Рішення

від 12.05.2009 по справі 41/187пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

41/187пн

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

12.05.09 р.                                                                                                       Справа № 41/187пн                               

Суддя господарського суду Донецької області      Гончаров С.А.          

при секретарі судового засідання Говор О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Краматорського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Краматорської міської ради, м. Краматорськ

до відповідача: Приватного малого підприємства „Сурія”, м. Краматорськ

третя особа: Управління з контролю за використання та охороною земель, м. Донецьк

про стягнення шкоди у зв'язку із самовільним зайняттям земельної ділянки у сумі 3082,52 грн., зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,1064 га (шляхом знесення цеглового паркану по периметру земельної ділянки), яка розташована на території Краматорської міської ради

При участі представників:

від позивача: Киян М.В. – довіреність №01-31-1419 від 17.07.2008

від відповідач: Осипенко Л.П.- довіреність №71 від 23.12.2008р.

від третьої особи: Кононова О.О. – довіреність №01-17-500-3 від 15.05.2008р.

в засіданні брали участь: прокурор Мєшков Д.В.

СУТЬ СПОРУ:

Краматорський міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся до господарського суду Донецької області з позовом в інтересах держави в особі Краматорської міської ради до Приватного малого підприємства „Сурія”, м. Краматорськ про стягнення до фонду навколишнього природного середовища Краматорської міської ради Донецької області шкоду у зв'язку із самовільним зайняттям земельної ділянки у сумі 3082,52 грн., зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,1064 га (шляхом знесення цеглового паркану по периметру земельної ділянки), яка розташована на території Краматорської міської ради, за участю третьої особи - Управління з контролю за використання та охороною земель.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що перевіркою встановлено, що відповідач самовільно займає та використовує земельну ділянку по вул. Магнітогорській, 5, площею 0,1064 га, яка розташована на території Краматорської міської ради, без правовстановлюючих документів, що є порушенням вимог ст. 125 Земельного кодексу України

Прокурором зазначено, що відповідно до розрахунку розміру шкоди, заподіяної внасдіок самовільного зайняття земельної ділянки, проведеного згідно Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженого постановою КМУ від 25.07.2007 року № 963., з відповідача підлягає стягненню 3082,52 грн. за самовільне зайняття земельної ділянки.

Позивачем позов прокурора підтримано та зазначено, що в орендних відносинах щодо спірної земельної ділянки відповідач не знаходився та станом на 08.05.2009 року не знаходиться.

Відповідач, згідно з запереченнями на позовну заяву (вих. № 72 від 23.12.2008 року) та доповненням до відзиву (вих. № 9/5 від 08.05.2009 року), проти позовних вимог заперечив з тих підстав, що, оскільки відповідач набув право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Краматорськ, вул. Магнітогорська, 5, то, з огляду на ст. 377 Цивільного кодексу України, він має право користуватися як земельною ділянкою, на якій знаходиться нерухоме майно, так і земельною ділянкою, необхідною для обслуговування нерухомого майна. Відповідач вважає, що право користування земельною ділянкою виникло у нього в силу закону, який є обов'язковим для застосування органом місцевого самоврядування.

Відповідачем зазначено, що відповідач як землекористувач, з часу укладання договору купівлі-продажу будівлі сплачував земельний податок за користування земельною ділянкою у розмірі 2437 кв.м., однак за весь час сплати за користування земельною ділянкою від позивача не надходило пропозицій про укладання будь-якої угоди чи зауважень щодо правомірності займаної земельної ділянки. Відповідач стверджує, що його дії не можна кваліфікувати як самовільне зайняття земельної ділянки, а лише як використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів, оскільки він набув право на землю в установленому законом порядку.

Відповідач наполягає на тому, що позивачем у позовних вимогах не доведено, про яку саме земельну ділянку йдеться мова, спірна земельна ділянка є частиною земельної ділянки, яку використовував попередній власник нерухомості, позивачем не доведено, у чиєму володінні на даний час знаходиться спірна земельна ділянка та чи було припинено право постійного користування у попереднього власника нерухомості. Як зазначає відповідач, на сьогоднішній день триває підготовка документів, необхідних для передачі спірної земельної ділянки у власність. Також, відповідач вважає, що розрахунок збитку є невірним у зв'язку з невірним розрахуванням позивачем розміру земельної ділянки.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:  

Державним інспектором, головним спеціалістом Слов'янського міжрайонного відділу з контролю за використанням та охороною земель 12.11.2008 року проведено перевірку відповідача відповідно до вимог статей 6, 10 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель” з питання дотримання вимог земельного законодавства, результати якої викладені в акті перевірки від 12.11.2008 року.

