Постанова

від 11.12.2013 по справі 905/21/13-г

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

04.12.2013р. справа № 905/21/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівМартюхіної Н.О. Гези Т.Д., Кододової О.В. від апелянта Лапшенков Я.В. - за довіреністю від заявникане з'явився від боржникане з'явився розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області на ухвалу господарського суду Донецької області від 15.05.2013 року у справі№ 905/21/13-г (суддя Лейба М.О.) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Солтех», м. Донецьк до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Транссер ЛТД», м. Донецьк пробанкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 04.01.2013 року за заявою кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Солтех», м. Донецьк до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Транссер ЛТД», м. Донецьк порушена справа про банкрутство № 905/21/13-г з врахуванням особливостей передбачених ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Постановою господарського суду Донецької області від 15.01.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Транссер ЛТД», м. Донецьк визнане банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура, ліквідатором банкрута призначений - ініціюючий кредитор Товариство з обмеженою відповідальністю «Солтех», м. Донецьк.

Ухвалою від 15.05.2013 року господарський суд Донецької області затвердив звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідував Товариство з обмеженою відповідальністю «Транссер ЛТД», та припинив провадження у справі.

Ухвала суду мотивована тим, що за результатами ліквідаційного балансу у банкрута відсутні грошові кошти і майно для здійснення господарської діяльності, керівні органи боржника за місцезнаходженням відсутні, ліквідатором повно виконані всі заходи по виявленню кредиторів, коштів та майна боржника, тому суд першої інстанції дійшов висновку про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Не погодившись з прийнятою ухвалою суду першої інстанції, Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Запорізької області від 15.05.2013 року у справі № 905/21/13-г, в якій просить апеляційний суд скасувати зазначену ухвалу суду першої інстанції та припинити провадження у справі про банкрутство.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що підприємство на протязі 2012 року звітувало із показниками, що свідчать про ведення господарської діяльності. Остання податкова звітність надана боржником на адресу податкового органу 22.08.2012року.

Апелянт, вказує на те, що внаслідок ліквідації боржника податковий орган позбавляється можливості провести перевірку платника податків, що зачіпає його права як контролюючого державного органу.

Апелянт посилається на відсутність належної оцінки тим фактам, що підстави для порушення справи про банкрутства відсутні, оскільки факт відсутності підприємницької діяльності боржника не підтверджений матеріалами справи.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 29.10.2013 року апеляційна скарга була прийнята до провадження Донецьким апеляційним господарським судом.

Представник апелянта у судове засідання апеляційної інстанції з'явився та підтримав свої вимоги.Представники кредитора та боржника не з'явились. Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце проведення судового засідання сторін по справі було повідомлено належним чином. Явка сторін у судові засідання апеляційної інстанції не була визнана обов'язковою.

Особливості меж перегляду справи в апеляційній інстанції, передбачені нормами ст. 101 ГПК України, які полягають у тому, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу . Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Нормами частини 2 цієї статті передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі .

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Провадження у даній справі здійснюється в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка передбачає спрощену процедуру банкрутства відсутнього боржника.

Відповідно до ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі, якщо громадянин-підприємець або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

До явних кредиторів крім тих, що обліковані згідно бухгалтерських даних боржника, слід відносити усіх потенційних кредиторів в особі державних контролюючих органів, оскільки їх право контролю за повнотою сплати боржником податків, зборів та інших платежів до державного бюджету є явним та відомим для самого боржника.

Правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників користуються також визначені законом органи справляння податків, зборів (обов'язкових платежів). Ця норма міститься в статті 210 Господарського кодексу України. Статус кредитора щодо неплатоспроможності боржника набувається, у тому числі, органом податкової служби в силу обов'язковості проведення позапланової перевірки внаслідок банкрутства такого боржника та в силу п. 5 ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Так, згідно п. 5 ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ліквідатор письмово повідомляє про визнання господарським судом відсутнього боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника, які в місячний термін з дня одержання повідомлення можуть направити ліквідатору заяви з вимогами до банкрута.

До явних (відомих) кредиторів крім тих, що обліковані згідно бухгалтерських даних боржника, на думку колегії суддів, слід відносити усіх потенційних кредиторів в особі державних контролюючих органів, оскільки їх право контролю за повнотою сплати боржником податків, зборів та інших платежів до державного бюджету є явним та відомим для самого боржника.

