Рішення

від 27.04.2009 по справі 16/13-09-543

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/13-09-543

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" квітня 2009 р.Справа  № 16/13-09-543

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Скоробрух Т.В.

За участю представників сторін:

Від позивача:   Івашкова Н.Є. за довіреністю від 21.01.2009р.

Від відповідача: не з'явився;

Від третьої особи: Івашкова Н.Є. за довіреністю № 1687/04/14-09 від 17.03.2009р.

Від прокуратури: Лянна О.А. згідно з посвідченням № 98 від 04.11.1998р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом  державного підприємства водних шляхів „Устьдунайводшлях” за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача   Міністерства транспорту та зв'язку України до  товариства з обмеженою відповідальністю „Інфлот-Данубіус” за участю прокуратури Одеської області про визнання недійсними додаткових угод, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство водних шляхів „Устьдунайводшлях” (далі по тексту –ДП „Устьдунайводшлях”) звернулося до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до товариства з обмеженою відповідальністю „Інфлот-Данубіус” (далі по тексту ТОВ „Інфлот-Данубіус”)  про визнання недійсними додаткових угод № 1 від 18.04.2008р. та № 3 від 15.07.2008р., укладених між сторонами по справі до менеджерської угоди № 16/08/01 від 14.04.2008р. Свої вимоги позивач обґрунтовує невідповідністю додаткових угод вимогам чинного законодавства України та порушенням при укладенні вказаних угод прав позивача.

Незважаючи на неодноразові вимоги суду відповідачем відзиву на позов та витребуваних судом документів надано не було, представник відповідача у судові засіданні по даній справі жодного разу не з'явився, у зв'язку з чим дана справа розглядається за наявними матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Ухвалою суду від 25.02.2009р. до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача було залучено Міністерство транспорту та зв'язку України.

Крім того, ухвалою суду від 27.03.2009р. до участі у даній справі для представництва інтересів держави  було допущено прокуратуру Одеської області.

Міністерством транспорту та зв'язку України та прокуратурою Одеської області позовні вимоги, заявлені   ДП „Устьдунайводшлях”, були підтримані повністю.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, суд встановив наступне.

14.04.2008 року між ДП „Устьдунайводшлях” і ТОВ „Інфлот-Данубіус” була укладена стандартна менеджерська угода № 61/08/1 „Шипмен 98”, у відповідності до  п.п. 2.1., 2.3. якої ТОВ „Інфлот-Данубіус” (Судновласник) призначив ДП „Устьдунайводшлях”    Управляючим (Менеджером) по судну, в свою чергу,  позивачем було прийнято на себе зобов'язання в якості агенту від імені та за дорученням Судновласника виконувати по відношенню до суден функції, наведені у боксах 5-14 частини першої менеджерської угоди,  а саме:  звітність (відповідно до ст. 7 частини другої  угоди) та  експлуатація та управління безпекою (відповідно до ст. 12 частини другої менеджерської угоди). У відповідності до п. 23.1 частини другої менеджерської угоди та боксу 17 частини першої цього договору,  строк дії договору був обумовлений його учасниками до 14.04.2009р.

До менеджерської угоди №61/08/1 між  ТОВ „Інфлот-Данубіус” та ДП „Устьдунайводшлях” було укладено додаткові угоди №1 від 18.04.2008р. та №3 від 15.07.2008р.

