Постанова

від 01.11.2013 по справі 808/7094/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2013 року (10 год. 00 хв.)Справа № 808/7094/13-а м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нестеренко Л.О., розглянувши у місті Запоріжжі в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Приватного підприємства «Будтехноком - Бердянськ» до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «Будтехноком-Бердянськ» (далі - позивач) до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (з урахуванням заміни відповідача на його правонаступника) (далі - відповідач, податкова) про скасування податкових повідомлень - рішень від 01.03.2013 №0000192211, № 0000062211, № 0000202211.

Позивач у судове засідання не з'явився, направив суду клопотання про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі. Згідно позовної заяви просить скасувати податкові повідомлення - рішення від 01.03.2013 №0000192211, №0000062211, № 0000202211. На обґрунтування позову зазначає, що висновки податкової щодо відсутності взаємовідносин підприємства позивача з контрагентами ТОВ «ТД «Дельта», ТОВ «Фін - Трейд Сервіс», ТОВ «Стілстрой» та непідтвердженості відповідними розрахунковими документами та іншими первинними документами суми витрат з надання юридичних та консультаційно - правових послуг, що, на думку відповідача, призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 1 435 580 грн., та заниження податку на додану вартість на суму 964 208 грн. спростовуються наданими позивачем первинними документами та даними бухгалтерського обліку. Крім того, позивач зазначає про необґрунтованість висновків податкової про не звітування підзвітною особою за одержання під звіт готівкових коштів, в результаті чого, на думку відповідача, відповідальній особі безпідставно видані готівкові кошти під звіт в сумі 669 771 грн. 96 коп. А тому спірні податкові повідомлення - рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач у судове засідання не з'явився, направив суду письмові заперечення на позов. Згідно заперечень, просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Зазначає, що позивач мав взаємовідносини з контрагентами ТОВ «ТД «Дельта», ТОВ «Фін - Трейд Сервіс», ТОВ «Стілстрой», по яким встановлено нереальність господарських операцій та відсутність поставок товарів. Також, позивачем порушено вимоги Постанови Правління НБУ від 15.12.2004 №637 щодо не звітування за одержані під звіт кошти. Вважає, що висновки податкової про порушення позивачем норм Закону України від 28.12.94 №334/94 - BP «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», Податкового кодексу України та Постанови Правління НБУ від 15.12.2004 №637 ґрунтуються на законодавстві, а спірні податкові повідомлення - рішення є законними та обґрунтованими.

Також, відповідач направив суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч.4 ст.122 особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно з ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Як встановлено матеріалами справи, в період часу з 21.01.2013 по 08.02.2013 на підставі направлень від 16.01.2013 №№ 220084 - 220089 та наказу на перевірку від 16.01.2013 №48 та згідно з пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75. пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 та ст.82 Податкового кодексу України фахівцями Бердянської об'єднаної Державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби, проведена позапланова перевірка приватного підприємства «Будтехноком - Бердянськ» (код ЄДРПОУ 34667294) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2012, за результатами якої складено акт №028/2211/34667294 від 15.02.2013.

Перевіркою встановлено порушення:

- п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1991 № 334/94-ВР (далі - Закон України від 28.12.1991 № 334/94-ВР), п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.1, пп.139.1.9, пп.139.1.12 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 435 580 грн. в т.ч. по періодам: IV квартал 2009 року на суму 1651 1 грн.; II квартал 2010 року на суму 1 197 грн.; IV квартал 2011 року на суму 1 079 828 грн.; І квартал 2012 року на суму 22 805 грн.: II квартал 2012 року на суму 145 133 грн.; III квартал 2012 року на суму 170 106 грн.;

- п.1.7 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 № 168/97-BP (далі - Закон України від 03.04.97 №168/97-BP), пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 964 208 грн., в т.ч. по періодам: листопад 2009 року на суму 1 667 грн.; грудень 2009 року на суму 11 542 грн.; березень 2010 року на суму 958 грн.; жовтень 2010 року на суму 3223 грн.; листопад 2011 року на суму 202 939 грн.; грудень 2011 року на суму 462 677 грн.; лютий 2012 року на суму 7 848 грн.; березень 2012 року на суму 35 100 грн.; квітень 2012 року на суму 34 004 грн.; травень 2012 року на суму 113 201 грн.; червень 2012 року на суму 46 615 грн.; липень 2012 року на суму 35 387 грн.; вересень 2012 року на суму 9 047 грн.;

- п.2.12 гл.2 Постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, а саме: при одержанні готівки з поточного рахунку із застосуванням корпоративного спеціального платіжного засобу звіти про використання коштів на загальну суму 693 216 грн. 23 коп. до бухгалтерії не надавалися;

- абз.4, п.2.11 гл.2 Постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, а саме: видача відповідній особі готівкових коштів під звіт в сумі 669 771 грн. 96 коп. проводилася за умови не звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.

