Постанова

від 06.11.2013 по справі 808/5050/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2013 року 10:53Справа № 808/5050/13-а м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., при секретарі Урсуленко Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віском-Плюс» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень - рішень № 0000022212 та № 0000032212 від 03.01.2013, -

за участю представників сторін:

від позивача: Пономаренка Є.А. (дов. б/н від 16.09.2013),

від відповідача: Воронкової Н.В. (дов. № 44 від 29.08.2013),

ВСТАНОВИВ:

24 травня 2013 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Віском-Плюс» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (далі - відповідач або ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя), у якому позивач просить скасувати повідомлення-рішення відповідача від 03 січня 2013 року за № 0000022212 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток на 6 188,00 грн. (за основним платежем) та від 03 січня 2013 року за № 0000032212 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 6 726,25 грн. (з них основний платіж - 5 381,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція - 1 345,25 грн.), прийнятих на підставі акту від 18 грудня 2012 року за № 158/22-12/33527924 про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Віском-Плюс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні господарських операцій з ПП «Флоксис» (код ЄДРПОУ 20291643) за вересень 2011 року.

В обґрунтування позову зазначено, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими, оскільки зазначає про те, що порушення контрагентами податкового законодавства не є підставою для висновків податкового органу про нереальність господарських операцій та про відсутність поставок товарів і послуг, також зазначає, що висновки акту перевірки спростовуються наданими позивачем первинними документами та даними бухгалтерського обліку, у зв'язку з чим вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними. Також позивач зазначає, що перевіркою не було виявлено фактів відсутності належно оформлених податкових накладних.

23.10.2013 у судовому засіданні за клопотанням представника ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області здійснено заміну первісного відповідача по справі на його правонаступника Державну податкову інспекцію у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, що зафіксовано протокольно, у журналі судового засідання.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити, з підстав зазначених у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав, зазначених у запереченнях від 26 червня 2013 року (вх. № 26548). Зазначає, що позивач у вересні 2012 року мав фінансово-господарські взаємовідносини з ПП «Флоксис», у якого згідно податкової інформації, наданої ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, встановлено відсутність необхідних умов для здійснення господарської діяльності, а саме, відсутні трудові ресурси, складські приміщення, транспорт та торгівельне обладнання. Перевіркою не підтверджена наявність поставок товару від контрагента постачальника ПП «Флоксис» у вересні 2011 року до покупця ТОВ «Віском Плюс». Під час проведення перевірки органом ДПІ була встановлена відсутність договору купівлі - продажу товару між ТОВ «Віском - Плюс» та ПП «Флоксис», а також відсутність товарно-транспортних накладних на підтвердження поставки товару (сифон для мийки, плитка керамічна, пісок річний, двері металеві та інші будівельні матеріали). Надані податкові накладні не підтверджують реальності здійснення господарської операції. З огляду на зазначене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Вислухавши думку представників сторін, розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

З 05.12.2012 по 11.12.2012 ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Віском-Плюс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні господарських операцій з ПП «Флоксис» (код ЄДРПОУ 20291643) за вересень 2011 року. За результатами перевірки складено акт № 158/22-12/33527924 від 18.12.2012 (далі - акт перевірки № 158).

Висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем:

- п. 198.1, п. 198.3 ст. 198; п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 із змінами та доповненнями (далі - ПК України), підприємством занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту з ПДВ на суму 5 381 грн. та відповідно занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 5 381 грн.;

- п. 138.1 п. 138.2 ст. 138; пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, підприємством безпідставно завищено валові витрати на загальну суму 26 905 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.07.2011 по 30.09.2011 на суму 6 188,00 грн.

На підставі акту перевірки № 158 від 18.12.2012, першим заступником начальника ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя 03.01.2013 прийняті податкові повідомлення-рішення:

№ 0000032212, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 6 726,25 грн., у тому числі за основним платежем 5 381,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1 345,25 грн.;

№ 0000022212, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 6 188,00 грн., у тому числі за основним платежем 6 188,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 0 грн.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

У акті перевірки № 158 від 18.12.2012 зазначено, що від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська на адресу ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя 03.07.2012 надійшла зустрічна звірка від 08.04.2012 № 106 про результати зустрічної звірки ПП «Флоксис» (код за ЄДРПОУ 20291643) щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин з контрагентами за вересень, грудень 2011 року та повноти їх відображення в податковому обліку.

«...Зустрічна звірка проведена в приміщенні ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська у зв'язку з тим, що суб'єкт господарювання не знаходиться за юридичною адресою.

На момент проведення звірки ПП «Флоксис» має 14 стан - визнано банкрутом по справі № 5009/288/12(стан підприємства змінено з 4 на 14 від 21.02.12).