Посилаючись на те, що всупереч правовій природі менеджерської угоди №61/08/1, як договору морського агентування, а також приписам ст.ст. 116-118 Кодексу торговельного мореплавства України № 176/95-ВР від 23.05.1995р., за умовами наведених  додаткових угод на позивача (Управляючого за угодою) було покладено зобов'язання з оплати Судновласнику певних витрат, пов'язаних з мобілізацією земкаравану (у тому числі і ввіз на митну території України), із забезпечення рівня доходу від використання земкаравану не нижче витрат відповідача по відповідним тайм-чартерним угодам, за якими відповідачем зафрахтовано судна земкаравану,  а також збільшено обсяг відповідальності позивача, який не співвідноситься з обсягом функцій, які виконуються Управляючим за угодою,  ДП „Устьдунайводшлях” звернулося до господарського суду Одеської області із позовними вимогами про визнання додаткових угод № 1 від 18.04.2008р. та № 3 від 15.07.2008р., укладених між сторонами по справі до менеджерської угоди № 16/08/01 від 14.04.2008р. недійсними.

Враховуючи зміст заявлених позивачем в межах даної справи  позовних вимог, суд вважає за необхідне, передусім, визначитися з правовою природою укладеної між сторонами по справі менеджерської угоди № 16/08/01 від 14.04.2008р.

Менеджерська угода №61/08/1 - це найбільш поширена проформа договору судового менеджменту, під кодовою назвою „ШИПМЕН 98” розроблена та опублікована Балтійською і Міжнародною морською радою (БИМКО) в 1998 році.

Враховуючи сферу діяльності, з якою пов'язано укладення даної угоди, слід звернутися, передусім, до положень спеціального законодавства, а саме: Кодексу торговельного мореплавства України, яким врегульовані  відносини, що виникають з торговельного мореплавства, тобто діяльності, пов'язаної з використанням суден для перевезення вантажів, пасажирів, багажу та пошти, рибних та інших морських промислів, розвідки та видобування корисних копалин, виконання буксирних, криголамних і рятувальних операцій, прокладання кабелю, також для інших господарських, наукових і культурних цілей.

Відповідно до ст.. 116 Кодексу торговельного мореплавства України в редакції Закону України № 176/95-ВР від 23.05.1995р. у морському  порту  або  поза  його  територією  як  постійні представники судновласника діють агентські організації (морський агент), які за договором морського агентування за винагороду зобов'язуються надавати послуги в галузі торговельного мореплавства. Плата за послуги агентських організацій всіх форм власності встановлюється центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.     При виконанні договору морського агентування морський агент, що діє від імені судновласника, може також діяти на користь іншої договірної сторони, якщо вона її на те уповноважила і якщо судновласник не заперечує.

При цьому, статтею 117 Кодексу торговельного мореплавства України передбачено, що морський  агент  виконує  формальності та  дії,  пов'язані  з прибуттям, перебуванням і відходом судна, допомагає капітану судна у налагодженні контактів з службами порту, місцевими органами державної виконавчої влади, в організації постачання і обслуговування судна в порту, оформляє митні документи та документи на вантаж, інкасує суми фрахту та інші суми для оплати вимог судновласника, що виникають з договору перевезення, сплачує за розпорядженням судновласника і капітана судна суми, пов'язані з перебуванням у порту, залучає вантажі для морських ліній, здійснює збір фрахту, експедирування вантажу, наймання екіпажів для роботи на суднах, виступає від імені вантажовласника, а також договірною стороною учасників перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні.  Морський агент зобов'язаний: а) здійснювати добросовісно свою діяльність відповідно до інтересів судновласника або іншого довірителя і звичайної практики морського агентування; б) діяти в межах своїх повноважень;  в) не передавати здійснення своїх функцій іншій особі (суб'єкту), якщо тільки він не був уповноважений на це своїм довірителем.

