Рішення

від 25.11.2013 по справі 116/3127/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 116/3127/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Кулішов А.С. Головуючий суду апеляційної інстанції:Горбань В. В.

РІШЕННЯ

"25" листопада 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіГорбань В.В. СуддівМакарчук Л.В., Шестакової Н.В. При секретаріБоголюбовій Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Первомайської сільської ради Сімферопольського району АР Крим, Сімферопольської районної державної адміністрації в АР Крим, Державного агентства земельних ресурсів України, міськрайонного управління Держземагентства у м. Сімферополі та Сімферопольському районі про визнання права власності на цілісний майновий комплекс селянського /фермерського/ господарства «АСТАРА», визнання права постійного користування земельними ділянками у порядку спадкування за законом, за апеляційною скаргою ОСОБА_6, ОСОБА_7 на рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 03 вересня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2013 року ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулися до суду з позовом до Первомайської сільської ради Сімферопольського району АР Крим, Сімферопольської районної державної адміністрації в АР Крим про визнання права власності на цілісний майновий комплекс селянського /фермерського/ господарства «АСТАРА», визнання права постійного користування земельними ділянками у порядку спадкування за законом. Вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_8 за життя було створено селянське (фермерське) господарство «АСТАРА», для здійснення фермерської діяльності якого надані у постійне користування земельні ділянки площею 8,00 га, 26,99 га, 5,28 га, розташовані на території Первомайської сільської ради Сімферопольського району Автономної Республіки Крим, які входять до складу цілісного майнового комплексу селянського (фермерського) господарства «АСТАРА». ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8 помер. У видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на право власності на селянське (фермерське) господарство та на право постійного користування земельними ділянками державною нотаріальною конторою відмовлено з тих підстав, що відсутні правовстановлюючі документи про право власності спадкодавця на спірні земельні ділянки, а спадкування права постійного користування земельною ділянкою законодавством не передбачено. Просили визнати за ними право власності на селянське (фермерське) господарство «АСТАРА» та право постійного користування земельними ділянками площею 8,00 га, 26,99 га, 5,28 га, які розташовані на території Первомайської сільської ради Сімферопольського району Автономної Республіки Крим, після смерті ОСОБА_8

Ухвалою Сімферопольського районного суду АР Крим від 17.07.2013 року залучено до участі у справі в якості співвідповідачів Державне агентство земельних ресурсів України та міськрайонне управління Держземагентства у м. Сімферополі та Сімферопольському районі.

Рішенням Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 03 вересня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 просять рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення позивача ОСОБА_7, представника позивачів та представника відповідача Державного агентства земельних ресурсів України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що право постійного користування земельними ділянками, яке було набуто спадкодавцем у встановленому законом порядку, входить до складу спадкової маси, але оформлення спадкових прав користування земельними ділянками фермерського господарства здійснюється шляхом отримання відповідного свідоцтва у нотаріуса, а не у судовому порядку. Що стосується вимог про визнання права власності на селянське (фермерське) господарство (цілісний майновий комплекс), то позивачами не надано доказів щодо наявності та складу майна, набутого господарством, з якого складається його цілісний майновий комплекс.

Проте з такими висновками суду першої інстанції в повному обсязі погодитися не можна.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію НОМЕР_1 зареєстровано селянське (фермерське) господарство «АСТАРА», головою якого був ОСОБА_8. (а.с. 19-27)

01 липня 1997 року ОСОБА_8 на підставі рішення 13 сесії 21 скликання Сімферопольської районної ради народних депутатів Автономної Республіки Крим від 19 березня 1993 року та розпорядження Сімферопольської райдержадміністрації АР Крим № 869-р від 09 вересня 1996 року отримав державний акт серії 1-КМ № 011841 на право постійного користування земельними ділянками площею 8,00 га, 26,99 га, 5,28 га в межах згідно з планом, яка розташована на території Первомайської сільської ради Сімферопольського району Автономної Республіки Крим. (а.с. 16)

Відповідно до вказаного державного акту на право постійного користування землею, земельні ділянки були надані ОСОБА_8 для організації та ведення селянського (фермерського) господарства.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8 помер. Після його смерті була відкрита відповідна спадкова справа.

Відповідно до Статуту селянського (фермерського) господарства «АСТАРА» СФГ здійснює господарську діяльність на земельній ділянці, яка була надана рішенням 13 сесії 21 скликання Сімферопольської районної ради народних депутатів Автономної Республіки Крим від 19 березня 1993 року та розпорядження Сімферопольської райдержадміністрації АР Крим № 869-р від 09 вересня 1996 року площею 8,00 га, 26,99 га, 5,28 га.

Згідно зі ст. 23 Закону України «Про фермерське господарство» успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 407 ЦК України та ч. 2 ст. 102-1 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Положення п. 6 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення визнано неконституційним згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005.

Пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 року № 449 «Про затвердження форми державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» встановлює, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, враховуючи вищевказані положення закону, дійшов правильного висновку, що чинним законодавством передбачено можливість успадкування права постійного користування земельною ділянкою, яка надавалася для сільськогосподарських потреб - ведення фермерського господарства і право на користування якою у встановленому порядку посвідчено за спадкодавцем ОСОБА_8, спадкоємцями якого є позивачі. Але, при цьому дійшов помилкового висновку, що вимоги позивачів про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають, оскільки позивачі не позбавлені права на одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно зі ст. 68 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

У абзацах 2, 3 пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз'яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Між тим, вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув уваги на роз'яснення, викладені в абзаці 3 пункту 23, вищезазначеного Пленуму Верховного Суду України.

З матеріалів справи, зокрема постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії вбачається, що ОСОБА_6 і ОСОБА_7 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на право користування земельними ділянками площею 8,00 га, 26,99 га, 5,28 га, у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів про право власності спадкодавця на спірні земельні ділянки.

За таких обставин колегія суддів вважає, що письмова відмова нотаріуса в оформленні права на спадщину свідчить про те, що існують перешкоди спадкоємцям для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку та підтверджує факт виникнення цивільно-правового спору, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Крім того, колегія суддів вважає, що сам по собі факт не оскарження постанови нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій не може служити підставою для відмови в позові про визнання права на постійне користування земельними ділянками в порядку спадкування.

Відмовляючи у задоволенні позову про визнання права власності на селянське (фермерське) господарство (цілісний майновий комплекс), суд першої інстанції виходив із того, що позивачами не надано доказів щодо наявності та складу майна, набутого господарством, з якого складається його цілісний майновий комплекс.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може з наступних підстав.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачі посилалися на те, що цілісний майновий комплекс селянського (фермерського) господарства «АСТАРА» складається з права на постійне користування земельними ділянками площею 8,00 га, 5,28 га, 26,99 га, розташованими на території Первомайської сільської ради, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею від 01.07.1997 року.

Згідно з Законом України «Про селянське (фермерське) господарство», в редакції 1991 року, який діяв на момент створення селянського (фермерського) господарства «АСТАРА», необхідною умовою для створення та функціонування селянського (фермерського) господарства була земельна ділянка, яка мала перебувати або у власності, або у постійному користуванні осіб, які виявили бажання створити фермерське господарство.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» після одержання державного акту на право приватної власності на землю, державного акта на право постійного користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку.

Статтею 5 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» передбачена процедура отримання у постійне користування такої земельної ділянки, у відповідності до якої, заяву, підписану головою створюваного господарства, про бажання отримати земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства необхідно було подати до Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки.

Як убачається з матеріалів справи, згідно з рішенням 13 сесії 21 скликання Сімферопольської районної ради народних депутатів Автономної Республіки Крим від 19 березня 1993 року та розпорядження Сімферопольської райдержадміністрації АР Крим № 869-р від 09 вересня 1996 року ОСОБА_8 передано у постійне користування земельні ділянки площею 8,00 га, 26,99 га, 5,28 га, розташовані на території Первомайської сільської ради Сімферопольського району Автономної Республіки Крим для організації та ведення селянського (фермерського) господарства, що підтверджується державним актом серії 1-КМ № 011841 від 01.07.1997 року.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» до складу майна фермерського господарства входить право користування землею.

Згідно зі ст. 22 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство», фермерське господарство, як цілісний майновий комплекс, включає майно, передане до складеного капіталу, не розподільний прибуток, майнові та інші зобов'язання.

Статтею 191 ЦК України передбачено, що до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає доведеним, що земельні ділянки площею 8,00 га, 26,99 га, 5,28 га, які були отримані ОСОБА_8 на підставі рішення 13 сесії 21 скликання Сімферопольської районної ради народних депутатів Автономної Республіки Крим від 19 березня 1993 року та розпорядження Сімферопольської райдержадміністрації АР Крим № 869-р від 09 вересня 1996 року у постійне користування для організації та ведення селянського (фермерського) господарства, входять до складу підприємства - селянського (фермерського) господарства «АСТАРА», як до цілісного майнового комплексу, засновником і головою якого був спадкодавець ОСОБА_8

Таким чином, оскільки рішення суду ухвалено з порушення норм матеріального і процесуального права та по неповно з'ясованим обставинам, що мають значення для справи, тому воно на підставі ч. 3 ст. 303 , п.п. 1, 4 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 задовольнити.

Рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 03 вересня 2013 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_6, ОСОБА_9 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, у рівних частках право власності на селянське (фермерське) господарство «АСТАРА» (цілісний майновий комплекс), код ЄДРПОУ 20672606, місцезнаходження: АДРЕСА_1 та право постійного користування земельними ділянками площею 8,00 га, 5,28 га, 26,99 га, які розташовані на території Первомайської сільської ради Сімферопольського району Автономної Республіки Крим, для організації селянського (фермерського) господарства, що підтверджено державним актом серії 1-КМ № 011841 від 01.07.1997 року, який видано на ім'я ОСОБА_8.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді: Горбань В.В. Макарчук Л.В. Шестакова Н.В.