З матеріалів справи вбачається (арк. справи 45), що ліквідатором долучений до свого звіту лист заступника начальнику ДПІ в Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області ДПС, датований 19.04.13р. за № 1307/10/19-г, з проханням надати до ДПІ наявні первинні документи для проведення перевірки ТОВ «Транссер», вказано що станом на 18.04.13р. заборгованість до бюджету відсутня згідно даних особових рахунків та після проведення перевірки буде вирішено про заявлення чи незаявлення кредиторських вимог. Також, в даному листі була надана інформацію про банківські рахунки боржника. Проте, самого запита та доказів його надіслання, який би свідчив про повідомлення ліквідатором ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька як відомого кредитора на виконання пункту 5 ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в матеріалах справи відсутні, а із змісту листа податкової не видно, що він наданий саме на виконання запиту ліквідатора боржника. Втім, ліквідатором не надано доказів щодо того, чи надавались первинні документи боржника для перевірки до податкової служби, чи не надавались та яка була відповідь на цей запит. У зв?язку з цим, ліквідатор безпідставно посилається в ліквідаційному звіті на відсутність кредиторських вимог апелянта, оскільки по-перше, ліквідатор не надав доказів щодо повідомлення його як відомого кредитора, а по-друге, саме такої відповіді про відсутність кредиторських вимог ДПІ в Ворошиловському районі м. Донецька, не надавала, а навпаки вимагала документи для проведення перевірки з метою визначення кредиторських вимог. У зв'язку з цим, суд вважає, що ліквідатором не було дотримано вимог пункту 5 ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та відповідно, порушені права Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області ДПС, як відомого потенційного кредитора на заявлення вимог до банкрута.

Таким чином, податковий орган, а в даному випадку - ДПІ в Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області ДПС, в силу зазначеної норми має статус відомого кредитора та вправі оскаржити остаточний процесуальний документ у справі про банкрутство боржника з метою з'ясування наявності кредиторських вимог станом на момент подання ліквідаційного балансу та звіту.

Разом з цим, ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для цієї справи (вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, встановленню правового статусу боржника, як юридичної особи, встановленню відсутності керівних органів боржника за адресою їх місцезнаходження у випадку ведення спрощеної процедури банкрутства, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів та необхідність його ліквідації), висновки суду про встановлені обставин і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Переглядаючи ухвалу суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора, суд апеляційної інстанції, окрім дослідження правомірності здійснення ліквідаційної процедури, повинен надати оцінку обставинам, які стали підставою для порушення даної справи про банкрутство, дослідити правомірність застосування до нього спрощеної процедури банкрутства, у зв'язку з чим апеляційний суд встановив наступне.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що господарський суд Донецької області при прийнятті постанови про визнання боржника банкрутом належним чином не перевірив належність та допустимість доказів, які б підтверджували документально факт відсутності боржника за місцезнаходженням та припинення підприємницької діяльності.

Зокрема, судом апеляційної інстанції встановлений той факт, що зі спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців України станом на 03.12.12р. , який був наданий ініціюючим кредитором до заяви про порушення справи про банкрутство стосовно боржника, видно, що в графі «статус відомостей про юридичну особу» внесений запис «про відсутність юридичної особи за місцезнаходження». Також, із вказаного витягу Держреєстру встановлено, що боржник Товариство з обмеженою відповідальністю «Транссер ЛТД» було зареєстровано як юридична особа 04.03.2010р., засновником та керівником є Машковцев Артур Миколайович, зареєстрований в Київській області, Іванківський район, село Піски, вул. Леніна, буд 95.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до вимог ст.34 Господарського процесуального кодексу України, лише факт внесення відомостей про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням до реєстру може служити доказом відсутності боржника за місцезнаходженням.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", місцезнаходження юридичної особи - це адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення

діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне

керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться

керівництво) та здійснення управління і обліку.

Статтею 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що з метою забезпечення органів державної влади та учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб (підприємців) створюється Єдиний державний реєстр, який містить відомості щодо місцезнаходження юридичної особи, дати та номеру записів про проведення державної реєстрації юридичної особи, дату та номеру записів про внесення змін до нього, дані про установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них, про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням тощо.

Згідно з частинами 1, 3 статті 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Але, незважаючи на те, що запис в держреєстрі про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, є належним доказом відсутності боржника або керівних органів боржника за їх місцезнаходженням, апеляційний суд вважає, враховуючи інші докази у справі, що лише наявності цього факта не є достатньою підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника за спеціальною процедурою відповідно до статті 52 Закону, з урахуванням наступних підстав.