В свою чергу, як було зазначено вище, за змістом п.п. 2.1., 2.3., а також ст.ст.7, 12 частини другої  менеджерської угоди та боксів 5-14 частини першої цієї угоди позивачем було прийнято на себе зобов'язання в якості агенту від імені та за дорученням Судновласника виконувати по відношенню до суден наступні функції: звітність, а також експлуатація та управління безпекою. В рамках виконання функції звітності Управляючий зобов'язаний створити облікову систему, яка відповідає вимогам Судновласника та забезпечити регулярний облік та надання регулярних звітів та документів відповідно до облікової системи; зберігати документи про всі витрати та платежі,  понесені згідно з указаними положеннями, а також відомості, необхідні для врегулювання розрахунків між сторонами. Судновласнику має бути запропонована наявна система економічної звітності (щомісячно), а також постійний облік та звітність роботи судна. В межах виконання функції  експлуатації та управління безпекою: на Управляючого покладено обов'язок забезпечувати експлуатацію судна відповідно до вимог Судновласника, включаючи без обмежень виконання наступних функцій: складання та підписання договорів на виконання днопоглиблювальних робіт; складання планів виконання днопоглиблювальних робіт, інструкцій з виконання робіт; виконання промірних робіт  для визначення обсягів дноробіт;  надання допоміжної техніки для забезпечення роботи каравану; управління безпекою, виконання вимог SOLAS та обов'язкових постанов Морської адміністрації прапору судна та класифікаційного товариства. Для організації постійного та безпечного зв'язку із судном Управляючий має право самостійно укладати угоди з береговими службами зв'язку. Оплата договорів на надання послуг зв'язку здійснюється безпосередньо Судновласником або самостійно Менеджером –у такому разі Судновласник відшкодовує витрати на зв'язок Менеджерам на підставі виставлених менеджером рахунків, які можуть включати додаткові податки та збори на підставі діючого законодавства.

Покладення на Менеджера таких обов'язків, з визначенням його статусу  як агенту, який  від імені та за дорученням Судновласника виконує визначені договором  управлінські функції по відношенню до суден узгоджуються з положеннями ст.ст. 116,117  Кодексу торговельного мореплавства України.

Крім того, пунктом 15.1. частини другої менеджерської угоди №61/08/1  передбачено обов'язок Судновласника  виплачувати  Менеджеру за його роботу в якості Управляючого за умовами даної угоди щомісячну винагороду у розмірі 5% від сум доходів, отриманих Судновласниками за звітний місяць від виконання контрактів (договорів), укладених менеджером за підсумками календарного року.  При цьому, за умовами цього пункту позивачем було прийнято на себе зобов'язання перераховувати весь отриманий дохід за такими контрактами  протягом двох банківських днів на користь Судновласника. Судновласник, в свою чергу, протягом двох банківських днів  зобов'язався перераховувати на користь Менеджера на підставі рахунку останнього суму належної йому винагороди.  За кожним конкретним об'єктом робіт Менеджер на підставі укладеного  договору надає Судновласнику розрахунок добової продуктивності каравану та спільно з Судновласником складає план-графік виконання робіт та руху фінансових потоків, який підписується сторонами та може слугувати підставою для проведення розрахунків між ними. „Розрахунок добової продуктивності каравану” та „План-графік виконання робіт та руху грошових коштів” за кожним конкретним об'єктом робіт оформлюється додатками до цієї угоди та є його невід'ємною частиною.

Менеджер за наявності такої можливості може перераховувати Судновласнику доход, очікуваний від управління караваном при роботі на конкретній ділянці робіт, достроково за будь-який період. Судновласник  при наявності такої можливості може перераховувати Менеджеру менеджерську винагороду від управління караваном при роботі на конкретній ділянці робіт, достроково за будь-який період. При цьому, здійснюється відповідне коригування наступних платежів.

У відповідності до п.19.5 частини другої менеджерської угоди №61/08/1 Судновласником було прийнято на себе зобов'язання відшкодовувати будь-які витрати, понесені Управляючим (Менеджером) в процесі виконання ним своїх обов'язків.

