Постанова

від 25.06.2009 по справі 29/491

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

29/491

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 25.06.2009                                                                                           № 29/491

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Островича  С.Е.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -Чичкань С.Д. - дов. № б/н від 24.11.2008 р.;

                              Клімова Л.С. – дов. б/н від 13.05.2009р.;

 від відповідача -Барамикіна В.А. – дов. №2-13 від 17.12.2008р.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірня компанія "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 10.04.2009

 у справі № 29/491 (суддя  

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Камаз"

 до                                                   Дочірня компанія "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   стягнення 1660640,93 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Камаз” звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Дочірньої компанії „Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” про стягнення 1 660 640, 93 грн.

Позивач  неодноразово  уточнював  позовні  вимоги,   останнім  з  яких  від 25.12.2008 року просив стягнути 1399203,60 грн., в тому числі 1234342,87 грн. борг, 95953,73 грн. відсотки, 498,00 грн. пені, 34866,00 грн. штрафу, 14943,00 грн. інфляційних втрат ( 3% річних), 18600,00 грн. вартість тари, крім того, позив просив покласти на відповідача судові витрати в т.ч. 20000,00 грн. на адвокатські послуги.

Рішенням від 10.04.2009р. Господарського суду міста Києва у справі №29/491 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1228343,16 грн. боргу, 498,00 грн. пені, 34866,00 грн. штрафу, 11219,10 грн. 3% річних, 12749,26 грн. державного мита та 107,52 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Дочірня компанія „Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 10.04.2009р. у справі №29/491.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2009р. апеляційна скарга Дочірньої компанії „Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” була прийнята до провадження та призначено розгляд справи №29/491 у судовому засіданні за участю представників сторін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2009р. розгляд апеляційної скарги було відкладено.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2009р. здійснювалась заміна в колегії суддів.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі.

Представники позивача в судовому засіданні просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду -  без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду встановила наступне.

30 травня 2008 року між сторонами було укладено Договір купівлі - продажу № УГВ 8507/17-08 (далі - Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого, продавець (позивач) передає, а покупець (відповідач) приймає та оплачує продукцію, іменовану надалі - Товар, відповідно до Специфікації, що додається до Договору і є його невід'ємною частиною.

Відповідно до умов п. 4.2. Договору, ціна товару включає ПДВ і вказується в Специфікаціях.

Згідно з пунктом 5.2. Договору, покупець проводить оплату поставленого товару на підставі акту приймання - передачі шляхом перерахування коштів на рахунок продавця, з урахуванням ПДВ, на умовах визначених у Специфікаціях.

Так, 30 травня 2008 року між сторонами було також підписані Специфікація № 2 на загальну суму 900 000,29 гривень та Специфікація № 3 на загальну суму 994 095,16 гривень, відповідно до умов яких сторони погодили оплату товару по факту поставки протягом 60 календарних днів з дати поставки.

Позивачем на виконання умов даного Договору було передано відповідачу товару по Специфікації № 2 на загальну суму 1 028 000,00 гривень, що підтверджується видатковими накладними, а саме: видаткова накладна № РНа - 000240 від 24 липня 2008 року на суму 125 000,00 гривень; видаткова накладна № РНа - 000241 від 25 липня 2008 року на суму 128 000,00 гривень; видаткова накладна № РНа - 000241 від 25 липня 2008 року на суму 125 000,00 гривень; видаткова накладна № РНа - 000254 від 01 серпня 2008 року на суму 650 000,00 гривень;

Позивачем на виконання умов даного Договору було передано відповідачу товару по Специфікації № 3 на загальну суму 683 342,87 гривень, що підтверджується видатковими накладними та актами приймання - передачі, а саме: видаткова накладна № 188 від 26 червня 2008 року на суму 480 792,60 гривень (акт приймання - передачі товару від 26.06.2008 року); видаткова накладна № 187 від 26 червня 2008 року на суму 124 540,80 гривень (акт приймання - передачі товару від 26.06.2008 року); видаткова накладна № 186 від 26 червня 2008 року на суму 14 375,15 гривень (акт приймання - передачі товару від 26.06.2008 року); видаткова накладна № 185 від 26 червня 2008 року на суму 17 168,16 гривень (акт приймання - передачі товару від 26.06.2008 року); видаткова накладна № 184 від 24 червня 2008 року на суму 46 466,16 гривень (акт приймання - передачі товару від 24.06.2008 року).

