Рішення

від 31.03.2009 по справі 33/114

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

33/114

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  33/114

31.03.09

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом           закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Солідарність»

до                            акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»

про                           стягнення 101 646,06 грн.

За участю представників сторін:

від позивача:      Шляхов М.М. –представник за довіреністю № 127 від 06.02.2009 року;

від відповідача:  не з'явився.

встановив :

Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Солідарність» звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до відкритого акціонерного товариства акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»про стягнення 101 646,06 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 11.01.2008 року між ним та відповідачем був укладений депозитний договір № 11.16-ДЮ-980-684 про розміщення строкового банківського вкладу ( депозиту).

Згідно пунктів 1.1, 2.1.- 2.4. договору банк приймає від вкладника грошові кошти на депозит і зобов'язується виплачувати суму депозиту і нараховані проценти на умовах і порядку, передбачених цим договором. Вкладник розміщує на депозитному рахунку № 26525160027101 суму депозиту шляхом перерахування коштів з поточного рахунку. Сума внеску на депозит 200 000,00 грн.. Процентна ставка за користування депозитом - 14% річних. Строк депозиту до 13 січня 2009 року.

Виконуючи умови договору позивач 12.01.2008 року перерахував на депозитний рахунок № 26525160027101 в АБ «Банк регіонального розвитку», МФО 300540, суму внеску на депозит - грошові кошти в сумі 200 000,00 грн., що підтверджується випискою з поточного рахунку вкладника від 12.01.2008 року.

05.08.2008 року, вкладник витребував частину депозиту в розмірі 100 000,00 грн., про що була укладена додаткова угода №1 до договору. Того ж дня банк перерахував на поточний рахунок позивача 100 000,00 грн., що підтверджується випискою з поточного рахунку вкладника від 05.08. 2008 року. Таким чином, сума внеску на депозит з 05.08.2008 року склала 100 000,00 грн.

Пунктом 3.4.3 договору передбачено, що банк зобов'язується повернути вкладнику депозит на його поточний рахунок по закінченню строку депозиту.

В порушення умов договору відповідач до 13.01.2009 включно не повернув позивачу депозит, не перерахував 100 000, 00 грн. на поточний рахунок вкладника.

У зв'язку з цим, позивач 14.01.2009 року направив на адресу банка претензію вих. № 149 щодо повернення суми депозиту, але станом на 15.01.2009 року депозит так і не повернуто.

Також, банк не перерахував на поточний рахунок вкладника суму процентів на депозит.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.02.2009 року порушено провадження у справі № 33/114, розгляд справи призначено на 23.03.2009 року.

У судовому засіданні 23.03.2009 року представники відповідача через загальний відділ діловодства подали апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі від 06.02.2009 року.

Представник позивача через загальний відділ діловодства подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 06.02.2009 року.

Представники відповідача заявили усне клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні для надання додаткових доказів часткового погашення заборгованості, а також для усунення недоліків у позовній заяві позивачем.

Представник позивача проти клопотання представників відповідача заперечував.

Судом оголошено перерву до 31.03.2009 року у зв'язку із клопотанням представників відповідача.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.03.2009 року відмовлено акціонерному банку «Банк регіонального розвитку»у прийнятті апеляційної скарги на ухвалу господарського суду м. Києва від 06.02.2009 року про порушення провадження у справі № 33/114.

У судове засідання 31.03.2009 року представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача через загальний відділ діловодства подав клопотання про заміну первісного відповідача на належного відповідача, а саме акціонерний банк «Банк регіонального розвитку»(відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України).

Також, в судовому засіданні подав заяву про уточнення позовних вимог по справі № 33/114 у зв'язку з тим, що відповідачем сплачено відсотки по депозити. Просив суд стягнути з відповідача на користь позивача основну суму (вкладу) в розмірі 100 000,00 грн. та витрати по сплаті державного мита в сумі 1 016,46 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.    

Представник позивача в позовній заяві просить в якості забезпечення позову накласти арешт на грошові суми, що належать акціонерному банку «Банк регіонального розвитку»у розмірі позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника позивача, суд, вважає, зазначене клопотання необґрунтованим, тобто таким, що не підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

11.01.2008 року між закритим акціонерним товариством компанія «Страхова компанія «Солідарність»(вкладник) та акціонерним банком «Банк регіонального розвитку»(банк) був укладений депозитний договір № 11.16-ДЮ-980-684 про розміщення строкового банківського вкладу ( депозиту).

Відповідно до ч.1 стаття 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно з п.2.4 глави 2 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами»№ 516 від 03.12.2003 року, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від іншої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові цю суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, установлених договором.

Частиною 1 статті 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до п.1.1 договору № 11.16-ДЮ-980-684 від 11.01.2008 року за цим договором банк приймає від вкладника грошові кошти на депозит і зобов'язується виплачувати вкладнику суму депозиту і нараховані проценти на умовах і в порядку, передбачених цим договором.

Згідно з п.2.1  договору № 11.16-ДЮ-980-684 від 11.01.2008 року вкладник розміщує на депозитний рахунок № 26525160027101 суму депозиту шляхом перерахування коштів з поточного рахунку.

Пунктом 2.2 договору № 11.16-ДЮ-980-684 від 11.01.2008 року передбачено, що сума внеску на депозит 200 000,00 грн..

Відповідно до п.3.2.1 договору № 11.16-ДЮ-980-684 від 11.01.2008 року вкладник зобов'язаний розмістити суму депозиту на депозитний рахунок протягом 2 робочих днів з дня підписання цього договору.

На виконання вищезазначених умов договору позивач 12.01.2008 року перерахував на депозитний рахунок № 26525160027101 в АБ «Банк регіонального розвитку», МФО 300540, суму внеску на депозит - грошові кошти в сумі 200 000,00 грн., що підтверджується випискою з поточного рахунку вкладника від 12.01.2008 року.

