Рішення

від 23.04.2009 по справі 3/33/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/33/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "23" квітня 2009 р.                                                 Справа №  3/33/09

за позовом:          Відкритого акціонерного товариства “Миколаївський комбінат хлібопродуктів”

                              вул. 1-Слобідська, 122, м. Миколаїв,  54001

до відповідача:          Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

                              вул. Потьомкінська, 41, м. Миколаїв, 54030

про визнання противоправним та скасування рішення Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.12.2008 р. № 17-ріш.  

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: Торлопова В.О., за довіреністю;

Від відповідача: Кравченко С.В., за довіреністю;

Від відповідача: Тимків П.М., за довіреністю;

СУТЬ СПОРУ:

          Позивач звернувся до суду з позовом визнати противоправним та скасувати рішення Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.12.2008 р. № 17-ріш зі  справи №2-26.213/15-2008.

          В позовній заяві позивач вважає невстановленим та недоведеним територіальним відділенням АМК факту заняття ВАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів»монопольного (домінуючого) становища на ринку послуг з переоформлення документів на зерно з одного власника на іншого, адже ступінь відкритості даного ринку для суб'єктів господарювання досить висока, а бар'єри доступу та пільги для вступу на вказаний ринок взагалі відсутні. Також позивач звертає увагу на те, що конкурентами ВАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів»на ринку надання послуг по зберіганню зерна та переоформленню документів на зерно в межах регіону є відповідні сертифіковані Зернові склади. Так, територіальним відділенням АМК не визначено територіальні (географічні) межі ринку.  Не визначено частку ВАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів»на ринку надання послуг з переоформлення документів на зерно з одного власника іншому. Висновки територіального відділення АМК не підтверджені жодними доказами, і ґрунтуються виключно на припущеннях та міркуваннях.

          Відповідач у відзиві заперечує на позов, просить в його задоволені відмовити мотивуючи наступним:

          Відповідно до пункту 6.4. Інструкції про порядок ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його перероблення на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах незалежно від форм власності і господарювання, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики від 11.07.05 №310, процедура переоформлення зерна з одного власника на іншого платна. Тобто, така послуга як самостійний вид товару, існує і визначена нормативним документом. Цей товар пропонувався та реалізовувався позивачем не лише в сукупності з послугами зберігання зерна на умовах, але і окремо, на умовах, що мали визначатися додатковими угодами, про це свідчить пункт 5.3 договору. Такі додаткові угоди укладалися також після укладання договору (додаткова угода №1 від 30.07.08 до договору поставки №К-7/22 від 20.07.08; додаткова угода № 1 від 14.07.08 до договору поставки № К-7/16 від 20.06.08 ). Надання цієї послуги здійснювалось також на різних умовах оплати, в залежності від того як реалізовувалось переоформлення документів на зерно, зокрема в залежності від того яким суб'єктам господарювання надавалась ця послуга, що визначалося після укладання договору, і що було предметом розгляду цієї справи. При цьому при встановлені ціни послуги з переоформлення документів на зерно позивачем не була розроблена та затверджена калькуляція вартості цієї послуги. Зазначений документ був затверджений позивачем лише після отримання подання про попередні висновки у справі відділення, тобто вже на стадії завершення розгляду цієї справи - 25 листопада 2008 року.

Жоден суб'єкт господарювання не має права та не надає послуг переоформлення документів на зерно, яке зберігає позивач, тому цей товар, що реалізує позивач не може бути замінений товаром будь-якого іншого суб'єкта господарювання. Тому, у позивача на зазначеному ринку не має жодного конкурента. За таких обставин, наявність конкуренції на ринках інших товарів, що реалізував позивач, в тому числі і на ринку зберігання зерна, не має значення для цієї справи. Отже, відповідно до статті 12 Закону України „Про захист економічної конкуренції" відділенням було правомірно визнано, що позивач займає монопольне становище на ринку послуг з переоформлення документів на зерно, яке зберігає позивач, з одного власника на іншого, як такий, що не має жодного конкурента на цьому ринку.

