Рішення

від 15.05.2009 по справі 14/243а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/243а

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

15.05.09 р.                                                                                                       Справа № 14/243а                               

за позовом Державного підприємства “Шахтоуправління “Червона зірка” виробничого

                    об'єднання „Донецьквугілля”, ЄДРПОУ 00174680, м.Донецьк

до  відповідача Донецької міської ради, ЄДРПОУ 26502957, м.Донецьк

про визнання недійсним рішення

Головуючий суддя Г.В. Левшина

Суддя                        В.В.Джарти

Суддя                        Д.О.Попков              

Представники:  

від позивача: Єфіменко О.С.-по дов.

від відповідача: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

                                                            Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду

                                                            оголошувались перерви з 01.04. по 22.04.2009р.,

                                                            з 22.04. по 29.04.2009р., з 29.04. по 15.05.2009р.   

СУТЬ СПРАВИ:

Державне підприємство “Шахтоуправління “Червона зірка” виробничого об'єднання „Донецьквугілля”, м.Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Донецька міська рада, м.Донецьк, про визнання недійсним рішення від 17.10.2008р. №24/87, яким було припинено право постійного користування позивача земельною ділянкою площею 1,0000 га для будівництва 9-поверхового будинку по вул.Прожекторній у Пролетарському районі м.Донецька.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на рішення Донецької міської ради народних депутатів від 01.10.1991р. №32, яким було відведено земельну ділянку для проектування та будівництва 9-ти поверхового житлового будинку в Пролетарському районі м.Донецька, а також на рішення господарського суду Донецької області  від 09.11.2007р. по справі №8/138пн, яким було визнано за позивачем право постійного користування вказаною земельною ділянкою, рішення  від 27.05.2008р. по справі №8/52пн, яким було визнано право позивача на проведення робіт по проектуванню та будівництву багатоповерхового трисекційного житлового будинку з вбудованими об'єктами інфраструктури та підземним паркінгом.

Відповідач в заяві №01/15-345 від 02.02.2009р. проти позовних вимог заперечує, посилаючись на ті обставини, що з його боку право постійного користування позивача земельною ділянкою, стосовно якої ухвалене спірне рішення, ніколи не спростовувалось. Одночасно, як вказує відповідач, спірне рішення було прийняте ним внаслідок добровільної відмови позивача від спірної земельної ділянки.

При цьому, в підтвердження своїх доводів відповідачем до матеріалів справи надано копію заяви №2/1 від 17.03.2003р. Державного підприємства “Шахтоуправління “Червона зірка”, м.Донецьк.

          Згідно із ст.36 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 05.03.2009р. сторонами та судом було оглянуто оригінал заяви №2/1 від 17.03.2003р. Державного підприємства “Шахтоуправління “Червона зірка”, м.Донецьк.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача, господарський суд встановив:

01.10.1991р. рішенням №32 Донецької міської ради народних депутатів було відведено позивачу в постійне користування земельну ділянку площею 1,0 га для проектування та будівництва 9-ти поверхового житлового будинку в Пролетарському районі м.Донецька на перехресті вул.Прожекторної та Будьонівських партизан.

Як вказує позивач, на підставі вказаного рішення ним було отримано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 1,0 га для будівництва 9-ти поверхового житлового будинку по вул.Прожекторній в Пролетарському районі м.Донецька.

Рішенням господарського суду Донецької області від 09.11.2007р. по справі №8/138пн було визнане право користування Державного підприємства "Шахтоуправління "Червона Зірка" виробничого об'єднання "Донецьквугілля", м.Донецьк земельною ділянкою в Пролетарському районі м.Донецька на перехресті вул.Прожекторної та Будьонівських партизан, загальною площею 1,0 га.

