Постанова

від 28.11.2013 по справі 5019/2023/12

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2013 року Справа № 5019/2023/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р. , суддя Юрчук М.І.

при секретарі Сливінський О.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Грибок Л.Т. (дов. № 70 від 16.10.13 р.)

розглянувши апеляційну скаргу позивача на рішення господарського суду Рівненської області від 25.09.13 р. у справі № 5019/2023/12 (суддя Горплюк А.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоклуб"

до Олександрійське споживче Товариство

про стягнення в сумі 20 159 грн. 71 коп.

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоклуб" (надалі - позивач) звернулося в господарський суд Рівненської області з позовом до Олександрійського споживчого товариства (надалі - відповідач) про стягнення 17 122 грн. 27 коп. заборгованості та 3 037 грн. 44 коп. пені.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 19.02.2013р. в частині позовних вимог про стягнення з Олександрійського споживчого товариства пені на суму 3 037 грн. 44 коп. провадження у справі припинено, а в решті позову відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.04.2013р. рішення господарського суду Рівненської області від 19.02.2013р. у справі №5019/2023/12 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.06.2013р. постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 09.04.2013р. та рішення господарського суду Рівненської області від 19.02.2013р. скасовано, справу № 5019/2023/12 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому Вищий господарський суд України вказав, що висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для розрахунку повних внесків від ціни автомобіля, встановленої на день сплати цих внесків, не ґрунтуються на умовах укладених між сторонами договорів, за якими оплата повних внесків здійснюється виходячи з ціни автомобіля на день платежу внесків та суперечать вимогам ст. 526 ЦК України, за якою зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Також, Вищий господарський суд України вказав на необхідність перевірити обґрунтованість розрахунків розміру спірної заборгованості та розглянути заяву відповідача про застосування позовної давності.

Під час нового розгляду позивач заявою від 24.09.13 р. зменшив розмір позовних вимог на 3037,44 грн. (розмір пені) та просив стягнути з відповідача лише суму основного боргу - 17122,24 грн.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 25.09.13 р. (т. 2, а.с. 32-37) позов задоволено частково. Стягнуто з Олександрійського споживчого товариства на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоклуб" 1 066 грн. 18 коп. заборгованості. В решті позову відмовлено.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції вказав, що з урахуванням заяви відповідача про застосування строків позовної давності, суд відмовив в задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача суми внесків за грудень 2004 р., серпень 2006 р., жовтень 2006 р., січень-травень 2007 р., липень-серпень 2007 р. та внесків за грудень 2003 р., червень 2007 р., вересень 2007 р. - листопад 2009 р.

Щодо вимог про стягнення суми внесків за грудень 2009 року та січень 2010 року суд зазначив, що трирічний строк позовної давності щодо вказаних вимог, з урахуванням п. 6.4. Додатку № 2, закінчився 12 січня 2013 року та 11 лютого 2013 року відповідно, а відтак позивач звернувшись з позовом до суду 25.12.2012р. не порушив трирічний строк позовної давності щодо цих вимог.

З урахуванням умов Договору сума внесків за грудень 2009 року та січень 2010 року становить по 533 грн. 09 коп., а відтак вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 066 грн. 18 коп. заборгованості по внескам є обґрунтованими та стверджуються матеріалами справи.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою (а.с. 53-55) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Рівненської області від 25.09.13 року у даній справі скасувати та прийняти нове, яким позов задоволити.

Апеляційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що сторони в додатках № 2 до Договору комісії та № 3 до Договору «Про надання послуг» змінили терміни розстрочення оплат, домовившись провести повний розрахунок за 47 місяців в кінцевий його термін 10.02.10 р. Таким чином, позивачем не пропущений загальний строк позовної давності, оскільки кінцевий договірний 100 місячний термін розстрочення оплати виконання сплинув 10.02.10 р.

Представник відповідача в судовому засіданні, проти апеляційної скарги заперечив, оскільки вважає, що посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими.

Представник позивача не реалізував процесуальне право на участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. Водночас від позивача надійшла заява про розгляду апеляційної скарги без його участі (т. 2, а.с. 62).

Враховуючи приписи статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника позивача за наявними в матеріалах справи доказами.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанцій та вбачається з матеріалів справи 30.10.2002р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоклуб" (позивач) та Олександрійським споживчим товариством (відповідач) укладено договір про надання послуг № 4650 (т.1, а.с. 8).

Предметом даного договору є надання Учаснику системи послуг, спрямованих на придбання автомобіля, зазначеного в Додатку № 1, через систему "Автоклуб", організовану Компанією (ст. 2 договору).

Відповідно до п. 2.2 договору № 4650 сторонами 30.10.2002 року укладено договір № 4650/1, яким доручається Компанії провести пошук продавця автомобіля, необхідного Учаснику системи для придбання, укласти договір купівлі-продажу автомобіля з продавцем, передати (організувати передачу) Учаснику системи автомобіль.

