Рішення

від 10.04.2009 по справі 29/491

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

29/491

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  29/491

10.04.09

За позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Камаз»

до                   Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної

                       компанії «Нафтогаз України»

про                 стягнення 1 660 640, 93 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача:      Чичкань С.Д. –дов. № б/н від 24.11.2008 р.;    

від відповідача : не з'явився.

                                            ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Камаз»звернулось до Господарського суду м. Києва  з  позовом до Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»про стягнення 1 660 640, 93 грн.

Ухвалою  Господарського  суду м. Києва  від  15.10.2008  року  (суддя Усатенко І.В.) порушено  провадження у  справі  № 29/491 та призначено її розгляд на  10.11.2008 року.

В судовому засіданні 10.11.2008 року оголошено перерву до 04.12.2008 року.

04.12.2008 року оголошено перерву до 25.12.2008 року.

Позивач неодноразово уточнював позовні вимоги, останнім з яких від 25.12.2008 року просив стягнути 1399203,60 грн., в тому числі 1234342,87 грн. борг, 95953,73 грн. відсотки, 498,00 грн. пені, 34866,00 грн. штрафу, 14943,00 грн. інфляційних втрат ( 3% річних), 18600,00 грн. вартість тари, крім того,  позив просив покласти на відповідача судові витрати в т.ч. 20000,00 грн. на адвокатські послуги.

25.12.2008 року на підставі ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 12.01.2009 року.

Ухвалою суду від 12.01.2009 року, розгляд справи відкладено на 05.02.2009 року.

За Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 13.02.2009р. справу № 29/491 передано для розгляду судді Спичаку О.М.

Ухвалою від 17.02.2009 року справу № 29/491 прийнято до свого провадження та призначено її розгляд на 24.03.2009 року.

В судовому засіданні 24.03.2009 року представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали суду та надав суду пояснення з приводу заявлених позовних вимог.

Представник відповідача надав суду документи на виконання вимог ухвали суду та проти позову заперечував.

Крім того, представники сторін подали клопотання про продовження строку вирішення даного спору.

24.03.2009 року оголошено перерву по справі до 10.04.2009 року.

В судовому засіданні 10.04.2009 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судове засідання, яке відбулося 10.04.2009 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.       

На підставі положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 10.04.2009 року на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

30 травня 2008 року між сторонами було укладено Договір купівлі –продажу № УГВ 8507/17-08 (далі - Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого, продавець (позивач) передає, а покупець (відповідач) приймає та оплачує продукцію, іменовану надалі –Товар, відповідно до Специфікації, що додається до Договору і є його невід'ємною частиною.

Відповідно до умов п. 4.2. Договору, ціна товару включає ПДВ і вказується в Специфікаціях.

Згідно з пунктом 5.2. Договору, покупець проводить оплату поставленого товару на підставі акту приймання –передачі шляхом перерахування коштів на рахунок продавця, з урахуванням ПДВ, на умовах визначених у Специфікаціях.

Так, 30 травня 2008 року між сторонами було також підписані Специфікація № 2 на загальну суму 900 000,29 гривень та Специфікація № 3 на загальну суму 994 095,16 гривень, відповідно до умов яких сторони погодили оплату товару по факту поставки протягом 60 календарних днів з дати поставки.

Позивачем на виконання умов даного Договору було передано відповідачу товару по Специфікації № 2 на загальну суму 1 028 000,00 гривень, що підтверджується видатковими накладними, а саме:

-          видаткова накладна № РНа –000240 від 24 липня 2008 року на суму 125 000,00 гривень;

-          видаткова накладна № РНа –000241 від 25 липня 2008 року на суму 128 000,00 гривень;

-          видаткова накладна № РНа –000241 від 25 липня 2008 року на суму 125 000,00 гривень;

-          видаткова накладна № РНа –000254 від 01 серпня 2008 року на суму 650 000,00 гривень;

Позивачем на виконання умов даного Договору було передано відповідачу товару по Специфікації № 3 на загальну суму 683 342,87 гривень, що підтверджується видатковими накладними та актами приймання - передачі, а саме:

-          видаткова накладна № 188 від 26 червня 2008 року на суму 480 792,60 гривень (акт приймання –передачі товару від 26.06.2008 року);

-          видаткова накладна № 187 від 26 червня 2008 року на суму 124 540,80 гривень (акт приймання –передачі товару від 26.06.2008 року);

-          видаткова накладна № 186 від 26 червня 2008 року на суму 14 375,15 гривень (акт приймання –передачі товару від 26.06.2008 року);

-          видаткова накладна № 185 від 26 червня 2008 року на суму 17 168,16 гривень (акт приймання –передачі товару від 26.06.2008 року);

-          видаткова накладна № 184 від 24 червня 2008 року на суму 46 466,16 гривень (акт приймання –передачі товару від 24.06.2008 року).