При цьому, відповідно до п. 18.2 частини другої менеджерської угоди №61/08/1, згідно з  якою визначається відповідальність учасників угоди, сторонами було обумовлено, що  Управляючий не несе ніякої відповідальності перед Судновласником за будь-яку втрату, шкоду, затримку або витрати будь-якого характеру, прямі та непрямі та такі, що виникли внаслідок здійснення управлінської діяльності, якщо не доведено, що це явилося наслідком виключно недбалості, грубої недбалості або свідомого невиконання зобов'язань зі сторони Управляючого або їх службовців або агентів або субпідрядників, найманих ним у зв'язку з судном, або якщо доведено (крім випадків, коли втрата, шкода, затримка або витрати внаслідок особистих дій або упущень Управляючого (Менеджера) вчинені навмисно або необачно, з усвідомленням того, що така втрата, шкода, затримка або витрати імовірно виникнуть) то відповідальність Управляючого за кожний випадок або за серію випадків, які дають привід для претензій, не повинна перевищувати загальну суму, яка дорівнює десяти річним розмірам винагороди Управляючого.

Право Управляючого на отримання винагороди та на відшкодування йому витрат на понесені Управляючим в процесі виконання ним своїх обов'язків та кореспондуючі цим правам обов'язки Судновласника, передбачені п.п. 15.1, 19.5 частини другої менеджерської угоди №61/08/1, відповідають положенням ст. ст. 116, 118  Кодексу торговельного мореплавства України,  якими встановлений оплатний характер агентського договору, при цьому Судновласник або інший довіритель зобов'язані:  а) надавати морському агенту кошти, достатні для здійснення його функцій; б) відшкодовувати морському агенту будь-які витрати, зроблені ним від їх імені або за їх згодою;  в) нести відповідальність за наслідки будь-яких дій морського агента в межах його повноважень.

Вищенаведений аналіз положень менеджерської угоди №61/08/1 свідчить, що менеджерська угода №61/08/1 по своїй правовій природі є договором морського агентування.

Отже, при тлумаченні положень менеджерської угоди №61/08/1 та здійсненні правового аналізу додаткових угод до цього договору, які є предметом спору по даній справі, слід застосовувати норми, які найбільш відповідають суті домовленості сторін. Відповідно до законодавства України правовідносини з морського агентування врегульовані в ст.ст.116-119 Кодексу торговельного мореплавства.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону: додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (п. 1 Роз'яснення ВАСУ від 12.03.1999р. №02-5/111 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними).

При цьому, слід звернути увагу сторін на наступному. Відповідно до листа Верховного Суду України  від 24.11.2008 „Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними” недійсність правочину виникає  через  те,  що  дія  схожа  на правочин, але за своєю суттю не відповідає його характеристикам. Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів:  дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу;     дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

У статті 203  ЦК України,  в якій визначено основні критерії чинності правочину, зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Виходячи  з буквального тлумачення норм статей 4 та 203 ЦК України, зміст правочину має відповідати: ЦК України; іншим законам України, які  приймаються відповідно до Конституції України та  ЦК України; актам Президента України у випадках, встановлених Конституцією України; постановам Кабінету Міністрів України; актам органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим, що видаються у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом.

Таким чином, враховуючи загальні принципи цивільного права, правочини не повинні суперечити положенням законів, галузевих законодавчих актів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.

При цьому, враховуючи вищенаведені висновки суду стосовно правої природи укладеної між сторонами менеджерської угоди, при здійсненні правового аналізу правомірності чи неправомірності положень додаткових угод № 1 та № 3 до цього договору слід застосовувати норми ст.ст.116-119 Кодексу торговельного мореплавства, які найбільш відповідають суті правовідносин між сторонами, які виникли на підставі менеджерської угоди.

Як було зазначено по тексту рішення вище, до менеджерської угоди №61/08/1 між  ТОВ „Інфлот-Данубіус” та ДП „Устьдунайводшлях” було укладено додаткові угоди №1 від 18.04.2008р. та №3 від 15.07.2008р.

У відповідності з умовами пункту 1 додаткової угоди №1 від 18.04.2008р. сторонами було передбачено, що витрати, пов'язані з мобілізацією та оформленням прибуття земкаравану, а також   витрати по митному оформленню режиму „тимчасовий ввіз” оплачуються Менеджером згідно з  виставленим рахунком Судновласника.

