Ухвала

від 03.12.2013 по справі 810/3325/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/3325/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

03 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко В.П., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Автопрофіт» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року адміністративний позов приватного підприємства «Автопрофіт» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС від 01 червня 2013 року №0002192300 та №0002182300.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що правочин між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Саноіл Торг» вчинений без мети створення взаємних прав та обов'язків, з метою ухилення від сплати податків, що суперечить економічним інтересам держави та суспільства та одночасно є таким, що суперечить моральним засадам суспільства, тобто є нікчемним, а тому сплачені позивачем кошти неможливо відносити до складу податкового кредиту та валових витрат.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 12 квітня 2013 року по 08 травня 2013 року ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС, правонаступником якої є ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області, проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ «Автопрофіт» з питань дотримання податкового законодавства при проведенні господарських операцій з ТОВ «Саноіл Торг» за період з 01 січня 2010 року по 01 квітня 2013 року, за результатами якої складено акт від 17 травня 2013 року №305/22-1/31593948, в якому встановлено порушення позивачем пп.пп.14.1.36, 14.1.27 п.14.1 ст.14, п.п.138.1, 138.2, 138.4 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податок на прибуток на суму 1603039,18 грн., у тому числі за ІV квартал 2011 року - 322409,15 грн., І квартал 2011 року - 1280630,03 грн.; порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 2043123,00 грн., у тому числі за грудень 2011 року - 460650,00 грн., січень 2012 року - 605027,00 грн., лютий 2012 року - 287131,00 грн., березень 2012 року - 1173,00 грн., квітень 2012 року - 146023,00 грн., січень 2013 року - 89950,00 грн., лютий 2013 року - 158392,00 грн., березень 2013 року - 294777,00 грн.

На підставі акту перевірки №305/22-1/31593948 від 17 травня 2013 року ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення від 01 червня 2013 року №0002182300, згідно якого за порушення пп.пп.14.1.36, 14.1.27 п.14.1 ст.14, п.138.1, 138.2, 138.4 ст.138 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1923197,00 грн., у тому числі 1603039,00 грн. за основним платежем та 320158,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та №0002192300, згідно якого за порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах на суму 2438742,00 грн., у тому числі 2043123,00 грн. за основним платежем та 395619,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, всі надані первинні документи містять усі обов'язкові реквізити, матеріалами справи підтверджується надання та використання товару у господарській діяльності позивача, а тому останній правомірно включив відповідні суми до складу податкового кредиту та валових витрат.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Згідно ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Пунктом 138.1 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, 03 листопада 2011 року між ТОВ «Саноіл Торг» (продавець) та позивачем (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №03-11-11, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця продукцію та матеріали, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених даним договором. Згідно специфікацій до договору здійснювалась поставка меляси бурякової, української нерафінованої соняшникової олії, олії соєвої.

На підтвердження виконання умов за вищевказаним договором позивачем подано акт приймання-передачі №1 від 27 грудня 2011 року, видаткову накладну від 27 грудня 2011 року №РН-0001457, податкову накладну від 27 грудня 2011 року №1881 щодо продажу меляси бурякової; акти приймання-передачі №2 від 27 грудня 2011 року, №2/1 від 28 грудня 2011 року, видаткові накладні від 27 грудня 2011 року №РН-0001458, від 28 грудня 2011 року №РН-0001459, податкові накладні від 27 грудня 2011 року №1886, від 28 грудня 2011 року №1887 щодо продажу олії соняшникової нерафінованої; акти приймання-передачі №3 від 21 січня 2013 року, №3/1 від 22 січня 2013 року, видаткові накладні від 21 січня 2013 року №РН-0000022, від 21 січня 2013 року №РН-0000023, від 21 січня 2013 року №РН-0000024, від 21 січня 2013 року №РН-0000025, від 21 січня 2013 року №РН-0000026, від 22 січня 2013 року №РН-0000027, податкові накладні від 21 січня 2013 року №24, від 21 січня 2013 року №25, від 21 січня 2013 року №26, від 21 січня 2013 року №27, від 21 січня 2013 року №28, від 22 січня 2013 року №29 щодо продажу олії соєвої.

Позивачем з метою подальшого продажу придбаного товару за межі території України було укладено договір комісії від 03 листопада 2011 року №03110 з ТОВ «ЮГЕКОТОП» та передача товару підтверджується контрактами, актами приймання товару по якості і кількості, актами здачі-приймання робіт (надання послуг), рахунками-фактурами, митними деклараціями, податковими накладними, які залучені до матеріалів справи.

З матеріалів справи вбачається, що висновки відповідача грунтуються на акті перевірки ДПІ у Шевченківському pайоні м.Києва ДПС від 22 березня 2013 року №788/22-20/37269136 про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Саноіл Торг» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Інфініті» за період з 21 березня 2011 року по 30 вересня 2012 року, в якому зазначено, що в провадженні управління розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління ДПС перебувають матеріали досудового розслідування №32013110100000031 щодо службових осіб Дочірнього підприємства ПАТ «Київхліб «Булочно-кондитерський комбінат», службових осіб ТОВ «Дніпроолія» за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.212 України та щодо невстановлених осіб за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України. Проведеним досудовим розслідуванням встановлено, що невстановлені особи протягом 2010-2012 років з метою прикриття незаконної діяльності, діючи повторно, створили, придбали ряд суб'єктів підприємницької діяльності в тому числі ТОВ «Тозрис», ТОВ «Инфініті», ТОВ «ПРІН KO», ТОВ «ТРАНСРЕГИОНАЛ-ТОРГ», ТОВ «ЦЕНФИНТОРГ-ЮГ», ТОВ «СПІКЕР КОМ», реквізити та банківські рахунки яких використовувались з метою незаконної мінімізації податкових зобов'язань діючих підприємств. На думку відповідача, в ході встановлених фактів фіктивності ТОВ «Інфініті», ТОВ «Саноіл Торг» та порушення ними приписів господарського та цивільного законодавства, взаємовідносини з ПП «Автопрофіт» мають протиправний характер, внаслідок якого неправомірно віднесені витрати до складу валових витрат та неправомірно сформований податковий кредит.

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги вищезазначені доводи податкового органу, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Саноіл Торг» останнє було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платником податку на додану вартість.

Разом з тим, згідно ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Однак, відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо неведення господарської діяльності ТОВ «Саноіл Торг» та відсутності реального здійснення договору, укладеного ТОВ «Саноіл Торг» та позивачем. Також, відповідачем не доведено наявність обвинувального вироку суду в кримінальній справі за ознаками складу злочину, передбаченого ст.ст.205, 212 КК України, які б могли підтвердити фіктивний чи протиправний характер діяльності ТОВ «Саноіл Торг».

За таких обставин колегія, враховуючи, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від платника податку - ТОВ «Саноіл Торг», на підставі первинних документів сформовано валові витрати, встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарської операції, наявності поставленого товару та проведення оплати за нього, використання придбаного товару у господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 01 червня 2013 року №0002182300 та №0002192300, які є протиправними та підлягають скасуванню.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 09 грудня 2013 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.