Одночасно, за твердженням позивача, згідно з рішенням господарського суду Донецької області від 27.05.2008р. по справі №8/52пн було визнане право Державного підприємства "Шахтоуправління "Червона Зірка" виробничого об'єднання "Донецьквугілля", м.Донецьк на проведення робіт по проектуванню та будівництву багатоповерхового трисекційного житлового будинку з вбудованими об'єктами інфраструктури та підземним паркінгом по вул.Прожекторній в Пролетарському районі м.Донецька,  зобов'язано Донецьку міську раду, м.Донецьк усунути перешкоди у вільному користуванні Державним підприємством "Шахтоуправління "Червона Зірка" виробничого об'єднання "Донецьквугілля", м.Донецьк земельною ділянкою, що належить Державному підприємству "Шахтоуправління "Червона Зірка" виробничого об'єднання "Донецьквугілля" на підставі державного акту на право постійного користування землею, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №9-2, в тому числі у проведенні дій, пов'язаних з проектуванням та будівництвом багатоповерхового трисекційного житлового будинку з вбудованими об'єктами інфраструктури та підземним паркінгом по вул.Прожекторній в Пролетарському районі м.Донецька.

Таким чином, за твердженням позивача, він має право безстроково користуватися земельною ділянкою загальною площею 1,0 га в Пролетарському районі м.Донецька на перехресті вул.Прожекторної та Будьонівських партизан.

17.10.2008р. Донецькою міською радою прийняте рішення №24/87, згідно з яким припинено позивачу право постійного користування земельною ділянкою площею 1,0 га для будівництва 9-ти поверхового житлового будинку по вул.Прожекторній в Пролетарському районі м.Донецька.

При цьому, згідно з вказаним рішенням визнано такими, що втратили чинність, рішення від 01.10.1991р. №32 Донецької міської ради народних депутатів, а також Державний акт на право постійного користування землею від 20.05.1993р. №9-2.

Як вказує позивач, рішення від 17.10.2008р. №24/87 винесене відповідачем неправомірно, враховуючи відсутність підстав для припинення права позивача на користування земельною ділянкою в Пролетарському районі м.Донецька на перехресті вул.Прожекторної та Будьонівських партизан, загальною площею 1,0 га.

За таких обставин, позивачем заявлені вимоги про визнання недійсним рішення від 17.10.2008р. №24/87, яким було припинено право постійного користування позивача земельною ділянкою площею 1,0000 га для будівництва 9-поверхового будинку по вул.Прожекторній у Пролетарському районі м.Донецька.

Відповідач в заяві №01/15-345 від 02.02.2009р. проти позовних вимог заперечує, посилаючись на добровільну відмову позивача від спірної земельної ділянки.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

01.10.1991р. рішенням №32 Донецької міської ради народних депутатів було відведено позивачу в постійне користування земельну ділянку площею 1,0 га для проектування та будівництва 9-ти поверхового житлового будинку в Пролетарському районі м.Донецька на перехресті вул.Прожекторної та Будьонівських партизан.

На підставі вказаного рішення позивачем було отримано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 1,0 га для будівництва 9-ти поверхового житлового будинку по вул.Прожекторній в Пролетарському районі м.Донецька.

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем  України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно із ст.115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали,  постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

За приписом ч.5 ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

За змістом ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002р. визначено, що одним із елементів верховенства права є принцип правової впевненості, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законную силу, не може бути поставлено під сумнів.

Рішенням господарського суду Донецької області від 09.11.2007р. по справі №8/138пн було визнане право користування Державного підприємства "Шахтоуправління "Червона Зірка" виробничого об'єднання "Донецьквугілля", м.Донецьк земельною ділянкою в Пролетарському районі м.Донецька на перехресті вул.Прожекторної та Будьонівських партизан, загальною площею 1,0 га.

При розгляді справи №8/138пн з урахуванням норм ст.ст.16, 20 Земельного кодексу УРСР, ст.ст.92, 126 Земельного кодексу України, суд дійшов висновку, що внаслідок отримання Державного акту на право постійного користування землею позивач набув право безстроково користуватися земельною ділянкою площею 1,0 га по вул.Прожекторній в Пролетарському районі м.Донецька.