Таким чином, позивач поставив відповідачу по Специфікації № 3 товар на суму 683 342,87 гривень (в межах суми специфікації) та по Специфікації № 2 на суму 900000,29 грн., незважаючи на те, що поставка була здійснена на суму 1 028 000,00 грн., оскільки загальна вартість Договору визначається на підставі специфікацій (п.4.6.).

Проте відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару своєчасно та у повному обсязі не виконав, сплативши позивачу лише 355 000,00 гривень, що підтверджується випискою по особовому рахунку позивача від 03.11.2008 року (копія в матеріалах справи).

Отже загальна заборгованість відповідача становить 1 228 343,16 гривень. = 683 342,87 гривень (сума поставки по Специфікації № 3) + 900 000,29 гривень (сума поставки по Специфікації № 2) = 1 583 343,16 гривень - 355 000,00 гривень.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Колегія суддів, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм,   вважає вірним висновок місцевого господарського суду, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню частково в сумі 1228 343,16 гривень.

Також, позивач керуючись ч. 6 ст. 231 ГК України, нарахував та просить стягнути з відповідача 12 відсотків річних в розмірі 95 953,73 гривень.

Слід зазначити, що ч. 6 ст. 231 ГК України встановлює лише порядок визначення розміру штрафних санкцій за порушення грошових зобов'язань, а не обов'язок боржника їх сплатити, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Позивач керуючись ст. 231 ГК України, нарахував та просить стягнути пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а саме 498,00 гривень та штраф у розмірі 7 відсотків в сумі   34 866,00 гривень.

Колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позов в частині стягнення пені і штрафу підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 546, 547 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Як слідує з умов договору № УГВ 8507/17-08 від 30.05.2008р., сторони не забезпечували виконання ДК „Укргазвидобування” НАК „Нафтогаз України” грошових зобов'язань ні штрафом, ні пенею.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені та штрафу є безпідставними і такими, що суперечать ст. 547 ЦК України, а тому рішення в цій частині має бути скасовано.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 14 943,00 гривень, які визначає, як інфляційні втрати, хоча розраховує, як 3 % річних.

Колегія суддів перевіривши розрахунок зазначеної суми як 3 % річних, вважає вірним висновок господарського суду м. Києва, що її розмір та періоди прострочення визначені позивачем невірно, а тому здійснивши перерахунок з урахуванням п. 4 Специфікацій та проплати відповідача, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково в сумі 11219,10 грн., розрахунок яких здійснено в межах періодів (позовних вимог) визначених позивачем.

Також, позивач просить стягнути з відповідача вартість тари (бочок) в сумі 18 600,00 гривень.

Пунктом 6.3. Договору встановлено, що порядок і терміни повернення тари, умови розрахунків за тару обумовлюються у специфікаціях.

Оскільки між сторонами на виконання умов п. 6.3. Договору в наданих Специфікаціях порядок, терміни повернення тари, порядок розрахунків не встановлений та не узгоджений, то позовні вимоги в цій частині не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Крім того, позивач керуючись ч. З ст. 43 ГПК України, просить стягнути з відповідача витрати на адвокатські послуги в розмірі 20 000,00 гривень.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини третьої статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру”.

Згідно з ст. 12 Закону України „Про адвокатуру”, оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

В обґрунтування стягнення адвокатських витрат у розмірі 20 000, 00 гривень позивач посилається на Угоду № 10/09-юр про надання правової допомоги від 19 вересня 2008 року.

Як вбачається з тексту зазначеної угоди, вона укладена між Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Камаз” та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Чичкань С.Д., яка одночасно є адвокатом.

Однак сплата коштів Фізичній особі підприємцю, не можна розцінювати як сплата коштів адвокату, оскільки порядок їх оподаткування різний, а тому сплачені кошти в сумі 20 000,00 гривень не є адвокатськими витратами в розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Дочірньої компанії „Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” підлягає частковому задоволенню, рішення Господарського суду м. Києва від 10.04.2009р. у справі №29/491 підлягає частковому скасуванню.

Керуючись ст.ст. 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Дочірньої компанії „Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” на рішення Господарського суду м. Києва від 10.04.2009р. у справі №29/491 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду м. Києва від 10.04.2009р. у справі №29/491 в частині задоволення 498,00 грн. пені та 34866,00 грн. штрафу скасувати.

В решті рішення Господарського суду м. Києва від 10.04.2009р. у справі №29/491 залишити без змін.

Справу №29/491 повернути до Господарського суду м. Києва.

Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 25.06.09 (відправлено)