Рішення

від 12.05.2009 по справі 14/10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/10

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ           

12.05.2009                                                                       Справа  № 14/10

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Свалява-міськбуд",                        с. Голубине Свалявського району

до Головного управління агропромислового розвитку Закарпатської облдержадміністрації, м. Ужгород

про стягнення заборгованості  у загальній сумі 156 251,08грн., в тому числі                             у сумі 95 000грн. - основного боргу, у сумі 17 480грн. - пені, у сумі 6 650грн. - штрафу, у сумі  33 271,08грн. - інфляційних та у сумі 3 850грн. - трьох процентів річних,

                                                                    Суддя                         В.І. Карпинець

За участю представників сторін:

від позивача:  не з”явився

від відповідача: Дранко О.М. –головний спеціаліст відділу харчової та переробної промисловості і аграрного ринку  за дов. від 27.11.2008р. №01-16/2020

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Свалява-міськбуд",                        с. Голубине Свалявського району  (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Головного управління агропромислового розвитку Закарпатської облдержадміністрації, м. Ужгород  (далі - відповідач) заборгованості  у загальній сумі 156 251,08грн., в тому числі у сумі 95 000грн. - основного боргу, у сумі 17 480грн. - пені, у сумі 6 650грн. - штрафу, у сумі  33 271,08грн. - інфляційних та у сумі 3 850грн. - трьох процентів річних.

          Враховуючи ту обставину, що помилковим було заявлення позивачем до стягнення штраф у сумі 6650грн. з посиланням на норму п.2 ст.231 ГК України, оскільки дане застосовується  до вимог за порушення строків виконання зобов»язання від вартості товарів (робіт, послуг) та  із заявленням до стягнення пені у сумі  17 480грн. без урахування  шести місячного строку від дня, коли грошове зобов”язання відповідачем мало бути виконано, представником  позивача у судове засідання 04.03.2009р. було подано до матеріалів справи письмове  клопотання від 04.03.2009р. про уточнення  розрахунку  пені (а.с.60) з урахуванням  вимог ст. 231 та п.6 ст.232 ГК України, в зв”язку з чим вважається заявленою до стягнення пеня у   сумі 3971грн., без стягнення з відповідача штрафу у вищезазначеній сумі.  

          Відповідач у поданому до матеріалів справи письмовому відзиві на позовну заяву (а.с.44-47) та його представник у судових засіданнях по розгляду даної справи,  зокрема посилаються на те, що, з урахуванням тієї обставини, що незалежно від наявності фактичного виконання позивачем перед відповідачем зобов”язання, на підставі укладеної додаткової угоди від 20.06.2007р. №3/292/603 до Договору №603/10 на виконання робіт по капітальному будівництву  від 28.11.2005р., з виконаних робіт на загальну суму 95 000грн., що підтверджено підписаними у двохсторонньому порядку актами виконаних робіт, з урахуванням неможливості проведення відповідачем  оплати даних робіт у 2008р. за рахунок коштів, що надходять до обласного бюджету в порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва,  без зареєстрованих фінансових зобов”язань та  без оформлення кредиторської заборгованості, відповідач та його представник вважають, що у зв”язку  із вищезазначеним та  на цій підставі неможливістю виконання відповідачем даного господарського зобов”язання по проведенню  розрахунків з позивачем, просять у задоволенні позовної заяви відмовити.                       

          Представником відповідача у судовому засіданні 24.03.2009р. було зазначено  обставину щодо можливості виділення відповідачеві –Головному управлінню агропромислового розвитку Закарпатської облдержадміністрації з обласного бюджету коштів та їх спрямування для необхідності  погашення відповідачем перед позивачем невиконаного грошового зобов”язання з укладеного додаткової угоди від 20.06.2007р. №3/292/603 до Договору №603/10 на виконання робіт по капітальному будівництву  від 28.11.2005р. та на підставі письмового клопотання представника відповідача від 24.03.2009р., судом ухвалою від 24.03.2009р. строк вирішення спору було продовжено у відповідності до вимог ч.4 ст.69 ГПК України з підстав, зазначених у даній ухвалі суду (а.с.63-64).