На підставі встановлених порушень винесені податкові повідомлення - рішення:

- від 01.03.2013 №0000192211, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 1 524 518 грн., у томі числі: за основним платежем - 1 435 580 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 88 938 грн.;

- від 01.03.2013 №0000202211, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1 205 260 грн., у тому числі: за основним платежем - 964 208 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 241 052 грн.;

- від 01.03.2013 №0000062211, яким застосовано штрафні (фінансової) санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування обігу PPO в сумі 340 747 грн. 05 коп.

Не погодившись з винесеними спірними податковими повідомленнями - рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вислухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях 16.10.2013, 28.10.2013, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

І. Щодо встановлених перевіркою порушень п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1991 № 334/94-ВР, п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.1, пп.139.1.9, пп.139.1.12 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 435 580 грн. та п.1.7 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України від 03.04.97 № 168/97-BP, пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 964 208 грн., суд зазначає наступне.

Як зазначено в акті перевірки та встановлено матеріалами справи, згідно наданих для перевірки документів встановлено, що одним з основних постачальників позивача є ТОВ «ТД «Дельта» (код ЄДРПОУ 35710387). Відповідно до укладеного договору між позивачем (покупець) та ТОВ «ТД «Дельта» (постачальник) від 30.03.2010 №30/03/10, предметом договору є купівля - продаж поліетиленових труб та інших матеріалів, які відвантажуються в адресу покупця постачальником. По зазначеним взаємовідносинам позивачем до перевірки надані документи на відвантаження матеріалів за період з 01.10.09 по 31.03.2011 на загальну суму 84 997 грн. 20 коп. в т. ч ПДВ 14 166 грн. 20 коп.

Податковою інспекцією зроблено висновок, що за період з 01.10.2009 по 31.03.2011 завищено валові витрати, віднесені до ряд. 04.1 Декларації з податку на прибуток на загальну суму 70 831 грн. в т.ч. за четвертий квартал 2009 року в сумі 66 043 грн.; за другий квартал 2010 року в сумі 4 788 грн.

Також, відповідно до укладених договорів між позивачем (покупець) та ТОВ «ТД «Дельта» (постачальник) від 01.11.2011 №0111.1, від 11.01.2012 №1101.3 предметом договорів є купівля - продаж поліетиленових труб та інших матеріалів, які відвантажуються в адресу покупця постачальником.

По зазначеним взаємовідносинам позивачем до перевірки надані документи на відвантаження матеріалів за період з 01.04.2011 по 30.09.2012 на загальну суму 4 315 983 грн. 39 коп. в т. ч ПДВ 719 330 грн. 57 коп.

Податковою зроблено висновок, що підприємством завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, віднесені до ряд.05.1 Декларації з податку на прибуток на загальну суму 3 596 653 грн.

При відпрацюванні податковою підприємств - перевізників визначено не відповідність зазначених даних, що вказані в товарно - транспортних накладних, а саме: при постачанні товару між ТОВ «ТД «Дельта» та ПП «Будтехноком-Бердянськ» існують суб'єкти господарювання, які начебто здійснювали перевезення вантажу, які не підтверджують фактичне здійснення перевезення даного багажу.

До перевірки були надані первинні документи, які визначали витрати підприємства за період з 01.04.2011 по 30.09.2012, а саме: податкові накладні, договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, товарно - транспортні накладні, тощо, які зазначені в акті перевірки та що не заперечується сторонами.

Також, згідно наданих до перевірки документів протягом перевіряємого періоду встановлено, що одним з постачальників поліетиленових труб та інших матеріалів є ТОВ «Фін-Трейд-Сервіс» (код ЄДРПОУ 35559628).

По взаємовідносинам за період з 01.04.2011 по 30.09.2012 між ТОВ «Фін- Трейд-Сервіс» та позивачем надано документи на загальну суму 880 070 грн., в т. ч ПДВ 146 678,35 грн.

