Рішення

від 14.04.2009 по справі 2/397

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

2/397

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  2/397

14.04.09

За позовом           Державної акціонерної компанії «Укрмедпром»

до                     Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім

                      «Біоніка»

Третя особа Дочірнє підприємство «Львівлікпрепарати»ДАК «Укрмедпром»

про                      визнання договору недійсним                                                                                                

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

від позивача            Федорак В.І.

від відповідача        Лавренчук М.М.

від третьої особи     не з'явився  

Рішення винесено відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, після оголошеної в судовому засіданні перерви.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна акціонерна компанія «Укрмедпром», позивач у справі, звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 07.02.2008 року, укладеного між Державною акціонерною компанією «Укрмедпром» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Біоніка».

Ухвалою від 29.10.08р. судом було порушено провадження у справі та призначено судове засідання.

На вимогу суду позивач надав витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, з якого вбачається, що адреса Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Біоніка»наступна: 03143, м. Київ, вул. Заболотного, 15.

Ухвалою від 20.01.09р. суд зобов'язав позивача надіслати відповідачеві на нову виявлену згідно довідки ЄДРПОУ адресу - 03143, м. Київ, вул. Заболотного, 15 копію позовної заяви та доданих до неї документів, докази чого подати в судове засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Представники Позивача в судових засіданнях підтримували позовні вимоги, з підстав викладених у позовній заяві, уточнення до позовної заяви та наданих суду поясненнях.

Представники Відповідача проти позовних вимог заперечили, з підстав наведених у відзиві на позов та наданих суду поясненнях.

Представники третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача в призначені судові засідання не з`являлись. Про поважні причини неявки цих представників в судові засідання суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. Вимоги ухвали третьою особою не виконувались.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, оглянувши надані сторонами оригінали документів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд —

ВСТАНОВИВ:

Державна акціонерна компанія «Укрмедпром», позивач у справі, звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 07.02.2008 року, укладеного між Державною акціонерною компанією «Укрмедпром» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Біоніка».

Свої позовні вимоги Державна акціонерна компанія «Укрмедпром»мотивує наступним.

07.02.2008 року ДАК "Держмедпром" правонаступником прав та обов'язків якої є ДАК "Укрмедпром" (Позивач), та ТОВ "Торговий дім "Біоніка" (Відповідач) уклали договір купівлі продажу (Договір).

Згідно п. 1.1.1 Позивач передавав у власність Покупця об'єкт незавершеного будівництва виробничого комплексу бактерійних препаратів, що знаходиться за адресою: Львівська область, м. Винники, вул. Івасюка, В 52.

При цьому у п. 1.2 цього ж Договору Позивач повідомляв іншу сторону про те, що предмет договору перебуває у його власності на законних підставах і жодних обстави, які перешкоджали б відчуженню зазначеного майна не існує.

Позивач зазначає, що відчуження майна Позивача стало результатом протиправної поведінки його колишнього керівництва в особі Бірюкова, а також його повіреної особи Б.В. Собора, відносно яких порушено кримінальну справу Службою Безпеки України за фактом викрадення майна в особливо великих розмірах, також  наслідки злочинних оборудок Бірюкова і К° стали предметом розгляду Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України.

Згідно п. 1.1 статуту Позивача ДАК "Укрмедпром" (Компанія) утворена відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2000 року №897 "Про подальше реформування медичної та мікробіологічної промисловості".

Відповідно до п. 4.1 Статуту Позивача та п. 2 Постанови КМУ від 05.06.2000року №897, засновником Позивача є держава в особі Міністерства охорони здоров'я.

Згідно п. 4 коментованої Постанови КМУ статутний фонд Позивача створюється шляхом передачі майна державних підприємств, які належать до сфери управління Міністерства охорони здоров'я і на базі яких утворюються дочірні підприємства Компанії, та пакетів акцій акціонерних товариств, що перебувають у державній власності.

