Постанова

від 22.11.2013 по справі 810/4914/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 листопада 2013 року Справа № 810/4914/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Вітал-Енергорезерв» до про Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області скасування податкових повідомлень - рішень, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітал-Енергорезерв» звернулось до суду з позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 22.03.2013 № 00002816 та 22.03.2013 № 0000291600.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення, якими Товариству з обмеженою відповідальністю «Вітал-Енергорезерв» донараховано податкове зобов`язання з податку на прибуток підприємств у сумі 20065 грн. 00 коп. і податку на додану вартість у сумі 16052 грн. 00 коп. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у загальному розмірі 9029 грн. 00 коп., на думку позивача, прийняті відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідають вимогам закону, висновки податкового органу відносно факту вчинення підприємством правопорушення є помилковими, а тому податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

У судове засідання, призначене на 22 листопада 2013 року, представники сторін не з`явились, були своєчасно та належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, про що свідчать наявні у матеріалах справи розписка про вручення представнику позивача судової повістки та повідомлення про вручення відповідачу рекомендованого поштового відправлення (а.с. 109, 111).

Матеріали справи містять клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності.

Будь-яких заяв чи клопотань відповідача про відкладення судових засідань або повідомлень про причини неприбуття до суду не надходило. Крім того, письмових заперечень або пояснень на обґрунтування своєї позиції відповідачем суду надано не було.

Частиною четвертою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Беручи до уваги ту обставину, що про дату, час та місце судового розгляду справи сторони повідомлені належним чином, однак у судове засідання не з`явились, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітал-Енергорезерв» (ідентифікаційний код 35511848, місцезнаходження: 08600, Київська область, м. Васильків, вул. Декабристів, буд. 48, кв. 70) зареєстроване в якості юридичної особи 28.11.2007, перебуває на податковому обліку, у тому числі як платник податку на додану вартість, в Васильківській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області та здійснює господарську діяльність, пов`язану, зокрема, з ремонтом і технічним обслуговуванням електричного устаткування, виробництвом елетророзподільчої та контрольної апаратури, неспеціалізованою оптовою торгівлею, іншими видами роздрібної торгівлі поза магазинами.

У лютому 2013 року посадовою особою Державної податкової служби у Київській області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України проведено позапланову невиїзну документальну перевірку з питань правильності нарахування та своєчасності сплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Вітал-Енергорезерв» податків до бюджету за результатами здійснення фінансово-господарської операції з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтелект Системс» за період з 01.09.2010 по 31.12.2010.

За результатами перевірки складено акт від 05.03.2013 № 10/16-018/35511848 (далі - акт перевірки), в якому зафіксовано, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Вітал-Енергорезерв» під час декларування податкових зобов`язань за господарською операцією з придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелект Системс» робіт за договором від 07.10.2010 № 98 не дотримано вимог пункту 3.1 статті 3, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, що призвело до завищення валових витрат за IV квартал 2010 року на суму 80260 грн. 00 коп. та податкового кредиту за жовтень 2010 року на суму 16052 грн. 00 коп.

При перевірці правильності декларування позивачем власних податкових зобов`язань за наведені вище звітні періоди податковим органом прийнято до уваги наявність вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 30.10.2012 у кримінальній справі № 2610/15392/2012, яким директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелект Системс» визнано винним у вчинені злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво).

Враховуючи наведені вище відомості, відповідач дійшов висновку про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтелект Системс» є юридичною особою з ознаками фіктивності, його правочини з іншими суб`єктами господарювання, у тому числі і з позивачем, не спричинили жодних правових наслідків.

За таких обставин, відповідач вважає, що договір від 07.10.2010 № 98, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтелект Системс» зобов`язалось виконати на користь позивача роботи по проведенню передпродажної підготовки дизель-генераторів, фінансово-господарські документи та податкову звітність складено сторонами правочину без фактичного здійснення господарської операції, а лише з метою незаконного одержання податкової вигоди у вигляді формування податкового кредиту та валових витрат на користь позивача.