В ході проведення перевірки підприємством надані товарно-транспортні, накладні. Будь-яких інших перевізних документів до перевірки не надані. З огляду на зазначене, на думку податкової, документи, на підставі яких позивач визначав об'єкти оподаткування з податку на прибуток, не можуть вважатися первинними та враховуватися у податковому обліку, а саме: договори, накладні, оскільки ці документи не доводять фактичне отримання товарів від ТОВ «Фін- Трейд-Сервіс».

Таким чином, податковою зроблено висновок, що підприємством завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, віднесені до ряд.05.1 Декларації з податку на прибуток на загальну суму 733 392 грн.

Крім того, перевіркою встановлено, що згідно з наданими до перевірки документами протягом перевіряємого періоду встановлено, що одним з постачальників комплектуючих матеріалів є ТОВ «Стілстрой» (код ЄДРПОУ 37396343). Відповідно до укладених договорів від 01.10.2011 №10, від 01.03.2012 №01/03/2012 за період з 01.04.2011 по 30.09.2012 ТОВ «Стілстрой» надано на адресу позивача документи на загальну суму 504 193,92 грн.. в т. ч ПДВ 84 032,32 грн.

В ході проведення перевірки, підприємством до перевірки надані товарно-транспортні накладні. Проте, податкова зазначила, що документи, на підставі яких позивач визначав об'єкти оподаткування з податку на прибуток, не можуть вважатися первинними та враховуватися у податковому обліку.

Таким чином, зроблено висновок про завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, віднесені до ряд. 05.1 Декларації з податку на прибуток на загальну суму 420 162 грн.

Зазначені правопорушення вплинули на формування ПДВ,

Також, згідно наданих до перевірки документів, а саме актів виконаних робіт, які датовані листопадом 2011 року на загальну суму 80 000 грн. та груднем 2011 року на загальну суму 41 000 грн., протягом перевіряємого періоду встановлено, фінансово-господарські взаємовідносини позивача з ФОП ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1, який є платником єдиного податку, на загальну суму 121 000 грн. (надання юридичних послуг). Проте, податкова вважає, що цих документів замало, які б свідчили про необхідність набуття перевіряємим підприємством даних послуг та їх відношення до господарської діяльності ПП «Будтехноком-Бердянськ».

Таким чином, зроблено висновок про завищення адміністративних витрат за ІV квартал 2011 року всього на суму 121 000 грн.

5.Також, згідно наданих до перевірки документів протягом перевіряємого періоду встановлено, фінансово-господарські взаємовідносини позивача з ФОП ОСОБА_2 ІПН НОМЕР_2 на загальну суму 203 718 грн. В ході проведення перевірки підприємством до перевірки надані акти виконаних робіт фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 від 20.01.2012, від 08.02.2012, від 12.04.2012 про надання послуг консультаційно - правового характеру. Проте, відповідач вважає, що цих документів замало, які б свідчили про необхідність набуття перевіряємим підприємством даних послуг та їх відношення до господарської діяльності позивача.

Таким чином, зроблено висновок про завищення адміністративних витрат за ІІІ квартал 2012 року всього на суму 203 718 грн.

Відповідно до наданих до перевірки первинних документів, обігово-сальдових відомостей по рахунках бухгалтерського обліку встановлено, що перевіряємим підприємством до складу інших витрат звичайної діяльності та інших операційних витрат віднесено витрати за четвертий квартал 2011 року в сумі 476 743 грн.

Проведеною перевіркою та за результатами фінансово-господарської діяльності підприємства за 2010 рік встановлено наявність у підприємства не задекларованих інших витрат від звичайної діяльності та інших операційних витрат на загальну суму 470 882 грн.

Згідно наданої до відповідача податкової звітності з податку на прибуток підприємства, зазначені витрати були включені до складу інших витрат звичайної діяльності та інших витрат звичайної діяльності та інших операційних витрат у першому кварталі 2011 року в сумі 236 600 грн., та у четвертому кварталі 2011 року в сумі 470 882 грн. Враховуючи вищевикладене, перевіркою встановлено завищення інших витрат підприємства у зв'язку із включенням двічі витрати суми 234 282 грн., які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами.

Таким чином, зроблено висновок про завищення інших витрат звичайної діяльності та інші операційні витрати відображені у рядках 06.4, 06.5 податкових декларацій з податку на прибуток за четвертий квартал 2011 року на загальну суму 234 282 грн.

Дані правопорушення не вплинули на формування ПДВ.

