Рішення

від 30.09.2008 по справі 28/225

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

28/225

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  28/225

30.09.08

за позовом  товариства з обмеженою відповідальністю "Ребіт"

до  товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейніан Бізнес Медіа Груп"

про стягнення 14904,26грн.,

Суддя Копитова О.С.

Секретар с/з Онищенко І.П.

Представники сторін:

від позивача:        не з'явився

від відповідача:   не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ребіт" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейніан Бізнес Медіа Груп" про стягнення 14904,26 грн.

Під час розгляду справи позивач збільшив заявлену до стягнення заборгованість до 15955,52 грн. за рахунок збільшення періоду нарахування штрафних санкцій.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.04.2008 № 05-5-28/3298 позовні матеріали були повернуті позивачу без розгляду.

Позивач, не погодившись із зазначеною ухвалою, звернувся до Київського апеляційного господарського суду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2008 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ребіт"  задоволено, ухвалу господарського суду міста Києва від 02.04.2008 № 05-5-28/3298  скасовано, матеріали справи № 05-5-28/3298 повернуто господарському суду міста Києва для розгляду по суті.

Відповідно до резолюції Голови Господарського суду міста Києва Саранюка В.І. від 01.07.2008 матеріали справи № 05-5-28/3298 передані для розгляду по суті судді Копитовій О.С.

Ухвалою суду від 08.07.2008 порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, присвоєно справі № 28/225 та призначено судове засідання на 29.07.2008.

Ухвалою суду від 29.07.2008 відкладено розгляд справи на 18.09.2008.

В судовому засіданні 18.09.2008 позивач звернувся до суду з завою про віднесення оплачених коштів в сумі 39,00 грн. до судових витрат як таких, що пов'язані з розглядом справи в суді, а саме, отриманням, на виконання вимог ухвали суду,  довідки органів статистики про знаходження відповідача в ЄДРПОУ, що підтверджується оригіналом платіжного доручення № 243 від 20.08.2008 року.

Ухвалою суду від 18.09.2008 відкладено розгляд справи на 30.09.2008.

Ухвалою Заступника Голови господарського суду міста Києва від 22.09.2008 строк вирішення спору у справі № 28/225 продовжено.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, в тому числі на адресу реєстрації, представники сторін в судове засідання не з'явились, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надали, вимоги ухвал суду не виконали, причини неявки в судове засідання невідомі.

Справа розглядається, згідно статті 75 Господарського процесуального Кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд

В С Т А Н О В И В:

14.12.2006 року позивач та відповідач уклали договір на розміщення реклами № 14/12 (далі Договір), відповідно до умов якого позивач доручає, а відповідач бере на себе зобов'язання по розміщенню рекламних матеріалів позивача в журналі „Нова торгівля” протягом всього 2007 року.

Відповідно до п. 1.2 Договору вартість послуг складає 21840,11 грн.

Розділом 3 Договору передбачений порядок оплати позивачем послуг відповідача.

Як слідує з доданих до матеріалів справи виписок з банківського рахунку позивача, на виконання умов Договору відповідачу перераховано 16926,11 грн.

Відповідно до п. 3.2 Договору приймання робіт позивачем здійснюється шляхом підписання актів виконаних робіт.

Як слідує з доданих до матеріалів справи належним чином засвідчених копій актів здачі –прийняття робіт (надання послуг) № 1/532 від 31.01.2007 року та № 2/532 від 28.02.2007 року, відповідачем було виконано робіт на суму 3640,02 грн.

Матеріали справи містять лист, яким відповідач просить вибачення перед позивачем за несвоєчасне отримання ним журналів та вказує на те, що до кінця року позивач буде мати змогу ознайомитись зі всіма матеріалами, які були опубліковані в 12-ти номерах кожного з журналів.

Отже. як слідує з матеріалів справи, відповідач свої обов'язки за Договором щодо розміщення рекламних матеріалів позивача в 2007 році виконав не у повному обсязі, а саме, не надав послуг на суму 13286,09 грн.

