пунктом 2.3 - 2.4. Місце передачі: м. Львів, вул. Персенківка, 10, ВАТ "Укравтобуспром".

Пунктом 3.3 договору встановлено, що датою передачі вважається дата оформлення видаткової накладної або акту приймання-передачі на Автобус Покупця.

Договір діє до моменту повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за даним договором (пункт 3.4 договору).

Додатковою угодою № 2 укладеною між сторонами 11.05.2012 до договору № 01-12 від 17.02.2012 внесено зміни до розділу 2 Договору, доповнивши його пунктом 2.3.1 наступної редакції: «Покупець проводить оплату другого авансу в термін до 18.05.2012 на основі виставленого Продавцем рахунку в розмірі 320000,00 грн. з врахуванням ПДВ 20%.», а також внесено зміни до розділу 5 Договору та викладено пункт 5.5 договору в наступній редакції: «В разі порушення строків поставки згідно п. 3.1. Продавець зобов'язаний повернути Покупцю оплачену суму авансових платежів та сплатити на користь Покупця штраф у розмірі 10% від суми Договору» (а.с. 17).

Так, на підставі умов договору № 01-12 від 17.02.2012, Відкритим акціонерним товариством "Український інститут автобусо-тролейбусобудування" передано Спільному підприємству у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Інвестментс" середній міжміський автобус ТУР А407 на шасі МВ Vario вартістю 985500,00 грн., у тому числі ПДВ - 164250,00 грн., який було прийнято представником відповідача (по довіреності) без зауважень, що підтверджується актом приймання-передачі транспортного засобу № 122271 від 01.12.2012 (а.с. 19), та сертифікатом відповідності, зареєстрованим в реєстрі № UA 1.077.0204643-12 (а.с. 20).

На виконання умов договору № 01-12 від 17.02.2012 та додаткової угоди №2 від 11.05.2012 до договору №01-12, відповідач здійснив авансову сплату у розмірі 812750,00 грн., про що свідчить платіжне доручення № 414 від 21.02.2012 на суму 492750,00 грн. (а.с. 25) та платіжне доручення № 1506 від 18.05.2012 на суму 320000,00 грн. (а.с. 24).

Відповідач сплатив лише часткову суму заборгованості в розмірі 812750,00 грн., у зв'язку з чим за Спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Інвестментс" залишилась заборгованість в розмірі 172750,00 грн.

Позивачем були враховані штрафні санкції за несвоєчасну поставку автобуса, що передбачені пунктом 2 додаткової угоди № 2 від 11.05.2012 до договору №01-12 в розмірі 10% від суми договору, а саме суму грошових коштів в розмірі 98550,00 грн., у зв'язку з чим сума заборгованості Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Інвестментс" перед Відкритим акціонерним товариством "Український інститут автобусо-тролейбусобудування" склала 74200,00 грн., проте незважаючи на неодноразові телефонні звернення, відповідач так і не здійснив оплату заборгованості за отриманий автобус, що й стало підставою для звернення Відкритого акціонерного товариства "Український інститут автобусо-тролейбусобудування" з даним позовом до суду за захистом порушених прав.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 202 передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Різновидністю правочину є договір.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків

Відповідно до частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина 1 статті 638 Цивільного Кодексу України).

Зі змісту укладеного між сторонами договору № 01-12 випливає обов'язок покупця прийняти товар і здійснити за нього оплату в строки й порядку, передбачені цим Договором. Судом враховано і те, що ціна товару встановлена договором, що свідчить про обізнаність відповідача про наявність у нього відповідного обов'язку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. (частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного Кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Під час розгляду справи по суті, до прийняття рішення у ній, відповідач не надав доказів погашення відповідної заборгованості, отже, не спростував тверджень позивача про те, що грошові зобов'язання за договором №01-12 від 17.02.2012, не виконані, тоді як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення такого роду фактів.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення зі Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Іст - інвестментс" суми заборгованості в розмірі 74200,00 грн. за договором №01-12 від 17.02.2012.

Також позивач просить суд стягнути з відповідачу неустойку в розмірі 21740,60 грн.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання, при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно частини першої статті 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то воно підлягає стягненню у повному розмірі.

Згідно статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з пунктом 2.7 договору у випадку несвоєчасної оплати за Автобуси, Покупець сплачує Продавцю відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день затримки.

У даному випадку, неустойка, обумовлена пунктом 2.7 договору за своєю правовою природою - є пенею.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Статями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 232 господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За приписами статті 256 Цивільного процесуального кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 258 Цивільного кодексу України встановлені правила щодо спеціальної позовної давності. Так пунктом 1 частини 2 вказаної статті передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачу стало відомо про порушення свого права 06.12.2012, тобто на наступний день, коли повинно бути виконано зобов'язання.

Отже, з урахування правил встановлених статтею 258 Цивільного кодексу України, строк позовної давності щодо вимог позивача по даній справі про стягнення пені закінчується 06.12.2013, а позивач звернувся до суду з даним позовом 14.10.2013, про що свідчить штамп поштового відділення на конверті, в якому надійшла позовна заява (а.с.28), тобто в межах встановленого строку позовної давності.

Судом встановлено, що заявлена позивачем до відшкодування сума неустойки (пені) в розмірі 21740,60 грн. підтверджується матеріалами справи, підлягає стягненню з відповідача, лише в розмірі 13578,60 грн., та має бути розрахована наступним чином:

74200,00 грн.(ціна, що підлягає сплаті на момент) х 0,1% (% від суми заборгованості, зазначений у договорі) х 183 дн. = 13578,60 грн.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі; в необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом сторонами не надано.

Судові витрати, суд покладає на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повне рішення складено 09.12.2013.

Керуючись статями 32, 33, 49, 75, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Стягнути зі Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Інвестментс" (вул. Терлецького, 10, смт. Форос, м. Ялта, АР Крим, 98600, ЄДРПОУ 31067903) на користь Відкритого акціонерного товариства "Український інститут автобусо-тролейбусобудування" (вул. Персенківка, 10, м. Львів, Львівська область, 79026, ЄДРПОУ 00234844) суму заборгованості в розмірі 87778,60 грн., у тому числі суму основного боргу в розмірі 74200,00 грн., неустойку в розмірі та 13578,60 грн., судовий збір в розмірі 1755,57 грн.

2. В іншій частині позову відмовити.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя І.А. Іщенко