Також, перевіркою та матеріалами справи встановлено, що за період з 01.10.2009 по 30.09.2012 позивачем задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 3 287 639 грн. Перевіркою визначення податкового кредиту за цей період встановлено його завищення на загальну суму 964 208 грн. Мотивами завищення податкового кредиту стали посилання податкової на наступні обставини.

Як зазначалось вище, згідно наданих до перевірки документів протягом перевіряємого періоду встановлено фінансово-господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «ТД «Дельта», ТОВ «Фін-Трейд-Сервіс», ТОВ «Стілстрой». За висновками податкової, документи, на підставі яких позивач визначав об'єкти оподаткування з податку на додану вартість, не можуть вважатися первинними та враховуватися у податковому обліку, а саме: договори, накладні, податкові накладні, оскільки ці документ не доводять фактичне отримання товарів від ТОВ «ТД «Дельта», ТОВ «Фін-Трейд- Сервіс», ТОВ «Стілстрой».

Суд не погоджується з висновками податкової в цій частині з наступних підстав.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР, п. 14.1.27 ст.14 Податкового кодексу України, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п.5.2.1 п.5.2 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням встановлених законом обмежень. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів.

Зі змісту п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР, ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України вбачається, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в законодавстві, заборонено.

Відповідно до п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР, п.138.5 ст. 38 ПК України датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Крім того, п.5.11 ст.5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат, до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон України від 03.04.1997 № 168/97-ВР), п.п.14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно із Законом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР та пп.198.1а п.198.1 ст.198 ПК України, податковий кредит визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, норми як Законів України від 28.12.1994 №334/94-ВР, від 03.04.1997 №168/97-ВР так і Податкового кодексу України передбачають як підставу для не включення до валових витрат та до складу податкового кредиту лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту підприємства сум, не підтверджених будь-якими документами взагалі.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч.1 ст.9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пред'явлені до перевірки документи (договори, накладні, акти виконаних робіт) є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та повністю підтверджують факт здійснення операцій і, відповідно, право позивача на включення до складу своїх валових витрат вартості придбаних товарів, що у подальшому були використані при здійсненні господарської діяльності.

Як встановлено матеріалами справи, обумовлений договорами товар придбавався позивачем з метою використання в господарській діяльності (виробничому процесі), був оприбуткований, відповідно до даних бухгалтерського обліку позивача, що підтверджується наданими до перевірки первинними документами. Доставка товару позивачу та його прийняття останнім підтверджується належним чином оформленими товарно-транспортними накладними, в яких містяться дані про відправника, одержувача, перевізника, найменування вантажу, вага, вартість товару, яка також співпадає з даними позивача, або посилання на номер та дату видаткової накладної, в якій зазначено всі ці дані.

Оплата за поставлений товар здійснена у повному обсязі, що не заперечується сторонами.

Щодо тверджень відповідача про фіктивність зазначених вище правочинів, суд зазначає наступне.

Фактичні умови здійснення поставки не вимагали від зазначених вище контрагентів позивача значних людських та виробничих ресурсів, оскільки діяльність останніх зводилась до укладення договорів, контролю за переміщенням товару та своєчасною оплатою. Отже наявність незначної чисельності працюючих, навіть в кількості однієї особи, не є доказом фіктивності господарських операцій та неможливості їх здійснення. З цих же причин не може бути доказом фіктивності операцій відсутність виробничих фондів. До того ж їх відсутність у власності зазначених підприємств в період здійснення господарських операцій з позивачем, станом на дату здійснення спірних господарських операцій так само, як і на дату складання акту перевірки відповідачем не встановлена.

Крім того, самі по собі акти зустрічної звірки органами ДПІ контрагентів позивача, на які посилається відповідач, та висновок про фіктивність операцій з окремими контрагентами постачальників не є доказами фіктивності поставки товару позивачу.

Крім того, укладені між позивачем та його контрагентами договори не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Відповідно до ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, вчинений без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися правочином. Обов'язковою ознакою фіктивності правочину є відсутність у сторін наміру створити правові наслідки, які передбачені цим правочином. У разі виконання своїх обов'язків за договором хоча б однією із сторін фіктивність правочину не може вважатися встановленою.

Відповідно до презумпції правомірності правочину, встановленої ст.204 ЦК України, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Суб'єкти господарювання самостійно визначають умови ведення господарської діяльності, економічної доцільності ведення тих чи інших господарських операцій.

