Рішення

від 05.05.2009 по справі 14/170

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/170

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "05" травня 2009 р. Справа № 14/170

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Костриці О.О.  

за участю представників сторін

від позивача Ольшанський В.В. дов. № 7 від 05.11.2008р. (був присутній в судовому засіданні 29.04.2009р.)

від відповідача Бородін Д.В. дор. від 06.07.2008р.  

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Центрум" (м.Харків)  

до Сільськогосподарського приватного підприємства "Оріон" (с. Кодня Житомирського району Житомирської області)

про стягнення 179157,28 грн.

Відповідно до ст.77 ГПК України в засіданні суду 29.04.2009р. оголошувалась перерва до 05.05.2009р.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 179157,28 грн., з яких:  84798,40 грн. основного боргу, 94358,88 грн. штрафних санкцій.

Представник позивача (Чернишов Б.С.) в засіданні суду 07.04.2009р. надав заяву про зміну штрафних санкцій, в якій він відмовляється від суми штрафних санкцій (70% від вартості договору) та зменшує штрафні санкції до 3% від вартості договору, що складає 4043,94 грн. та підтримує позовні вимоги  в частині стягнення суми основного боргу, вимоги суду викладені в ухвалі від10.03.2009р. виконав частково.

В судовому засіданні 29.04.2009р. представник позивача (Ольшанський В.В.) подав суду клопотання, в якому просить суд відізвати заяву про зміну штрафних санкцій від 07.04.2009р. подану представником позивача Чернишовим Б.С., у зв'язку з тим, що Чернишов Б.С. на час подачі заяви знав про своє звільнення і переслідував невідомі свої інтереси та подав зазначену заяву без узгодження із адміністрацією позивача, в підтвердження чого надав заяву Чернишова Б.С. від 03.04.2009р. про звільнення за власним бажанням (а.с. 51) та наказ позивача від 17.04.2009р. за № 15-ок про звільнення Чернишова Б.С. за власним бажанням (а.с. 52).

Крім того, в судовому засіданні 29.04.2009р. представник позивача подав суду заяву (а.с. 53), в якій додатково обгрунтував позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 179157,28 грн., з яких:  84798,40 грн. основного боргу, 94358,88 грн. штрафних санкцій.

В судове засідання 05.05.2009р. представник позивача не з'явився.

В засіданні суду 08.04.2009р. представник відповідача надав відзив на позовну заяву (а.с. 42), в якому вимоги позивача не визнає в повному обсязі. На думку представника відповідача умови п. 7.1. договору про стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань у розмірі 70% від суми простроченого платежу суперечать нормам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Крім того, з приводу заяви позивача про зміну штрафних санкцій, у своєму відзиві представник відповідача зазначає, що уточнення позовних вимог позивача в частині стягнення неустойки у вигляді штрафу 3% річних не визнає, у зв'язку з тим, що таке стягнення не передбачене договором між сторонами.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Центрум" (позивач у справі) та Сільськогосподарським приватним підприємством "Оріон" (відповідач у справі) договору купівлі-продажу за №64/08-К від 11.02.2008р., позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 134798,40 грн., що підтверджується видатковою накладною № К-00000331 від 18.04.2008р., рахунком-фактурою № К-00000085 від 11.02.2008р., та довіреністю серія НБІ № 815313  (а.с. 10-12), оригінали яких були оглянуті в судовому засіданні.

Згідно з п.4.2 вищезазначеного договору, відповідач зобов'язався провести оплату за товар в наступні строки:

в сумі 30000,00 грн. до 26.05.2008р.;

в сумі 52399,20 грн. до 20.08.2008р.;

в сумі 52399,20 грн. до 01.10.2008р.

Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого створилась заборгованість в сумі 84798,40 грн., що підтверджується безпосередньо відповідачем у розрахунку суми позову по ТОВ "Компанія Центрум" (а.с. 61).

На підставі п. 7.1 договору купівлі-продажу за №64/08-К від 11.02.2008р., позивач нарахував відповідачу штраф в сумі 94358,88грн., що становить 70% від загальної вартості поставленого товару та вбачається з розрахунку позивача (а.с. 53,54): (134798,40 х 70% = 94358,88 грн., де - 134798,40 грн. сума вартості отриманого відповідачем товару).

В пункті 7.1 вищезазначеного договору, сторони передбачили, що у випадку порушення відповідачем строку оплати товару, вказаного в п. 4.2 даного договору, він зобов'язаний сплатити позивачу штраф в розмірі 70% від вартості товару.

Разом з тим, позивач невірно провів розрахунок штрафу, враховуючи наступне.

Згідно ч.ч.2 і 3 ст.6 Цивільного кодексу України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Тобто, відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч.1 ст. 3 ЦК України).

Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм; спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо.

При цьому справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. Розумність - це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів усіх учасників, а також інтересів громади (публічного інтересу).