Відповідно до ч.2 ст.22 Господарського кодексу України Позивач є суб'єктом господарювання державного сектора економіки, адже, як свідчать статутні норми, на думку позивача, він діє на основі лише державної власності. При цьому у статтях 73 та 74 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання державного сектора економіки поділяються на державне унітарне підприємства та державні комерційні підприємство. В даному випадку, позивач вважає, що його правовий статус співвідноситься зі статусом державного комерційного підприємства.

У п. 5.4 Статуту зазначається, що компанія володіє, користується та розпоряджається належним їй майном у відповідності до законодавства, вчиняючи стосовно нього дії, що не суперечать законодавству, цьому Статуту та меті діяльності Компанії.

Відповідно до приписів ч. 9 ст. 6 Закону України «Про холдингові компанії», державні пакети акцій (часток паїв) та державне майно, передані державою до статутного фонду державної холдингової компанії, не можуть бути відчужені або перебувати в заставі, використані для формування статутних фондів будь-яких підприємств, а згідно ч. 10 ст. 6 цього закону встановлена заборона державній холдинговій компанії вчиняти будь-які дії, що можуть призвести до відчуження акцій (часток, паїв) або майна, внесених до її статутного фонду, до завершення процесу її приватизації. Аналогічне зазначено в ч. 5 ст. 75 ГК України.

За статтею 115 Цивільного кодексу України господарське товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому учасниками товариства у власність, як вклад до статутного (складеного) капіталу. При цьому вкладом до статутного капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Управління та розпорядженням державним майном здійснюється з додержанням приписів Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про управління об'єктами державної власності", Декрету Кабінету Міністрів України від 15.12.1992р. № 8-92, Постанови Кабінету Міністрів України від 06.06.07р. № 303 "Про затвердження Порядку відчуження об'єктів державної власності", що визначають органи, уповноважені розпоряджатися державним майном та порядок зміни ним державної форми власності на іншу.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має спрямовуватись на реальне настання обумовлених ним правових наслідків.

Зважаючи на все вищенаведене, позивач вважає, що договір купівлі-продажу від 07.02.2008 року, укладений між Державною акціонерною компанією «Укрмедпром»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Біоніка», є недійсним.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до наступних висновків.

Між Позивачем та Відповідачем 07.02.2008р. було підписано Договір купівлі-продажу майна (Договір), а саме: об'єкт незавершеного будівництва - виробничий комплекс бактерійних препаратів, що знаходиться за адресою: Львівська обл., м. Львів, м. Винники, вул. В. Івасюка 52, а саме: склад готової продукції літ. «А-3»; котельню літ. «Б-1»; склад спирту «В-2»; корпус медико-біологічного виробництва літ. «Г-5»; адміністративно-побутовий корпус літ. «Д-3»; виробничий корпус літ. «Ж-2»; трансформаторну літ. «3-1»; гаражі літ. «1-1»; зарядну електровантажувачів літ. «Л-1»; блок ВК літ. «К-1»; насосну літ. «М-1»; склад літ. «Н-1»; склад літ. «С-1»; прохідну літ. «П-2»; резервуар літ. «Р»; огорожу 1; ворота з хвірткою 2  (далі - Майно).

Відповідно до ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

25.02.2008р. Рішенням Господарського суду Львівської обл. по справі № 19/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Біоніка»до Державної акціонерної компанії «Укрмедпром», вищезазначений Договір був визнаний дійсним, та таким, що не потребує наступного нотаріального посвідчення.

Рішення по справі № 19/22 оскаржене не було, та набрало чинності; в матеріалах справи відсутні докази протилежного.

В рішенні Господарського суду Львівської обл. від 25.02.2008р. по справі № 19/22, зокрема встановлено наступне.

«07.02.2008р. між Позивачем та Відповідачем-1 було підписано Договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва, належного на праві власності Відповідачу-1: ДАК «Держмедпром», м. Київ що підтверджується Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно за № 17645175 від 06.02.2008р., виданим Відповідачем-2: Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», м.Л ьвів.