За юридичною адресою ПП «Флоксис» (код ЄДР 20291643) м. Дніпропетровськ, вул. Єрмолової буд.25 кв.8 не знаходиться.

Основний вид діяльності: інші види оптової торгівлі. Відповідальним за фінансово-господарську діяльність ПП «Флоксис» був керівник - Капшеєв Юрій Вілович (2164500674).

Отримані пояснення від директора ПП «Флоксис» гр. Капшиєва Ю.В., згідно яких він відмовився надати документи.

Інформація щодо матеріальних ресурсів підприємства: штатна чисельність за 1-ДФ - 1 осіб; автотранспортні засоби - відсутні; залишки ТМЦ - відсутні; інформація щодо представників та складських приміщень - відсутні;

Фактично, згідно податкової звітності та проведених заходів ВПМ ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ПП «Флоксис» встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних. приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ. Не підтверджено взаємовідносини з жодним контрагентом, який формує ПП «Флоксис» податковий кредит за вересень, грудень 2011 року.

Таким чином, операції між ПП «Флоксис» та контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання таких видів робіт, послуг, постачання ТМЦ або здійснення діяльності. Про це свідчить відсутність у суб'єкта господарювання необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного-персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Зустрічною звіркою ПП «Флоксис» не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій ПП «Флоксис» - по ланцюгу постачання з постачальниками та покупцями за вересень, грудень 2011 року...».

У акті перевірки також зазначено, що у ТОВ «Віском-Плюс» згідно наданого звіту 1 ДФ за ІІІ квартал 2011 року загальна чисельність працюючих на ТОВ «Віском-Плюс» за перевіряємий період склала 1 особу, у зв'язку уз чим неможливо встановити факт реального продажу та передачу товару.

Враховуючі факти, викладені в зустрічній звірці від 18.04.2012 за № 106 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Флоксис», щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин з контрагентами за вересень, грудень 2011 року, вбачається, що підприємством ТОВ «Віском-Плюс» було безпідставно сформовано податковий кредит за вересень 2011 року по взаємовідносинам з ПП «Флоксис» в сумі 5 380,96 грн. та як наслідок, занижено об'єкт оподаткування по податку на додану вартість.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що у вересні 2011 року ТОВ «Віском-Плюс» придбано товар у ПП «Флоксис», на загальну суму 32 285,74 грн., у т.ч. ПДВ на суму 5 380,96 грн.

Господарські операції по придбанню товару оформлено податковими та видатковими накладними:

- № 82 від 06.09.2011 (уплотнітельна прокладка, сифон для мийки, клей) на загальну суму 5 061,22 грн., у т.ч. ПДВ на суму 843,54 грн.;

- № 83 від 06.09.2011 (труби, муфти, трійники, кріплення в асортименті, умивальник, змішувач, кран, фланець) на загальну суму 3 256,80 грн., у т.ч. ПДВ на суму 542,80 грн.;

- № 113 від 08.09.2011 (плита мінеральна, дюбель, профілі, спіци, плитки, клей, плінтуси, піна, розчинник, пісок, блок дверний, замок, двері) на загальну суму 23 967,72 грн., у т.ч. ПДВ на суму 3 994,62 грн.

Розрахунки між ТОВ «Віском-Плюс» та ПП «Флоксис» проводились у безготівковій формі: 29.09.2011 - 27 224,52 грн., у т.ч. ПДВ 4 537,42 грн., та 07.10.2011 - 5 061,22 грн. Факт сплати товару підтверджуються банківськими виписками, які містяться в матеріалах справи.

Використання ТОВ «Віском-Плюс» отриманого у ПП «Флоксис» товару у своїй господарській діяльності підтверджується наступним.

Між ТОВ «Віском-Плюс» та ТОВ «ГСМ-Дніпро Плюс» укладено договори від 08.07.2011 № 11-11 та від 29.08.2011 № 15-11, згідно яких ТОВ «ГСМ-Дніпро Плюс» (підрядник) бере зобов'язання виконати роботи по капітальному та поточному ремонту учбового корпусу № 1 та гуртожитків № 1 та № 5 ЗДМУ на загальну суму 213 000,00 грн.

Матеріали, необхідні для виконання ремонтних робіт придбались та отримувались.

Після отримання матеріалів у ПП «Флоксис» (необхідних для виконання ремонтних робіт), директором ТОВ «Віском-Плюс» Артюх С.І. товар передавався директору ТОВ «ГСМ-Дніпро Плюс» Іванову Д.В. у м. Дніпропетровську (акт прийому-передачі матеріалів в роботу додається).

Директор ТОВ «ГСМ-Дніпро Плюс» Іванов Д.В. перевозив отриманий товар зі складу в м. Дніпропетровська до об'єктів ремонту в м. Запоріжжя власним автотранспортом (автомобіль «Газель»). Тобто, транспортування товару здійснювалось підрядником (ТОВ «ГСМ-Дніпро Плюс»).

