Рішення

від 19.03.2009 по справі 47-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

47-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 215

РІШЕННЯ

Іменем України

19.03.2009Справа №2-19/47-2009

За позовом – Акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк»,м.Київ в особі філії «Кримська дирекція «Акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк», м.Сімферополь АР Крим

До відповідача – ТОВ «Авторітет», м.Сімферополь АР Крим

Про стягнення 11449,34 грн.

Суддя Мокрушин В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача – Сушко А.О., представник, довіреність б/н від 26.10.2007 р.    

Від відповідача  –  не з'явився  

Суть спору:  

Позивач звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача та просить достроково розірвати договір лізингу № 413-ФЛ від 01.12.2008 р.; стягнути з відповідача – ТОВ «Авторітет» прострочену заборгованість у розмірі 6776,76 грн.; пеню у розмірі 355,05 грн.; строкову заборгованість по лізинговим платежам 2737,60 грн.; строкову заборгованість по відсоткам 1579,93 грн., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 199,49 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач не провів розрахунки відповідно договору.

Позивач заявою уточнив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача прострочену заборгованість у розмірі 5799,73 грн.; пеню у розмірі 83,90 грн.; строкову заборгованість за відсотками у розмірі 252,26 грн.; державне мито у розмірі 199,49 грн. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Відповідач відзив на позов не надав, явку свого представника у судове засідання не забезпечив, повідомлявся належним чином: замовленою кореспонденцією на юридичну адресу.

Відповідно до ст. 9, 10 Конституції України, ст. 9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 року № 802), ст. 3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 року № 1771), ст. 10 Закону України «Про судоустрій» (від 07.02.2002 року № 3018), ст. 18 Закону України «Про мови» (від 28.10.1989 року № 8312), ст. ст. 10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 року № 350) та клопотанням представника позивача від давав пояснення на російський мові.

Згідно із клопотанням представника позивача фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалась.

Справа розглядалась відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями) за наявними матеріалами.

Розглянув матеріали справи,  суд –

В С Т А Н О В И В :

01 грудня 2005 року між Акціонерним товариством «Індустріально-експортний банк» (код ЄДРПОУ 14361575) в особі філії «Кримська дирекція «Акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк» (код ЄДРПОУ 26585966) та ТОВ «Авторітет» (код ЄДРПОУ 33187310) було укладено договір фінансового лізингу № 413-ФЛ, згідно з яким банк прийняв на себе зобов'язання передати відповідачу у платне користування на умовах фінансового лізингу майно торгівельне та холодильне обладнання, перелік якого наведено у додатку 1 до договору лізингу (а.с.16-19).

Відповідно до п.2.1, п.2.2 вказаного договору лізингодавець надає лізингоодержувачу предмет лізингу у фінансовий лізинг на строк 36 місяців.  Початком терміну лізингу вважається момент підписання акту прийому-передачі предмету лізингу.

Відповідно до п.3.3 вказаного договору сума лізингових відсотків розрахована виходячи з розміру 23 % річних.

Згідно умов договору лізингу вартість предмету лізингу становить 39997,00 грн.

Згідно п.6.3 вказаного договору відповідач прийняв на себе зобов'язання перераховувати лізингові платежі згідно з графіком, визначеним у додатку 2, розраховану згідно вимог чинного законодавства України на момент уплати кожного лізингового платежу.

У випадку прострочення лізингових платежів відповідач відповідно до п.6.11 вказаного договору лізингу зобов'язаний сплачувати лізингодавцю пеню за прострочення лізингових платежів, починаючи з дати настання прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення.

Відповідно з умовами договору лізингу позивачем 02.12.2005 р. згідно розпорядження № 430 від 02.12.2005 року були здійснені всі необхідні платежі по здійсненню операції фінансового лізингу.

Згідно п.6.11 вказаного договору у випадку прострочення сплати лізингових платежів, відповідач зобов'язаний  сплатити банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Таким чином, у зв'язку з невиконанням умов договору з 21.03.2008 р. виникла прострочена заборгованість за лізинговими платежами у сумі 5799,73 грн., та строкова заборгованість по відсоткам в сумі 252,26 грн.

Станом на 03 лютого 2009 р. сума пені за договором лізингу за період з 12.01.2009 р. по 02.02.2009 р. складає 83,90 грн.

Позивач заявою уточнив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача прострочену заборгованість у розмірі 5799,73 грн.; пеню у розмірі 83,90 грн.; строкову заборгованість за відсотками у розмірі 252,26 грн.; державне мито у розмірі 199,49 грн. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Згідно із ст.33 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями) кожна сторона повинна  довести  ті  обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими   учасниками судового процесу.

Згідно із ст.526, 527 Цивільного кодексу України (від 16.01.2003 № 435 із змінами та доповненнями) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору та вимог цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до звичаїв ділового  обороту  або  інших  вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти  виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом,  не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником  або  виконання  приймається  належним кредитором чи уповноваженою на це особою,  і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно із ст.173 Господарського кодексу України (у редакції від 16.01.2003 року) господарським  визнається зобов'язання, що виникає  між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу  якого  один  суб'єкт  (зобов'язана  сторона,  у  тому  числі боржник)  зобов'язаний  вчинити  певну   дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати  роботу, передати майно,  сплатити  гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій,  а інший суб'єкт (управнена сторона,  у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст.174 Господарського кодексу України (№ 436 у редакції від 16.01.2003 із змінами та доповненнями) господарське зобов'язання може виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законодавстом.

Згідно із ст.193 Господарського кодексу України (у редакції від 16.01.2003 року) суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів, договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення  Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідач ненадав доказів виконання прийнятих на себе зобовґязань, у звґязку з чим суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі.

Судові витрати суд покладає на відповідача згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями).

У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.33, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями) суд, -

В И Р І Ш И В :

·          Позов задовольнити.

·          Стягнути з ТОВ «Авторітет» (АР Крим, м.Сімферополь, вул.К.Лібкнехта/Р.Люкмембург, 38/37, р/р 26002000103001 в філії «Кримська Дирекція» АТ «Індекс-банк», МФО 384845, ЄДРПОУ 33187310, ІНН 331873101278) на користь Акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк» (01004, м.Київ, вул.Пушкінська, 42/4, відомостей про р/р не має, код ЄДРПОУ 14361575) 5799,73 грн. заборгованості; пеню у розмірі 83,90 грн.; строкову заборгованість за відсотками у розмірі 252,26 грн.; 199,49 грн. державного мита, 118,00 грн. послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

·          Видати наказ після набрання чинності рішенням суду.

Рішення оформлено

відповідно до ст.84, 85 ГПК України

24.03.2008 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Мокрушин В.І.