Як встановлено матеріалами справи, зобов'язання за договорами, укладеними між позивачем та з ТОВ «ТД «Дельта», ТОВ «Фін-Трейд- Сервіс», ТОВ «Стілстрой» згідно наявних первинних та інших документів виконувались сторонами належними чином: укладені договори не суперечать актам законодавства, товар фактично придбаний позивачем для використання в господарській діяльності, чим спростовується висновок відповідача про фіктивність угод. Оскільки доказів протилежного, всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України, відповідачем не надано, суд вважає необґрунтованим висновок відповідача про фіктивність цих правочинів.

Отже, суд вважає, що позивач правомірно та належним чином відобразив в обліку валові витрати, та відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ з операцій по взаємовідносинам з ТОВ «ТД «Дельта», ТОВ «Фін-Трейд- Сервіс», ТОВ «Стілстрой», в деклараціях з податку на прибуток та з податку на додану вартість у відповідних податкових періодах.

Крім того, щодо обґрунтованості висновків податкової про неправомірне віднесення до складу валових витрат, витрат пов'язаних з наданням юридичних та консультаційно- правових послуг підприємцями ОСОБА_1 та ОСОБА_2, оскільки позивачем не підтверджено необхідність набуття позивачем даних послуг та їх відношення до господарської діяльності позивача, суд вважає за необхідне зазначити.

Як було зазначено вище, у відповідності з пп.5.2.1 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Варто визначитись, що таке юридичні послуги й що таке ринок юридичних послуг в принципі. Безумовно, це роз'яснення законодавства у формі усних і письмових консультацій, складання документів, що мають правове значення, розробка рекомендацій про способи і засоби досягнення мети з урахуванням вимог і заборон законодавства й сформованої практики правозастосування, у представленні інтересів клієнта у судах і правоохоронних органах. Тобто, юридичне обслуговування підприємства становить собою складову частину (елемент) управлінської діяльності підприємства.

Слід зазначити, що таке обслуговування, по-перше, полягає у веденні певної правової роботи і, по-друге, здійснюється в різних організаційно-правових формах.

Конкретний зміст і види правової роботи, залежно від організаційної форми юридичного обслуговування, визначаються чинним законодавством, посадовими інструкціями про функції осіб, які здійснюють обслуговування, чи умовами договору (контракту) з юридичною або фізичною особою на виконання роботи з правового обслуговування.

Нарахування і сплата будь-якого виду податку чи збору (обов'язкового платежу) припускають здійснення належним чином обліку і розрахунку, результати яких відображаються у відповідній формі податкової звітності. Податкова звітність являє собою сукупність дій платника податків (або особи, що його представляє) і податкового органу зі складання, ведення і здачі документів установленої форми, що містять відомості про результати діяльності платника податку, його майнове становище і фіксують процес обчислення податку, а також суму, що підлягає сплаті до бюджету чи відшкодуванню з бюджету.

При цьому, слід розрізняти податкову і фінансову звітність. Під фінансовою звітністю розуміють бухгалтерську звітність, що містить інформацію про фінансово-господарський стан і результати діяльності господарюючого суб'єкта за звітний період. Податкова звітність - це вужче поняття, яке містить винятково питання з оподаткування.

Іншою вимогою, з огляду на приписи підпункту 5.3.9 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР є підтвердження витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до вимог пункту 5.11 статті 5 Закону (334/94-ВР), установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Економічна доцільність здійснення певної операцій є суто маркетинговим чинником, який не підлягає формалізації. Та, безперечно, в повній мірі залежить від ступеня ефективності системи управління.

Надані до перевірки акти виконаних робіт, які датовані листопадом 2011 року на загальну суму 80 000 грн. та груднем 2011 року (ФОП ОСОБА_1, юридичні послуги) та акти виконаних робіт від 20.01.2012, від 08.02.2012, від 12.04.2012 (ФОП ОСОБА_2, послуги консультаційно - правового характеру) підписані сторонами та є документами на підставі яких, позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат, витрати, пов'язані з наданням зазначених послуг.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного, суд вважає висновки податкової про порушення норм Законів України від 28.12.1991 № 334/94-ВР, від 03.04.97 № 168/97-BP та Податкового Кодексу України, викладених у висновках акту перевірки, в результаті чого позивачем у перевіряємому періоді занижено податок на прибуток на загальну суму 1 435 580 грн. та податок на додану вартість на загальну суму 964 208 грн. недоведеними, а податкові повідомлення - рішення від 01.03.2013 №0000192211, № 0000202211 протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

ІІ. Щодо встановлених порушень абз.4, п.2.11, п.2.12 гл.2 Постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 13.01.2005 за №40/10320 (далі - Постанова НБУ №637).

