Постанова

від 23.06.2009 по справі 16/13-09-543

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/13-09-543

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"23" червня 2009 р. Справа № 16/13-09-543

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого                    Картере В.І.

суддів:                              Жекова В.І., Пироговського В.Т.

при секретарі судового засідання –Стогній С.Ю.

за участю представників:

від прокуратури Одеської області –Лянна О.А.,

від Міністерства транспорту та зв'язку України –не з'явився, належним чином повідомлений,

від ДП водних шляхів „Устьдунайводшлях” –Саутьонков В.М., Мельникова О.О.,

від ТОВ „Інфлот-Данубіус” –Стьопкін Д.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфлот-Данубіус”

на рішення господарського суду Одеської області від 27.04.2009р.

по справі № 16/13-09-543

за позовом Державного підприємства водних шляхів „Устьдунайводшлях”

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфлот-Данубіус”

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Міністерства транспорту та зв'язку України

та

за участю прокуратури Одеської області

про визнання недійсними додаткових угод

ВСТАНОВИВ:

06.02.2009р. Державне підприємство водних шляхів „Устьдунайводшлях” звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфлот-Данубіус”, в якому просило визнати недійсними додаткові угоди № 1 від 18.04.2008р. та № 3 від 15.07.2008р., до менеджерської угоди „Shipman 98” № 16/08/01 від 14.04.2008р., укладеної між сторонами по справі.

Позовні вимоги обґрунтовано із посиланням на невідповідність додаткових угод № 1 від 18.04.2008р. та № 3 від 15.07.2008р. вимогам чинного законодавства України та порушенням при укладенні вказаних угод прав позивача.

25.02.2009р. до господарського суду Одеської області надійшло клопотання від Міністерства транспорту та зв'язку України про залучення його в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (а.с.55). Клопотання мотивоване з посиланням на те, що даний спір виник з правовідносин, які зачіпають інтереси держави, яка є власником і засновником ДП водних шляхів „Устьдунайводшлях” в особі Міністерства транспорту та зв'язку України .

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.02.2009р. клопотання Міністерства транспорту та зв'язку України задоволено, до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Міністерство транспорту та зв'язку України.

25.03.2009р. до господарського суду Одеської області надійшло клопотання від прокуратури Одеської, в якому прокуратура просила допустити її до участі у даній справі для представництва інтересів держави в особі Міністерство транспорту та зв'язку України в особі ДП водних шляхів „Устьдунайводшлях”.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.03.2009р. до участі у даній справі для представництва інтересів держави допущено прокуратуру Одеської області.

Рішенням господарського суду Одеської області від 27.04.2009р. (суддя Желєзна С.П.) позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю „Інфлот-Данубіус” подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апелянт стверджує, що суд першої інстанції неправильно визначив правову природу спірних угод. На думку апелянта менеджерська угода „Shipman 98” № 16/08/01 від 14.04.2008р. та додаткові угоди № 1 від 18.04.2008р. та № 3 від 15.07.2008р. є змішаним договором який містить елементи різних договорів в тому числі договору про надання послуг, істотні умови якого погоджені сторонами у спірних додаткових угодах.

Крім того, апелянт вважає хибним висновок суду першої інстанції щодо цільового призначення платежу у сумі 10 700 000,00 грн. як плати очікуваного доходу від експлуатації земкаравану, здійсненного ДП водних шляхів „Устьдунайводшлях” на користь ТОВ „Інфлот-Данубіус”.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу присутніх у судовому засіданні, дослідивши наявні у справі докази, та проаналізувавши на підставі встановлених по справі фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне:

14.04.2008 року між ДП „Устьдунайводшлях” і ТОВ „Інфлот-Данубіус” укладено стандартну менеджерську угоду №16/08/01 „Shipman 98”.

Відповідно до п. п. 2.1., 2.3. зазначеної менеджерської угоди ТОВ „Інфлот-Данубіус” (Судновласник) призначило ДП водних шляхів „Устьдунайводшлях” Управляючим (Менеджером) по судну, а позивач в свою чергу прийняв на себе зобов'язання в якості агенту і від імені та за дорученням Судновласника виконувати по відношенню до суден функції, наведені у боксах 5-14 частини першої менеджерської угоди, а саме:

-          формування екіпажу судна (ст. 3 частини другої менеджерської угоди);

-          технічне керівництво (ст. 4 частини другої менеджерської угоди);

-          страхування (ст. 5 частини другої менеджерської угоди);

-          керівництво з питань фрахту (ст. 6 частини другої менеджерської угоди);

-          звітність (ст. 7 ч. ІІ менеджерської угоди);

-          фрахтування (ст. 8 ч. ІІ менеджерської угоди);

-          продаж та покупка судна (ст. 9 ч. ІІ менеджерської угоди);

-          забезпечення провіантом (ст. 10 ч. ІІ менеджерської угоди);

-          забезпечення паливом (ст. 11 ч. ІІ менеджерської угоди);

експлуатація та управління безпекою (ст. 12 ч. ІІ менеджерської угоди).