Відповідно до частини другої статті 9 Цивільного кодексу України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Відповідні особливості передбачені Господарським кодексом України, який набрав чинності одночасно з Цивільним кодексом України та норми якого у регулюванні відносин суб'єктів господарювання є спеціальними стосовно норм Цивільного кодексу  України (відповідну правову позицію викладено й Верховним Судом України в постанові від 16.05.2006 № 22/197).

Ч.2 ст.175 Господарського кодексу України також встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів   застосовуються відповідні положення  Цивільного  кодексу  України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного  виконання нею зобов'язання,  враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань  є  підставою  для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Поняття "господарські санкції" визначене ч.1 ст.217 Господарського кодексу України як заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовується, зокрема, такий вид господарських санкцій, як штрафні (частина друга ст. 217 Кодексу).

Штрафними санкціями згідно із ч.1 ст.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При цьому, відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не  визначено, санкції  застосовуються  в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором  у відсотковому  відношенні  до суми невиконаної частини зобов'язання або у  певній,  визначеній  грошовій  сумі, або у відсотковому відношенні до суми  зобов'язання  незалежно  від  ступеня  його виконання,  або у кратному розмірі  до  вартості  товарів  (робіт, послуг).

На думку суду, застосування даної норми закону у вигляді встановлення штрафних санкцій у відсотковому відношенні до суми всього зобов'язання, незалежно від ступеня його виконання є виправданим та доцільним лише у правовідносинах за господарськими договорами, предметом яких є так звані комплекси робіт, послуг або поставок, оскільки, у такому випадку, часткове виконання зобов'язання не дозволяє одержувачеві таких робіт, послуг або поставок використати його результати у своїй господарській діяльності, тому що відсутній факт досягнення кінцевої мети договору. Проте, зазначені обставини відсутні у правовідносинах між сторонами у справі.    

Також, судом приймається до уваги, що згідно з п.п. 1,2 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які   боржник   повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Крім того, поняття "сума зобов'язання" в розумінні ч.4 ст.231 ГК України та "вартість товару" (як вказано у договорі) не є ідентичними, а нарахування штрафу у відсотковому відношенні до вартості товару не передбачено чинним законодавством. А тому приймати визначену договором вартість товару - 134798,40 грн. в якості саме передбаченого п.4 ст.231 ГК України поняття "сума зобов'язання, незалежно від ступеня його виконання" є неможливим, оскільки такі твердження суперечать загальним засадам цивільного законодавства та, водночас, засадам, на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами - добросовісності, розумності і справедливості.

Як вже зазначалось вище, позивач нарахував відповідачу штраф в сумі 94358,88грн., що становить 70% від загальної вартості поставленого товару  (а.с. 53,54): (134798,40 х 70% = 94358,88 грн., де - 134798,40 грн. сума вартості отриманого відповідачем товару), тоді як, повинен був обчислювати розмір штрафу від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а не від суми вартості товару.

У даному випадку, сума невиконаного належним чином відповідачем зобов'язання, станом на день пред'явлення позову до суду, становить 84798,40 грн., а тому правомірним буде нарахування 70% штрафу саме від вказаної суми, що складає 59358,88 грн.

Таким чином, сума штрафу становить 59358,88 грн. (84798,40 x 70% = 59358,88).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

З приписами  статті 193 ГК України кореспондуються положення статей 526 та 527 Цивільного кодексу України щодо належного виконання сторонами зобов'язання.

Окрім того, відповідно до ст.193 ГК України та 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.

Суд відхиляє заперечення відповідача викладені у відзиві на позов (а.с. 42), як необгрунтовані.

Разом з тим, суд, враховуючи винятковість обставин даної справи: часткове погашення суми основного боргу, відповідно до п.3 ст. 83 ГПК України та ст. 551 Цивільного кодексу України, вважає за можливе зменшити розмір нарахованого штрафу до 10% від обгрунтовано заявленої до стягнення суми.

Таким чином, сума штрафу яка підлягає стягненню з відповідача складає 5935,89грн. (59358,88 x 10%).

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 90734,29 грн., з яких: 84798,40 грн. основного боргу, 5935,89 грн. штрафу. В частині стягнення 35000,00 грн. штрафу в позові необхідно відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру обгрунтовано заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.49,82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського приватного підприємства "Оріон", 12452, Житомирська область, Житомирський район, с. Кодня, вул. Калініна, ідентифікаційний код 31106287 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Центрум", 61070, м.Харків, вул. Академіка Проскури, 1, офіс 309, ідентифікаційний код 33676727 - 84798,40 грн. основного боргу, 5935,89 грн. штрафу, 1441,57 грн. витрат по сплаті державного мита, 94,95 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 35000,00 грн. штрафу в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.  

Суддя Костриця О.О.