В подальшому, у відповідності до п. 3 додаткової угоди №3 від 15.07.2008р.  пункт 1 додаткової угоди №1 від 18.04.2008р. до менеджерської угоди  викладено в новій редакції, відповідно до якої Менеджер сплачує Судновласнику мобілізацію (в тому числі ввіз на митну територію України) земкаравана „Аntеа” у складі: з/с „Аntеа”, „Міdіа-5” та „Міdіа-21” в сумі 7952228,28 грн. в т.ч. ПДВ 1325371,39 грн.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 118  Кодексу торговельного мореплавства України Судновласник або інший довіритель зобов'язані:  а) надавати морському агенту кошти, достатні для здійснення його функцій; б) відшкодовувати морському агенту будь-які витрати, зроблені ним від їх імені або за їх згодою;  в) нести відповідальність за наслідки будь-яких дій морського агента в межах його повноважень.

Покладення на ДП „Устьдунайводшлях” обов'язку з оплати витрат на мобілізацію земкаравану згідно з додатковими угодами № 1 та № 3 прямо суперечить наведеним приписам чинного законодавства України, а також положенням власне основної угоди, а саме п.19.5 частини другої менеджерської угоди №61/08/1, за яким  Судновласником було прийнято на себе зобов'язання відшкодовувати будь-які витрати, понесені Управляючим (Менеджером) в процесі виконання ним своїх обов'язків, змін до якого внесено не було. Більш того, як вбачається з Розрахунку добової продуктивності каравану (додаток В до менеджерської угоди)  та Плану - графіку виконання робіт та руху грошових коштів (додаток С до менеджерської угоди), що були підписані учасниками угоди на виконання п.15.1 менеджерської угоди,  загальний розмір винагороди Управляючого був визначений  у сумі 1314785,20 грн., в той час як за п. 3 додаткової угоди №3 від 15.07.2008р.  розмір витрат на мобілізацію (в тому числі ввіз на митну територію України) земкаравана „Аntеа”, які позивач зобов'язався  сплатити  ТОВ „Інфлот-Данубіус” згідно з оспорюваними  додатковими угодами, значно перевищує суму менеджерської винагороди та  складає  7952228,28 грн.  

Наведене дозволяє суду дійти висновку про укладення даних додаткових угод всупереч приписам  чинного законодавства України, положенням власне укладеної між сторонами по справі менеджерської угоди, а також  порушення законних  інтересів ДП „Устьдунайводшлях”.

При цьому, слід зауважити, що незважаючи на відсутність у позивача оригіналів додаткових угод № 1 та № 3 та ненадання на вимоги суду відповідачем оригіналів цих угод, суд доходить висновку про безперечність факту укладання спірних угод з огляду на їх виконання учасниками, що підтверджується, в тому числі,  актом ревізії фінансово-господарської діяльності ДП „Устьдунайводшлях”  № 460/42/011 від 24.11.2008р. та актом звірки розрахунків між сторонами по справі  за період з травня 2008р. по липень 2008р.. Так, відповідно до вказаних документів,  за період з травня 2008р. по липень 2008р. позивачем було перераховано на користь відповідача кошти у сумі 10 700 000 грн. в якості очікуваного доходу від експлуатації флоту (земкаравану) „Аntеа”, що, в свою чергу, дозволяє суду дійти висновку про виникнення між сторонами певних зобов'язань на підставі додаткових угод № 1 та № 3 та необхідність розгляду позовних вимог по суті.

Крім того, додатковою угодою №3 від 15.07.2008р. були внесені також наступні зміни до менеджерської угоди №61/08/1.