В рамках виконання функції звітності, Управляючий взяв зобов'язання  створити облікову систему, яка відповідає вимогам Судновласника та забезпечити регулярний облік та надання регулярних звітів і документів відповідно до облікової системи; зберігати документи про всі витрати та платежі, понесені згідно з указаними положеннями, а також відомості, необхідні для врегулювання розрахунків між сторонами. Судновласнику буде запропонована наявна система економічної звітності (щомісячно), а також постійний облік та звітність роботи судна.

В межах виконання функції експлуатації та управління безпекою: на Управляючого покладено обов'язок забезпечувати експлуатацію судна відповідно до вимог Судновласника, включаючи без обмежень виконання наступних функцій: складання та підписання договорів на виконання днопоглиблювальних робіт; складання планів виконання днопоглиблювальних робіт, інструкцій з виконання робіт; виконання промірних робіт для визначення обсягів дноробіт; надання допоміжної техніки для забезпечення роботи каравану; управління безпекою, виконання вимог SOLAS та обов'язкових постанов Морської адміністрації прапору судна та класифікаційного товариства. Для організації постійного та безпечного зв'язку із судном Управляючий має право самостійно укладати угоди з береговими службами зв'язку. Оплата договорів на надання послуг зв'язку здійснюється безпосередньо Судновласником або самостійно Менеджером - у такому разі Судновласник відшкодовує витрати на зв'язок Менеджерам на підставі виставлених менеджером рахунків, які можуть включати додаткові податки та збори на підставі діючого законодавства.

Пунктом 15.1. ч. ІІ менеджерської угоди „Shipman 98” №61/08/1 від 14.04.2008р. передбачено обов'язок Судновласника виплачувати Менеджеру за його роботу в якості Управляючого, за умовами даної угоди, щомісячну винагороду у розмірі 5% від сум доходів, отриманих Судновласниками за звітний місяць від виконання контрактів (договорів), укладених менеджером за підсумками календарного року.

При цьому, за умовами зазначеного пункту, позивачем прийнято на себе зобов'язання перераховувати весь отриманий прибуток за такими контрактами протягом двох банківських днів на користь Судновласника. Судновласник, в свою чергу, протягом двох банківських днів зобов'язується перераховувати на користь Менеджера, на підставі рахунку останнього, суму належної йому винагороди. За кожним конкретним об'єктом робіт Менеджер на підставі укладеного договору надає Судновласнику розрахунок добової продуктивності каравану та спільно з Судновласником складає план-графік виконання робіт та руху фінансових потоків, який підписується сторонами та може слугувати підставою для проведення розрахунків між ними. „Розрахунок добової продуктивності каравану” та „План-графік виконання робіт та руху грошових коштів” за кожним конкретним об'єктом робіт оформлюється відповідними додатками до цієї угоди та є його невід'ємною частиною.

Менеджер, за наявності такої можливості, може перераховувати Судновласнику доход, очікуваний від управління караваном при роботі на конкретній ділянці робіт, достроково за будь-який період. Судновласник, при наявності такої можливості, може перераховувати Менеджеру менеджерську винагороду від управління караваном при роботі на конкретній ділянці робіт, достроково за будь-який період. При цьому, здійснюється відповідне коригування наступних платежів.

У відповідності до п.19.5 ч. ІІ менеджерської угоди „Shipman 98” №61/08/1 від 14.04.2008р. Судновласник прийняв на себе зобов'язання відшкодовувати будь-які витрати, понесені Управляючим (Менеджером) в процесі виконання ним своїх обов'язків.

При цьому, відповідно до п. 18.2 ч. ІІ менеджерської угоди „Shipman 98” №61/08/1 від 14.04.2008р., якою визначено відповідальність учасників угоди, обумовлено, що Управляючий не несе ніякої відповідальності перед Судновласником за будь-яку втрату, шкоду, затримку або витрати будь-якого характеру, прямі та непрямі та такі, що виникли внаслідок здійснення управлінської діяльності, якщо не буде доведено, що це є наслідком виключно недбалості, грубої недбалості або свідомого невиконання зобов'язань зі сторони Управляючого або його службовців або агентів або субпідрядників, найманих ним у зв'язку з судном, або якщо буде доведено (крім випадків, коли втрата, шкода, затримка або витрати внаслідок особистих дій або упущень Управляючого (Менеджера) вчинені навмисно або необачно, з усвідомленням того, що така втрата, шкода, затримка або витрати імовірно виникнуть), то відповідальність Управляючого за кожний випадок або за серію випадків, які дають привід для претензій, не повинна перевищувати загальну суму, яка дорівнює десяти річним розмірам винагороди Управляючого.