До матеріалів справи разом із заявою про порушення справи про банкрутство боржника, ініціюючим кредитором були надані документи на підтвердження безспірності грошових вимог, а саме:

- копію простого векселя серії АА № 2074655 від 27.02.12р. за пред?явленням на суму 12000 грн. та акт приймання передачі між ТОВ «Солтех» і ТОВ «Транссер ЛТД» від 27.02.12р., підписаний директорами;

- акт пред?явлення вказаного векселя до платежу від 25.12.12р., за яким директор ТОВ «Транссер ЛТД» Машковцев А.М. прийняв до сплати вексель, про що є підпис директора, який скріплений печаткою боржника;

- акт протесту про неоплату векселя від 27.12.12р. та виконавчий напис нотаріуса від 28.12.12р.

Тобто, дослідивши вищевказані документи, апеляційний суд встановив, що після внесення відмітки до Держреєстру про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням щодо боржника (03.12.12р.), директору боржника Машковцеву А.М. ініціюючим кредитором вручались векселя, на якому він розписався та скріпив печаткою (акт пред?явлення вказаного векселя до платежу від 25.12.12р. ), що свідчить про ті обставини, що безпосередньо посадовими особами «відсутнього» боржника приймались первинні документи за певними господарськими операціями, які спричинили реальні зміни в майновому стані боржника, відбувався рух активів, цінних паперів в процесі здійснення господарської діяльності, що є визначальною ознакою ведення боржником господарської діяльності та спростування реальної відсутності керівних органів боржника за місцезнаходженням.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що за таких обставин неможливо стверджувати, що Довідка з ЄДР, наявна у справі, є належним доказом відсутності боржника.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що без встановлення вищевказаних фактичних обставин, ліквідація юридичної особи боржника -ТОВ «Транссер ЛТД» та затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, судом першої інстанції не може вважатися такою, що здійснено всебічно, повно та об'єктивно.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, згідно матеріалів справи, наданих апелянтом до апеляційної скарги, Товариства з обмеженою відповідальністю «Транссер ЛТД», м. Донецьк звітувало на протязі 2012року із показниками, що свідчать про ведення господарської діяльності.

22.08.12 підприємством надано на адресу податкового органу декларацію з податку на прибуток; у якій зазначені доходи, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування у розмірі 9728553 грн., об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності - 3671 грн., податок на прибуток за звітний період 771 грн.

Остання податкова звітність з податку на додану вартість надана на адресу податкового органу 22.08.12р.

Зазначене свідчить про наявність прибуткової діяльності боржника, доказів здійснення збиткових операцій та збиткової діяльності впродовж п?яти місяців, що передували порушенню справи про банкрутство, матеріали справи не містять.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Транссер ЛТД», щодо якого порушено провадження у справі про банкрутство, визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, за невеликий проміжок часу до порушення провадження у справі про банкрутство самостійно декларувало у податкових деклараціях великі суми господарських операцій, що ставить під сумнів його неплатоспроможність.

Наведені обставини доводять, що боржником безпосередньо та явно здійснювалась господарська діяльність. Однак, даний факт не був перевірений судом 1 інстанції, та не надано з цього приводу відповідної оцінки.

Крім того, розглядаючи доводи апеляційної скарги та досліджуючи матеріали справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що ініціюючий кредитор Товариство з обмеженою відповідальністю «Солтех», м. Донецьк звернувся з заявою про банкрутство, у зв'язку з не оплатою боржником заборгованості у сумі 12000 грн., яка виникла на підставі простого векселя серії АА № 2074655 виданого 27.02.12р., який був пред'явлений боржнику до сплати 25.12.12р., що підтверджується атом пред'явлення к платежу.

Ініціюючий кредитор зазначає, що безспірність його вимог підтверджується виконавчим написом приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу Донецької області Подолян О.О. від 28.12.12р. за реєстровим № 8767 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальність «Транссер ЛТД», м. Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Солтех», м. Донецьк суми заборгованості у розмірі 12000,00 грн.

Виконавчий напис був надісланий до Відділу державної виконавчої служби за місцем реєстрації боржника та 29.12.2012року Відділом державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.

Статтею 1 Закону визначено, що «неплатоспроможність» - це неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків, зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

Також, норми статті 1 Закону про банкрутство визначають, що боржник - суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом. Стаття 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачає особливості в регулюванні безспірності вимог кредитора при порушенні справи про банкрутство відсутнього боржника, а саме - заява про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Згідно ст. 1 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" безспірними вимогами кредиторів є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги кредиторів набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджені відповідними документами, зокрема виконавчими. Саме з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.