Відповідно до п.2.12 Постанови №637, фізичні особи - довірені особи підприємств (юридичних осіб), які відповідно до законодавства України одержали готівку з поточного рахунку із застосуванням корпоративного електронного платіжного засобу або особистого електронного платіжного засобу, використовують її за призначенням без оприбуткування в касі. Зазначені довірені особи подають до бухгалтерії підприємства звіт про використання коштів разом із підтвердними документами в установлені строки і порядку, що визначені для підзвітних осіб законодавством України, а також документи про одержання готівки з поточного рахунку (чек банкомата, копія видаткового ордера, довідки за встановленими формами, сліп, квитанція торговельного термінала тощо) разом з невитраченим залишком готівки.

Згідно з п.1.4 Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого Постановою НБУ від 30.04.2010 №223, платіжна картка - спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для здійснення платіжних операцій з рахунку платника або банку, а також інших операцій, установлених договором.

Корпоративний спеціальний платіжний засіб - спеціальний платіжний засіб, який дає змогу його держателю здійснювати операції за рахунком суб'єкта господарювання.

Держатель спеціального платіжного засобу - фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.

Довірена особа користувача (далі - довірена особа) - фізична особа, яка на законних підставах має право здійснювати операції з використанням спеціального платіжного засобу за рахунком користувача.

Документ за операцією з використанням спеціального платіжного засобу - документ, що підтверджує виконання операції з використанням спеціального платіжного засобу, на підставі якого формуються відповідні документи на переказ чи зараховуються кошти на рахунки.

Особливості відкриття та використання поточних рахунків, операції за якими можуть здійснюватися з використанням спеціальних платіжних засобів, визначено Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженою Постановою НБУ від 12.11.2003 №492 (далі - Інструкція №492).

Так відповідно до Інструкції №492 відкриття поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватися з використанням спеціальних платіжних засобів, проводиться на підставі укладеного між банком та клієнтом у письмовій формі договору, у якому обов'язково мають бути зазначені умови відкриття поточного рахунку та особливості його використання.

Цим же документом встановлені обмеження щодо використання коштів з поточного рахунку юридичної особи з використанням спеціальних платіжних засобів. Зокрема, корпоративну платіжну картку не можна використовувати для отримання заробітної плати, інших виплат соціального характеру, розрахунків за зовнішньоторговельними договорами (контрактами), здійснення іноземних інвестицій в України та інвестицій резидентів за її межами.

Так, під час перевірки звітів про використання коштів ПП «Будтехноком-Бердянськ» встановлено не звітування за одержані під звіт готівкові кошти, чим порушено п.2.12 глави 2 Постанови N 637, а саме: при одержанні готівки з поточного рахунку із застосуванням корпоративного спеціального платіжного засобу звіти про використання коштів до бухгалтерії не надавалися, а оприбутковувалися в касі підприємства по Дт 301. Кт 313. (таблиця, стор. 45,46 акту перевірки).

Згідно з п.2.11 Постанови №637, Видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України.

Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт. Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Перевіркою встановлено порушення п.2.12 гл.12 Постанови №637, а саме: при одержані готівки з поточного рахунку із застосуванням корпоративного спеціального платіжного засобу звіти про використання коштів на загальну суму 693 216 грн. 23 коп. до бухгалтерії не надавались.

Також, перевіркою встановлено, що видача відповідальній особі готівкових коштів під звіт (головному бухгалтеру Луцишиній О.М.) в сумі 669 771 грн. 96 коп. проводилася за умови не звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми, що є порушенням абз.4 п.2.11, гл.2 Постанови №637.

В результаті встановлених порушень податковою застосовані штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування обігу PPO в сумі 340 747 грн. 05 коп., що є законним.

Сума штрафних санкцій нарахована у відповідності до абз.5 ч.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки».

Таким чином, доводи позивача в цій частині позову не приймаються судом, а позовні вимоги в частині, а саме про скасування податкового повідомлення - рішення від 01.03.2013 №0000062211 не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 94, 158, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 01.03.2013 №0000192211, № 0000202211.

В іншій частині в позові відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Будтехноком - Бердянськ» судовий збір у розмірі 2 039 грн. 36 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.О. Нестеренко