18.04.2008р. та 15.07.2008р. між ДП „Устьдунайводшлях” і ТОВ „Інфлот-Данубіус” укладено додаткові угоди №1 та №3 до менеджерської угоди № 61/08/1 від 14.04.2008р.

У відповідності до п. 1 додаткової угоди №1 від 18.04.2008р. сторонами передбачено, що витрати, пов'язані з мобілізацією та оформленням прибуття земкаравану, а також витрати по митному оформленню режиму „тимчасовий ввіз” оплачуються Менеджером згідно з виставленим рахунком Судновласника.

В подальшому, у відповідності до п. 3 додаткової угоди №3 від 15.07.2008р. п. 1 додаткової угоди №1 від 18.04.2008р. до менеджерської угоди  викладено в новій редакції, відповідно до якої Менеджер сплачує Судновласнику мобілізацію (в тому числі ввіз на митну територію України) земкаравану „Аntеа” у складі: з/с „Аntеа”, „Міdіа-5” та „Міdіа-21” в сумі 7 952 228,28 грн., у т.ч. ПДВ 1 325 371,39 грн.

Крім того, додатковою угодою №3 від 15.07.2008р. внесено такі зміни до менеджерської угоди „Shipman 98” №61/08/1 від 14.04.2008р.

Відповідно до п. 1 цієї додаткової угоди Управляючий (Менеджер) несе відповідальність перед Судновласником за будь-яку витрату, шкоду, затримку чи витрати будь-якого характеру, прямі і непрямі (упущену вигоду, що виникла  внаслідок неефективного управління судами, яка тягне за собою простої суден) і виникаючі в процесі здійснення управлінської діяльності (менеджменту). Управляючі (Менеджери) зобов'язані відшкодувати за свій рахунок різницю між сумою отриманого доходу та витратами по тайм - чартерній угоді по земснаряду „Аntеа” б/н від 29.03.2008р. (а.с.35), тайм - чартерній угоді по самохідній шаланді „Міdіа-5” б/н від 14.04.2008р., а також тайм - чартерній угоді по самохідній шаланді „Міdiа-21” б/н від 14.04.2008р. протягом 10 банківських днів, що слідують за звітним місяцем.

Пунктом 2 додаткової угоди №3 від 15.07.2008р. вирішено п.2.3 статті 2 ч. ІІ менеджерської угоди „Shipman 98” №61/08/1 від 14.04.2008р. викласти у наступній редакції: відповідно до положень та умов цієї угоди, протягом строку її дії, Управляючий (Менеджер) зобов'язується здійснювати від свого імені в інтересах Судновласника управління днопоглиблюваним караваном, вказаним у додатку „А” до менеджерської угоди „Shipmen 98” № 61/08/1 від 14.04.2008р., виконуючи наступні функції відносно суден, стверджувально позначені у боксах 5-14 в ч. І:

- звітність (ст. 7);

- експлуатація та управління безпекою (ст. 12);

та мають повноваження на здійснення від свого імені в інтересах Судновласника фактичних та юридичних дій, які Управляючий може час від часу на свій абсолютний розсуд вважати необхідними для виконання ним умов цієї угоди відповідно до розумної практики управління судами (менеджменту).

Також, п. 15.1 менеджерської угоди №61/08/1 викладено у такій редакції, за умовами якої, Судновласник зобов'язався оплачувати Управляючому за його роботу відповідно до умов цієї угоди щомісячну винагороду у розмірі 5% від фактично виконаного обсягу робіт каравану, підтвердженого актами приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг) за звітний місяць.

Крім того, п. 2 додаткової угоди №3 від 15.07.2008р. статтю 15 ч. ІІ менеджерської угоди „Shipman 98” №61/08/1 від 14.04.2008р. доповнено наступним реченням: п. 15.5 Управляючі (Менеджери) зобов'язуються забезпечити рівень доходу по управлінню суднами не нижче витрат по тайм - чартерній угоді по з/с „Аntеа” б/н від 29.03.2008р., тайм - чартерній угоді по с/ш „Міdіа-5” б/н від 14.04.2008р., а також тайм - чартерній угоді по с/ш „Міdiа-21” б/н від 14.04.2008р.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд виходив з того, що менеджерська угода „Shipman 98” №61/08/1 від 14.04.2008р. по своїй правовій природі є договором морського агентування, а укладені до неї спірні додаткові угоди суперечать приписам чинного законодавства, зокрема положенням ст.ст. 116-119 Кодексу торговельного мореплавства  України, суті зазначеної менеджерської угоди та інтересам позивача.