          У судове засідання 27.04.2009р. представником відповідача було зазначено про не вирішення на даний час питання виділення з обласного бюджету  відповідачеві коштів на виконання зобов”язання перед позивачем, судом, у даному судовому засіданні при вирішенні спору по суті, було встановлено, що матеріали позовної заяви  не містять   нормативно-обгрунтованого розрахунку  індекса інфляції у заявленій до стягнення сумі  33 271,08грн. із посиланням на офіційні видання щодо встановлення величини індексу інфляції  у спірних періодах, було оголошено перерву  у судовому засіданні 27.04.2009р. до 12.05.2009р., із належним чином повідомленням про це представників сторін, шляхом проставлення ними підписів на звороті ухвали суду від 24.03.2009р. у справі №14/10 (а.с.63-64),  для надання можливості представнику позивача подати до матеріалів справи   вищезазначений нормативно-обгрунтований розрахунок  індексу інфляції з посиланням на офіційні видання щодо встановлення величини індексу інфляції.   

          Представником позивача надіслано до матеріалів справи письмове клопотання  від 06.05.2009р. за №59 про уточнення розрахунку індекса інфляції за час прострочки, з урахуванням рекомендацій Верховного Суду України  відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, зазначених у листі  №62-97р. від 03.04.1997р. та величини індекса інфляції за 2007р. та 2008р., опубліковані в офіційному виданні „Урядовий кур”єр”, у зв”язку з чим, з урахуванням встановленого  індекса інфляції за весь час прострочення,   розрахованою сумою є сума 33250грн., яка підлягає стягненню з відповідача.   

Строк вирішення спору продовжувався відповідно до вимог ч.4 ст.69 ГПК України

          У розгляді справи оголошувались перерви та розгляд справи  відкладався  відповідно до вимог ст. 77 ГПК України.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача  та у попередніх судових засіданнях –представника позивача, суд

встановив:

          Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ  "Свалява-міськбуд" (далі –підрядник, позивач) та Головним управлінням агропромислового розвитку Закарпатської облдержадміністрації (далі –замовник, відповідач) було укладено Договір  №603/10 від 28. 11.2005р. на виконання  робіт по капітальному будівництву (далі –Договір №603/10 від 28.11.2005р.,  а.с.13-15). Крім того, між сторонами до Договору №603/10 від 28.11.2005р. було  укладено Додаткові угоди №603/10                       від 30.12.2005р.,  №5/727/603  від 20.03.2006р. та  №3/292/603  від 20.06.2007р., які є  невід”ємною частиною до Договору №603/10 від 28.11.2005р.   (а.с.16-19).

          Зокрема,  згідно Додаткової  угоди  №3/292/603  від 20.06.2007р., яка є  невід”ємною частиною до Договору №603/10 від 28.11.2005р., ТОВ  "Свалява-міськбуд", як підрядник, взяло на себе  зобов”язання по  виконанню роботи по відновленню протиерозійних споруд на р.Пінія в с. Роднівка  на території Родниківської сільської ради Свалявського району на суму  95 000грн., яку (суму 95 000грн.) було   узгоджено між сторонами, що підтверджується наявними у справі доказовими матеріалами.

          ТОВ  "Свалява-міськбуд" взяті на себе зобов”язання, згідно Додаткової  угоди  №3/292/603  від 20.06.2007р., виконало  в повному обсязі, що підтверджується довідкою  про вартість виконаних підрядних  робіт  за липень 2007р., актами №1 та №2  приймання виконаних підрядних робіт (а.с.26-37).

          Разом з тим, Головним  управлінням агропромислового розвитку Закарпатської облдержадміністрації не було проведено  розрахунків з ТОВ  "Свалява-міськбуд"  за виконані останнім підрядні роботи на вищевказану суму на виконання умов  вищезазначеної Додаткової  угоди №3/292/603  від 20.06.2007р.

          Відповідно до вимог  ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу,  інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до  звичаїв  ділового  обороту  або  інших вимог,  що  звичайно ставляться.

          Також дане правило закріплено в Господарському кодексі України. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлене договором або законом.  

