Рішення

від 31.03.2009 по справі 33/459

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

33/459

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  33/459

31.03.09

Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом  всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнське Агентство з Авторських та суміжних прав"

до                     товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОР МЮЗІК"

про                  визнання недійсним правочину

Представники:

від позивача:        Кравчук А.Б. - директор;

від відповідача:   Куницький Ю.М. –директор.

ВСТАНОВИВ:

          Всеукраїнська громадська організація “ВСЕУКРАЇНСЬКЕ АГЕНТСТВО З АВТОРСЬКИХ ТА СУМІЖНИХ ПРАВ” звернулась до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОР МЮЗІК»про визнання недійсним правочину.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01 квітня 2008 року між ним та відповідачем були укладені Договори. Пп.5.6. Розділу 5 Договорів передбачається зобов'язання позивача сплачувати на користь відповідача винагороду за використання творів та об'єктів суміжних прав з Каталогу останнього в розмірі не менше 40000 (сорока тисяч) гривень щомісячно; при цьому вищевказана сума винагороди –40000 (сорок тисяч) гривень –визначається як гарантована сума винагороди за календарний місяць, тобто  підлягала за цими пунктами сплаті щомісячно до моменту припинення Договорів у будь-якому разі. На думку позивача зміст пп.5.6. Розділу 5 Договорів суперечить актам цивільного законодавства та  іншим пунктам Договорів та особа, яка уклала Договори від імені позивача, не мала необхідного обсягу повноважень на укладення Договорів із включенням пунктів про гарантовану суму винагороди за використання прав.

          Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.12.2008 порушено провадження у справі № 33/459 та призначено її до розгляду.

          12.12.2008 року позивачем через загальний відділ діловодства було подано заяву про призначення нового директора та підтримання ним вимог позовної заяви.

          В судове засідання 15.12.2008 року представник позивача з`явився,  представник відповідача не з`явився, вимоги хвали Господарського суду м. Києва від 01.12.2008 про порушення провадження у справі відповідач не виконав, проте через загальний відділ діловодства подав суду клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні розгляд справи відкладено на 26.01.2009 року.

          26.01.2009 року сторони з`явились в судове засідання та представник відповідача на виконання ухвали суду м. Києва від 01.12.2008 про порушення провадження у справі надав суду нотаріально завірені копії Договору № ПА-02/08 про управління майновими правами Правовласника, Договору № ПС-02/08 про управління майновими правами Правовласника на об'єкти суміжних прав та акти про виплату винагороди до вказаних договорів від 01.05.2008, 01.06.2008, 01.07.2008 та 01.08.2008 року.

          В судовому засіданні суд дійшов висновку про необхідність витребування інформації стосовно зміни керівництва позивача шляхом направлення запиту до Міністерства юстиції України. За клопотанням обох сторін було вирішено розглядати спір у більш тривалий строк, ніж встановлено ч. 1 статті 69 ГПК України та оголошено перерву в засіданні до 16.02.2009 року.

          16.02.2009 року сторони з`явились в судове засідання, але в зв`язку із відсутністю відповіді на запит суду від Міністерства юстиції України оголошено перерву в засіданні до 03.03.2009 року.

          В судовому засіданні 03.03.2009 року позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, відповідач надав суду відзив на позов, в якому стверджує, що вимоги позивача не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства України, не мотивовані належними доказами на їх підтвердження, у зв`язку із чим позовна заява не підлягає задоволенню.

          Заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд встановив, що 01 квітня 2008 року між позивачем та відповідачем були укладені договір № ПА-02/08 про управління майновими правами правовласника та договір № ПС-02/08 про управління майновими правами правовласника на об'єкти суміжних прав.

Пп.5.6. Розділу 5 Договорів передбачають, що позивач зобов`язується забезпечити укладення ліцензійних договорів із користувачами, умовами яких передбачається використання об`єктів з каталогу відповідача, що б забезпечило до моменту припинення Договорів щомісячно виплату позивачем на користь відповідача винагороди у розмірі не менше 40 000,00 грн (сорок тисяч гривень 00 коп.) на каталог прав останнього. При цьому сторони погодили, що вищевказана сума винагороди у розмірі –40 000,00грн. за календарний місяць є гарантованою, тобто підлягає сплаті позивачем на користь відповідача щомісячно до моменту припинення договору в будь-якому разі.

Позивач є організацією колективного управління, яка створена і діє на підставі Розділу IV Закону України “Про авторське право і суміжні права”, що підтверджується Свідоцтвом про облік організацій колективного управління Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки №12/2007 від 01.03.2008р. Позивач також є уповноваженою організацією колективного управління, яка здійснює збирання і розподіл винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм, що підтверджується Свідоцтвом Державного департаменту інтелектуальної власності про визначення організації колективного управління уповноваженою організацією №4 від 24 березня 2008р. Позивач, як організація колективного управління, згідно п.2 ст.48  Закону України “Про авторське право і суміжні права” не має права займатися комерційною діяльністю; ВГО “ВААСП” є неприбутковою організацією, що підтверджується Рішенням №24 від 14 лютого 2007р. про включення організації до Реєстру неприбуткових організацій (установ). Позивач діє в інтересах суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, які доручили їй управляти своїми майновими правами.

