Постанова

від 29.11.2013 по справі 805/15497/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2013 р. Справа №805/15497/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 16 год. 15 хвил.

Донецький окружний адміністративний суд в складі: судді Бєломєстнова О.Ю.

за участі секретаря Сімонова Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Квадрат»

до відповідача Горлівської міської виконавчої дирекції Донецького обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

ОСОБА_2

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії

за участі представників позивача Реви І.В., Хомич І.В.

представника відповідача Гончароврї В.А.

ВСТАНОВИВ:

До Донецького окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Квадрат» з адміністративним позовом до відповідача Горлівської міської виконавчої дирекції Донецького обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, у якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 18.11.2013 просив визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо порушення строку здійснення фінансування виплат у сумі 63 436 грн. 44 коп. відповідно до заяви - розрахунку від 17.09.2013р. для надання допомоги по вагітності та пологах застрахованій особі ОСОБА_2 по листку непрацездатності серії АГБ №530108 від 12.08.2013; зобов'язати здійснити фінансування у сумі 63 436 грн. 44 коп. відповідно до заяви - розрахунку від 17.09.2013р. для надання допомоги по вагітності та пологах застрахованій особі ОСОБА_2 по листку непрацездатності серії АГБ №530108 від 12.08.2013 шляхом перерахування грошових коштів на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Квадрат».

В обґрунтування заявлених вимог навів, що ОСОБА_2 працює на посаді комерційного директора з окладом 16 000 грн. На відповідну суму заробітної плати були нараховані податки та єдиний соціальний внесок, частина коштів з якого надходить відповідачеві. З метою одержання допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, пов'язаною з вагітністю та пологами вказаною фізичною особою був наданий листок непрацездатності та довідка з основного місця роботи про середню заробітну плату. На підставі цих документів позивач склав заяву-розрахунок, яку подав відповідачеві для одержання відповідного фінансування. Розмір матеріальної допомоги за нею склав 63 436,44 грн. Позивач вважає безпідставною затримку у одержанні фінансування від відповідача, строк надання якої з моменту подання заяви - розрахунку складає 10 днів. Викладені у акті проведеної відповідачем перевірки доводи щодо необґрунтованого нарахування заробітної плати , вважає неправомірними. Зазначає про його право нараховувати та виплачувати працівникові таку заробітну плату, яку вважає необхідною. За умови сплати єдиного соціального внеску позивач вважає безумовним обов'язком відповідача при фінансуванні матеріального забезпечення враховувати будь-яку заробітну плату (вона обмежена тільки граничним розміром, якого позивач не досягнув).

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили задовольнити їх з підстав, які наведені вище.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, проти задоволення позову заперечував. В обґрунтування цього навів те, що позивач здійснював нарахування заробітної плати ОСОБА_2 з порушенням вимог законодавства. Так, позивачем недостовірно вівся облік робочого часу, оскільки згідно з табелем вказана особа працювала у позивача 8 годин на день, перебуваючи також 8 годин на день за основним місцем роботи - відділом кадрів Автомобільно-дорожнього інституту ВНЗ «ДонНТУ». Зважаючи на неможливість праці вагітної жінки 16 годин на добу, а також на висновки Територіальної державної інспекції з питань охорони праці у Донецькій області щодо необхідності додержання рівності трудових прав в частині диференціації заробітної плати працівників (оклад директора товариства становить 2600 грн.) відповідач за результатами проведеної ним перевірки призупинив фінансування позивача.

Ухвалою від 20.11.2013 до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучена ОСОБА_2 У письмових поясненнях від 29.11.2013 просила задовольнити позов. Підтвердила отримання заробітної плати у розмірі 16 000 грн. та зазначала про порушення її конституційних прав внаслідок неодержання від відповідача позивачем фінансування, за рахунок якого останній надасть їй матеріальне забезпечення. Просила розглянути справу за її відсутності.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані у справі докази суд встановив наступне.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Квадрат» є суб'єктом підприємницької діяльності - юридичною особою, ідентифікаційний код 38163797.

Відповідач - Горлівська міська виконавча дирекція Донецького обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є суб'єктом владних повноважень, який в спірних правовідносинах здійснює функції, передбачені Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням».

ОСОБА_2 працювала начальником відділу кадрів Автомобільно-дорожнього інституту Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет», що підтверджується довідкою цього інституту №58 від 01.10.2013. Заробітна плата ОСОБА_2 за лютий - липень 2013 року у відповідності з довідкою №163 від 0.09.2013 складає 13 266,83 грн.

Одночасно, у відповідності до наказу позивача №2-к від 28.05.2013 ОСОБА_2 з 01.03.2013 призначена на посаду комерційного директора ТОВ «Торговий дім «Квадрат» з окладом 16 000 грн.

