Рішення

від 01.04.2009 по справі 47/126

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

47/126

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  47/126

01.04.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Т+Т"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Імекс"

Про стягнення 9 165,96 грн.

             Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

Від позивача: Дмуховський І.В. - предст. (дов. у справі);

Від відповідача: Гріщенко В.І. –дир.. (особу встановлено);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього 7 035,50 грн. основного боргу, 744,73 грн. пені, 274,37 грн. витрат з урахуванням індексу інфляції, 3% річних у розмірі 91,36 грн., 1 020,00 грн. витрат на оплату юридичних послуг та судових витрат.

Ухвалою від 20.02.2009 порушено провадження у справі №47/126, розгляд якої призначено на 10.03.2009.

Ухвалою від 10.03.2009 у зв»язку з неявкою представника відповідача у судове засідання розгляд справи було відкладено на 01.04.2009.

Представник позивача в судовому засіданні 01.04.2009 свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що ним відповідно до умов укладеного між сторонами договору та заявки було виконано для відповідача перевезення, яке відповідачем в свою чергу оплачено не було, а тому позивач звернувся до суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів.

Представник відповідача у судовому засіданні 01.04.2009 проти належного виконання позивачем перевезення не заперечив, однак просив суд залишити позов без розгляду на підставі п.1 ст.81 ГПК України, у зв»язку з тим, що на думку відповідача позовну заяву позивача підписала не уповноважена особа, а не директор останнього.

Таким чином, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем –Товариством з обмеженою відповідальністю "Т+Т", в якості перевізника, з однієї сторони, та відповідачем –Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВ Імекс", в якості експедитора, з іншої, було укладено угоду на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні №119/04-П від 01.04.2004, відповідно до умов п. 1.1. якого предметом цієї угоди є порядок взаємовідносин, що виникають між сторонами при плануванні, здійсненні і розрахунках на перевезення вантажів у міжнародному та міжміському сполученні.

Пунктом 1.2. даного договору сторонами визначено, що перевізник (позивач) зобов»язується перевезти вантаж, вказаний у накладній та ввірений йому експедитором, а експедитор (відповідач) зобов»язується оплатити перевезення з коштів, отриманих від замовника.

Пунктом 3.1. цього ж договору визначено, що розрахунки за перевезення вантажів як по території України так і за її межами здійснюються за рахунок коштів, отриманих від замовника.

Пунктом 3.2. даного договору встановлено, що перевізник (позивач) надає експедитору (відповідачу) для оплати всі необхідні документи (рахунок-фактуру, акт виконаних робіт, податкову накладну, та СМR з відміткою вантажоотримувача та митних органів).

Пунктом 3.3. цього ж договору встановлено, що оплата здійснюється у гривнях по курсу НБУ на момент виставлення рахунку, у строки, вказані в заявці.

Відповідно до п. 3.4. даного договору встановлено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань пеня, що нараховується від суми простроченого платежу, складає подвійну облікову ставку НБУ за кожен день несплати, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до п.4.13 цього ж договору, експедитор (відповідач) приймає на себе поруку за виконання третьою стороною (замовником) згідно даного договору сплати послуг, наданих перевізником.

Відповідно до заявки № б/н від 17.06.2008 (18.06.2008), яка підписана позивачем та відповідачем та скріплена печатками юридичних осіб, належним чином завірена копія якої знаходиться в матеріалах справи, перевізник (позивач) повинен був здійснити перевезення вантажу по маршруту Україна - Бельгія (місце завантаження: „Кока-Кола”, Київська обл.. Броварський район, с.м.т. В.Димерка, 51-й км. С-Петербургського шосе, місце розвантаження –Zeebrugge, Belgium), автомобілем з державним номером АА 2054 СР/АА 4007 ХТ, форма оплати: безготівковий розрахунок –10 банк.днів по оригіналам всіх документів та СМR, сума фрахту –7 035,50 грн.

Відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR) А № 0078931 від 19.06.2008, автомобіль з державним номерним знаком АА 2054 СР/АА 4007 ХТ, здійснив перевезення вантажу по маршруту Україна –Бельгія.

На підставі наданих послуг з перевезення вантажу по маршруту Україна –Бельгія згідно угоди на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні №119/04-П від 01.04.2004 та заявки б/н  від 17.06.2008 (18.06.2008) позивачем –ТОВ "Т+Т" виставлено відповідачу –ТОВ „ВВ Імекс” рахунок-фактуру № СФ-0000472 від 26.06.2008 на суму 7 035,50 грн., який дійсний до сплати до 26.06.2008.

16.09.2008 позивачем було надіслано відповідачу претензію за вих. №26/09 від 16.09.2008 про оплату здійсненого позивачем перевезення з додатками: заявкою №б/н від 17.06.2008 (18.06.2008), СМR А № 0078931 від 19.06.2008, рахунком –фактурою № СФ-0000472 від 26.06.2008, що підтвержується фінансовим чеком поштової установи від 16.09.2008. та описом вкладення у цінний лист від 16.09.2008.

Як стверджуває позивач у позовній заяві, оплату послуг із перевезення вантажів в розмірі 7 035,50 грн. відповідачем проведено не було, відповіді на вищевказану претензію відповідач не надав, у зв”язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з позивача 7 035,50 грн. основного боргу, 744,73 грн. пені, 274,37 грн. витрат з урахуванням індексу інфляції, 3% річних у розмірі 91,36 грн., 1 020,00 грн. витрат на оплату юридичних послуг та судових витрат.

Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноважений на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно зі статтею 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст.231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з нормами ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 553 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Пунктом 2 ст. 554 Цивільного кодексу України визначено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу  України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем, як перевізником, умови угоди на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні №119/04-П від 01.04.2004 та заявки б/н  від 17.06.2008 (18.06.2008) виконано, а саме: ним було здійснено перевезення, що підтверджується відповідною міжнародною товарно-транспортною накладною (СМR) А № 0078931 від 19.06.2008, а відповідачем свої зобов'язання по оплаті здійсненого позивачем перевезення у строк передбачений заявкою № б/н від 17.06.2008 (18.06.2008) (10 банк.днів по оригіналам всіх документів та СМR) - не виконано, оскільки йому були надіслані згадані документи 16.09.2008, що підтвержується фінансовим чеком поштової установи від 16.09.2008. та описом вкладення у цінний лист від 16.09.2008. Оплата в сумі 7 035,50 грн. здійснена відповідачем не була, доказів протилежного станом на момент вирішення спору по суті суду не надано.

Посилання відповідача у відзиві на позов на те, що позовну заяву позивача підписано не директором останнього, а іншою особою, у зв»язку з чим позов, на думку відповідача, підлягає залишенню без розгляду на підставі п.1 ст.81 ГПК України, судом відхиляється, оскільки відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів в підтвердження своїх заперечень. Крім цього, у судовому засіданні представник відповідача підтвердив факт належного виконання позивачем перевезення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що на даний час у відповідача перед позивачем існує непогашена заборгованість в сумі 7 035,50 грн. по угоді на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні №119/04-П від 01.04.2004 та заявки б/н  від 17.06.2008 (18.06.2008), а тому суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за здійснене позивачем але не оплачене в повному обсязі відповідачем перевезення у розмірі 7 035,50 грн. законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами і такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі. Обов»язок відповідача оплатити за здійснене позивачем перевезення визначений п.п. 3.1., 4.13 вищезазначеної угоди.

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 744,73 грн. пені, 274,37 грн. витрат з урахуванням індексу інфляції, 3% річних у розмірі 91,36 грн.

Оскільки відповідач свої зобов'язання перед позивачем по повній оплаті наданих позивачем послуг з перевезення вантажів по угоді на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні №119/04-П від 01.04.2004 та заявці № б/н  від 17.06.2008 (18.06.2008) належним чином та у строк, визначений зазначеною заявкою (10 банк.днів по оригіналам всіх документів та СМR) не виконав, заборгованість відповідача перед позивачем станом на день розгляду спору складає –7 035,50 грн. і на даний час ним не погашена, доказів протилежного суду станом на момент вирішення спору не надано, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені, 3% річних та витрат з урахуванням індексу інфляції визнаються судом законними та обґрунтованими. Судом перераховано належні до сплати суми пені, 3% річних та витрат з урахуванням індексу інфляції за період (за розрахунком суду) з 06.10.2008 (16.09.2008 позивачем було надіслано відповідачу претензію за вих. №26/09 від 16.09.2008 про оплату здійсненого позивачем перевезення з додатками: заявкою №б/н від 17.06.2008 (18.06.2008), СМR А № 0078931 від 19.06.2008, рахунком –фактурою № СФ-0000472 від 26.06.2008, що підтвержується фінансовим чеком поштової установи від 16.09.2008. та описом вкладення у цінний лист від 16.09.2008, у зв»язку з чим відповідач повинен був виконати свої зобов»язання по оплаті протягом 10 банківських днів з урахуванням поштового обігу) по 11.12.2008 (дата визначена позивачем самостійно у розрахунках до позовної заяви), у зв»язку з чим за розрахунком суду стягненню з відповідача на користь позивача підлягають:  225,14 грн. витрат з урахуванням індексу інфляції, 3% річних у розмірі 38,74 грн., пеня у розмірі  309,10 грн.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 7 035,50 грн. основного боргу, 225,14 грн. витрат з урахуванням індексу інфляції, 3% річних у розмірі 38,74 грн., пеня у розмірі  309,10 грн.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 1 020,00 грн. понесених останнім витрат на оплату юридичних послуг, то суд дійшов висновку, що зазначені вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки не входять до складу судових витрат відповідно до ст. 44 ГПК України (входять тільки витрати на адвокатські послуги) та не можуть бути відшкодовані як збиткі, оскільки дані витрати не є обов»язковими, а  тому підстав для їх відшкодування не має.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарській суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов”язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову –на відповідача: при відмові в позові –на позивача; при частковому задоволенні позову –на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зокрема з відповідача підлягає стягненню на користь позивача –84,67 грн. витрат по сплаті державного мита та 97,95 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Імекс" (код ЄДРПОУ 32156999, юридична адреса: 02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 11, фактична адреса: 02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 11-А, оф. 905) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Т+Т" (код ЄДРПОУ 31812707, місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Чигоріна, 61, кв.24) 7 035 (сім тисяч тридцять п»ять) грн. 50 коп. основного боргу, 225 (двісті двадцять п»ять) грн. 14 коп. витрат з урахуванням індексу інфляції, 3% річних у розмірі 38 (тридцять вісім) грн. 74 коп., пеню у розмірі 309 (триста дев»ять) грн. 10 коп.,  84 (вісімдесят чотири) грн. 67 коп. витрат по сплаті державного мита та 97 (дев»яносто сім) грн. 95 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2.          Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

3.          В задоволенні позовних вимог в іншій частині –відмовити.

4.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                                        С.Р. Станік

підписано: 30.04.2009