Відповідно до п. 2.3 Договору послуги, надані Учаснику системи, містять в собі: організацію і створення умов для придбання автомобіля Учасником системи; організацію і проведення Фондового акта відповідно до Додатку № 2; придбання Учаснику системи автомобіля, зазначеного в Додатку № 1; підписання договорів на ім'я Учасника системи відповідно до Додатку № 22; інші послуги, описані в Додатку № 2.

Крім того, 30.10.2002р. між позивачем та відповідачем підписано додаток № 1 до Договору про надання послуг № 4650 в якому зазначається: поштова адреса відповідача, банківські реквізити; марка автомобіля ГАЗ, модель автомобіля 33022, ціна автомобіля 33070,00 грн. розмір вступного внеску за автомобіль 3 проценти від вартості; адміністративний внесок 0,2 проценти від вартості; плата за одержання автомобіля 1 процент від вартості; розклад внесків 100 місяців

Відповідно до розділу 1 додатку № 2 від 30.10.02 р. до договору № 4650, ціна автомобіля - ціна автомобіля, щомісяця встановлювана автоклубом на підставі інформації від офіційних дилерів і є базовою величиною для визначення розміру Чистого внеску, Адміністративних витрат і інших платежів, передбачених цими Правилами.

Пунктом 6.8 додатку № 2 до договору від 30.10.2002 року № 4650 визначено, що повний внесок, сплачений у терміни й у порядку, передбаченому цими Правилами, не підлягає зміні, у тому числі й у випадку зміни ціни автомобіля. Зміна ціни автомобіля буде застосовуватися тільки при визначенні розміру наступних чи не сплачених у термін повних внесків відповідно до Розкладу внесків.

Порядок розрахунків закріплено в розділі 6 додатку № 2 до договору № 4650, відповідно до п. 6.4 якого сплата внесків здійснюється протягом перших 10 календарних днів кожного місяця. Якщо десяте число будь-якого місяця виявиться неробочим днем, то останнім днем сплати Повного внеску буде вважатися наступний робочий день.

Пунктом 7.2 Додатку № 2 визначено, що ціна автомобіля - це роздрібна ціна автомобіля, що встановлюється Компанією на день платежу на підставі інформації від виробників і офіційних дилерів.

Клієнт може в будь-який час попередньо сплатити один чи більше внесків відповідно своєму розрахунку внесків. Такі авансові внески повинні бути Повними внесками, тобто включати Чистий внесок (не може використовуватися половинний Чистий внесок). Розмір такого Повного внеску повинний бути розрахований у відповідності з ціною автомобіля, що діє на день платежу (п. 8.1).

Додатком № 3 від 17.11.2003 року до договору про надання послуг від 30.10.2002 року № 4650 встановлено, що борг учасника перед компанією станом на 17.11.2003 року складає 35 адміністративних внесків, що в цілому складає 2 839,90 грн. Сторони домовилися про те, щоб внески учасника системи були розділені рівними частинами на період, що складає 74 місяці.

30.10.2002р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоклуб" (комісіонер) та Олександрійським споживчим товариством (комітент) (т. 1, а.с. 14) укладено договір комісії № 4650/1, предметом якого Комісіонер зобов'язується з доручення Комітента за винагороду: зробити пошук продавця автомобіля, необхідного Комітентові для придбання; укласти договір купівлі-продажу нового автомобіля з продавцем від свого імені і за рахунок Комітента; передати Комітентові автомобіль.

Додатками № 1 до договору комісії від 30.10.2002 року № 4650/1 визначено розмір чистого внеску 1 %.

Додатком № 2 до договору комісії № 4650/1 від 30.10.2002 року встановлено, що борг комітента перед комісіонером станом на 17.11.2003 року складає 35 чистих внесків, що в цілому складає 14 199,50 грн. Учасник системи зобов'язується передавати ТОВ "Автоклуб" кошти, виходячи з ціни автомобіля, обумовлені ТОВ "Автоклуб" на день платежу, згідно наданих цін офіційними автодилерами.

Крім того, Додатком №2 до Договору комісії № 4650/1 від 30.10.2002 р. (т. 1, а.с. 15-16), комітент підтверджує, що в рахунок сплати коштів за Договором ним внесено суми в розмірі: 22 640 грн. 95 коп..

Враховуючи вказане, апеляційний суд приходить до висновку, що сторони при укладенні договорів № 4650 та додатків до нього, № 4650/1 та додатків до нього, погодили всі істотні умови, ціну автомобіля, розмір і порядок сплати внесків, та закріпили в п. 1 додатку № 2 до договору № 4650, який є невід'ємною частиною договору, право позивача змінювати ціну автомобіля в односторонньому порядку.