Згідно зі ст.ст. 47-49 Закону України “Про авторське право і суміжні права” і на підставі пп. 2.2., 3.1. Статуту позивача здійснює колективне управління майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав на підставі письмових договорів на управління майновими правами цих суб'єктів, а також колективне управління на території України майновими правами іноземних суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів з аналогічними іноземними організаціями. При управлінні майновими правами на колективній основі позивач укладає з користувачами договори на використання прав, переданих в управління, погоджує з користувачами розмір винагороди, а також інші суттєві умови договорів. Після отримання від користувачів винагороди позивач проводить відрахування на покриття витрат позивача по збору, розподілу і виплаті винагороди та  у встановлені договорами про управління правами строки здійснює справедливий розподіл і виплачує зібрану винагороду суб'єктам авторського права і (або) суміжних прав

Згідно з п.4 ст.47 Закону України “Про авторське право і суміжні права” особи, які використовують твори, виконання, програми мовлення, примірники фонограм (відеограм), зобов'язані надавати організаціям колективного управління точний перелік використаних творів, виконань, примірників фонограм (відеограм), програм мовлення. На підставі цих даних здійснюється справедливий розподіл винагороди. Суб'єктам авторського права і суміжних прав, які уклали з позивачем договори на управління своїми майновими правами, здійснюється виплата винагороди на підставі цих договорів. Іноземним суб'єктам авторського права і суміжних прав, яких представляють іноземні організації колективного управління, винагорода виплачується через ці організації на підставі договорів про взаємне представництво інтересів (п.4 ст.48 Закону України “Про авторське право і суміжні права”). Крім того, позивач згідно пп. «в»п.1 ст.49 Закону України “Про авторське право і суміжні права” має право збирати, розподіляти і виплачувати зібрану винагороду за використання об'єктів авторського права і суміжних прав не тільки суб'єктам авторського права і суміжних прав, правами яких управляє позивач, а також іншим суб'єктам прав відповідно до цього Закону. Суб'єктам авторського права і суміжних прав, які не передали позивачу повноважень на управління своїми правами, винагорода виплачується за вимогою таких суб'єктів згідно п.3 ст.49 Закону України “Про авторське право і суміжні права”.

Позивач, як організація колективного управління, зобов'язаний виконувати всі вищенаведені вимоги чинного законодавства України і має забезпечити реалізацію та захист прав всіх суб'єктів авторського права і суміжних прав, для яких він збирає винагороду за використання прав. Додержання прав всіх цих суб'єктів можливе лише у разі, якщо буде забезпечений порядок, визначений пп. «в»пункту 1 статті 49 Закону України “Про авторське право і суміжні права”, а саме:

Організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень такі функції:

в) збирати, розподіляти і виплачувати зібрану винагороду за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єктам авторського права і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також іншим суб'єктам прав відповідно до цього Закону»

Таким чином, згідно з пп. «в»пункту 1 статті 49 Закону України “Про авторське право і суміжні права” передбачається можливість виплати лише зібраної з користувачів винагороди за використання прав. Тобто, виплатити конкретному суб'єкту авторського права і (або) суміжних прав можна лише ту винагороду, яка сплачена позивачу користувачами саме за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, права на які належать саме цьому суб'єкту авторського права і (або) суміжних прав.

Саме такий порядок збору, розподілу і виплати винагороди за використання прав передбачений підпунктами 3.1.2, 4.1.5, 4.2.1 Договорів. Так, п.п 3.1.2. Договорів визначає обов'язок позивача забезпечувати збір винагороди і здійснити її розподіл і виплату;  пп. 4.1.5 визначає обов'язок відповідача підписувати підсумкову звітну відомість та акт про розподіл і виплату зібраної позивачем винагороди за звітний період, пп. 4.2.1. визначає право відповідача отримати винагороду, зібрану позивачем з користувачів за використання творів та об'єктів суміжних прав з каталогу відповідача.

Пп.5.6 Договорів, які передбачають виплату щомісячно позивачем на користь відповідача гарантованої суми винагороди у розмірі 40000 (сорок тисяч) гривень за кожним Договором, по-перше, порушують порядок збору, розподілу і виплати винагороди, встановлений пп. «в»пункту 1 статті 49 Закону України “Про авторське право і суміжні права”, підпунктам 3.1.2, 4.1.5, 4.2.1 Договорів, а по-друге, суперечать змісту пп. в) пункту 1 статті 49 Закону України “Про авторське право і суміжні права”, оскільки гарантована сума винагороди означає, що позивач має сплатити цю суму, навіть якщо вона не зібрана або зібрана не за використання творів та об'єктів суміжних прав з каталогу відповідача.