Відповідно до пункту 6.1. Методики територіальне (географічні) межі ринку певного товару (товарної групи) визначаються шляхом установлення мінімальної території, за межами якої з точки зору споживача придбання товарів (товарної групи), що належить до групи взаємозамінних товарів (товарної групи), є неможливим або недоцільним. Кожен із зберігачів зерна здатен здійснювати переоформлення документів на зберігання зерна будь в якому місці, де він здійснює таку діяльність. Отже, сфера обороту товару, що розглядався в цій справі, а саме - послуги з переоформлення документів на зерно з одного власника на іншого, обмежується виключно сферою обороту зерна, закладеного на зберігання на певному складі, а в цій справі - ВАТ „Миколаївський комбінат хлібопродуктів". Особливістю товару - послуги з переоформлення документів на зерно з одного власника на іншого, для кожного зберігання зерна, є те, що вони можуть бути надані споживачам виключно тим зерновим складом де зберігається зерно, тому територіальні межі, в яких відбувається переоформлення документів на зерно, для визначення монопольного становища не мають значення. Отже, дослідження територіальних меж даного ринку з урахуванням зазначених особливостей товару дало відділенню підстави не визначати територіальні межі ринку, що відповідає пункту 2.2. Методики.

В ході дослідження відділенням встановлено, що особливістю придбання споживачами послуг зернових складів з переоформлення документів на зерно з одного власника на іншого є те, що зазначена послуга може бути надана лише тим зерновим складом, що видав складський документ на зерно та не може бути надана споживачу іншим суб'єктом господарювання (зерновим складом). Отже, інші зернові склади на ринку послуг з переоформлення документів на зерно, яке зберігає позивач, з одного власника на іншого, не є його конкурентами, тобто у позивача на зазначеному ринку не має жодного конкурента.

Відповідач вважає, що позивач повинен був при здійсненні переоформлення документів на зерно з одного власника на іншого, що є однієї із умов договорів на складське зберігання зерна, стягувати плату за надання зазначеної послуги у всіх випадках, тобто або з одного або з обох власників (за домовленістю). Тому твердження позивача про те, що звільнення від сплати послуг деяких суб'єктів господарювання, які частіше за інших користувалися даною послугою є необґрунтованим та таким, що суперечить законодавству.

В судовому засіданні 14.04.09р. суд оголосив перерву до 23.04.09р.

В означений час, суд на підставі ст. 85 ГПК України оголосив учасникам судового процесу вступну  та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

Миколаївське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (надалі - «територіальне відділення АМК») у період з 11.11.2008 р. по 20.11.2008 р. здійснило  позапланову  перевірку  діяльності  Відкритого   акціонерного  товариства

«Миколаївський комбінат хлібопродуктів»(надалі «ВАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів») щодо дотримання вимог законодавства України про захист економічної конкуренції на ринку платних послуг з приймання, зберігання, переоформлення та відвантаження сільськогосподарської продукції.

На підставі акту перевірки від 20.11.2008 р. територіальне відділення АМК своїм розпорядженням від 27.11.2008 р. № 15-р розпочало розгляд справи № 2-26.213/15-2008 за ознаками п. 2 ст. 50, п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції»у зв'язку з нібито наявністю в діях ВАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів»ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з переоформлення зернових культур з одного власника на іншого, які знаходяться на зберіганні у ВАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів», в частині встановлення таких цін (тарифів) реалізації товару (послуги), які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Не погодившись з викладеним, ВАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів»було надано заперечення № 2423 від 05.12.2008 р. на розпорядження територіального відділення АМК про початок розгляду справи та заперечення № 2513 від 25.12.2008 р. на

подання про попередні висновки у справі, в яких вказувалось на неправильність застосування територіальним відділенням АМК законодавства про захист економічної конкуренції та недоведеність заняття ВАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів»монопольного (домінуючого) становища на ринку надання послуг по переоформленню зерна одного власника іншому.

30.12.08р. Адміністративна колегія Миколаївського обласного територіального відділення АМК України прийняла рішення  № 17-ріш "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу":

1. Визнати, що відкрите акціонерне товариство "Миколаївський комбінат хлібопродуктів" (м. Миколаїв, вул. 1-а Слобідська, 122) (код ЄДРПОУ 00952114) протягом періоду коли здійснював зберігання та переоформлення зерна при зміні власника включаючи період 2007-2008 рокі займає монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з переоформлення документів на зерно, яке він зберігає, з одного власника на іншого (переоформлення пакета документів) як такий, що не має жодного конкурента на цьому ринку.

