Постанова

від 11.12.2013 по справі 913/2611/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

« 10» грудня 2013 року справа №913/2611/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Ушенко Л.В. Богатиря К.В., Склярук О.І. при секретарі судового засідання:Федоріщевій І.О. за участю представників сторін: прокурор - Лисенко С.І., посвідчення № 000965 від 20.08.2012р.; від позивача-1 - не з'явився; від позивача-2 - не з'явився; від відповідача (скаржника) - не з'явився; розглянувши апеляційну скаргуРелігійної організації «Храм в честь ікони Божої Матері «Всех скорбящих Радость», м. Луганськ на рішення господарського судуЛуганської області від 17.10.2013р. (повний текст підписано 21.10.2013р.) у справі№913/2611/13 (суддя Смола С.В.) за позовомПрокурора міста Луганська, м. Луганськ в інтересах держави в особі: Виконавчого комітету Луганської міської ради, м. Луганськ та Луганської міської ради, м. Луганськ до Релігійної організації «Храм в честь ікони Божої Матері «Всех скорбящих Радость», м. Луганськ про внесення змін до договору на право тимчасового користування землею

ВСТАНОВИВ:

Прокурор міста Луганська в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Луганської міської ради та Луганської міської ради звернувся до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Релігійної організації «Храм в честь ікони Божої Матері «Всех скорбящих Радость», м. Луганськ про внесення змін до договору на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) від 29.03.1996р., державна реєстрація від 01.04.1996 за № 1385, укладеного між Виконавчим комітетом Луганської міської ради та Парафіяльною Радою Храму в честь ікони Божої Матері «Всех скорбящих Радость», відносно земельної ділянки площею 0,6385га під будівництво храму, яка розташована за адресою: м. Луганськ, вул. Совєтская, 80, а саме: викласти п.п.2.1 п.2 розділу «Орендна плата» договору у новій редакції: « 2.1. Річна орендна плата встановлюється у розмірі земельного податку із застосуванням до нього договірного коефіцієнту 3».

Ухвалою господарського суду Луганської області від 30.09.2013р. порушено провадження у справі №913/2611/13 за даним позовом.

Письмовими поясненнями від 17.10.2013р. прокурор зазначив, що в прохальній частині позовної заяви було невірно зазначені назва відповідача, адреса розташування спірної земельної ділянки, а також просив вважати вірною вимогу про внесення змін до договору на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) від 29.03.1996р., державна реєстрація від 01.04.1996р. за №1385, яка викладена російською мовою, а саме: п.п.2.1 п.2 розділу «Плата за землю» викласти в новій редакції: « 2.1. Годовая арендная плата устанавливается в размере земельного налога с применением к нему договорного коэффициента 3».

Судом були прийняті до розгляду позовні вимоги Прокурора міста Луганська, м.Луганськ в цій редакції.

Рішенням господарського суду Луганської області від 17.10.2013р. у справі №913/2611/13 задоволено позовні вимоги Прокурора міста Луганська в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Луганської міської ради та Луганської міської ради.

Рішення суду мотивовано обґрунтованістю позовних вимог прокурора щодо внесення змін до спірного договору оренди земельної ділянки, пов'язаних із встановленням Луганською міською радою нових договірних коефіцієнтів в залежності від цільового використання земельної ділянки.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Релігійна організація «Храм в честь ікони Божої Матері «Всех скорбящих Радость», м. Луганськ звернулась до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 17.10.2013р. та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на незаконність та необґрунтованість прийнятого рішення, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, порушення та неправильне застосування судом норм матеріального права при його ухваленні. Зазначає, що на час укладення договору релігійні організації не мали жодних пільг щодо плати за землю, але Законом України від 19.09.1996р. «Про плату за землю» було викладено у новій редакції, відповідно до п.5 ст.12 якого релігійні організації звільняються від земельного податку. Вказану пільгу було перенесено до Податкового кодексу України, а прокурор просить внести зміни у договір, за якими термін «плата за землю» штучно підмінюється терміном річна орендна плата, що унеможливлює застосування пільги.

Розпорядженням в.о. голови Донецького апеляційного господарського суду від 13.11.2013р. для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий - суддя Ушенко Л.В., члени колегії: суддя Богатир К.В., суддя Склярук О.І.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 13.11.2013р. порушено апеляційне провадження у справі, розгляд апеляційної скарги призначено на 10.12.2013р.

Через канцелярію суду від Прокурора міста Луганська надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти апеляційної скарги та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Луганської області від 17.10.2013р. у даній справі - без змін.

Позивачі своїм правом на надання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

В судовому засіданні 10.12.2013р. прокурор заперечив проти апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Луганської області від 17.10.2013р. у даній справі - без змін.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 13.11.2013р. явка представників сторін не була визнана обов'язковою.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно із ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішень, ухвал місцевого господарського суду в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.

Храм в честь ікони Божої Матері «Всех скорбящих Радость» Української Православної церкви Московського патріархату Луганської Єпархії є релігійною організацією, що діє на підставі Статуту, прийнятим Парафіяльними зборами 15.03.1995р. та реєстрованим рішенням виконавчого комітету Луганської обласної ради народних депутатів №76 від 11.04.1995р.

Рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради №44 від 21.01.1996р. було передано релігійному товариству Української Православної церкви у м. Луганську у тимчасове користування земельну ділянку площею 0,673га на умовах оренди строком на 49 років під будівництво храму Божої Матері «Всех скорбящих Радость» в сквері Пам'яті по вул.Совєтській.

29.03.1996р., на виконання вказаного рішення, між виконавчим комітетом Луганської міської ради та Парафіяльною Радою Храму в честь ікони Божої Матері «Всех скорбящих Радость» був укладений договір на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди), зареєстрований у Книзі реєстрації договорів на право тимчасового користування землею 01.04.1996р. за № 1385.

Відповідно до пп. 1.1, 1.2 п. 1 договору, виконавчий комітет надав, а Парафіяльна Рада Храму в честь ікони Божої Матері «Всех скорбящих Радость» прийняла у тимчасове користування на умовах оренди земельну ділянку загальною площею 0,673га строком на 49 років під будівництво храму Божої Матері «Всех скорбящих Радость» в сквері Пам'яті по вул. Совєтській.

Згідно із пп. 2.1 п. 2 договору, плата за землю вноситься землекористувачем у вигляді орендної плати в розмірі земельного податку щомісячно рівними частками.

Підпунктом 3.1 п. 3 договору передбачено право виконавчого комітету змінювати орендну плату при зміні економічної оцінки земель та ставки земельного податку.

Згідно із пп. 3.2 п. 3 договору, землекористувач зобов'язався своєчасно вносити обумовлену договором плату за землю, за несвоєчасне внесення плати за землю стягується пеня в розмірі 0,2% від суми недоїмки за кожен день прострочення.

Даний договір набрав чинності з моменту його реєстрації.

Зміни до вказаного договору на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) сторонами не вносилися.

У зв'язку з набранням чинності Податкового кодексу України, 27.05.2011р. Луганською міською радою було прийняте рішення №9/12 «Про деякі питання щодо орендної плати за землю у м. Луганську», яким затверджені договірні коефіцієнти функціонального використання земельних ділянок в межах міста Луганська при визначені розміру орендної плати за земельну ділянку в залежності від мети використання земельних ділянок.

Повна редакція рішення була розміщена на офіційному сайті Луганського міського голови та Луганської міської ради та оприлюднена в газеті «Жизнь Луганска» №23 (1095) від 01.06.2011р.

З метою приведення умов договору на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) від 29.03.1996р. у відповідність до вимог земельного законодавства та рішення міської ради №9/12 від 27.05.2011р., Прокурор міста Луганська в інтересах держави в особі: Виконавчого комітету Луганської міської ради, м. Луганськ та Луганської міської ради, м. Луганськ звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про внесення змін до договору на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) від 29.03.1996р., державна реєстрація від 01.04.1996р. за №1385, щодо земельної ділянки площею 0,6358га, наданій в оренду Релігійній організації «Храму в честь ікони Божої Матері «Всех скорбящих Радость» в сквері Пам'яті по вул.Совєтській, а саме: викласти п.п.2.1 п.2 розділу «Плата за землю» договору у новій редакції: « 2.1. Годовая арендная плата устанавливается в размере земельного налога с применением к нему договорного коэффициента 3».

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга Релігійної організації «Храм в честь ікони Божої Матері «Всех скорбящих Радость», м. Луганськ не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Луганської області від 17.10.2013р. у справі №913/2611/13 підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.

Предметом спору у даній справі є вимоги прокурора про внесення змін договору на право тимчасового користування землею, укладений між виконавчим комітетом Луганської міської ради та відповідачем на умовах оренди.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст.1 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до ст. 13 вказаного Закону, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ст. 15 зазначеного Закону).

Відповідно до ст. 651, 652 ЦК України та ст. Закону України «Про оренду землі», зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зокрема, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Таким чином, нормами законодавства передбачена можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін випадках, встановлених договором або законом.

В договорі на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) від 29.03.1996р. (пп. 3.1п. 3) передбачено право виконавчого комітету Луганської міської ради змінювати орендну плату при зміні економічної оцінки земель та ставки земельного податку.

Згідно ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки, тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною і є обов'язковим платежем, відповідно до Податкового кодексу України.

Як вбачається із матеріалів справи, зміна розміру орендної плати за користування спірною земельною ділянкою пов'язана із змінами в законодавстві щодо розміру орендної плати за землю та затвердженням рішенням Луганської міської ради №9/12 від 27.05.2011р. договірних коефіцієнтів для обчислення розміру орендної плати за землю в межах міста Луганська в залежності від мети використання земельних ділянок.

Згідно із ч. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, в тому числі, переданих у приватну власність) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради.

До виключної компетенції міської ради належить вирішення питань регулювання земельних відносин в межах міста (п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Згідно із ч. 1 ст. 59 зазначеного Закону, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти міської ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території (ч. 1 ст. 79 зазначеного Закону).