Акти про виплату за квітень-липень 2008 року, підписані відповідачем та позивачем на підставі пп.5.6. Договорів, також суперечать чинному законодавству України: зміст цих Актів –зобов'язання позивача сплатити на користь відповідача гарантовану суму винагороди в розмірі 40000 (сорок тисяч) гривень - суперечить пп. «в»пункту 1 статті 49 Закону України “Про авторське право і суміжні права”, підпунктам 3.1.2, 4.1.5, 4.2.1 Договорів. Водночас, пунктом 4.1.5 Договорів чітко визначено документи, на підставі яких має сплачуватись винагорода за використання прав - це підсумкова звітна відомість та акт про розподіл і виплату зібраної позивачем винагороди за звітний період, а не акт про виплату.

Судом не приймаються заперечення відповідача, який стверджує про те, що чинним цивільним законодавством та законодавством України про авторське право та суміжні права не передбачено жодних обмежень в частині укладення договорів організаціями колективного управління, оскільки п.1 ст. 49 Закону України “Про авторське право і суміжні права” передбачені такі обмеження.

Крім того суд встановив, що пункт 7.3.8  статуту позивача чітко визначає, що здійснення господарського управління майном та коштами є компетенцією Авторської Ради позивача. Директор позивача є підконтрольним та підзвітним Авторській Раді (п.8.2. Статуту) і забезпечує виконання рішень Авторської Ради (п.8.3.4 статуту). У директора позивача, компетенція якого викладена в п.8.3 статуту, відсутні повноваження щодо господарського управління майном та коштами позивача

Таким чином, в разі включення до договору про управління майновими правами на об'єкти авторського права і суміжних прав пунктів про гарантовану винагороду, яка має виплачуватись в певній сумі щомісячно, такий договір є договором про господарське управління майном та коштами. Підставою цього є те, що контрагенту такого договору мають виплачуватися кошти позивача, які складаються з нерозподіленої винагороди та відрахувань на покриття витрат позивача по збору, розподілу і виплаті винагороди.

Згідно ч.3 статті 92 Цивільного кодексу України, яка визначає цивільну дієздатність юридичної особи, орган чи особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно, та не перевищувати своїх повноважень. Директором позивача при укладенні Договорів із включенням пунктів про гарантовану винагороду (пп.5.6) перевищено свої повноваження, встановлені статутом.

Відповідач стверджує, що на момент укладення договорів відповідач не мав жодної інформації відносно обмежень повноважень директора позивача на укладення таких договорів, посилаючись на положення абзацу 2 частини 3 ст. 92 ЦК України, якою передбачено, що у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження». Судом не приймаються до уваги заперечення відповідача, оскільки в Договорах прямо вказано, що директор позивача діє на підставі статуту, що є доказом того, що відповідач ознайомлений зі статутом. Крім того, відповідач стверджує, що відповідності із статутом позивача директор є тією посадовою особою, яка представляє організацію у відносинах із третіми особами та укладає від її імені будь-які правочини без спеціальних на те обмежень. Суд не приймає до уваги це твердження відповідача, оскільки у директора позивача, компетенція якого викладена в п.8.3 статуту, відсутні повноваження щодо господарського управління майном та коштами позивача, а такі повноваження належать Авторській раді позивача. (п. 7.3.8 статуту).

Також відповідач стверджує, що позовну заяву подано не уповноваженою на те особою та чинним директором позивача є Кіщенко С.О. Однак суд не приймає до уваги це твердження відповідача, так як у відповідності з п.7.3.3. і п.8.2 статуту позивача директор організації призначається і звільняється Авторською радою, жодних затверджень з боку будь-яких державних органів для призначення та звільнення з посади директора не потребується. Позовні вимоги позивача підтримані чинним директором, який призначений на посаду протоколом Авторської ради № 1/9 від 01.12.2008 року. Крім того, 27.03.2009 року позивачем надані докази внесення інформації про зміну директора до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Згідно частини першої ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно частини другої ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що пп.5.6. Договорів не відповідають вимогам закону та вчинені з перевищенням повноважень, тому визнаються судом недійсними.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені зокрема частинами першою та другою статті 203 ЦК України.

          Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.      

2.          Визнати недійсними пп. 5.6 Договору  № ПА-02/08 про управління майновими правами правовласника від 01 квітня 2008 року та пп. 5.6 Договору № ПС-02/08 про управління майновими правами правовласника на об'єкти суміжних прав від 01 квітня 2008 року, які укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОР МЮЗІК»та Всеукраїнською громадською організацією “Всеукраїнське агентство з авторських та суміжних прав”.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “АВТОР МЮЗІК” (03141, м. Київ, вул.. Солом'янська, 33, код ЄДРПОУ 34188713) з будь-якого рахунку виявленого в процесі виконання рішення на користь Всеукраїнської громадської організації “Всеукраїнське агентство з авторських та суміжних прав” (01021, м. Київ, вул.. Грушевського, 28/2, код ЄДРПОУ 34691285) відшкодування витрат по сплаті державного мита в сумі 85 (вісімдесят п'ять) грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн.

4. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                        С.М. Мудрий

Дата підписання рішення 10.04.2009 року.