Апеляційний господарський суд із висновком місцевого господарського суду щодо правомірності та обґрунтованості позову погоджується з огляду на таке:

Менеджерська угода є найбільш поширеною проформою договору судового менеджменту, під кодовою назвою „Shipmen 98” розроблена та опублікована Балтійською і Міжнародною морською радою (БИМКО) в 1998 році.

Враховуючи сферу діяльності, з якою пов'язано укладення даної угоди, правовідносини, що виникли між сторонами даного спору, регулюються спеціальним законодавством, а саме: Кодексом торговельного мореплавства України, оскільки саме вказаним Кодексом врегульовані відносини, що виникають з торговельного мореплавства, тобто діяльності, пов'язаної з використанням суден для перевезення вантажів, пасажирів, багажу та пошти, рибних та інших морських промислів, розвідки та видобування корисних копалин, виконання буксирних, криголамних і рятувальних операцій, прокладання кабелю, також для інших господарських, наукових і культурних цілей.

Відповідно до ст. 116 Кодексу торговельного мореплавства України у морському порту або поза його територією як постійні представники судновласника діють агентські організації (морський агент), які за договором морського агентування за винагороду зобов'язуються надавати послуги в галузі торговельного мореплавства. Плата за послуги агентських організацій всіх форм власності встановлюється центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики. При виконанні договору морського агентування морський агент, що діє від імені судновласника, може також діяти на користь іншої договірної сторони, якщо вона її на те уповноважила і якщо судновласник не заперечує.

При цьому, статтею 117 Кодексу торговельного мореплавства України передбачено, що морський агент виконує формальності та дії, пов'язані з прибуттям, перебуванням і відходом судна, допомагає капітану судна у налагодженні контактів з службами порту, місцевими органами державної виконавчої влади, в організації постачання і обслуговування судна в порту, оформляє митні документи та документи на вантаж, інкасує суми фрахту та інші суми для оплати вимог судновласника, що виникають з договору перевезення, сплачує за розпорядженням судновласника і капітана судна суми, пов'язані з перебуванням у порту, залучає вантажі для морських ліній, здійснює збір фрахту, експедирування вантажу, наймання екіпажів для роботи на суднах, виступає від імені вантажовласника, а також договірною стороною учасників перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні. Морський агент зобов'язаний:

а) здійснювати добросовісно свою діяльність відповідно до інтересів судновласника або іншого довірителя і звичайної практики морського агентування;

б) діяти в межах своїх повноважень;

в) не передавати здійснення своїх функцій іншій особі (суб'єкту), якщо тільки він не був уповноважений на це своїм довірителем.

Відповідно до ст. 118 Кодексу торговельного мореплавства України Судновласник або інший довіритель зобов'язані:

а) надавати морському агенту кошти, достатні для здійснення його функцій;

б) відшкодовувати морському агенту будь-які витрати, зроблені ним від їх імені або за їх згодою;

в) нести відповідальність за наслідки будь-яких дій морського агента в межах його повноважень.

Покладення на ДП водних шляхів „Устьдунайводшлях” обов'язку оплачувати витрати на мобілізацію земкаравану, згідно з додатковими угодами № 1 та № 3, суперечить наведеним приписам Кодексу торговельного мореплавства України, а також положенням власне основної угоди, а саме п.19.5 ч. ІІ менеджерської угоди „Shipman 98” №61/08/1 від 14.04.2008р., відповідно до якого Судновласник приймає на себе зобов'язання відшкодовувати будь-які витрати, понесені Управляючим (Менеджером) в процесі виконання ним своїх обов'язків, змін до якого внесено не було.

Крім того, умови додаткової угоди №3 від 15.07.2008р. не узгоджуються з приписами ст. 116 Кодексу торговельного мореплавства України, за якими морський агент виступає як постійний представник судновласника.

