Ухвала

від 04.12.2013 по справі 2/0121/971/2012, 2/119/12/13

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ (М. ФЕОДОСІЯ)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/535/13Головуючий суду першої інстанції:Терентьєв А.М. Доповідач суду апеляційної інстанції:Притуленко О. В. "04" грудня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:

головуючого - суддіПритуленко О.В., суддів:Ломанової Л.О., Кустової І.В., при секретаріМартиненко М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (третя особа ОСОБА_7) про визнання недійсними договорів іпотеки та поруки, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 12 березня 2013 року

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2012 року Приватне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі - Банк) звернулося з позовом до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмети іпотеки.

У позові зазначено, що 13 листопада 2007 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_8 був укладений кредитний договір №805/2007/840-М/16/058, згідно якого останній отримав кредит в сумі 245000 доларів США зі сплатою 14,4 відсотків річних та строком повернення до 12 листопада 2014 року. В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, 13 листопада 2007 року, ОСОБА_6 уклала з Банком договір іпотеки, за умовами якого передала в іпотеку належне їй на праві власності домоволодіння АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0857 га за вказаною адресою.

Через неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, станом на 28 жовтня 2011 року утворилася заборгованість в сумі 286794,86 доларів США, що еквівалентно 2285755 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8. помер Посилаючись на те, що в зв'язку зі смертю позичальника зобов'язання, забезпечене порукою відповідачки, не припинилось, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_6 вказану заборгованість; в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки (домоволодіння та земельну ділянку).

Під час розгляду справи позивач подав уточнену позовну заяву, в який зазначив, що станом на 24 грудня 2012 року заборгованість за кредитним договором №805/2007/840-М/16/058 склала 255664,81 доларів США (що еквівалентно 2043528,83 грн.), а саме: заборгованість за кредитом - 223512,73 доларів США (що еквівалентно 1786537,25 грн.), заборгованість за відсотками - 32152,08 доларів США, (що еквівалентно 256991,58 грн.).

З урахуванням викладеного, посилаючись на те, що письмова вимога Банку щодо виконання зобов'язань за кредитним договором і погашення заборгованості, відповідачкою залишена без задоволення, позивач просив суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №805/2007/840-М/16/058 від 13 листопада 2007 року в розмірі 255664,81 доларів США (що еквівалентно 2043528,83 грн.) звернути стягнення на предмет іпотеки - домоволодіння та земельну ділянку, що розташовані по АДРЕСА_1 шляхом реалізації їх з прилюдних торгів.

У січні 2012 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ПАТ «КБ «Надра», в якому, з урахуванням поданих уточнень, просила визнати недійсними договір поруки та договір іпотеки, які були укладені між нею та Банком 13 листопада 2007 року, з підстав, передбачених ст. 225 ЦК України. У позові зазначила, що з позичальником ОСОБА_8 вона не знайома. З 2004 року страждає захворюванням психіки, постійно перебуває на лікуванні в медичних психіатричних закладах. Обставин укладення вказаних договорів не пам'ятає, перебувала під впливом психотропних препаратів, які приймала в зв'язку з лікуванням. Посилаючись на те, що зазначені правочини вчинені у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, просила суд визнати недійсними вказані договори.

Ухвалою Феодосійського міського суду від 10 лютого 2012 року цивільні справи за вказаними позовами об'єднані в одне провадження.

Ухвалою від 20 лютого 2013 року до участі у справі в якості третьої особи залучений ОСОБА_7

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 12 березня 2013 року в задоволенні позову ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовлено; позов ОСОБА_6 до ПАТ «КБ «Надра» про визнання недійсними договору іпотеки та договору поруки задоволено.

ПАТ «КБ «Надра» оскаржило рішення в апеляційному порядку; посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права; просило рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову ПАТ «КБ «Надра» та відмову в задоволенні позову ОСОБА_6

Доводи скарги зводяться до того, що зібраними у справі доказами не підтверджується абсолютна неспроможність ОСОБА_6 в момент вчинення оспорюваних правочинів розуміти значення своїх дій та керувати ними. Отже, відсутні підстави для визнання недійсними договору поруки та договору іпотеки. За таких обставин суд неправомірно відмовив у зверненні стягнення на предмети іпотеки.

Порушення норм матеріального права, на думку апелянта, виявилося у незастосуванні судом першої інстанції наслідків пропуску строку позовної давності.

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_7, посилаючись на неспроможність доводів апелянта, просив скаргу відхилити, рішення суду - залишити без змін.

Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників апелянта, відповідача та третьої особи - ОСОБА_7, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга ПАТ «КБ «Надра» не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 13 листопада 2007 року між ВАТ комерційний банк «Надра» (далі - Банк) та ОСОБА_8 (позичальник) був укладений кредитний договір №805/2007/840-М/16/058, згідно якого останній отримав кредит в розмірі 245000 доларів США на споживчі цілі зі сплатою 14,4 відсотків річних та строком повернення до 12 листопада 2014 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за вказаним кредитним договором, 13 листопада 2007 року між Банком та ОСОБА_6 був укладений договір поруки, згідно умов якого остання зобов'язалася відповідати перед Банком за своєчасне та повне виконання позичальником зобов'язань за вказаним кредитним договором всім належним їй на праві власності майном та грошовими коштами.

Також 13 листопада 2007 року між Банком та ОСОБА_6 був укладений договір іпотеки, предметом якого є нерухоме майно - домоволодіння АДРЕСА_1 належне ОСОБА_6 на праві власності (свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 3 травня 2007 року), та земельна ділянка площею 0,0857 га за вказаною адресою, належна ОСОБА_6 (Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯД №569676 від 16 квітня 2007 року).

З розрахунку, наданого ПАТ «КБ «Надра», слідує, що починаючи з лютого 2008 року позичальник ОСОБА_8 порушував виконання умов договору; з листопада 2008 року взагалі не сплачував тіло кредиту, з серпня 2009 року - не сплачував проценти за користування кредитом. Станом на 24 грудня 2012 року по договору №805/2007/840-М/16/058 Банк нарахував заборгованість в розмірі 255664,81 доларів США (а саме: заборгованість за кредитом - 223512,73 доларів США, заборгованість за відсотками - 32152,08 доларів США).

Як встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8 помер.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для покладення на ОСОБА_6 відповідальності за невиконані позичальником зобов'язання, суд першої інстанції встановив, що з 2004 року ОСОБА_6 страждає на психічний розлад (є інвалідом 2 групи) і на період укладення з ВАТ «КБ «Надра» договору поруки та договору іпотеки це перешкоджало їй усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Аналізуючи сукупність зібраних у справі доказів, керуючись положеннями ч.1 ст.225 ЦК України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання недійсними оспорюваних правочинів - договорів поруки та іпотеки, оскільки при їх укладенні ОСОБА_6 не усвідомлювала значення своїх дій і не могла керувати ними.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про підставність позовних вимог ОСОБА_6 і відсутність підстав для задоволення позову ПАТ «КБ «Надра» щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

Суд правильно по суті вирішив спір.

Згідно статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним.

Пленум Верховного Суду України в п.16 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 року роз'яснив, що для визначення психічного стану на момент укладення правочину суд відповідно до ст. 145 ЦПК України зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до ст. 212 ЦПК.

Той факт, що ОСОБА_6 з 2004 року страждає на психічне захворювання підтверджується медичними документами, а також показаннями допитаних судом свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11

Згідно висновків комплексної судово-психолого-психіатричної експертизи (акт №1 від 4 січня 2013 року), на період укладення договорів з ВАТ КБ «Надра» у ОСОБА_6 виявлявся тяжкий психічний розлад - біполярний афективний розлад, злоякісний тип течії з тенденцією до безперервного (з частою інверсією фаз), стійкий виражений афективний синдром, резистентний до терапії, з наростаючими змінами особистості; поточний змішаний епізод, що перешкоджало їй усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. У ОСОБА_6 маються індивідуально-психологічні особливості у вигляді значного зниження інтелектуальних, когнітивних, емоційно-вольових, критико-прогностичних здібностей з суттєвими змінами мотиваційно-потребностної сфери, які могли суттєво вплинути на її поведінку, свідомість, діяльність та прийняття нею рішення у ситуації, яка досліджувалася.

В зв'язку з тим, що вказаний висновок є неповним, апеляційним судом було призначено додаткову комплексну судово-психолого-психіатричну експертизу.

За висновком додаткової експертизи (акт №50 від 25.09.2013 року) на час укладення договорів іпотеки та поруки з ВАТ комерційний банк «Надра» 13.11.2007 р. ОСОБА_6 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.

Вказаний висновок узгоджується з матеріалами справи, медичними документами, які містять відомості про хворобу ОСОБА_7 та її лікування, показаннями свідків про неадекватну поведінку ОСОБА_7 і неодноразове її лікування, зокрема і свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15

Висновок додаткової комплексної судово-психолого-психіатричної експертизи у сукупності з іншими наведеними у справі доказами дає підстави вважати, що в момент вчинення спірних правочинів ОСОБА_6 була абсолютно неспроможна розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Посилання апелянта на те, що в ході розгляду справи не встановлено факту вживання ОСОБА_6 ліків, які впливали на її психічний стан при вчиненні правочинів, є неспроможним і спростовується записами у медичній картці стаціонарного хворого № 423 про лікування в КРПЛ №1 з 20.08.2007 року по 28.08.2007 року, витягом з медичної карти без номера про лікування в ПНЛ №3 з 28.08.2007 року по 05.09.2007 року, записами у медичній картці стаціонарного хворого № 423 про лікування в КРПЛ №1 з 05.09.2007 року по 05.10.2007 року, іншими медичними документами, а також актом додаткової комплексної судово-психолого-психіатричної експертизи, яким підтверджується не лише вживання ліків відповідачкою, а і те, що пройдені нею курси терапії нейролептиками (починаючи з 2004 року) вплинули на її психічний стан у період вчинення правочинів.