При цьому, судом було встановлено відсутність доказів припинення права позивача на користування земельною ділянкою площею 1,0 га по вул.Прожекторній в Пролетарському районі м.Донецька у відповідності із ст.141 Земельного кодексу України.

З урахуванням викладеного, враховуючи загальнообов'язковий статус судових актів, визначений ст.ст.124, 129 Конституції України, факт наявності у позивача права безстроково користуватися земельною ділянкою площею 1,0 га по вул.Прожекторній в Пролетарському районі м.Донецька не може бути спростований за умови чинності судового рішення по справі №8/138пн.

17.10.2008р. Донецькою міською радою прийняте рішення №24/87, згідно з яким припинено позивачу право постійного користування земельною ділянкою площею 1,0 га для будівництва 9-ти поверхового житлового будинку по вул.Прожекторній в Пролетарському районі м.Донецька.

Одночасно, згідно з вказаним рішенням, визнано такими, що втратили чинність, рішення від 01.10.1991р. №32 Донецької міської ради народних депутатів, а також Державний акт на право постійного користування землею від 20.05.1993р. №9-2.

Відповідно до ст.141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених Земельним кодексом України;

в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

ґ) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

г) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Зазначений в ст.141 Земельного кодексу України перелік є вичерпним, тобто інші юридичні факти, які не перераховані в цій статті, не можуть розглядатися в якості підстав припинення права користування земельною ділянкою.

Як встановлено судом, в якості підстави для прийняття оспорюваного рішення відповідач посилається на добровільну відмову позивача від спірної земельної ділянки.

В підтвердження своїх доводів відповідачем до матеріалів справи надано копію заяви №2/1 від 17.03.2003р. Державного підприємства “Шахтоуправління “Червона зірка”, м.Донецьк.

Згідно з вказаною заявою, підписаною від імені позивача ліквідатором ш/у „Червона зірка” Ю.В.Фоміним, було заявлене клопотання про скасування рішення міськради №32 від 01.10.1991р. в частині виділення позивачу земельної ділянки площею 1,0 га по вул.Прожекторній в Пролетарському районі м.Донецька.

При цьому, згідно зі штампом вхідної кореспонденції остання надійшла до Донецької міської ради 04.04.2003р.

Відповідно до  ст.19  Конституції  України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.144 Конституції України, ст.59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

За приписом ст.142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Волевиявлення особи повинно бути оформлено у відповідну форму – письмову заяву про добровільну відмову від права постійного користування земельною ділянкою.

Як встановлено судом, виходячи зі змісту заяви від 17.03.2003р. №2/1, підписаної від імені позивача ліквідатором ш/у „Червона зірка” Ю.В.Фоміним, було заявлене клопотання про скасування рішення міськради №32 від 01.10.1991р. в частині виділення позивачу земельної ділянки площею 1,0 га по вул.Прожекторній в Пролетарському районі м.Донецька.

Одночасно, за висновками суду, вказана заява не містить у собі прямого посилання на відмову позивача від земельної ділянки площею 1,0 га по вул.Прожекторній в Пролетарському районі м.Донецька.

Крім цього, як встановлено, у заяві №2/1 від 17.03.2003р. ліквідатором Державного підприємства “Шахтоуправління “Червона зірка” Фоміним Ю.В. було заявлене клопотання про скасування рішення міськради №32 від 01.10.1991р. в частині виділення позивачу земельної ділянки площею 1,0 га по вул.Прожекторній в Пролетарському районі м.Донецька.

Всупереч заявленому клопотанню відповідачем рішення міськради №32 від 01.10.1991р. було не скасоване, а визнане таким, що втратило чинність.

В Законі України „Про місцеве самоврядування в Україні” встановлено, що ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України та законами України до їх відання, і що рішення відповідної ради може бути внесене на повторний розгляд цієї ж ради (ст.25, ч.4 ст.59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”).