Також, як вбачається з розрахунку добової продуктивності каравану (додаток „В” до менеджерської угоди №61/08/1) (а.с.31) та плану-графіку виконання робіт і руху фінансових потоків (додаток „С” до менеджерської угоди №61/08/1) (а.с.32), підписаних сторонами даного спору на виконання п.15.1 менеджерської угоди „Shipman 98” №61/08/1 від 14.04.2008р., загальний розмір винагороди Управляючого становить суму у розмірі 1 314 785,20 грн., в той час як п. 3 додаткової угоди №3 від 15.07.2008р. розмір витрат на мобілізацію (в тому числі ввіз на митну територію України) земкаравану „Аntеа”, який позивач зобов'язався сплатити ТОВ „Інфлот-Данубіус” згідно спірних додаткових угод, складає суму у мірі 7 952 228,28 грн. Тобто, в результаті укладання спірних додаткових угод фактичні витрати ДП водних шляхів „Устьдунайводшлях” на функцій морського агента за менеджерською угодою „Shipman 98” №61/08/1 від 14.04.2008р. в декілька разів більше винагороди, яку він повинен отримати від судновласника за виконання таких функцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Тобто, зміст будь-якого правочину не повинен суперечити цивільному законодавству та моральним принципам суспільства, а саме фізичні та юридичні особи, повинні враховувати вимоги щодо здійснення цивільних прав, встановлених у ЦК та інших актах цивільного законодавства.

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 207 ГК України недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб.

Враховуючи те, що спірні додаткові угоди № 1 та № 3 укладено всупереч положень ст.ст. 116 -118 Кодексу торговельного мореплавства України, положень менеджерської угоди „Shipman 98” №61/08/1 від 14.04.2008р. та з порушенням прав та охоронюваних законом інтересів ДП „Устьдунайводшлях”, місцевий господарський суд цілком вірно дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову ДП водних шляхів  „Устьдунайводшлях” та визнання спірних додаткових угоди недійсними.

Доводи апелянта щодо правомірності визначення у спірних додаткових угодах істотних умов договору про надання послуг судновласником менеджеру відхиляються апеляційним господарським судом з огляду на те, що за змістом менеджерської угоди „Shipman 98” послуги морського агента надає саме менеджер (в даному випадку ДП водних шляхів „Устьдунайводшлях”), а тому встановлення додатковими угодами умов, за яких в рамках основної угоди судновласник –ТОВ „Інфлот-Данубіус” надає менеджеру будь-які платні послуги, не відповідає приписам ст.ст. 116 -118 Кодексу торговельного мореплавства України та суперечить змісту основної угоди.

Також, апеляційний господарський суд не приймає до уваги доводи апелянта щодо неправильного встановлення місцевим господарським судом цільового призначення платежу у сумі 10 700 000,00 грн., оскільки встановлення факту виконання спірних угод сторонами не впливає на встановлення факту недійсності вказаних угод, тобто не стосується предмету спору.

Водночас необхідно зауважити, що незважаючи на відсутність у позивача оригіналів додаткових угод № 1 та № 3 та їх реєстрації в журналі реєстрації договорів, про що зазначено в акті ревізії фінансово-господарської діяльності ДП „Устьдунайводшлях” № 460/42/011 від 24.11.2008р., а також їх ненадання на вимоги місцевого господарського суду відповідачем, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про безперечність факту укладання спірних угод з огляду на те, що цей факт не заперечувався сторонами ані в суді першої інстанції, ані при апеляційному розгляді справи.

Що стосується висновку місцевого господарського суду відносно наявності підстав для застосування до відповідача п. 5 ч. 1 ст. 83 ГПК України за неодноразове невиконання останнім вимог суду щодо обов'язкової явки у судове засідання та надання відповідних документів, то слід зазначити таке.

Ухвалами господарського суду Одеської області від 25.02.2009р. (а.с.70) та від 06.04.2009р. (а.с.91) відповідача було зобов'язано надати до господарського суду оригінали додаткових угод №1 від 18.04.2008р. та №3 від 15.07.2008р. до менеджерської угоди „Shipman 98” №61/08/1 від 14.04.2008р. та інші докази, необхідні для правильного та об'єктивного вирішення спору.

Однак відповідач, з невідомих причин, у судові засідання господарського суду Одеської області не з'являвся та витребувані докази не надавав.

Відповідно до ч.5 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право: стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

У зв'язку з викладеним, господарський суд першої інстанції цілком правомірно стягнув з відповідача до Державного бюджету України 1700 грн. штрафу за ухилення від вчинення дій, покладених на нього ухвалами господарського суду Одеської області від 25.02.2009р. та від 06.04.2009р.

Враховуючи наведене, оскаржене рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 85, 99, 101-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Одеської області від 27.04.2009р. по справі № 16/13-09-543 - залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфлот-Данубіус” - без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя:                                                            В.І. Картере

Судді:                                                                                В.І. Жеков

                                                                                                    В.Т. Пироговський

Повний текст постанови підписаний 30.06.2009р.