Рішення

від 18.03.2009 по справі 27/92

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

27/92

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  27/92

18.03.09

За позовом     

Товариства з обмеженою відповідальністю «Медком-Україна»

доПриватного підприємства «Дав і Ко»

простягнення 1 922, 53 грн.

                                    Суддя Дідиченко М.А.    Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:                     

Від позивача:  Великодна А.В.. –представник за довіреністю б/н від 25.11.2008 року;

Від відповідача:не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Медком-Україна»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Дав і Ко»про стягнення заборгованості за неналежне виконання останнім зобов'язань за договором поставки товарів № 186 від 25.03.2008 року у розмірі 1 664, 02 грн. –основного боргу та штрафу у сумі 258, 51 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.02.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 24.02.2009 року.

У судове засідання 24.02.2009 року представник позивача з'явився, проте вимоги ухвали суду від 03.02.2009 року не виконав.

Представник відповідача у судове засідання 24.02.2009 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 03.02.2009 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2009 року відкладено розгляд справи до 18.03.2009 року у зв'язку із неявкою представника відповідача та неподання сторонами витребуваних доказів по справі.

Представник позивача у судове засідання 18.03.2009 року з'явився, надав документи на вимогу ухвали суду, зокрема правове обґрунтування позовних вимог та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 18.03.2009 року не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

На адресу Господарського суду м. Києва повернулися ухвали суду, які були направлені на адреси відповідача зазначені у позовній заяві та витязі з ЄДРПОУ, а саме: 02081, м. Київ, вул. Клеманська, 3; 01001, м. Київ, вул. Щорса, 32-В; 01001, м. Київ, вул. Григоренка, 3-А, 110 із зазначенням, що підприємство з вказаних адрес вибуло.

Згідно ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. У відповідності до ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України, дані про місцезнаходження юридичної особи вносяться до єдиного державного реєстру. Отже, виходячи з наведеного місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації.

Оскільки, відповідачу була направлена кореспонденція про час та місце розгляду справи на юридичну адресу, то суд дійшов висновку, що відповідач був повідомлений належним чином, а тому на підставі ст.75 ГПК України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва,  -

В С Т А Н О В И В:

25.03.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Медком-Україна»(надалі –постачальник) та Приватним підприємством «Дав і Ко»(надалі –покупець) було укладено договір поставки товарів № 186 (надалі –Договір), за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і оплатити його у строки вказані у даному договорі.

Згідно із п.п. 1.1 Договору найменування, кількість, асортимент і вартість товару, який поставляється по даному договору, визначається накладною. Вказані накладні після їх підписання сторонами являються невід'ємними частинами договору.

Позивач на виконання зобов'язань за Договором поставив відповідачу товар  загальною вартістю 1 664, 02 грн. відповідно до видаткових накладних № РН-0013219 та № РН-0013223 від 07.04.25008 року, належним чином завірені копії яких знаходяться в матеріалах справи. Факт отримання товару підтверджується штампом та підписом відповідача на зазначених накладних.

Відповідно п. 4.2. Договору розрахунок за переданий товар покупець зобов'язується здійснити не пізніше 21 календарного дня з моменту передачі товару. Днем передачі товару вважається дата, яка вказана в накладній.

Отже, відповідач повинен був розрахуватися за отриманий товар не пізніше 27.04.2008 року.  

Проте, на день подання позовної заяви відповідач свої зобов'язання по Договору щодо оплатити за поставлений товар не виконав у повному обсязі, таким чином заборгованість відповідача перед позивачем становить 1 664, 02 грн.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 193 Господарського кодексу України (надалі –ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного  виконання нею зобов'язання,  враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.   

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк для оплати товару.

З доказів по справі вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання в повному обсязі та належним чином, претензій щодо якості чи кількості товару від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Відповідач у судове засідання не з'явився, докази оплати за поставлений товар суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань встановлений судом, що також, підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тому, позовні вимоги про стягнення з відповідача основної суми заборгованості у сумі 1 664, 02 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач заявляє вимоги про стягнення з відповідача пені у сумі 258, 51 грн.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до п. 7.3 Договору встановлено, що у разі несвоєчасної оплати товару до покупця застосовуються штрафні санкції у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

   Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

         Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

         Як було встановлено судом, відповідач повинен був розрахуватися за поставлений товар до 27.04.2008 року, отже пеня повинна нараховуватися з 28.04.2008 до 28.10.2008 року (згідно п. 6 ст. 232 ГК України).

Таким чином, розмір пені становить:

1 664, 02 грн. (заборгованість) * 20% * 2 дні (з 28.04.2008 року по 29.04.2008 року) / 365 = 1, 82 грн.

1 664, 02 грн. (заборгованість) * 24% * 181 день (з 300.04.2008 року по 28.10.2008 року) / 365 = 198, 04 грн.

Отже, загальний розмір пені за перерахунком суду становить 199, 86 грн. та підлягає задоволенню у зазначеному розмірі.

На підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 98, 89 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 114, 40 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 202, 509, 626, 692, 712 ЦК України, ст. 193 ГК України та  ст.ст. 33, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :  

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

   2.  Стягнути з Приватного підприємства «Дав і Ко»(02081, м. Київ, вул. Клеманська, 3; код ЄДРПОУ 34841169), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Медком-Україна»(юридична адреса: 03127, м. Київ, пр-т 40-річчя Жовтня, 120, корп. 1; фактична адреса: 04071, м. Київ, пров. Електриків, 3; код ЄДРПОУ 30518550) заборгованість у розмірі  1 664 (одна тисяча шістсот шістдесят чотири) грн. 02 коп., пеню у сумі 199 (сто дев'яносто дев'ять) грн. 86 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 98 (дев'яносто вісім) грн. 89 коп., та 114 (сто чотирнадцять) грн. 40 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

     3. В решті позовних вимог відмовити.

     4.  Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                  Дідиченко М.А.