За умовами Договору купівлі-продажу від 07.02.2008р. Відповідач-1 зобов'язується: продати (передати у власність) Позивача таке майно: об'єкт незавершеного будівництва - виробничий комплекс бактерійних препаратів, що знаходиться за адресою: Львівська область, м. Львів, м. Винники, вул. В.Івасюка, 52, а саме: склад готової продукції літ. «А-3»; котельню літ. «Б-1»; склад спирту літ. «В-2»; корпус медико-біологічного виробництва літ. «Г-5»; адміністративно-побутовий корпус літ. «Д-3»; виробничий корпус літ. «Ж-2»; трансформаторну літ. «3-1»; гаражі літ. «1-1»; зарядну електровантажувачів літ. «Л-1»; блок ВК літ. «К-1»; насосну літ. «М-1»; склад літ. «Н-1»; склад літ. «С-1»; прохідну літ. «П-2»; резервуар літ. «Р»; огорожу 1; ворота з хвірткою 2 (надалі «Об'єкт договору»), а Позивач зобов'язується прийняти це майно і сплатити за нього певну грошову суму (загальну суму платежу).

Як вбачається з матеріалів справи, 07.02.2008р. вищевказаний об'єкт незавершеного будівництва був переданий Відповідачем-1 Позивачу за Актом прийому-передачі.

Судом встановлено, що право власності Відповідача-1: ДАК «Держмедпром»на об'єкт незавершеного будівництва, який є об'єктом Договору купівлі-продажу, підписаного 07.02.2008р. між Позивачем та Відповідачем-1: ДАК «Держмедпром», зареєстроване Відповідачем-2 в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 17645151 від 06.02.2008р., виданим Відповідачем-2.

Крім того, 06.02.2008р. Відповідачем-1 було отримано Витяг № 17645175 з Реєстру прав власності на нерухоме майно для цілей відчуження вищевказаного об'єкту незавершеного будівництва.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що Відповідач-1: ДАК «Держмедпром», м. Київ є власником вищевказаного об'єкта незавершеного будівництва, а відповідно, Відповідач-1 мав право укладати з Позивачем Договір купівлі-продажу щодо цього об'єкта незавершеного будівництва.

Крім того, судом встановлено, що на дату підписання між Позивачем та Відповідачем-1 Договору купівлі-продажу та на дату судового розгляду справи юридична особа з найменуванням ДАК «Держмедпром», м.Київ існує, виконавчим органом юридичної особи з найменуванням ДАК «Держмедпром»є генеральний директор.

Судом встановлено, що між Позивачем: ТзОВ «Торговий дім «Біоніка», м. Київ та Відповідачем-1: ДАК «Держмедпром», м. Київ було досягнуто згоди за всіма істотними умовами Договору купівлі-продажу, підписаного 07.02.2008р. між Позивачем та Відповідачем-1, якими є умова про предмет та ціну договору.

Із матеріалів справи вбачається, що Договір купівлі-продажу від 07.02.2008р. підписано між двома самостійними суб'єктами господарювання - Позивачем та Відповідачем-1, юридичними особами, створеними та зареєстрованими в порядку, передбаченому законодавством.

Договір купівлі-продажу підписано 07.02.2008р. від імені Позивача -Дятловою О.А. як директором, від імені Відповідача-1 - Соборою Б.В., представником за Довіреністю,  виданою 18.04.2007р.  Відповідачем-1 в особі генерального директора Бірюкова О. В. та посвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу.

Судом встановлено, що Дятлова Олена Анатоліївна мала повноваження на підписання від імені Позивача Договору купівлі-продажу від 07.02.2008р., Акту прийому-передачі від 07.02.2008р. та Додаткової угоди від 08.02.2008р. до Договору, як директор Позивача, призначений на цю посаду  у встановленому порядку.

Також судом встановлено, що Бірюков Олег Васильович мав повноваження видати від імені Відповідача-1 Довіреність від 18.04.2007р. на представництво інтересів Відповідача-1 Соборою Борисом Васильовичем.

Згідно з даними балансу Відповідача-1 станом на 31.01.2008р. вартість активів Відповідача-1 складає 71 557 600,00грн. Відповідно до умов Договору купівлі-продажу, підписаного 07.02.2008р. між Позивачем та Відповідачем-1, з урахуванням Додаткової угоди, підписаної 08.02.2008р., ціна об'єкта договору купівлі-продажу складає 2893200,00грн., включаючи ПДВ 482 200,00 грн.