З огляду на викладене, податковим органом зроблено висновок про заниження позивачем податку на прибуток підприємств за IV квартал 2010 на суму 20065 грн. 00 коп. та податку на додану вартість за жовтень 2010 року на суму 16052 грн. 00 коп.

На підставі акта перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення - рішення від 22.03.2013 № 00002816 та 22.03.2013 № 0000291600, якими відповідно до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежами: податок на додану вартість у розмірі 20065 грн. 00 коп., з яких: 16052 грн. 00 коп. - за основним платежем; 4013 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями; податок на прибуток підприємств у розмірі 25082 грн. 00 коп., з яких: 20065 грн. 00 коп. - за основним платежем; 5016 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Отримавши наведені вище рішення, позивач скористався наданим йому статтею 56 Податкового кодексу України правом на їх оскарження в адміністративному порядку шляхом подання скарг до Головного управління Міндоходів у Київській області та до Міністерства доходів і зборів України.

Рішеннями Головного управління Міндоходів у Київській області від 11.06.2013 № 35/10/10-36-10-01-202/290 та Міністерства доходів і зборів України від 15.08.2013 № 9029/6/99-991001-15 скарги позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення - рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 22.03.2013 № 00002816 та 22.03.2013 № 0000291600 - без змін.

Не погоджуючись із рішеннями, прийнятими відповідачем, позивач оскаржив їх до суду.

Позивач зазначає, що твердження податкового органу стосовно вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю «Вітал-Енергорезерв» податкового правопорушення є помилковими, оскільки нарахування податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств та визначення ним сум податкового кредиту здійснено суб`єктом господарювання у відповідності до вимог податкового законодавства, господарську операцію з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтелект Системс» належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності.

Оскільки висновки податкового органу про відсутність у позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту за наслідками вчинення господарської операції з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтелект Системс» ґрунтуються на твердженнях про безтоварність господарської операції позивача та його контрагента та про відсутність наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків, позивачем, з метою спростування таких доводів, подано суду відомості стосовно формування валових витрат та податкового кредиту за звітні періоди, що підлягали перевірці, первинні фінансово - господарські документи, що підтверджують виконання правочину та зв'язок між фактом придбання позивачем робіт із його господарською діяльністю.

Досліджуючи інформацію, що викладена в акті перевірки, та документи, подані позивачем, судом встановлено наступне.

У жовтні 2010 року позивачем укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтелект Системс» договір від 07.10.2010 № 98, відповідно до умов якого контрагент позивача прийняв на себе зобов`язання виконати на користь позивача роботи по проведенню передпродажної підготовки дизель-генераторів, а позивач зобов`язався прийняти вказані роботи та оплатити їх вартість.

За наслідками проведення Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтелект Системс» робіт, що полягали у передпродажній підготовці дизель - генераторів GNT70 у кількості 1 шт. та GP33SA у кількості 2 шт., контрагентом позивача виставлено рахунок - фактуру від 27.10.2010 № СФ-270002 на загальну суму 96312 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 16052 грн. 00 коп.

27.10.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтелект Системс» та позивачем підписано акт здачі-прийняття робіт за № ОУ-271002, відповідно до якого позивач прийняв виконані Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтелект Системс» роботи з передпродажної підготовки дизель - генераторів GNT70 у кількості 1 шт. та GP33SA у кількості 2 шт. та погодив їх вартість, визначену у рахунку - фактурі від 27.10.2010 № СФ-270002.

За результатами виконання власних господарських зобов`язань перед позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтелект Системс» виписано податкову накладну від 27.10.2010 № 271002 на суму 96312 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 16052 грн. 00 коп.

Розрахунки за виконані Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтелект Системс» роботи проведено позивачем 28.12.2010 у безготівковій формі шляхом перерахування коштів у загальному розмірі 96312 грн. 00 коп. на рахунок вказаної юридичної особи, що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою (а.с. 63).