Згідно з Законом України „Про місцеве самоврядування в Україні” передбачено, що рішення виконавчого комітету ради з питань, які належать до компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою, і що раді належить право скасовувати акти виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень.

В інших положеннях Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” визначено право ради скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни, зокрема скасовувати дозволи на спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення (п.36 ч.1 ст.26 закону), вносити зміни до місцевого бюджету (п.23 ч.1 ст.26 закону).

В законах України також передбачено право органів місцевого самоврядування  скасовувати та змінювати свої рішення.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року N7-рп/2009 (у справі №1-9/2009) зазначено, що системний аналіз положень Конституції і законів України дає підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавцем закріплюється право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов'язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб'єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх  зміну, доповнення чи  скасування.

Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

За висновками суду, всупереч наявним в неї повноваженням, Донецькою міською радою рішення міськради №32 від 01.10.1991р. було не скасоване, а визнане таким, що втратило чинність.

Крім цього, згідно з наказом Мін'юсту України від 12.04.2005р. №34/5 «Про вдосконалення порядку державної реєстрації нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України та скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів» за своїм змістом скасування та визнання акту таким, що втратив чинність, не є тотожними поняттями.

Зокрема, втрата чинності нормативно-правового акту - це припинення в установленому законодавством порядку застосування зареєстрованого в Міністерстві юстиції України нормативно-правового акту.

Одночасно, скасуванням нормативно-правового акту є визнання в установленому порядку недійсним з моменту прийняття не зареєстрованого у Міністерстві юстиції України нормативно-правового акту, що підлягав державній реєстрації.

Відповідно до ст.3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються   Конституцією України, цим кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 8 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Виходячи з того, що в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» не встановлено певних відмінностей скасування рішення від визнання таким, що втратило чинність, рішення, за аналогією закону, при розгляді цієї справи суд застосовував норми наказу Мін'юсту України від 12.04.2005р. №34/5 «Про вдосконалення порядку державної реєстрації нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України та скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів».

Як вказувалось вище, у заяві №2/1 від 17.03.2003р. ліквідатором Державного підприємства “Шахтоуправління “Червона зірка” Фоміним Ю.В. було заявлене клопотання про скасування рішення міськради №32 від 01.10.1991р., тобто, визнання недійсним з моменту прийняття рішення.

Проте, відповідачем за власним волевиявленням було ухвалене рішення про визнання рішення міськради №32 від 01.10.1991р. таким, що втратило чинність, про що позивачем відповідного клопотання не заявлялось.

Крім цього, відповідачем також без наявності на це відповідного клопотання позивача було визнано таким, що втратив чинність Державний акт на право постійного користування землею від 20.05.1993р. №9-2.

При розгляді цієї справи судом також прийнято до уваги ті обставини, що заява №2/1 від 17.03.2003р. Державного підприємства “Шахтоуправління “Червона зірка”, м.Донецьк надійшла до Донецької міської ради згідно зі штампом вхідної кореспонденції 04.04.2003р., в той час як відповідне рішення стосовно цієї заяви було ухвалене відповідачем лише 17.10.2008р., тобто, після спливу п'яти років.

В Основному Законі України передбачено право направляти письмові звернення або особисто звертатися до органів місцевого самоврядування, які зобов'язані розглянути звернення (ст.40 Конституції України). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами  (ст.74 Закону України „Про місцеве самоврядування”).

Законом України "Про звернення громадян" встановлено право органів місцевого самоврядування скасовувати або змінювати оскаржувані рішення.

Згідно з преамбулою Закону України „Про звернення громадян” питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських   органів регулюються вказаним законом.