За таких обставин показання свідка ОСОБА_16 - нотаріуса (який посвідчив оспорюваний договір іпотеки) про те, що при посвідченні договору сумнівів у психічному стані ОСОБА_6 у нього не виникло, не є безспірним доказом вчинення вказаною особою правочину з усвідомленням значення своїх дій.

Не є доказом здібності ОСОБА_6 усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними під час укладання спірних договорів і факт видачі на її ім'я документів, які були надані банку при укладенні правочинів (довідки від 16.10.2007 року про відсутність заборгованості по сплаті за електричну енергію, довідки від 08.10.2007 року про відсутність зареєстрованих за місцем її проживання неповнолітніх дітей, довідки від 08.10.2007 року про кадастровий номер земельної ділянки), а також висновок про оцінку об'єкту іпотеки, зроблений на підставі договору від 10.10.2007 року. Зазначені документи не містять відомостей про внутрішній, психічний стан ОСОБА_6 Слід зазначити, що з них також неможливо встановити за чиїм зверненням видані вказані документи і ким саме вони отримані.

Посилання апелянта на те, що суд зобов'язаний був визнати обов'язковою явку чоловіка відповідачки - ОСОБА_7 (який, згідно повідомлення його представника, виїхав у Російську Федерацію) і допитати його в якості свідка не є підставою для скасування рішення, оскільки відповідно до положень ч.1 ст.62 ЦПК України треті особи можуть бути допитані в якості свідків лише за їх згодою, що не має місця у даному випадку.

В засіданні суду апеляційної інстанції заперечуючи проти висновку додаткової комплексної судово-психолого-психіатричної експертизи, представник ПАТ «КБ «Надра» послалася на те, що виводи, викладені у даному висновку, не відповідають фактам, викладеним в амбулаторній картці, період підписання договорів не підпадає під жодний період маніакальної чи депресивної фаз; зазначені у висновку нейролептики (галопередол форте, трифтазин - здоров'я, аміназин), які нібито приймала ОСОБА_6, були затверджені наказом МОЗ пізніше ніж вчинені нею правочини.

Виходячи з того, що під час проведення експертизи експертами досліджувалася не лише амбулаторна картка ОСОБА_6, а і інші документи (медичні карти стаціонарного хворого КРУ КПЛ №1, медичні карти стаціонарного хворого Феодосійської ПНЛ №3), які містять відомості про лікування відповідачки в певні періоди, зазначені доводи не можна визнати обґрунтованими. До того ж слід зазначити, що накази МОЗ, вказані представником апелянта, як підстава для застосування цих ліків на території України, фактично є наказами про перереєстрацію вказаних лікарських засобів у зв'язку із закінченням терміну дії реєстраційного посвідчення, затвердженого раніше ( галопередол - наказ МОЗ України №84 від 26.02.2003, трифтазин - МОЗ України № 411 від 27.06.2006, аміназин - наказ МОЗ №654 від 04.10.2006).

Проведення додаткової комплексної судово-психолого-психіатричної експертизи тими ж експертами, якими було проведено експертизу 04 січня 2013 року (акт №1) не суперечить положенням ч.1 ст.150 ЦПК України, згідно якої додаткова експертиза може бути доручена тому самому експерту. Отже, при відсутності належних доказів, сам факт проведення додаткової експертизи тими самими експертами, не свідчить про їх зацікавленість у результаті.

Не можна визнати підставою для скасування ухваленого у справі рішення і довід апеляційної скарги про пропуск ОСОБА_6 позовної давності, встановленої законом для звернення до суду з вимогою про захист цивільного права.

Враховуючи, що про порушення свого права ОСОБА_6 стало відомо у вересні 2010 року (з письмової вимоги Банку №3798 від 27.08.2010 року про сплату заборгованості за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_8.), а позов про визнання вказаних договорів недійсними нею заявлений 28 лютого 2012 року, строк позовної давності, встановлений ст.257 ЦК україни, нею не пропущений.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування ухваленого у справі рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» відхилити.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 12 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді:

О.В. Притуленко Ломанова Л.О. Кустова І.В.