Всі придбані у ПП «Флоксис» матеріали були належним чином використані під час виконання робіт, що засвідчують акти виконаних робіт між ТОВ «Віском-Плюс» і ТОВ «ГСМ-Дніпро Плюс» та між ЗДМУ і ТОВ «Віском-Плюс».

Враховуючи викладене, суд вважає висновки акту перевірки, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, необґрунтованими, виходячи з наступного.

Статтею 3 Закону України № 996-IV від 16 липня 1999 року «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-IV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-IV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує ЇЇ здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до частини 2 статті 9 вказаного Закону та пункту 2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, про факт отримання товару та використання його у господарській діяльності позивача свідчать залучені до матеріалів справи первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до пункту 9.2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні», пункту 2.4. «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Згідно з пунктами 2.15 та 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документа на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 16.07.1999 за № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.

Первинні документи, наявності господарських відносин між позивачем та ПП «Флоксис», виписані відповідно до п. 9.2. ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні» п. 2.4. ст. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Отже, будь-які документи (у тому числі накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів в разі фактичного здійснення господарської операції.

За приписами пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності (п. 138.1 ст. 138 ПК України).

Згідно пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як зазначено у пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З наведених положень Закону випливає, що обов'язковою умовою віднесення витрат підприємства на оплату товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність господарських операцій з придбання цих товарів (робіт, послуг) підкріплена належними документами та зв'язок цих витрат з господарською діяльністю платника.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, статті 198 Податкового кодексу України ТОВ «Віском-Плюс» як платник податку має право на віднесення сум податкового кредиту, при цьому право на віднесення сум податкового кредиту в відповідності з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності)

За приписами пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. (пункт 198.3 статті 198 ПК України).

При цьому пункт 198.6 статті 198 ПК України містить норму, за якою не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документа ми, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, позивачем надані всі необхідні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти приймання-передачі товару, банківські виписки тощо), на підставі яких підприємству дозволяється формувати валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість та відображати їх у звітності.

Таким чином, враховуючи наявність у позивача податкових накладних, видаткових накладних, актів приймання-передачі товару, документів на про оплату придбаного товару, приймаючи до уваги, що зазначені документи не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку їх оформлення вимогам Податкового кодексу України акт перевірки не містить, ТОВ «Віском-Плюс» цілком правомірно включило суми до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, оскільки його право на податковий кредит з податку на додану вартість підтверджується єдиними і належними, з точки зору діючого законодавства, доказами.

В той же час, суд зазначає, що чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням постачальниками вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість згідно із Податковим кодексом України.

Крім того, рішеннями Європейського Суду від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України» та від 22 січня 2009 року «Булвес» АД проти Болгарії, які згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, вказано на те, що коли Держави-члени Конвенції володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Отже, здійснення ТОВ «Віском-Плюс» господарських операцій щодо отримання товару від ПП «Флоксис» узгоджуються з поняттям господарської діяльності, яке закріплене у чинному законодавстві. При цьому, Податковий кодекс України не встановлює обов'язку покупця (замовника) сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару (робіт, послуг). Покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

З огляду на все вищевикладене, доводи податкового органу про порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.3 ст. 198; п. 200.1 ст. 200; п. 138.1 п. 138.2 ст. 138; пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не знайшли свого підтвердження, а тому податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 03.01.2013 за № 0000022212, № 0000032212 , підлягають скасуванню.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню відповідача суд виходить з приписів ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до вимог ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення податкового органу, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.

Обставини, які слугували фактичною підставою для донарахування позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток згідно спірних податкових повідомлень-рішень, знаходяться поза межами вимог ПК України.

Крім того, платник податків, який сумлінно придбав товар в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про «дефекти» правового статусу свого контрагента.

Таким чином, оскільки позивачем у підтвердження здійснення спірних господарських операцій з ПП «Флоксис» суду надано необхідні первинні документи та докази використання придбаного товару у своїй господарській діяльності, то суд вважає, що відповідач неправомірно дійшов свого висновку.

З огляду на викладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Віском-Плюс» підлягають задоволенню, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення скасуванню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Згідно із ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 94, 158, 160, 161, 162, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення - рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 03 січня 2013 року за № 0000022212 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 6 188,00 грн. та від 03 січня 2013 року за № 0000032212 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 6 726,25 грн.

Судові витрати у розмірі 129 (сто двадцять дев'ять) грн. 16 коп. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віском-Плюс» (код ЄДРПОУ 33527924) з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини 1 статті 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами встановленими статтями 185-186 КАС України.

Суддя Д.В. Татаринов