У відповідності з довідкою позивача про середню заробітну плату (дохід) від 7.09.2013 №2, заробітна плата за відпрацьований час за сумісництвом, з якої сплачені страхові внески, за березень - липень 2013 року складає 65 450,30 грн.

З 12.08.2013 ОСОБА_2 перебувала на лікарняному, про що надала за основним місцем роботи листок непрацездатності серії АГБ №530108 від 12.08.2013. Засвідчена копія цього листка була надана до позивача, який за результатами засідання комісії (уповноваженого) із соціального страхування, оформленого протоколом №1 від 12.08.2013, звернувся до відповідача із заявкою - розрахунком №2 від 17.09.2013 про здійснення фінансування для надання матеріального забезпечення застрахованій особі.

Як вбачається з цієї заяви - розрахунку, у зв'язку із знаходженням ОСОБА_2 на лікарняному з 12.08.2013 по 15.12.2013 позивач просить відповідача здійснити фінансування матеріального забезпечення у сумі 63 436,44 грн.

Відповідно до п. 3.6. Інструкції про порядок проведення перевірок страхувальників по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, прийняття рішень за їх результатами та процедуру оскарження (затверджена постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності 22.12.2010 N 29, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 25 березня 2011 р. за N 393/19131) у зв'язку з надходженням вказаної заяви - розрахунку відповідачем була проведена перевірка по коштах фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Результати перевірки відображені у акті №397 від 17.10.2013р. (надалі - Акт перевірки). Під час цієї перевірки в порядку п.п. 3.6, 3.11 вказаної Інструкції була проведена позапланова перевірка Автомобільно-дорожнього інституту Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет», за результатами якої з'ясовано, що ОСОБА_2 у період з лютого по липень 2013 працювала з понеділка по четвер з 7 год. 00 хвил. до 16 год. 00 хвил., перерва з 11 год. 15 хвил. до 12 год. 03 хвил., п'ятниця - до 15 год. 00 хвил.

В той самий час, вказана особа працювала за сумісництвом у позивача згідно табелів обліку робочого часу з березня по серпень 2013 року п'ятиденний робочий тиждень з тривалістю робочого часу 8 годин на день. Тобто працівник з урахуванням роботи за сумісництвом працював 16 годин на добу. За висновком відповідача таке свідчить про недостовірний облік робочого часу.

Крім того, при проведенні перевірки відповідач звернувся до Територіальної державної інспекції з питань праці в Донецькій області, яка листом від 07.10.2013 №09-500/02 повідомила про необхідність додержання вимог статті 6 Закону України «Про оплату праці», згідно з якою тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки.

З урахуванням цього, а також вказаних вище висновків про недостовірність обліку робочого часу, відповідач у Акті перевірки зазначив про необґрунтованість витрат для фінансування допомоги по вагітності та пологах у сумі 63 436,44 грн., у зв'язку з чим відповідне фінансування призупинив.

Позивач оскаржує бездіяльність відповідача щодо порушення строків здійснення такого фінансування та просить зобов'язати відповідача здійснити фінансування у сумі 63 436,44 грн. При застосуванні норм права до спірних правовідносин суд виходить з наступного.

Статтею 38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» визначено, що допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами.

Згідно з п. 21 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. N 1266 якщо застрахована особа працює за сумісництвом, страхові виплати у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітності та пологах та оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця здійснюються на підставі копії листка непрацездатності, виданого в установленому порядку, засвідченої підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи та довідки про середню заробітну плату за основним місцем роботи.

Підзаконним нормативним актом, який детально регулює механізм здійснення спірних виплат є Порядок фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що затверджений постанова правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності 22.12.2010 N 26, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 січня 2011 р. за N 111/18849.

Згідно з п. 2 цього Порядку фінансування страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам здійснюється районними, міжрайонними, міськими виконавчими дирекціями відділень Фонду. Підставою для фінансування страхувальників-роботодавців робочими органами Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами.

У відповідності до п. п. 4, 7, 8 того самого Порядку на підставі рішення комісії (уповноваженого) із соціального страхування підприємства про призначення матеріального забезпечення страхувальник-роботодавець нараховує суми матеріального забезпечення та оформлює заяву-розрахунок. Робочі органи Фонду здійснюють фінансування страхувальників протягом десяти робочих днів після надходження заяви-розрахунку. При опрацюванні заяви-розрахунку робочі органи Фонду перевіряють правильність заповнення реквізитів, наявність даних про страхувальника в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, дані про сплату ним єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Крім того, відповідно до пунктів 3, 4 частини 2 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» страховик зобов'язаний: здійснювати контроль за дотриманням порядку використання страхувальником страхових коштів; здійснювати контроль за достовірністю поданих страхувальниками та застрахованими особами відомостей, визначених статтями 27 і 51 цього Закону.