Перевіркою встановлено та в акті перевірки зафіксовано, що на час перевірки відповідачем використовується без правовстановлюючих документів земельна ділянка площею 0,1064 га, на якій побудована цегляна огорожа під двором, який прилягає до нежитлової будівлі, що належить на праві власності відповідачу згідно витягу Краматорського БТІ № 18610145 від 22.04.2008 року про реєстрацію права власності  на нерухоме майно, тобто має місце факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки по вул. Магнітогорській на землях житлової та громадської забудови Краматорської міської ради, що є порушенням ст.ст. 125, 126, 211 Земельного кодексу України та ст. 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Копію акта отримано повноважною посадовою особою відповідача, про що свідчить відповідна відмітка на акті перевірки.

За результатами перевірки Північним регіональним відділом з контролю за використанням та охороною земель відповідачу 12.11.2008 року видано припис № 021639, яким відповідачу приписано усунути порушення земельного законодавства України.

Одночасно 12.11.2008 року державним інспектором, головним спеціалістом Північного регіонального відділу з контролю за використанням та охороною земель складено протокол № 011719 про адміністративне правопорушення, вчинене директором відповідача та передбачене ст. 531 Кодексу України про адміністративні правопорушення та ст. 211 Земельного кодексу України.

20.01.2009 року здійснено повторну перевірку відповідача з питання дотримання вимог земельного законодавства, якою встановлено невиконання на час перевірки вимоги припису № 021639 від 12.11.2008 року. Копію акта отримано повноважною посадовою особою відповідача, про що свідчить відповідна відмітка на акті перевірки.

За результатами перевірки 20.01.2009 року відповідачу видано припис № 021592, яким приписано усунути порушення земельного законодавства України.

Одночасно державним інспектором, головним спеціалістом Північного регіонального відділу з контролю за використанням та охороною земель складено протокол № 011695 від 20.01.2009 року про адміністративне правопорушення, вчинене директором відповідача та передбачене ст. 1885 Кодексу України про адміністративні правопорушення та ст. 211 Земельного кодексу України.

Постановою державного інспектора, головного спеціаліста Північного регіонального відділу з контролю за використанням та охороною земель про накладення адміністративного стягнення від 28.01.2009 року директора відповідача визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 1885 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Перевіркою, проведеною 12.05.2009 року державним інспектором, головним спеціалістом Північного регіонального відділу з контролю за використанням та охороною земель з питання дотримання відповідачем вимог земельного законодавства, результати якої оформлено відповідним актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства, встановлено, що на час перевірки правовстановлюючі документи на земельну ділянку по вул. Магнітогорській, 5 на землях житлової та громадської забудови Краматорської міської ради відсутні, порушення земельного законодавства землекористувачем – ПМП „Сурія” не усунено.

Відповідно до Довідки Краматорського міського голови від 19.12.2008 року № 01-31-2769, позивачем повідомлено суд про те, що відповідач не звертався до Краматорської міської ради  щодо надання земельної ділянки площею 0,1064 га, розташованої по вул. Магнітогорській, 5 у м. Краматорську, та документів стосовно розгляду питання про надання спірної ділянки не надавав; в орендних відносинах щодо спірної ділянки відповідач з позивачем не знаходився.

Господарський суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Основним законом, яким регулюються земельні відносини, є Конституція України. Крім цього, земельні відносини регулюються іншими, прийнятими відповідно до Конституції законами і підзаконними актами, а саме законами України "Про землеустрій", "Про державний контроль за використанням та охороною земель", "Про місцеве самоврядування" та іншими законами, також Земельним кодексом України, прийнятим Верховною Радою України 25.10.2001 року, який набув чинності з 01.01.2002 року.

Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого це право здійснюють органи державної влади і органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, іншими законодавчими актами України.

Cтаттею 2 Земельного Кодексу України передбачено, що земельні  відносини – це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Стаття 12 Земельного кодексу України встановлює повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин. Зокрема, до їх повноважень належить: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності; додержання земельного та екологічного законодавства.

Підстави набуття права на землю передбачені статтею 116 Земельного кодексу України. У цій статті врегульовані відносини щодо набуття громадянами та юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності. Підставою набуття права на землю у таких випадках є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених  цим  Кодексом  або  за  результатами аукціону.