Відповідно до п. 1 цієї додаткової угоди Управляючий (Менеджер) несе відповідальність перед Судновласником за будь-яку витрату, шкоду, затримку чи витрати будь-якого характеру, прямі і непрямі (упущену вигоду, що виникла  внаслідок неефективного управління судами, яка тягне за собою простої суден) і виникаючі в процесі здійснення управлінської діяльності (менеджменту). Управляючі (Менеджери) зобов'язані відшкодувати за свій рахунок різницю між сумою отриманого доходу та витратами по тайм - чартерній угоді по земснаряду „Аntеа” б/н від 29.03.2008р., тайм –чартерній угоді по самохідній шаланді „Міdіа-5” б/н від 14.04.2008р., а також тайм - чартерній угоді по самохідній шаланді „Міdiа-21” б/н від 14.04.2008р. протягом 10 банківських днів, що слідують за звітним місяцем.

Пунктом 2 додаткової угоди №3 від 15.07.2008р. п.2.3 статті 2 частини другої менеджерської угоди №61/08/1 викладено у наступній редакції: відповідно до положень та умов цієї угоди, протягом строку її дії, Управляючий (Менеджер) зобов'язується здійснювати від свого імені в інтересах Судновласника управління днопоглиблюваним караваном, вказаним у додатку „А” до менеджерської угоди „ШИПМЕН 98” № 61/08/1 від 14.04.2008р., виконуючи наступні функції відносно суден, стверджувально позначені у боксах 5-14 в частині першій: звітність (див. ст.. 7), експлуатація та управління безпекою (див. ст.. 12), - та мають повноваження на здійснення від свого імені в інтересах Судновласника фактичних та юридичних дій, які Управляючий може час від часу на свій абсолютний розсуд вважати необхідними для виконання ним умов цієї угоди відповідно до розумної практики управління судами (менеджменту). Крім того, п. 15.1 угоди було викладено у редакції, за умовами якої Судновласник зобов'язався оплачувати Управляючому за його роботу відповідно до умов цієї угоди щомісячну винагороду у розмірі 5% від фактично виконаного обсягу робіт каравану, підтвердженого актами приймання- здачі виконаних робіт (надання послуг) за звітний місяць.

Також, пунктом 2 додаткової угоди №3 від 15.07.2008р. статтю  15 частини другої  менеджерської угоди було доповнено наступним  реченням: п. 15.5   Управляючі   (Менеджери)   зобов'язуються   забезпечити   рівень   доходу   по управлінню суднами не нижче витрат по тайм - чартерній угоді по з/с „Аntеа” б/н від 29.03.2008р., тайм –чартерній угоді по с/ш „Міdіа-5” б/н від 14.04.2008р., а також тайм - чартерній угоді по с/ш  „Міdiа-21” б/н від 14.04.2008р.

Наведені умови додаткової угоди №3 від 15.07.2008р. взагалі не узгоджуються з приписами ст.. 116 Кодексу торговельного мореплавства України, за якими морський агент виступає як постійний представник судновласника. При цьому зазначено, що при виконанні договору морського агентування морський агент, що діє від імені судновласника, може також діяти на користь іншої договірної сторони, якщо вона її на те уповноважила і якщо судновласник не заперечує. Таким чином, прийняття відповідно до умов п. 2 додаткової угоди № 3 від 15.07.2008р. зобов'язань  Управляючим щодо  здійснення від свого імені в інтересах Судновласника управління днопоглиблюваним караваном суперечить правовій природі договору морського агентування та, передусім, приписам ст..116 Кодексу торговельного мореплавства України.

В свою чергу, як було зазначено по тексту рішення вище, відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу,  іншим актам  цивільного  законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно із  ч. 1 та 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є  недодержання  в  момент вчинення  правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою,  п'ятою та  шостою  статті  203  цього Кодексу. Якщо  недійсність  правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована  особа  заперечує  його дійсність на підставах,  встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 207 ГК України недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб.