Основні  засади  господарювання  в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини,  що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між  суб'єктами господарювання,  а  також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Стаття 181 Господарського кодексу України (надалі по тексту ГК України) визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Стаття 509 Цивільного кодексу України (надалі по тексту ЦК України) встановлює, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 4 статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважаться вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України).

Наявні матеріали справи свідчать про фактичне виникнення між сторонами цивільно-правових відносин, зокрема двосторонніх зобов'язань щодо надання відповідачем позивачу певних послуг та оплати їх вартості.

Таким чином між сторонами фактично було укладено  договір надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України  за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Матеріалами справи встановлено, що позивач перерахував відповідачеві кошти, в той час як останній послуги, за виконання яких  йому вказані кошти були перераховані, позивачу в повному обсязі не надав.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного  кодексу  України  з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 220 Господарського кодексу України якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитись від прийняття виконання.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від  дня  пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

14.01.2008 року позивач звернувся до відповідача з листом № 02, в якому вимагає в зв'язку з невиконання умов Договору  повернути кошти в сумі 12740 грн.

На вказаний лист відповідач відповів гарантійним листом, яким гарантував позивачу повернення коштів в сумі 12750 грн. в строк до 30.03.2008 року, проте обіцянку не виконав, вказані кошти позивачу не перерахував.

Відповідно до статті 3 Цивільного Кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Виходячи з принципу справедливості та добросовісності, відповідач, отримавши від позивача кошти на виконання вимог Договору, мав вжити заходів для виконання свого договірного зобов'язання, оскільки гроші не були позивачем відповідачу подаровані, і відповідач мав певні обов'язки перед платником.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач жодного доказу того, що він вживав заходів щодо виконання свого договірного зобов'язання, суду не надав.

Факт наявності боргу у відповідача в сумі 13286,09 грн. позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги про стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимогу кредитора зобов‘язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції в сумі 1550,49 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 235,87 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грішми слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

В умовах Договору сторонами не встановлено розміру процентів, які має сплатити відповідач за користування грошовими коштами позивача у випадку неповернення їх на вимогу останнього в зв'язку з невиконанням відповідачем договірних зобов'язань з надання послуг.

В той же час, нормативного обґрунтування щодо стягнення вказаних коштів виходячи саме з облікової ставки НБУ позивачем суду не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами виходячи з облікової ставки НБУ в сумі 830,14 грн. за несвоєчасну сплату платежів задоволенню не підлягають, як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати позивача підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також підлягає задоволенню заява позивача про віднесення оплачених коштів в сумі 39,00 грн. до судових витрат, як такі, що пов'язані з розглядом справи в суді.

За таких обставин, керуючись  Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст. ст. 1, 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, договором сторін, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейніан Бізнес Медіа Груп" (01021, м. Київ, вул.. Михайла Грушевського, 28/2, нп№43, ідентифікаційний код 33402080, р/р 26001401305037 в АКБ „Райффайзенбанк Україна, МФО 300528 або з будь –якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ребіт" (79017, м. Львів, вул. Панчишина, 7, кв. 3, ідентифікаційний код 23275455, р/р260071973401 в ЛФ ВАТ „УРПБ” м. Львів, МФО 300528) основний борг в сумі 13286 (тринадцять тисяч двісті вісімдесят шість) грн. 09 коп., збитки від інфляції в сумі 1550 (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят) грн. 49 коп., 3 % річних в сумі 235 (двісті тридцять п'ять) грн. 87 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 150 (сто п'ятдесят) грн. 72 коп.,  витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 111 (сто одинадцять) грн. 47 коп. та витрати пов'язані з розглядом справи в суді в сумі 39 (тридцять дев'ять) грн.

В задоволенні решти позову відмовити.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя                                                                                                    О. С. Копитова