Згідно з п.2.4  договору № 11.16-ДЮ-980-684 від 11.01.2008 року строк депозиту до 13 січня 2009 року.

Відповідно до п.3.1.1 договору № 11.16-ДЮ-980-684 від 11.01.2008 року вкладник має право за згодою банку достроково витребувати частину чи всю суму депозиту, попередивши про це банк письмово за 3 банківські дні про свій намір.

05.08.2008 року між сторонами була підписана додаткова угода № 1 до депозитного договору № 11.16-ДЮ-980-684 про розміщення строкового банківського вкладу ( депозиту) відповідно до якої 05.08.2008 року вкладник зменшив суму депозиту на 100 000,00 грн. та з 05.08.2009 року сума депозиту становить 100 000,00 грн.

Пунктом 3.4.3 договору № 11.16-ДЮ-980-684 від 11.01.2008 року передбачено, що банк зобов'язується повернути вкладнику депозит на його поточний рахунок по закінченню строку депозиту.

Згідно з п.3.3 глави 3 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами»№ 516 від 03.12.2003 року банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком.

14.01.2009 року позивач направив на адресу банка претензію № 2 (вих. № 149 від 14.01.2009 року) щодо повернення суми депозиту в розмірі 100 000,00 грн.

Як зазначив позивач, відповіді на лист банк не надав, суму вкладу не повернув.

В матеріалах справи наявна довідка вих. № 11/16-736 від 31.03.2009 року за підписом Начальника Голосіївського відділення № 16 акціонерного банку «Банк регіонального розвитку», відповідно до якої станом на 31.03.2009 року залишок коштів на депозитному рахунку  № 26525160027101  склав 100 000,00 грн.

Також, наявна довідка за підписом Голови правління та Головного бухгалтера позивача за вих. №203, відповідно до якої розмір неповернутого депозитку становить 100 000,00 грн.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України  та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що строк повернення депозиту позивачу по депозитному договору № 11.16-ДЮ-980-684 про розміщення строкового банківського вкладу ( депозиту) закінчився 13.01.2009 року, а банком сума депозитного вкладу не повернута, чим порушено вимоги договору та чинного законодавства, та факт наявності боргу у відповідача в сумі 100 000,00 грн. перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.

При розгляді спору по суті судом враховано, що згідно з постановою Правління Національного банку України № 157 від 23.03.2009 року «Про призначення тимчасової адміністрації в Акціонерному банку «Банк регіонального розвитку»у відповідача призначено тимчасову адміністрацію строком на один рік з 24.03.2009 до 23.03.2010 та з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців з 24.03.2009 до 23.09.2009.

Відповідно до ч.2 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Згідно з статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»мораторій - зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною 2 статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність»передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Разом з тим, при розгляді справи судом було встановлено порушення прав позивача внаслідок невиконання банком своїх зобов'язань за договором.

Конституцією України закріплений обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов'язку по відновленню порушеного права на порушника.

Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобов'язаний їх захистити у спосіб передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.

Так, п.5 ч.2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.

Аналогічне положення міститься і у ч.2 статті 20 ГК України, якою встановлено, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі.

Судом також враховано, що частиною 3, пунктом 1 частини 4 статті 80 Закону України «Про банки і банківську діяльність»передбачено, що з дня свого призначення тимчасовий адміністратор має повне та виняткове право управляти банком та контролювати його, вживати будь-яких заходів щодо відновлення належного фінансового стану банку, зокрема, тимчасовий адміністратор має право продовжувати або припиняти будь-які операції банку.

Відповідно до п.1 ч.3 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»потягом дії мораторію забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України.

Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову шляхом присудження до виконання обов'язку відповідача за договором щодо повернення позивачу суми депозиту.

При цьому, суд зазначає, що положення законодавства щодо звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань у разі оголошення мораторію, не звільняють ці банки від обов'язку виконувати зазначені зобов'язання.

Аналіз положень частини 2 статті 58, пункту 2 частини 3 та частини 5 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»дає підстави для висновку про те, що банк звільняється від відповідальності, яка виникає саме під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Відносно відповідальності за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань, яка настала до моменту введення мораторію, чи настане після його зняття або закінчення строку його дії, то до банку така відповідальність може бути застосована.

Положення про мораторій лише надають банкам можливість відстрочити виконання своїх прострочених зобов'язань, зокрема, перед клієнтами цих банків на час дії мораторію, і забороняють на цей час лише застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих суб'єктів –клієнтів банку шляхом звернення стягнення на підставі виконавчих документів.

Отже, примусове виконання рішення суду про звернення стягнення на підставі виконавчих документів можливе лише після закінчення строку дії або зняття введеного у відповідача мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Згідно статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» (04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 8-А; код ЄДРПОУ 19338316 з депозитного рахунку № 26525160027101) на користь закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Солідарність»(04205, м. Київ, просп. Оболонський, 16, п/р 26501302507601 в ВАТ «Сведбанк»м. Києва, МФО 300164, код ЄДРПОУ 31521281) суму вкладу в розмірі 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп.

3. Стягнути з акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» (04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 8-А; к/р 320001190901 в ГУ НБУ по Києву і Київській області, код ЄДРПОУ 19338316) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Солідарність»(04205, м. Київ, просп. Оболонський, 16, п/р 26501302507601 в ВАТ «Сведбанк»м. Києва, МФО 300164, код ЄДРПОУ 31521281) витрати  по сплаті державного мита в сумі 1 016 (одна тисяча шістнадцять) грн. 46 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

        Суддя                                                                                                       С.М.Мудрий

Дата підписання: 17.04.2009 року.