З цього слідує, що подана позивачем заявка на виплату коштів не має імперативного значення для відповідача, оскільки правильність та достовірність її складання повинна перевірятися останнім. Аналогічну правову позицію Вищий адміністративний суд України виклав у постанові від 14 травня 2013 р. у справі К/9991/17210/12 (за її змістом, якщо під час прийняття заяви-розрахунку порушень не було встановлено, підстави для стягнення у подальшому помилково нарахованих сум переплат відсутні).

Як встановлено судом, під час перевірки позивача на підставі табелів обліку робочого часу відповідачем було з'ясовано, що ОСОБА_2 працювала у позивача за сумісництвом 8 годин на день.

У той самий час, згідно з підписаними особисто ОСОБА_2 табелями обліку робочого часу у Автомобільно-дорожньому інституті Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет», вона працювала з понеділка по четвер 8 годин 12 хвилин, у п'ятницю - 7 годин 15 хвилин.

З урахуванням обмежень залучення вагітних жінок до нічних, надурочних робіт, які встановлені ст. 176 КЗпП України, наведене викликає обґрунтований сумнів у достовірності обліку робочого часу вказаними роботодавцями, і як наслідок - підстав нарахування заробітної плати.

Згідно зі статтею 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

У відповідності з приписами ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підтвердження власних заперечень відповідач надав акт перевірки та табелі обліку робочого часу Автомобільно-дорожнього інституту ДВНЗ «Донецький національний технічний університет», у якому ОСОБА_2 працює за основним місцем роботи.

Як вже зазначалося, у позивача ця особа працює за сумісництвом.

Принципи оплати праці за сумісництвом мають певні особливості. Так, відповідно до статті 19 Закону України «Про оплату праці» та статті 102-1 КЗпП України працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.

Згідно зі ст.. 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. З урахуванням цього, під фактично виконаною роботою в частині першій ст. 102-1 КЗпП України мається на увазі або робота, виконання якої відображено у відрядному наряді, або робота, виконання якої зафіксовано в табелі обліку робочого часу.

Суд у відповідності до ч.5 ст. 11 КАС України повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів (ч.6 ст. 71 КАС України).

Згідно з поясненнями керівника позивача у судовому засіданні, колективний договір на підприємстві не укладався.

У судовому засіданні позивачеві пропонувалося надати докази, які б спростовували твердження відповідача щодо недостовірного обліку позивачем робочого часу ОСОБА_2. На цю пропозицію позивачем жодних доказів надано не було. Під час перевірки позивач також відмовився від надання пояснень, які вимагав відповідач.

Зважаючи на це, судом не встановлено застосування позивачем відрядної системи оплати праці (у позивача відсутні відрядні наряди), що з урахуванням ведення ним табелів обліку робочого часу свідчить про погодинну систему оплати праці ОСОБА_2

Як вже зазначалося, згідно з підписаними ОСОБА_2 табелями обліку робочого часу та колективним договором Автомобільно-дорожнього інституту ДВНЗ «Донецький національний технічний університет», вона працювала за основним місцем роботи з 7 години, 40 годин на тиждень.

Також, як було зазначено вище, статтями 55, 176 КЗпП України заборонена праця вагітних жінок у нічний час, надурочні роботи.

Отже ОСОБА_2 не могла працювати у позивача 8 годин на день. Ненормований графік роботи, на який посилається позивач у штатно-посадовому розкладі, не впливає не цей висновок.

Зважаючи на оплату праці сумісника тільки за фактично виконану роботу, та неможливість роботи ОСОБА_2 у позивача у нічний час, суд дійшов висновку про документальну необґрунтованість нарахування останній доходу у розмірі, що зазначений позивачем у заявці - розрахунку.

Суд також приймає до уваги, що згідно з листом Територіальної державної інспекції з питань праці в Донецькій області від 07.10.2013 №09-500/02 у відповідності до статті 6 Закону України «Про оплату праці» тарифна система оплати праці повинна не порушувати рівність трудових прав в частині диференціації заробітної плати працівників.

Згідно з штатно-посадовим розкладом позивача на 01.03.2013 посадовий оклад директора Хомич І.В., який працює повний робочий день, складає 2600 грн. Посадовий оклад комерційного директора ОСОБА_2 складає 16 000 грн.

Статтею 94 КЗпП України передбачено, що розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Позивачем не доведена наявність обставин, які б підтверджували додержання ним вказаних вище приписів законодавства та спростовували твердження відповідача про порушення принципів диференціації заробітної плати.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на наявність у підприємства права здійснювати працівникам будь-які виплати і в будь-яких розмірах, та обов'язок відповідача за умови сплати з цих сум страхових внесків враховувати їх при визначенні розміру матеріального забезпечення.