У відповідності до вимог ст. 610 ЦК  України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) та відповідно до вимог  п.1 ст.625 даного кодексу  боржник   не   звільняється   від   відповідальності  за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до вимог ст. 837  ЦК України  за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

          За вищенаведених обставин, при фактичному підтвердженні матеріалами справи наявність у відповідача перед позивачем заборгованості з невиконаного гроового зобов”язання  у сумі 95 000грн. на підставі Додаткової  угоди  №3/292/603                         від 20.06.2007р., яка є  невід”ємною частиною до Договору №603/10 від 28.11.2005р. та його підтвердження актами №1 та №2  приймання виконаних підрядних робіт довідкою  про вартість виконаних підрядних  робіт  за липень 2007р. (а.с.26-37), заперечення відповідача та його представника щодо необхідності  відмови судом у задоволенні позову з підстави неможливості виконання відповідачем даного господарського зобов”язання по проведенню розрахунків з позивачем, судом не приймаються до уваги, з огляду на вищевикладене.    

          З огляду на вищенаведене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 95000грн. заборгованості, є такими, що належним чином позивачем відповідно до вимог ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи, фактичними обставинами та нормами чинного законодавства,  а заперечення відповідача та його представника щодо неможливості виконання відповідачем даного господарського зобов”язання по проведенню розрахунків з позивачем, з підстави відсутності, у періоді виникнення грошового зобов”язання,  реєстрації даних фінансових зобов”язань та  без оформлення кредиторської заборгованості, спростовуються фактичними обставинами,  а тому позов в даній частині підлягає до задоволення, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми  95 000грн. наявної  заборгованості в примусовому порядку.

          Відповідно до ч.  2 ст.  625 ЦК України,  боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Отже, з урахуванням вищезазначеної норми ст. 625 ЦК України та з урахуванням письмового клопотання представника позивача від 06.05.2009р. за №59 про уточнення розрахунку індекса інфляції (65-69),  є правомірним нарахування позивачем відповідачеві суми 33250грн. індекса інфляції та є правомірним нарахування суми 3 850грн. - трьох процентів річних, зазначених у розрахунку штрафних санкцій, долученому до матеріалів позовної заяви (а.с.38).   

          Відповідно до вимог  ст. 546  ЦК України  виконання зобов”язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою та відповідно до вимог ст. 549 цього кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно , які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов”язання та п.3 даної статті передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов”язання  за кожен день прострочення виконання.

          Відповідно до вимог  ст. 230  ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 6 статті 231 ГК України передбачено, що штрафні  санкції   за   порушення   грошових   зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.           

          Відповідно до вимог розділу 11  Договору  №603/10 від 28.11.2005р. передбачена відповідальність сторін у разі порушення умов Договору, зокрема п.11.3 даного Договору  передбачено, що підрядник сплачує замовнику штрафні санкції в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла упродовж невиконання зобов”язання                     від загальної суми Договору за кожний день прострочки початку виконання робіт по даному Договору.    

          Отже, з урахуванням  вимог п.11.3 р.11 Договору №603/10 від 28.11.2005р. та письмового  клопотання представника позивача від 04.03.2009р. про уточнення  розрахунку  пені (а.с.60) з урахуванням  вимог ст. 231 та п.6 ст.232 ГК України, є правомірним нарахування позивачем відповідачеві суми  3971грн. пені.   

          Відповідно до вимог ст. 49 ГПК  України, суд  відносить на відповідача сплату на користь позивача судових витрат із розміру задоволеної   загальної суми 136071грн. уточнених  позовних вимог та відповідно  підлягає сплаті відповідачем на користь позивача сума 1360,95грн. державного мита та сума 102,78грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 193, 230, 231 Господарського кодексу України,  ст. ст. 525, 526, 546, 549, 610, 625, 837 Цивільного кодексу України та ст.ст. 4, 22, 33, 43, 44, 49, 69 ч.4, 75, 77, 82 –85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити в уточненому розмірі позовних вимог .

2.          Стягнути з  Головного управління агропромислового розвитку Закарпатської облдержадміністрації /м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 33614655/ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Свалява-міськбуд" /Свалявській район,  с. Голубине, 192, код ЄДРПОУ 33000657/  заборгованість у загальній сумі 136 071грн. (в тому числі сума 95 000грн. - основного боргу, сума 33250грн. - індексу інфляції, сума  3 850грн. –трьох процентів річних та сума 3971грн. - пені), суму 1360,95грн. державного мита та суму 102,78грн.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.          

         Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

      Суддя                                                                                            В.І. Карпинець