Таким чином, враховуючи викладене, Собора Борис Васильович мав повноваження на підписання від імені Відповідача-1 Договору купівлі-продажу від 07.02.2008, Акту прийому-передачі від 07.02.2008р. та Додаткової угоди від 08.02.2008р. до Договору, як законний представник Відповідача-1, який діяв на підставі довіреності, посвідченої 18.04.2007р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу.

Судом встановлено, що зміст Договору купівлі-продажу, підписаного 07.02.2008р. між Позивачем та Відповідачем-1, не суперечить положенням Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, останній спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності на підписання договору і їх волевиявлення було вільним.

Тобто, при підписанні 07.02.2008р. Договору купівлі-продажу між Позивачем та Відповідачем-1, та Додаткової угоди від 08.02.2008р. до цього Договору, сторонами договору були дотримані вимоги законодавства, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Також судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (Витяг № 17052139 з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна; Витяг № 17052426 з Державного реєстру іпотек), що на дату підписання між Позивачем та Відповідачем-1 Договору купівлі-продажу та на дату судового розгляду справи не існувало заборони щодо відчуження Відповідачем-1 об'єкта Договору купівлі-продажу.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для визнання дійсним та таким, що не потребує наступного нотаріального посвідчення Договору купівлі-продажу, підписаного 07.02.2008р. між Позивачем та Відповідачем 1.»

Зважаючи на вищенаведене, у відповідності до ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням від 25.02.2008р. Господарського суду Львівської обл. під час розгляду справи № 19/22, не доводяться знову при вирішенні даного спору по справі №2/397, в якій беруть участь ті самі сторони - Державна акціонерна компанія «Укрмедпром»(що є правонаступником прав та обов'язків ДАК "Держмедпром") та Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Біоніка».

Також, щодо наведених в позовній заяві та уточненнях до позову обґрунтуваннях позовних вимог, суд встановив наступне.

Відповідно до Закону України "Про приватизацію державного майна" під приватизацією державного майна розуміються правовідносини з відчуження державного майна органом приватизації покупцю певним способом (аукціон, конкурс тощо) у встановленому порядку.

Здійснення внеску до статутного капіталу господарського товариства не має ознак приватизації державного майна та не відноситься до способів приватизації, встановлених Закону України "Про приватизацію державного майна".

ДАК "Держмедпром" (правонаступником якого є позивач) не є державною холдинговою компанією, оскільки ДАК "Держмедпром" не була створена в процесі корпоратизації чи приватизації, а також оскільки відповідно до положень Статуту ДАК "Держмедпром" є власником всього майна, переданого засновником до її статутного капіталу та має право вільно та на власний розсуд розпоряджатися всім належним їй майном.

Також, статус засновника (акціонера) господарського товариства та правовий режим його майна, що було внесено засновником до статутного капіталу цього товариства, не визначають та не впливають на статус самого господарського товариства та правовий режим майна цього товариства. Тому, якщо учасником господарського товариства є держава, то це не змінює статусу майна цього господарського товариства на статус майна державного підприємства.

Виходячи з положень Закону України "Про управління об'єктами державної власності" дія цього Закону поширюється на ДАК "Держмедпром" лише в частині управління 100 % акцій, які емітовані ДАК "Держмедпром" і належать державі.

Відповідно, дія Закону України "Про управління об'єктами державної власності" не поширюється на правовідносини щодо розпорядження ДАК "Держмедпром" належними їй акціями інших акціонерних товариств.

Відповідно до вимог Положення про порядок здійснення контролю за розпорядженням активами, які належать господарським товариствам, затвердженим Наказом ФДМУ від 08.11.2005 № 2946, у період до проведення перших загальних зборів акціонерів і придбання в процесі приватизації прав власності на акції господарського товариства іншими акціонерами, питання про розпорядження майном таких господарських товариств розглядаються суб'єктами управління. Уповноваженим органом управління ДАК "Держмедпром" є Міністерство охорони здоров'я України.