2. Провадження у справі в частині ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" відносно ВАТ "МКХП" закрити.

3.  Визнати, що дії ВАТ "МКХП", у стягненні плати за переоформлення документів на зерно врожаю 2007-2008 років з одного власника на іншого та не стягненні такої плати з інших суб'єктів господарювання є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", визначеного пунктом 2 частини 2 статті 13 цього Закону, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку , а саме:

- застосування різних умов до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання, покупцями без об'єктивно виправданих на те причин.

4.  Відповідно до статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за порушення, зазначене у пункті 3 цього рішення, накласти на відкрите акціонерне товариство "Миколаївський комбінат хлібопродуктів" штраф у розмірі 1000(одна тисяча) гривень.

5. Зобов'язати      ВАТ      "МКХП" припинити  порушення  законодавства на

захист   економічної   конкуренції,   зазначеного   у   пункті   3   цього   рішення   шляхом застосування рівних умов до рівнозначних угод при наданні послуг з переоформлення зернових культур.

6. Зобов'язати ВАТ "МКХП" оприлюднити за власні кошти офіційну інформацію стосовно даного рішення адміністративної колегії у газеті „Рідне Прибужжя" у двомісячний строк з дня отримання рішення, про що повідомити відділення у п'ятиденний термін з дня розміщення публікації.

Дослідивши матеріали справи. Проаналізувавши їх відповідно до вимог діючого законодавства, суд дійшов висновку про правомірність заявлених позовних вимог, виходячи з наступного:

Відповідно до  ст. 12 Закону України  «Про захист економічної конкуренції»суб'єкт господарювання займає монопольне  (домінуюче)  становище на ринку товару, якщо:

- на цьому ринку у нього немає жодного конкурента;

- не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

Монопольним (домінуючим) вважається становище  суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.

Монопольним (домінуючим) також; може бути визнане становище суб'єкта господарювання, якщо його частка на ринку товару становить 35 або менше відсотків, але він не зазнає значної конкуренції, зокрема внаслідок порівняно невеликого розміру часток ринку, які належать конкурентам.

Так, у відповідності із розділом 1 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку ринок товару (товарний ринком) (далі - Методика)- це сфера обороту товару (взаємозамінних товарів), на який протягом певного часу і в межах певної території є попит і пропозиція.

Таким чином, із змісту ст. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції», якою визначаються підстави визнання монопольного становища, вбачається, що неможливо говорити про наявність монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання на ринку без визначення територіальних (географічних) меж даного ринку та без визначення частки суб'єкта господарювання на ринку відповідних послуг. При цьому неможливо визначити частку суб'єкта господарювання на ринку відповідних послуг за відсутності достовірної інформації про обсяги надання відповідних послуг іншими суб'єктами господарювання, чого відповідачем зроблено не було.

За змістом п. 10.1, п.10 листа Вищого господарського суду України від 13.04.2007 року № 01-8/229 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства», установлення монопольного (домінуючого) становище суб'єкта (суб'єктів) господарювання включає застосування як структурних, так і поведінкових показників, що характеризують стан конкуренції на ринку. При цьому застосування структурних показників зумовлюється встановленням об'єкта аналізу, визначенням товарних, територіальних (географічних), часових меж ринку на підставі інформації, яка може бути використана для визначення монопольного (домінуючого) становища.

Суд не погоджується з позицією відповідача стосовно того, що ВАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів»не має жодного конкуренту на ринку, оскільки відповідачем не було достатньою мірою і в повному обсязі вивчено становище позивача на ринку надання послуг з переоформлення документів на зерно   з   одного   власника  на  іншого,   взагалі   не  досліджено   надання   або можливість надання аналогічних послуг іншими суб'єктами господарювання. Фактично конкурентами ВАТ «Миколаївський  комбінат хлібопродуктів» на ринку закладки  по  зберіганню  зерна (відповідно,   на ринку  надання інших  додаткових  послуг, нерозривно  пов'язаних  із зберіганням зерна, в тому числі послуги з переоформлення) в межах регіону є Зернові склади, які отримали відповідні сертифікати від Держхлібінспекції.