Дослідивши докази наявні в матеріалах справи, а саме: акт здачі-приймання від 17.11.2003р. (т. 1, а.с. 50), колегія суддів приходить до висновку, що на виконання умов договорів позивачем куплено та передано відповідачу, заявлений ним бажаний автомобіль ГАЗ - 33022 (ізотерм), ціна якого згідно з додатком № 1 до договору становить 33 070 грн.

Відповідач на підставі пункту 8.1 Додатку № 2 вніс авансові внески, що підтверджується матеріалами справи, однак сплачуючи вказані внески, відповідачем не було враховано ціну автомобіля, що діє на день платежу, а взято за основу ціну автомобіля визначену на момент купівлі-продажу, що стверджується безпосередньо позивачем в поясненнях наданих суду.

На виконання умов Договору та з урахувань вартості автомобіля згідно інформації офіційного дилера (прайс-листи (т. 1, а.с. 51-62, 125-172)) позивач надсилав відповідачу квитанції на оплату платежів, які були оплачені відповідачем частково, що підтверджується банківськими виписками, наявними в матеріалах справи (т. 1, а.с. 64-116).

Однак, відповідач не виконав свої зобов'язання за Договором в частині оплати внесків за грудень 2004 року, серпень 2006 року, жовтень 2006 року, січень - травень 2007 року, липень - серпень 2007 року та в повній мірі не сплачені платежі за грудень 2003 року, червень 2007 року, вересень 2007 року - січень 2010 року, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 17 22 грн. 27 коп..

Аналізуючи встановлені обставини справи, Рівненський апеляційний господарський суд вважає за необхідне враховувати наступні положення чинного законодавства України.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім того, вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно врахував положення ст. 193 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, ЦК України щодо законодавчого визначення поняття зобов'язання, його порушення відповідачем та недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Рівненський апеляційний господарський суд не бере до уваги твердження позивача, висвітлені в апеляційній скарзі щодо неправильного застосування судом першої інстанції строків позовної давності про стягнення основної суми боргу, виходячи з наступного.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до статті 260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Так статтями 253 ЦК України визначено, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

У відповідності до частини 3 та 4 статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

24.09.2013р. представник відповідача подав заяву, в якій просить застосувати до позовних вимог про стягнення основної суми боргу загальний строк позовної давності в три роки.

Пунктом 6.4 Додатку № 2 передбачено, сплата внесків здійснюється відповідно реквізитам, зазначеним Компанією протягом 10 календарних днів кожного місяця. Якщо десяте число будь-якого місяця виявиться неробочим днем, то останнім днем сплати Повного внеску буде вважатися наступний робочий день.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що загальний строк позовної давності в три роки щодо вимог про стягнення суми внесків за грудень 2004 року, серпень 2006 року, жовтень 2006 року, січень - травень 2007 року, липень - серпень 2007 року та внесків за грудень 2003 року, червень 2007 року, вересень 2007 року - листопад 2009 року закінчився в загальному 11.12.2012р. (з урахуванням п. 6.4 Додатку № 2 та трирічного строку позовної давності окремо по кожному внеску), в той час коли позивач звернувся з позовом до господарського суду Рівненської області 25.12.2012р. (що підтверджується відміткою відділу канцелярії зробленою на позовній заяві).

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що в задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з відповідача суми внесків за грудень 2004 року, серпень 2006 року, жовтень 2006 року, січень - травень 2007 року, липень - серпень 2007 року та внесків за грудень 2003 року, червень 2007 року, вересень 2007 року - листопад 2009 року слід відмовити, а відтак залишає оскаржуване рішення в цій частині без змін.

Крім того, щодо позовних вимог про стягнення суми внесків за грудень 2009 року та січень 2010 року колегія суддів зазначає, що трирічний строк позовної давності щодо вказаних вимог, з урахуванням п. 6.4 Додатку № 2, закінчився 12 січня 2013 року та 11 лютого 2013 року відповідно, а відтак позивач звернувшись з позовом до суду 25.12.2012р. не порушивши трирічний строк позовної давності щодо цих вимог.

Додатком № 1 до Договору про надання послуг № 4650 визначено розмір адміністративного внеску 0,2 проценти від вартості, плата за одержання автомобіля 1 % від вартості.

Згідно квитанції за листопад 2009 року (т. 1, а.с. 172) вартість автомобіля ГАЗ 33022 становить 93 930 грн. 00 коп., а відтак з урахуванням умов Договору сума внесків за грудень 2009 року та січень 2010 року становить по 533 грн. 09 коп., що в сумі складає 1 066 грн. 18 коп..

Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 1066,18 грн. обґрунтовані, підтверджені доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Таким чином, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору. Відтак, скаржник, в порушення вимог ст.ст. 33,34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача згідно ст.49 ГПК.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоклуб" на рішення господарського суду Рівненської області від 25.09.13 р. у справі № 5019/2023/12 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Рівненської області від 25.09.13 р. у справі № 5019/2023/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №5019/2023/12 повернути господарському суду Рівненської області.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Юрчук М.І.