Як вже зазначалося, відповідно до статті 38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами.

Тобто матеріальне забезпечення по суті є компенсацією тимчасово втраченої заробітної плати (доходу), а не будь-яких виплат.

У відповідності до п. 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. N 1266, середня заробітна плата (грошове забезпечення) застрахованої особи обчислюється виходячи з нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати (у тому числі в натуральній формі), які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці".

Пунктом 22 того самого Порядку визначено, що довідка про середню заробітну плату (дохід) видається роботодавцем за вимогою застрахованої особи або робочих органів виконавчих дирекцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на підставі платіжних відомостей та інших документів про нараховану заробітну плату (дохід).

Довідка про середню заробітну плату (дохід) ОСОБА_2 від 17.09.2013р. №2, з урахуванням якої складена заява-розрахунок від 17.09.2013 №2, видана позивачем за відсутності документів, які б підтверджували нарахування заробітної плати у відповідності до Закону України «Про оплату праці».

За таких обставин ця довідка, а так само й складена з її використанням заява-розрахунок, не можуть бути підставою для здійснення спірних виплат.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на відсутність підстав для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності, виключний перелік яких наведений у статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», оскільки дана стаття регулює відносини між фондом та застрахованою особою, а не позивачем.

Крім того, при ухваленні постанови суд також враховує відсутність предмету судового захисту у відносинах між позивачем та відповідачем.

Згідно зі ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин. Цьому відповідає наведене у п. 8 ч.1 ст. 3 КАС України визначення позивача як особи, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду.

У відповідності до ст.. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Захист обов'язків КАС України не передбачений.

Офіційне тлумачення поняттю «охоронюваний законом інтерес» наведене у рішенні Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004, справа N 1-10/2004.

Згідно з ним поняття "охоронюваний законом інтерес", що в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

У відповідності до п.2 Порядку фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (затверджений постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності 22.12.2010 N 26, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 січня 2011 р. за N 111/18849) районними, міжрайонними, міськими виконавчими дирекціями відділень фонду здійснюється фінансування страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам.

Пунктом 9 того самого Порядку визначено, що після надходження суми коштів, зазначених у заяві-розрахунку, на рахунок страхувальника, останній зобов'язаний здійснити виплату відповідного матеріального забезпечення у строки, визначені у статті 52 Закону.

За приписами п.2 ч.1 ст. 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» застрахована особа - найманий працівник, а у випадках, передбачених цим Законом, також інші особи, на користь яких здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.

Відповідно до ст. 37 того самого Закону допомога по тимчасовій непрацездатності у перелічених в ній розмірах виплачується саме застрахованим особам залежно від страхового стажу.

Таким чином особою, яка є кінцевим одержувачем коштів фонду, є застрахована особа, а не позивач. Останній виконує транзитну функцію, обсяг його активів не змінюється незалежно від того, надійдуть до нього кошти, чи ні.

З перелічених вище норм слідує, що відсутність фінансування позивача з боку відповідача впливає на майновий стан особи, на користь якої має здійснюватися виплата матеріального забезпечення, а не безпосередньо позивача.

Зважаючи на наведене суд дійшов висновку про те, що надані позивачем докази не спростовують встановлені під перевірки відповідачем обстави факти, доводи позивача не відповідають фактичним обставинам справи, не ґрунтуються на положеннях законодавства.

Таке обумовлює відсутність підстав для задоволення позову.

Судові витрати у відповідності до ст. 94 КАС України стягненню на користь позивача не підлягають.

Керуючись, ст. ст. 2-15, 17-18, 69-71, 86, 87, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Квадрат» до Горлівської міської виконавчої дирекції Донецького обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання неправомірною бездіяльності відповідача щодо порушення строку здійснення фінансування виплат у сумі 63 436 грн. 44 коп. відповідно до заяви - розрахунку від 17.09.2013р. для надання допомоги по вагітності та пологах застрахованій особі ОСОБА_2 по листку непрацездатності серії АГБ №530108 від 12.08.2013; зобов'язання здійснити фінансування у сумі 63 436 грн. 44 коп. відповідно до заяви - розрахунку від 17.09.2013р. для надання допомоги по вагітності та пологах застрахованій особі ОСОБА_2 по листку непрацездатності серії АГБ №530108 від 12.08.2013 шляхом перерахування грошових коштів на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Квадрат» відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її отримання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому засіданні 29 листопада 2013р. Постанова складена у повному обсязі 04 грудня 2013р.

Суддя Бєломєстнов О. Ю.