Враховуючи, що додаткові угоди № 1 та № 3 були укладені  всупереч положенням ст.ст. 116 -118 Кодексу торговельного мореплавства України, з порушення прав та охоронюваних законом інтересів ДП „Устьдунайводшлях”,   суд доходить висновку про  наявність правових підстав для задоволення позову ДП „Устьдунайводшлях” та визнання даних додаткових угоди недійсними.

Підсумовуючи наведене, суд вважає за правомірне позовні вимоги ДП „Устьдунайводшлях” до ТОВ „Інфлот-Данубіус”  задовольнити у повному обсязі, у зв'язку з чим, керуючись ч.1  ст. 203,  ч. 1 ст. 215 ЦК України, визнає недійсними додаткові угоди № 1 від 18.04.2008р. та № 3 від 15.07.2008р., укладені між сторонами по справі до менеджерської угоди № 16/08/01 від 14.04.2008р.

Крім того, суд вважає за необхідне застосувати до відповідача  приписи пункту 5 частини 1 статті 83 ГПК України за неодноразове невиконання останнім вимог суду щодо обов'язкової явки у судові засідання та надання відповідних документів.

Зі змісту пункту 5 частини 1 статті 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

З огляду на викладене, суд вважає правомірним стягнути з відповідача до державного бюджету України штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на нього, оскільки відповідач, як вже судом зазначалось,   під час розгляду справи не виконав жодної вимоги суду, не з'являвся у судове засідання, витребувані судом документи не надав. На думку суду, відповідач своєю бездіяльністю фактично не тільки зловживав своїми правами, а навпаки не виконував своїх процесуальних обов'язків, передбачених ст. 22 ГПК України, за змістом якої сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на  відповідача по справі згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 207 ГК України, ст.ст. 203, 215  ЦК України,  ст..ст. 116-119  Кодексу торговельного мореплавства України, ст.ст. 32, 33, 44, 49,  82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 18.04.2008р. до менеджерської угоди „ШИПМЕН 98” від 14.04.2008р., укладену між державним підприємством водних шляхів „Устьдунайводшлях” та товариством з обмеженою відповідальністю „Інфлот-Данубіус”.

3.          Визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 15.07.2008р. до менеджерської угоди „ШИПМЕН 98” № 61/08/1 від 14.04.2008р., укладену між державним підприємством водних шляхів „Устьдунайводшлях” та товариством з обмеженою відповідальністю „Інфлот-Данубіус”.

4.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Інфлот-Данубіус” / Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Леніна, 5/2, п/р 26008669575310 в АКБ „Укрсоцбанк” у м. Одесі, МФО 328016, код ЄДРПОУ 30914595 / на користь  державного підприємства водних шляхів „Устьдунайводшлях” /Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Героїв Сталінграда, 36, п/р 26001669543651 в ООФ АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 328016, код ЄДРПОУ 31091889/ держмито в сумі 85 грн. / вісімдесят п'ять грн. 00 коп. / та 118 грн. / сто вісімнадцять грн.00 коп./ - витрати на ІТЗ судового процесу. Наказ видати.

5.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Інфлот-Данубіус” / Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Леніна, 5/2, п/р 26008669575310 в АКБ „Укрсоцбанк” у м. Одесі, МФО 328016, код ЄДРПОУ 30914595 / через Ізмаїльську об'єднану ДПІ Одеської області до державного бюджету 1700 грн. / одна тисяча сімсот грн.. 00 коп. /  штрафу. Наказ видати.

6.          Видати державному підприємству водних шляхів „Устьдунайводшлях” /Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Героїв Сталінграда, 36, п/р 26001669543651 в ООФ АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 328016, код ЄДРПОУ 31091889/ довідку на одержання з державного бюджету України зайве сплаченого державного мита  на загальну суму 85 грн. 00 коп. / вісімдесят п'ять грн. 00 коп./.

     Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

     Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

     Рішення підписане 12.05.2009р.

Суддя                                                                                       Желєзна С.П.