За приписом ст.3 Закону України „Про звернення громадян” заявою є  звернення  громадян  із  проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотанням є письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Як встановлено судом, лист №2/1 від 17.03.2003р. за своїм змістом є клопотанням ліквідатора позивача про скасування рішення міськради №32 від 01.10.1991р., яке стосується прав позивача.

Статтею 15 Закону України „Про звернення громадян” встановлений обов'язок органів державної влади, місцевого самоврядування та їх посадових осіб, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідно до ст.20 Закону України „Про звернення громадян” звернення розглядаються і  вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.  

Як вказувалось вище, клопотання ліквідатора позивача №2/1 від 17.03.2003р. надійшло до відповідача 04.04.2003р.

За висновками суду, всупереч вимог ст.20 Закону України „Про звернення громадян” заява №2/1 від 17.03.2003р. ліквідатора Державного підприємства “Шахтоуправління “Червона зірка”, м.Донецьк відповідачем розглянута не була.

Натомість під час розгляду справи, зокрема, №8/138пн судом було встановлено відсутність доказів припинення права позивача на користування земельною ділянкою площею 1,0 га по вул.Прожекторній в Пролетарському районі м.Донецька у відповідності із ст.141 Земельного кодексу України.

          З урахуванням вищевикладеного, за висновками суду, рішення від 17.10.2008р. №24/87 Донецької міської ради суперечить вимогам ст.19 Конституції України, ст.ст.141, 142 Земельного кодексу України, ст.20 Закону України «Про звернення громадян».

За приписом ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ст.16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, може бути визнання повністю або частково  недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.

Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки (землекористувач) може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

На підставі викладеного, враховуючи відсутність доказів добровільної відмови позивача від земельної ділянки, стосовно якої відповідачем було прийняте оспорюване рішення, виходячи з того, що після отримання відповідачем заяви позивача про скасування рішення було визнане право користування позивачем спірною земельною ділянкою, позовні вимоги про визнання недійсним рішення від 17.10.2008р. №24/87 підлягають задоволенню, а спірне рішення визнанню недійсним як таке, що не відповідає вимогам законодавства.

Судові витрати підлягають віднесенню на позивача в повній сумі.

Клопотання від 12.02.2009р. Державного підприємства “Шахтоуправління “Червона зірка” виробничого об'єднання „Донецьквугілля”, м.Донецьк про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом встановлення заборони відповідачу:

-          здійснювати дії, пов'язані з узгодженням місця розташування будь-яких об'єктів на спірній земельній діялнці;

-          здійснювати дії, пов'язані з виданням дозволу на проектно-вишукувальні роботи на спірній земельній ділянці;

-          здійснювати дії, пов'язані з узгодженням розробки проекту землеустрію по відводу спірної земельної ділянки;

-          здійснювати дії, пов'язані з виданням дозволу на проектування будь-яких об'єктів на спірній земельній ділянці, залишено судом без задоволення як бепідставне.

Зокрема, за висновками суду, заходи до забезпечення позову, про застосування яких позивачем заявлене клопотання, ніяким чином не пов'язані з предметом позову по цій справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

                                                       ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства “Шахтоуправління “Червона зірка” виробничого об'єднання „Донецьквугілля”, м.Донецьк до Донецької міської ради, м.Донецьк задовольнити повністю.

Визнати недійсним з моменту винесення рішення від 17.10.2008р. №24/87 Донецької міської ради, м.Донецьк «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою Державним підприємством “Шахтоуправління “Червона зірка” по вул.Прожекторній у Пролетарському районі».

Стягнути з Донецької міської ради, м.Донецьк на користь Державного підприємства “Шахтоуправління “Червона зірка” виробничого об'єднання „Донецьквугілля”, м.Донецьк витрати по сплаті державного мита в сумі 85 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення оголошено повністю в судовому засіданні 15.05.2009р.

               Головуючий суддя                                                                                                            Левшина Г.В.                               

Суддя                                        Джарти В.В.

Суддя                                                                                                         Попков Д.О.