Таким чином, позивач поставив відповідачу по Специфікації № 3 товар на суму 683 342,87 гривень (в межах суми специфікації) та по Специфікації № 2 на суму 900000,29 грн., незважаючи на те, що поставка була здійснена на суму 1 028 000,00 грн., оскільки загальна вартість Договору визначається на підставі специфікацій (п.4.6.).

Проте відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару своєчасно та у повному обсязі не виконав, сплативши позивачу лише 355 000,00 гривень, що підтверджується випискою по особовому рахунку позивача від 03.11.2008 року (копія в матеріалах справи).

Отже загальна заборгованість відповідача становить 1 228 343,16 гривень. = 683 342,87 гривень (сума поставки по Специфікації № 3) + 900 000,29 гривень (сума поставки по Специфікації № 2) = 1 583 343,16 гривень –355 000,00 гривень.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм,  господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню частково в сумі 1 228 343,16 гривень.

Також, позивач керуючись ч. 6 ст. 230 ГК України, нарахував та просить стягнути з відповідача 12 відсотків річних в розмірі 95 953,73 гривень.

Слід зазначити, що ч. 6 ст. 231 ГК України  встановлює лише порядок визначення розміру штрафних санкцій за порушення грошових зобов'язань, а не обов'язок боржника їх сплатити, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Позивач керуючись ст. 231 ГК України, нарахував та просить стягнути пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а саме 498,00 гривень та штраф у розмірі 7 відсотків в сумі   34 866,00 гривень.

Господарський суд перевіривши розрахунок пені та штрафу, встановив, що їх розмір за заявлений період, не перевищує можливого їх розміру, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню повністю в межах заявлених вимог.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 14 943,00 гривень, які визначає, як інфляційні втрати, хоча розраховує, як 3 % річних.

Перевіривши розрахунок зазначеної суми як 3 % річних, господарський суд приходить до висновку, що її розмір та періоди прострочення визначені позивачем невірно, а тому здійснивши перерахунок з урахуванням п. 4 Специфікацій та проплати відповідача, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково в сумі 11219,10 грн., розрахунок яких здійснено в межах періодів (позовних вимог) визначених позивачем.

Також, позивач просить стягнути з відповідача вартість тари (бочок) в сумі 18 600,00 гривень.

Пунктом 6.3. Договору встановлено, що порядок і терміни повернення тари, умови розрахунків за тару обумовлюються у специфікаціях.

Оскільки між сторонами на виконання умов п. 6.3. Договору в наданих Специфікаціях порядок, терміни повернення тари, порядок розрахунків не встановлений та не узгоджений, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Крім того, позивач керуючись ч. 3 ст. 43 ГПК України, просить стягнути з відповідача витрати на адвокатські послуги в розмірі 20 000,00 гривень.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини третьої статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”.

Згідно з ст. 12 Закону  України  "Про адвокатуру”, оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

В обґрунтування стягнення адвокатських витрат у розмірі 20 000, 00 гривень позивач посилається на Угоду № 10/09-юр про надання правової допомоги від 19 вересня 2008 року.

Як вбачається з тексту зазначеної угоди, вона укладена між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Камаз»та Суб'єктом підприємницької діяльності –фізичною особою Чичкань С.Д., яка одночасно є адвокатом.

Однак сплата коштів Фізичній особі –підприємцю, не можна розцінювати як сплата коштів адвокату, оскільки порядок їх оподаткування різний, а тому сплачені кошти в сумі 20 000,00 гривень не є адвокатськими витратами в розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України.    

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно  розміру задоволених вимог.

Керуючись  ст.ст. 33, 49,  82-85 ГПК України, господарський суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код ЄДРПОУ 30019775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Камаз»(02105, м. Київ, вул. П. Усенка, 8, код ЄДРПОУ 31570627) 1 228 343,16 (один мільйон двісті двадцять вісім тисяч триста сорок три) гривні 16 копійок - боргу, 498,00 (чотириста дев'яносто вісім) гривень 00 копійок –пені, 34 866,00 (тридцять чотири тисячі вісімсот шістдесят шість) гривень 00 копійок –штрафу, 11219,10 (одинадцять тисяч двісті дев'ятнадцять) грн. 10 коп. 3 % річних,  12 749,26 (дванадцять тисяч сімсот сорок дев'ять) гривень 26 копійок - державного мита та 107 (сто сім) гривень 52 копійки  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після  закінчення  десятиденного  строку з дня  його  підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                             О.М. Спичак

Дата підписання рішення

29.04.2009р.