На підставі рішень сільських, селищних, міських рад, а в окремих випадках –районних і обласних рад, земельні ділянки передаються у власність громадян і юридичних осіб із земель комунальної власності шляхом відведення їх в натурі (на місцевості) та оформлення відповідних правовстановлюючих документів.

Порядок надання у постійне користування земельних ділянок встановлений статтею 123 Земельного кодексу України. Так, згідно ч. 1 цієї статті надання  земельних  ділянок  державної   або   комунальної власності  у  користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на  підставі  проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі зміни цільового призначення земельних ділянок; надання в   користування  земельних  ділянок,  межі  яких  не встановлені в натурі (на місцевості).

Надання у   користування   земельної   ділянки,   межі   якої встановлені  в  натурі  (на  місцевості),  без  зміни її цільового призначення,  здійснюється на підставі технічної  документації  із землеустрою   щодо   складання   документа,   що  посвідчує  право користування земельною ділянкою.

Відповідно ст. 123 Земельного кодексу України особа,  зацікавлена в одержанні у  користування  земельної ділянки  із земель державної або комунальної власності за проектом її  відведення,  звертається  з  клопотанням   про   вибір   місця розташування земельної ділянки до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів   Автономної   Республіки   Крим,   місцевої   державної адміністрації.

Умови і строки розроблення проектів відведення земельних ділянок визначаються договором ,  укладеним замовником з виконавцем цих  робіт  відповідно  до  типового договору.

Розроблений    проект    відведення    земельної   ділянки погоджується з територіальним органом виконавчої  влади  з  питань земельних   ресурсів,  органом  містобудування  і  архітектури  та охорони     культурної      спадщини,      природоохоронним  і санітарно-епідеміологічним  органами,   а   також   з  відповідним територіальним органом виконавчої  влади  з  питань  лісового  або водного  господарства (у разі вилучення (викупу),  надання,  зміни цільового   призначення   земельних   ділянок   лісогосподарського призначення чи водного фонду). Погоджений   проект  відведення  земельної  ділянки  після одержання позитивного висновку державної землевпорядної експертизи у  випадках,  передбачених законом,  подається разом з клопотанням про   надання   земельної   ділянки   до   відповідної   державної адміністрації,  Ради  міністрів  Автономної  Республіки  Крим  або сільської,  селищної,  міської,  районної,  обласної   ради,   які розглядають його  в  місячний  строк  і в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом,  приймають рішення про надання  земельної ділянки у користування.

Рішенням  про надання земельної ділянки у користування за проектом її відведення здійснюється: затвердження проекту відведення земельної ділянки; вилучення (викуп)  земельних  ділянок   у   землекористувачів (землевласників)   із   затвердженням   умов   вилучення  (викупу) земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з  визначенням категорії  земель та її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування  втрат сільськогосподарського    та    лісогосподарського    виробництва, встановлення обґрунтованих граничних термінів забудови  земельної ділянки.

Згідно статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Форми державних актів на право власності на земельну ділянку, право постійного користування земельною ділянкою затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Визначення терміну „самовільне зайняття земельних ділянок” наведене в ст. 1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель”. За приписами цієї статті, самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Виходячи з матеріалів справи, рішення позивача про передачу відповідачу у власність спірної земельної ділянки або надання її у користування (оренду), відсутнє, в матеріалах справи відсутні вчинені відповідачем правочини щодо спірної земельної ділянки.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка, що вимагається прокурором до звільнення відповідачем, оточує нежитловий будинок, який належить відповідачу на праві власності, на спірній земельній ділянці не знаходиться будівель і споруд, які є нерухомістю та щодо яких зареєстровано право власності відповідача.

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка використовується відповідачем самовільно, з порушенням земельного законодавства, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, актами перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 12.11.2008 року, від 20.01.2009 року та від 12.05.2009 року.

Тобто, матеріалами справи підтверджується самовільне заволодіння відповідачем спірною земельною ділянкою, що не спирається на закон і відбувається з порушенням визначеного порядку надання земельних ділянок, що здійснюється без наявності відповідного рішення та/або вчинення правочину щодо спірної земельної ділянки.

Відповідачем не надано суду документів, що підтверджують право відповідача на користування земельною ділянкою площею 0,1064 га, яка розташована на території Краматорської міської ради та що оточує нежитловий будинок, який належить відповідачу на праві власності згідно витягу Краматорського БТІ № 18610145 від 22.04.2008 року про реєстрацію права власності  на нерухоме майно.