Відповідно до п. 1 рішення Луганської міської № 9/2 від 27.05.2011р., розмір річної орендної плати за земельну ділянку встановлюється в розмірі земельного податку із застосуванням до нього договірного коефіцієнту залежно від мети використання земельної ділянки, яка (мета) та які (договірні коефіцієнти) зазначені в додатку до цього рішення. При цьому розмір річної орендної плати за будь-яку земельну ділянку повинен бути не меншим ніж трикратний розмір земельного податку за цю земельну ділянку, який передбачений п. 288.5.1 та п. 288.5.2 Податковим кодексом України, та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки.

Згідно із додатком до зазначеного рішення міської ради, при використанні земельної ділянки під інші об'єкти встановлюється коефіцієнт 3 до розміру земельного податку.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення Луганської міської № 9/2 від 27.05.2011р. є регуляторним актом, воно було оприлюднене в газеті «Жизнь Луганска» №14 (924) від 02.04.2008р., воно не скасоване, не визнане недійсним, отже, місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку, що дане рішення є підставою для зміни розміру орендної плати та внесення змін до договору оренди землі стосовно розміру орендної плати.

Зазначена правова позиція узгоджується із п. 2.19 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 «Про деякі питання розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», в якому, зокрема, зазначено, що у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Умовами спірного договору на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) від 29.03.1996р., а саме: пп. 2.1 п. 2 розділу «Плата за землю», передбачено, що плата за землю вноситься землекористувачем у вигляді орендної плати в розмірі земельного податку на період будівництва Храму в честь ікони Божої Матері «Всех скорбящих Радость» щомісячно рівними частками.

Прокурор звернувся до місцевого господарського суду з вимогою про викладення вказаних положень договору у новій редакції: « 2.1. Годовая арендная плата устанавливается в размере земельного налога с применением к нему договорного коэффициента 3».

01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України, згідно з положеннями якого, плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (п.п.14.1.147 п.14.1 ст.14).

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Таким чином, орендна плата за землю має подвійну правову природу, і регулюється як цивільним, земельним, так і податковим законодавством.

Відповідно до ст. 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою : для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку , що встановлюється цим розділом; не може перевищувати: для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; для інших земельних ділянок, наданих в оренду , - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Ставка земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, відповідно до ст. 274 Податкового кодексу України, встановлюється у розмірі 1% від їх нормативної грошової оцінки.

Виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності внесення змін до пп. 2.1 п. 2 розділу «Плата за землю» договору на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) від 29.03.1996р. шляхом викладення його в новій редакції та обґрунтованості доводів позивачів щодо застосування зазначеного вище коефіцієнту для розрахунку грошової оцінки спірної земельної ділянки та визначення нового розміру орендної плати.

Відповідно до ч. 3 с. 653 ЦК України, якщо договір змінюється або розривається в судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Таким чином, місцевим господарським судом було повно з'ясовані усі обставини, що мають значення для справи, висновки суду відповідають обставинам справи, норми матеріального та процесуального права місцевим господарським судом застосовані правильно.

Доводи відповідача (скаржника) щодо необґрунтованості вимог прокурора про внесення змін до пп. 2.1 п. 2 розділу «Плата за землю» в запропонованій редакції, з тих підстав, що, у відповідності до діючого законодавства, релігійні організації звільняються від сплати земельного податку, судовою колегією не приймаються, як безпідставні, виходячи з наступного.

Як зазначалося вище, відповідач (скаржник) користується спірною земельною ділянкою на підставі договору на право тимчасового користування нею на умовах оренди.

Відповідно до ст. 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним.

Плата за землю, яка є загальнодержавним податком, справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Земельний податок сплачується власниками земельний ділянок та земельних часток (паїв), а також постійними землекористувачами (п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України), а орендна плата сплачується у відповідності до договору оренди.

Згідно із пп. 282.1.5 Податкового кодексу України, релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, за земельні ділянки, надані для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності, звільняються від сплати саме земельного податку , а не орендної плати, яка має подвійну правову природу, а саме: є обов'язковим платежем, як податкове зобов'язання, та, одночасно, є платою по договору, що не є тотожним поняттю «земельний податок».

Відповідно до ст. 96 ЗК України, землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, зо звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, також не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки правомірність висновків суду першої інстанції не спростовується наявними в даній справи матеріалами та фактичними обставинами.

З огляду на вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга Релігійної організації «Храм в честь ікони Божої Матері «Всех скорбящих Радость», м. Луганськ, що не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Луганської області від 17.10.2013р. у справі №913/2611/13 підлягає залишенню без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Релігійної організації «Храм в честь ікони Божої Матері «Всех скорбящих Радость», м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 17.10.2013р. у справі №913/2611/13 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 17.10.2013р. у справі №913/2611/13 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня прийняття постанови.

Головуючий Л.В. Ушенко

Судді К.В. Богатир

О.І. Склярук

Повний текст постанови складено та підписано 11 грудня 2013 року.

Надруковано: 8 прим.

1 прим. - скаржнику;

2 прим. - позивачам;

1 прим. - прокуратурі ЛО;

1 прим. - прокуратурі ДО;

1 прим. - у справу;

1 прим. - ГСЛО

1 прим. - ДАГС