За поясненнями представника позивача, дизель - генератори, по яким замовлялись роботи з їх передпродажної підготовки, придбані позивачем у суб`єктів зовньошньоекономічної діяльності - Green Power Systems s.r.l., Італія, та Genpower Jeneratцr Sanayi Ve Ticaret A.S., Турція, з метою їх подальшого продажу наступним контрагентам. Оскільки умовами експлуатації вказаних вище дизель-генераторів передбачено проведення ряду робіт, що передують їх запуску, а договірні зобов`язання позивача перед контрагентами - одержувачами дизель - генераторів передбачали виконання позивачем поставки на їх користь цих матеріальних цінностей разом з проведенням робіт з їх пусконалагодження, позивачем замовлено у Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелект Системс» роботи по проведенню передпродажної підготовки дизель-генераторів.

З метою доведеності суду обставин, що свідчать про наявність зв`язку між фактом придбання позивачем цих робіт із його господарською діяльністю, представником позивача подано суду копії митних декларацій, інвойсів, пакувальних листів, міжнародних товарно - транспортних накладних, договорів про поставку та пусконалагодження обладнання, специфікацій та додатків до них, видаткових накладних, довіреностей на отримання товарів, а також картку рахунку 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками».

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини у даній справі охоплюють період, упродовж якого законодавче регулювання оподаткування податком на прибуток підприємств та податком на додану вартість визначалось, відповідно, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі - Закон України № 334/94-ВР) та Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закон України № 168/97-ВР).

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України № 334/94-ВР, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

При цьому, валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (пункт 5.1 статті 5 Закону України № 334/94-ВР).

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України № 334/94-ВР, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, понесені підприємством витрати, у разі їх відображення у належним чином оформлених первинних (розрахункових, платіжних та інших) документах, можуть бути віднесені до валових витрат підприємства для зменшення його валового доходу в цілях оподаткування податком на прибуток.

Згідно з приписами пункту 2.1 статті 2 Закону України № 168/97-ВР, платником податку на додану вартість є будь-яка особа, яка: а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 статті 1 Закону України № 168/97-ВР, податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР, у разі, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Крім того, в силу приписів абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України № 168/97-ВР, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

В силу приписів пункту 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165 (чинним на момент виникнення спірних правовідносин), податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

У свою чергу, пунктом 2 зазначеного Порядку передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, тобто, у даному випадку - юридична особа, що отримала свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином оформленої податкової накладної.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом під час судового розгляду справи, факт виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтелект Системс» на користь позивача робіт з передпродажної підготовки дизель-генераторів та оплати їх вартості підтверджується документально, господарську операцію належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; складені сторонами правочину первинні документи містять повну інформацію про виконані на користь позивача роботи, їх кількісне та вартісне вираження; право на формування податкового кредиту підтверджується податковими накладними; обмеження, визначені пунктом 5.3 статті 5 Закону України № 334/94-ВР, що не дають позивачу права на формування валових витрат для зменшення його валового доходу в цілях оподаткування податком на прибуток підприємств, відсутні.

У період виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтелект Системс» господарського зобов`язання перед позивачем вказана юридична особа була зареєстрована у встановленому законом порядку платником податку на додану вартість.

Зазначені обставини свідчать про можливість здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтелект Системс» господарської операції, пов`язаної з передпродажною підготовкою дизель-генераторів та складання за її результатами податкової накладної.

У свою чергу, з урахуванням видів діяльності позивача за КВЕД (ремонт и технічне обслуговування електричного устаткування, виробництво елетророзподільчої та контрольної апаратури, неспеціалізована оптова торгівля, інші види роздрібної торгівлі поза магазинами), досліджені судом первинні документи фінансового та податкового обліку позивача у сукупності свідчать про використання позивачем у власній господарській діяльності виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтелект Системс» робіт з передпродажної підготовки дизель-генераторів з метою подальшого продажу вказаних вище товарно-матеріальних цінностей наступним контрагентам-одержувачам, що підтверджує реальність виконання наведеної вище операції.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наявність у податкового органу під час перевірки платника податків певної інформації про господарську діяльність його контрагента, що не оформлена рішенням суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не слугує беззаперечним доказом невиконання сторонами правочину власних господарських зобов`язань з поставки товарів (робіт, послуг).