Оскільки списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття останньою виконавчого провадження.

Отже, документами, які підтверджують неплатоспроможність боржника, є виконавчі документи, що підтверджують безспірність вимог кредиторів та неможливість погашення їх вимог у виконавчому провадженні; інформація про всі рахунки боржника та докази відсутності руху коштів по них; докази про відсутність майна або його недостатності для погашення вимог кредиторів.

Однак, як вбачається з матеріалів даної справи, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріусу № 8767 від 28.12.12р. було відкрито 29.12.12р., тоді, як заява про порушення справи про банкрутство ТОВ «Транссер ЛТД» була подана до господарського суду Донецької області в цей же день - 29.12.12р. та справа про банкрутство була порушена вже 02.01.13р., тобто через п?ять днів після відкриття виконавчого провадження. Проте, на час порушення справи про банкрутство боржника навіть не сплив строк для добровільного погашення суми боргу боржником та відповідно не застосовані примусові заходи які б свідчили про неможливість виконання боржником.

Апеляційний суд вважає, що сам по собі, факт порушення виконавчого провадження та отримання постанови про відкриття виконавчого провадження кредитором без здійснення жодної процесуальної дії державним виконавцем щодо примусового стягнення, не може підтверджувати факт невиконання боржником боргу на загальну суму 12000 грн., неможливість та не спроможність боржника виконати свої грошові зобов'язання по ним. Такі обставини можливо встановити лише застосувавши примусові процедури стягнення коштів у виконавчому провадженні.

В матеріалах справи відсутні документи на підтвердження хід виконання рішення щодо стягнення на користь кредитора відповідних коштів або документи, які би свідчили про стан виконавчого провадження на день звернення з заявою про порушення справи про банкрутство.

Тому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що заборгованість боржника перед кредитором не може розцінюватись як безспірна у розумінні Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки вона не підтверджується визначеними законодавством доказами.

На підставі вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заборгованість перед кредитором не свідчить про неплатоспроможність боржника під час порушення справи про банкрутство від 02.01.13р. та неможливість розрахунку із кредитором у спосіб інший, а ніж застосування процедури банкрутства.

Суд апеляційної інстанції вважає, що станом на 02.01.2013 року сума безспірних вимог кредитора в сумі 12000 грн. до боржника відсутня.

З наявних матеріалів справи господарський суд першої інстанції не міг дійти висновку про те, що боржник неспроможний виконати безспірні грошові зобов'язання перед кредитором та відновити свою платоспроможність не інакше як через застосування процедури банкрутства, а отже підстави для порушення справи про банкрутво та в подальшому визнання банкрутом та відкриття інших процедур були відсутні.

У зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції вважає, що справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальність «Транссер ЛТД», м. Донецьк порушено судом першої інстанції неправомірно та вимоги апелянта стосовно скасування ухвали від 15.05.13р. про ліквідацію банкрута є обґрунтованими.

Таким чином, місцевий господарський суд здійснив порушення провадження у справі про банкрутство боржника, не дослідивши всі обставини справи, а за таких обставин здійснене у справі провадження не можна вважати законним з моменту його порушення.

Статтею 103 ГПК України передбачено, що апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі.

Пунктом 36 постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009р. передбачено, що законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що від моменту порушення даної справи уся процедура банкрутства проводилася з порушенням вимог чинного законодавства, тому висновки суду першої інстанції про можливість визнання боржника банкрутом згідно ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є помилковими.

За таких обставин ухвала господарського суду Донецької області від 15.05.2013р. у справі № 905/21/13-г підлягає скасуванню, а провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105, 106 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області на ухвалу господарського суду Донецької області від 15.05.2013 року у справі № 905/21/13-г-задовольнити.

Ухвалу господарського суду Донецької області від 15.05.2013 року у справі № 905/21/13-г про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, припинення провадження у справі № 905/21/13-г про банкрутство - скасувати.

Провадження у справі № 905/21/13-г про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Транссер ЛТД», м. Донецьк - припинити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Копію постанови направити державному реєстратору виконавчого комітету Донецької міської ради та державному реєстратору м. Донецька для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців відповідного запису про скасування судового рішення про припинення провадження у справі про банкрутство, щодо юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Транссер ЛТД», м. Донецьк у зв'язку з ліквідацією банкрута, згідно Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та внесення відповідного запису до реєстру про відновлення стану юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Транссер ЛТД», м. Донецьк (код ЄДРПОУ 37012743).

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Судді: Т.Д. Геза

О.В. Кододова