Ухвала

від 21.04.2009 по справі 47-2009

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 47- 2009 p.

Головуючий в 1 - й інстанції Стамбула M.І.

Категорія ч. 3 ст. 185 КК України

Доповідач Бугрименко В.Г.

УКРАЇНА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2009 року квітня місяця 21 дня

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області у складі

Головуючого Годуна В. А.

Суддів Шевцової В.Г., Бугрименка В.Г.

З участю прокурора Литвиненка О.О. І засудженого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який приймав участь при розгляді справи в суді, засудженого ОСОБА_2; на вирок Дніпровського районного суду м. Херсона від 11 вересня 2008

року, -

ВСТАНОВИЛА

Цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, раніше не судимий,

засуджений

за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі на 3 роки, за ч. 1 ст. 357 КК України до позбавлення волі на 1 рік.

На підставі ст, 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно до позбавлення волі на 3 роки з поміщенням до кримінально - виконавчої установи.

Запобіжний захід - взяття під варту з 4 травня 2008 року.

Вироком суду першої інстанції ОСОБА_2 визнаний винним і засуджений за те, цю

він в ніч на 14 червня 2007 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за

попередньою змовою з ОСОБА_3 під час перебування в квартирі АДРЕСА_1 зламали замки та проникли в приміщення спальні і робочого

кабінету звідки вчинили крадіжку майна ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , спричинивши

потерпілим значну матеріальну шкоду у розмірі 31 278 гривень 44 копійки. Крім того,

ОСОБА_2 з вказаної квартири викрав офіційні документи!

В апеляції прокурор, який приймав участь при розгляді справи в суді, вказує на незаконність вироку в частині як кваліфікації дій підсудного так і в частиш* призначеного йому покарання, а також в частині залишення цивільного позову без розгляду. Просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Засуджений ОСОБА_2 просить врахувати ряд обставин, які пом'якшують його покарання, а саме наявність на утриманні неповнолітнього сина і матері пенсійного віку та застосувати щодо нього вимоги ст. 75 КК України.Крім того, засуджений вказує, що слідчий не взяв до уваги, що у квартирі потерпілих за час їх відсутності було багато невстановлених осіб, майно потерпілих вивозили втрьох а не вдвох.

Потерпілі ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на апеляцію прокурора подали заперечення, в яких просять апеляцію залишити без задоволення.

Заслухавши міркування прокурора про задоволення апеляції державного обвинувача, засудженого, який просив звільнити його з під варти, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого не підлягає задоволенню, а апеляцію прокурора необхідно задовольнити частково, змінивши вирок суду першої інстанції з наступних підстав.

У відповідності із вимогами ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Разом з тим, в порушення вимог матеріального права суд першої інстанції, визнавши ОСОБА_2 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, призначив йому покарання у виді позбавлення волі на 1 рік в той час як санкція вказаного закону передбачає покарання у виді штрафу і обмеження волі.

Що стосується доводів апеляції прокурора про неправильність кваліфікації дій ОСОБА_2 за ч.3 ст. 185 КК України то їх необхідно визнати необгрунтованими. Дії останнього кваліфіковані судом за вказаними в обвинуваченні кваліфікуючими ознаками. При цьому суд вказав, що ОСОБА_2 вчинив крадіжку, яка передбачає таємне викрадення чужого майна і відсутність посилання у вироку про таке викрадення чужого майна не може бути підставою для скасування вироку. Суд дійсно не розглянув цивільний позов потерпілих чим допустив порушення вимог ст. 328 КПК України. Однак, таке порушення не може бути беззаперечною підставою для скасування вироку. Цивільний позов може бути розглянутий в порядку цивільного судочинства. Таким чином, апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції необхідно змінити.

Призначаючи покарання ОСОБА_2 у виді позбавлення волі , суд дотримався вимог ст. 65 КК України щодо необхідності і достатності покарання. При цьому суд врахував визнання засудженим вини і його щире каяття і призначив йому покарання в нижніх межах санкції ч.3 ст. 185 КК України. Однак, виходячи з пояснень підсудного, суд помилково дійшов висновку про визнання ним вини та каяття. Враховуючи тяжкість вчинених ОСОБА_2 злочинів, невідшкодування спричиненої шкоди, перебування його у розшуку, колегія судців вважає, що призначене йому покарання є необхідним та достатнім для виправлення засудженого і попередження вчинення ним нових злочинів. На утримання підсудного дійсно є неповнолітній син. Однак, він разом з дитиною не проживає, дані, що підсудний виплачує аліменти на утримання сина, в матеріалах справи відсутні. Решта доводів апеляції засудженого, а саме доповнень до апеляції, є не конкретними, вони не впливають на кваліфікацію дій, при встановленні причетності до крадіжки інших осіб питання про їх притягнення до кримінальної відповідальності може бути вирішене за рамками цієї справи.

З оглядом на викладене і керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА

Апеляцію прокурора задовольнити частково, а апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Дніпровського районного суду м. Херсона від 11 вересня 2008 року щодо ОСОБА_2 змінити. В частині призначення покарання за ч. 1 ст. 357 КК України змінити міру покарання з 1 року позбавлення волі на 1 рік обмеження волі. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ч.3 ст. 185 і ч. 1 ст. 357 КК України , шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_2 покарання 3 ( три) роки позбавлення волі з поміщенням до кримінально - виконавчої установи.

В решті цей вирок залишити без зміни.