Заходів щодо усунення порушень земельного законодавства відповідачем не вжито, самостійно земельну ділянку відповідачем не звільнено.

Посилання відповідача на те, що до нього надійшло право власності (користування) у зв'язку з придбанням нерухомості, яку оточує спірна земельна ділянка, суд до уваги не приймає, оскільки, відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України, якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Посилання позивача на генеральний план БТІ та умови відведення земельної ділянки, як докази того, що для обслуговування придбаної ним будівлі необхідна саме земельна ділянка, яка на даний час зайнята відповідачем судом до уваги не приймається, оскільки, ці документи містять відомості про фактичний стан використання земельної ділянки що розташована під будівлею гуртожитку, під двором будівлі гуртожитку та визначені згідно з матеріалами земельно-кадастрової інвентаризації.

Тобто, ці документи ніяким чином не доводять, що для обслуговування придбаної відповідачем будівлі необхідна земельна ділянка саме площею 0,1064 га, конфігурацією та в межах зайнятих відповідачем станом на момент розгляду спору. Інших доказів наведених обставин відповідачем суду не надано, про їх наявність не повідомлено, клопотань щодо їх витребування не заявлено.

Згідно статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Підприємства, установи, організації та громадяни, винні у самовільному зайнятті земель, зобов'язані самостійно (за власний рахунок) привести ділянку до стану, придатного для використання, відновити порушені межові знаки, знести самовільно зведені будівлі.

Відповідно до ч.3 ст.212 цього Кодексу повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року № 963, головним спеціалістом Північного регіонального відділу з контролю за використанням та охороною земель було здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки (у межах населеного пункту) у м. Краматорську по вул. Магнітогорська, 5 із земель житлової та громадської забудови площею 0,1064 га, відповідно до якого загальний розмір заподіяної шкоди склав 3082,52 грн.

Відповідно до вимог ст. 2 Закону України “Про плату за землю” використання землі в Україні є платним.

Згідно статті 5 цього ж закону об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Ст. 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України збитками вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена угода). Пунктом 16 Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року передбачено, що недоотримані суми вважаються шкодою і підлягають стягненню на користь власника, права якого порушено.

Отже, протиправними діями відповідача, які полягають у незаконному, самовільному використанні земельної ділянки, порушено право власності територіальної громади міста і, відповідно, завдано шкоду в сумі 3082,52 грн.

Частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою яка її завдала.

Таким  чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 13 Конституції України, ст.ст. 2, 12, 116, 120, 123, 125, 126, 156, 212 Земельного кодексу України, ст. 16 Закону України „Про оренду землі”, ст. 1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель”, ст. 2, 5  Закону України “Про плату за землю”, ст. 22, 1166 Цивільного кодексу України,  ст.ст. 1, 2, 22, 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Краматорського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Краматорської міської ради до Приватного малого підприємства „Сурія” – задовольнити.

Зобов'язати Приватне мале підприємство „Сурія” (84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Магнітогорська, 5, ЄДРПОУ 24162782, р/р 26005301511094 в АК ПІБ м. Краматорська) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,1064 га (шляхом знесення цеглового паркану по периметру земельної ділянки), яка розташована на території Краматорської міської ради.

Стягнути з Приватного малого підприємства „Сурія” (84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Магнітогорська, 5, ЄДРПОУ 24162782, р/р 26005301511094 в АК ПІБ м. Краматорська) на користь Краматорської міської ради Донецької області шкоду у зв'язку із самовільним зайняттям земельної ділянки у сумі 3082,52 грн.

Стягнути з Приватного малого підприємства „Сурія” (84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Магнітогорська, 5, ЄДРПОУ 24162782, р/р 26005301511094 в АК ПІБ м. Краматорська) на користь Державного бюджету України  державне  мито  в  розмірі 187 грн.

Стягнути з Приватного малого підприємства „Сурія” (84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Магнітогорська, 5, ЄДРПОУ 24162782, р/р 26005301511094 в АК ПІБ м. Краматорська) на користь Державного бюджету України  (розрахунковий рахунок № 31216259700004 у ГУ ДКУ у Донецькій області, МФО 834016, отримувач: код ЄДРПОУ 34686537, державний бюджет м. Донецьк, Ворошиловський район; призначення платежу: код бюджетної класифікації 22050000) витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах в розмірі 312,50 грн.

               Суддя