Водночас, з дослідженого акта перевірки вбачається, що відповідачем в дійсності факт отримання позивачем від Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелект Системс» робіт та їх використання у господарській діяльності не перевірявся, безпосередньо аналіз поданих фінансово-господарських документів не здійснювався, а в акті лише відтворено інформацію стосовно господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелект Системс», що ґрунтується на суб`єктивних думках та припущеннях посадових осіб контролюючого органу.

Крім того, оцінюючи твердження відповідача про те, що обставини, які встановленні вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 30.10.2012 у кримінальній справі № 2610/15392/2012, мають преюдиціальне значення для вирішення даної справи, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що в силу приписів частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, обов`язковість вироку суду у кримінальній справі під час розгляду судом адміністративної справи поширюються виключно на питання чи мало місце певне діяння та чи вчинено воно особою, щодо якої постановлено судове рішення.

Відтак, приписи частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачають обов`язковість врахування адміністративним судом обставин, встановлених вироком, якщо вони стосуються безпосередньої тієї особи, щодо якої ухвалено вирок. Водночас, встановлені вироком суду у кримінальній справі обставини, що свідчать про наявність складу злочину у діяннях фізичної особи, не можуть вважатися обов`язковими для адміністративного суду під час надання ним оцінки податковій поведінці юридичної особи, працівником або представником якої була фізична особа, щодо якої ухвалено вирок.

Враховуючи, що предметом доказування у даній справі є правомірність формування Товариством з обмеженою відповідальністю «Вітал-Енергорезерв» валових витрат та податкового кредиту за господарською операцією з придбання робіт у його контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелект Системс», а не винність директора вказаної юридичної особи у вчиненні злочину, зважаючи на те, що обставини здійснення господарської операції між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтелект Системс» районним судом в рамках розгляду наведеної вище кримінальної справи не встановлювались, суд дійшов висновку, що вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 30.10.2012 у кримінальній справі № 2610/15392/2012 не має доказового значення для цієї справи.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що у контексті даної справи правовідносини з приводу виконання правочину з надання робіт (послуг) виникли між двома юридичними особами, а фізичні особи, які вчиняли підписи на ділових паперах та податковій звітності, діяли як представники цих юридичних осіб.

В силу приписів частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Як встановлено під час судового розгляду справи, на момент укладення позивачем правочину з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтелект Системс», усі його сторони були правоздатними та були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців як юридичні особи.

Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

При цьому, наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Згідно з приписами частини другої статті 1158 Цивільного кодексу України, особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана при першій нагоді повідомити її про свої дії. Якщо ці дії будуть схвалені іншою особою, надалі до відносин сторін застосовуються положення про відповідний договір.

Таким чином, сам лише факт того, що певні фізичні особи вчинили правочини (певні дії, що мають юридичне значення) в інтересах юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелект Системс» без його доручення або з перевищенням повноважень, не є підставою для визнання правочинів такими, що фактично не відбулись та не створили жодних юридичних наслідків.

Суд при вирішенні даної справи виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері. У зв'язку із цим презюмується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди у спосіб повернення (заліку) або відшкодування податку з бюджету, є економічно виправданими, якщо таким платником податків під час декларування власних податкових зобов`язань перед бюджетом дотримано вимоги податкового законодавства України.

Суд також звертає увагу на те, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Так, позивач, в силу покладеного на нього обов`язку сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, визначені податковим законодавством, вступає у відповідні податкові правовідносини з державою та не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а отже не володіє інформацією відносно виконання контрагентом власних податкових зобов'язань перед бюджетом, та, як наслідок, не може зазнавати негативних наслідків у зв`язку з протиправними діяннями інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що твердження податкового органу про відсутність факту виконання робіт на користь позивача його контрагентом були спростовані, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарської операції, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суми податкового кредиту та валових витрат, задекларованих позивачем, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення - рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 22.03.2013 № 00002816 та 22.03.2013 № 0000291600 є протиправними та підлягають скасуванню.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Статтею 97 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Оскільки позивачем вимоги про відшкодування понесених ним судових витрат не заявлялись, судові витрати стягненню з бюджету не підлягають.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Податкові повідомлення - рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 22.03.2013 № 00002816 та 22.03.2013 № 0000291600,- визнати протиправними та скасувати.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Харченко С.В.