Розділ 1 Методики визначає, що ринком товару (товарним ринком) є сфера обороту товару (взаємозамінних товарів), на який протягом певного часу і в межах певної території є попит і пропозиція.

Так, визначення монопольного становища ВАТ «МКХП», як то зазначає відповідач, було здійснено на підставі абзацу 1 частини 1 статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції, у відповідності з яким суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо на цьому ринку у нього немає жодного конкурента.

Визначення відсутності конкурентів у ВАТ «МКХП»лише на тій підставі, що ніякий інший суб'єкт господарювання не може надавати послуги з переоформлення зернових на території власне ВАТ «МКХП»є невірною. Оскільки цілком зрозуміло, що ніякий інший суб'єкт господарювання не має права втручатися в господарську діяльність ВАТ «МКХП». Разом з тим, направляючи зерно на зберігання, Поклажодавці заздалегідь мають можливість ознайомитися з переліком і вартістю послуг Зернового складу ВАТ «МКХП», які затверджуються і оприлюднюються наказом підприємства. Відповідно, Поклажодавці первісно мають право вибору між Зерновими складами області.

Відповідно до ст. ст. 39, 40 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні»володілець складського та заставного свідоцтва має право розпоряджатися зерном, що зберігається на зерновому складі, в тому числі передавати його новим власникам шляхом передачі складських документів новим утримувачам за передавальними написами (індосаментами).

Позивач вважає, що відповідачем з самого початку було не вірно вибрано об'єкт перевірки, оскільки послугу з переоформлення документів на зерно з одного власника на іншого не можна вважати самостійним видом товару, як стверджує відповідач, оскільки вказана послуга є лише проміжною, і може надаватися лише в сукупності з послугою зберігання зерна.

Відповідач помилково вважає, що здійснення переоформлення зерна з одного власника на іншого на підставі складської квитанції є бар'єром виходу споживачів з ринку надання даної послуги. Із цим не можна погодитись, оскільки позивач лише дотримується встановленої законодавством процедури переоформлення.

Крім того слід зазначити, що згідно п. 37 Порядку випуску бланків складських документів на зерно, їх передачі та продажу зерновим складом, затвердженого Постановою КМУ від 11.04.2003 р. № 510 зернові склади не можуть передавати бланки складських документів іншим суб'єктам підприємницької діяльності.

Як вбачається з оскарженого рішення, Територіальне відділення АМК кваліфікувало дії ВАТ «МКХП»за п. 2 ст. 50, п. 2 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції»як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку шляхом застосування різних умов до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання, покупцями без об'єктивно виправданих на те причин.

Однак не можна погодитись з такою кваліфікацією, оскільки, по-перше, твердження відповідача стосовно застосування ВАТ «МКХП»різних умов до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання спростовуються листом ВАТ «МКХП»№2325 від 13.11.2008р., в якому зазначено, що в разі переоформлення зерна з власності ВАТ «МКХП» на іншого Поклажодавця або навпаки, послуга переоформлення не нараховується. Відповідно до п. 6.4. Інструкції про порядок ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його перероблення на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах незалежно від форм власності та господарювання, затвердженої Наказом Міністерства аграрної політики України № 310 від 11.07.2005 р. плату за переоформлення зерна вносить один або обидва власники (за домовленістю) відповідно до тарифів, визначених і оприлюднених підприємством. Тому є цілком логічним, що, переоформляючи зерно у свою власність або навпаки, ВАТ «МКХП»не стягує за це плату, оскільки неможливо стягувати плату з самих себе.

Вищенаведене свідчить про недоведеність відповідачем факту зайняття ВАТ «МКХП»монопольного становища на ринку надання послуг з переоформлення документів на зерно з одного власника на іншого.

Таким чином, виходячи з викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.12.2008 р. № 17-ріш зі  справи №2-26.213/15-2008.

Стягнути з Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (вул. Потьомкінська, 41, м. Миколаїв, 54030, код ЄДРПОУ 22440366) на користь Відкритого акціонерного товариства “Миколаївський комбінат хлібопродуктів” (вул. 1-Слобідська, 122, м. Миколаїв,  54001, код ЄДРПОУ 00952114) державне мито в розмірі 102,00 грн. 118,00 грн. витрат на ІТЗ.

          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10 денного строку з дня його підписання.

   Суддя