Статут ДАК "Держмедпром" був затверджений МОЗ України 28.11.2006 (після прийняття вищевказаного положення).

Згідно з п. 12 ст. 9.20. чинної на момент укладення Договору редакції Статуту ДАК «Держмедпром», генеральний директор приймає рішення стосовно розпорядження майном Компанії, вартість якого не перевищує 25% вартості активів Компанії.

В Статуті ДАК «Держмедпром»(правонаступником прав та обов'язків якої є Позивач) в редакції від 12.12.2006р., чинної на момент укладання Договору, зазначено: Розділ 5. Майно компанії.

п. 5.2. Джерелами формування майна Компанії є:

1) майно, передане засновником;

п. 5.3. Компанія є власником:

1) мана (в тому числі коштів), переданого їй у власність засновником та акціонерами;

п.  5.4.  Компанія володіє,  користується та розпоряджається належним їй майном у відповідності   до   законодавства,   вчиняючи   стосовно   нього   дії,   що   не   суперечать законодавству, цьому Статуту та меті діяльності Компанії.

Згідно з положеннями частини 1 статті 12 Закону України "Про господарські товариства" N 1576 від 19 вересня 1991 року господарське товариство є власником:

1)          майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу;

2)          продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності;

3)          одержаних доходів;

4)          іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до статті 115 Цивільного кодексу України та статті 85 Господарського кодексу України господарське товариство є власником:

1)          майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу;

2)          продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності;

3)          одержаних доходів;

4)          іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Таким чином, згідно з положеннями Статуту та законодавства, майно, передане засновниками (акціонерами) до статутного фонду господарського товариства, в тому числі й акціонерного, є власністю господарського товариства.

Згідно статті 4 Закону України "Про цінні папери та фондову біржу" N 1201 від 18 червня 1991 року (в редакції, що була чинною на дату створення ДАК "Укрмедпром") акція - цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Згідно статті 4 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" N 3480-ІV від 23 лютого 2006 року акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

Згідно з частиною 1 статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Таким чином, корпоративними правами у відношенні акціонерного товариства володіють особи, які є власниками акцій, емітованих цим господарським товариством, тобто його учасники (акціонери).

При цьому форма права власності на акції, емітовані акціонерним товариством, і форма права власності на майно, яке належить цьому акціонерному товариству, є різними в силу того, що вказані акції та майно є окремими об'єктами права власності. Тому поняття "власник майна" та "власник корпоративних прав" не є тотожними і не означають, що власник корпоративних прав є в той самий час і власником майна.

Таким чином, держава Україна в особі Міністерства охорони здоров'я, передавши до статутного фонду ДАК "Укрмедпром" майно, перелік якого визначено у додатку N 1 до постанови Кабінету Міністрів України N 897 від 5 червня 2000 року, набула в обмін право власності на 100 % акції ДАК "Укрмедпром", а відповідно одержавши у власність акції ДАК "Укрмедпром" набула корпоративні права щодо ДАК "Укрмедпром".

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Зважаючи на вищенаведене суд дійшов висновку, що доводи Позивача щодо недійсності договору купівлі-продажу від 07.02.2008 року, укладеного між Державною акціонерною компанією «Укрмедпром»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Біоніка», э нормативно і документально не обґрунтованими та спростовуються матеріалами справи; натомість запереченнями відповідача підтверджуються матеріалами справи та є обґрунтованими і доведеними.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги  не підлягають задоволенню.

Також, під час розгляду справи, позивачем заявлялися клопотання (перше від 11.11.08р., повторне від 23.12.08р.) про забезпечення позову на підставі ст.ст. 66,67 ГПК України. Оскільки суд дійшов висновку, що позовні вимоги є нормативно і документально не обґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, суд відмовляє позивачу в задоволенні клопотань про забезпечення позову.

Відповідно ст. 49 ГПК України, на користь Позивача відносяться та йому не відшкодовуються судові витрати, що пов'язані зі зверненням з позовом до Господарського суду міста Києва.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 35, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                             І.О.Домнічева