Рішення

від 29.04.2009 по справі 36/103

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

36/103

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  36/103

29.04.09

За позовом     Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування

                        житлового фонду»Солом'янської районної у місті Києві ради

До                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Технотрейдінвест-2000»

Про                         стягнення 41 715,47 грн.

                                                                                     Суддя    Трофименко Т.Ю.                                                                                                       

Представники:

Від позивача                    Скульська В.А. по довіреності № 20 від 12.01.2009р.

Від відповідача                    не з'явився

В засіданні приймали участь

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Солом'янської районної у місті Києві ради про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технотрейдінвест-2000»41 715,47 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, в порушення умов договору № 009/В від 01.04.2008р., не сплатив позивачу орендну плату в сумі 31 028,51 грн. за  період з травня 2008 року по листопад 2008р,  вартість наданих послуг за аналогічний період в сумі 629,06 грн., пеню в сумі 10 057,90 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2009р. порушено провадження у справі № 36/103, розгляд справи призначений на 30.03.2009р.

Судове засідання, призначене на 30.03.2009р. не відбулося, оскільки суддя Трофименко Т.Ю. з 23.03.2009р. по 03.04.2009р. включно перебувала на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2009р. розгляд справи було призначено на 29.04.2009р.

В судовому засіданні 29.04.2009р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 29.04.2009р., не з'явився, письмовий відзив на позов не надав, вимог суду, викладених в ухвалах суду від 25.02.2009р. та від 06.04.2009р., не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвала суду направлялась на адреси  відповідача, зазначені в позовній заяві та в Довідці з Єдиного державного реєстру фізичних осіб та фізичних осіб –підприємців Серії АВ № 987873, наданій представником позивача.

На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, суд-

ВСТАНОВИВ:

01.04.2008р. між Комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Солом'янської районної у місті Києві ради (далі позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Технотрейдінвест-2000»(далі відповідач, орендар), на підставі розпоряджень Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації № 2492 від 29.12.2007р., № 490 від 27.03.2008р. був укладений договір № 009/В оренди нежилого приміщення площею 76,0 кв.м. в будинку № 34-Б по бул. І.Лепсе в м. Києві.

Строк дії вищевказаного договору сторони встановили з 01.04.2008р. по 27.03.2009р. ( п. 9.1 договору).

Орендна плата на момент укладення договору становила 3 777,73 грн. (п. 3.1 договору). Додатково до орендної плати, згідно з п. 3.3 договору, нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою.

Згідно з п. 3.8 договору оренди орендар зобов'язався сплачувати орендну плату та інші платежі незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно, до 1-го числа місяця, наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Відповідно до вимог ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі.

За актом прийому-передачі від 01.04.2004р. орендодавець передав обумовлене в договорі приміщення орендарю.

Відповідач,  в порушення умов договору та вимог ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», не сплачував орендні платежі з травня 2008 року по листопад 2008 року включно, і станом на день розгляду справи його заборгованість перед позивачем становить 31 028,51 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач свої зобов'язання за договором оренди № 009/В від 01.04.2008р. в частині сплати орендної плати за період з травня 2008 року по листопад 2008 року виконав неналежним чином, і станом нам день розгляду справи його заборгованість по орендній платі перед позивачем становить 31 028,51 грн.

Відповідач належних доказів відсутності заборгованості по договору № 009/В від 01.04.2008р. суду не надав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 31 028,51 грн.

Цивільний кодекс України (стаття 549) містить поняття неустойки. Так, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В пункті 6.2 договору передбачено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню у розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення.

 Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини першої статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з статтею 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У зв'язку з вищезазначеним, розрахунок пені здійснюється судом відповідно до приписів вказаних норм та пункту 6.2 договору, і складає:

Сума боргу, грн.

Період простроченняКількість днів простроченняПодвійна облікова ставка НБУПеня, грн.

462,32травень 2008 року 3124%9,42

5 509,50червень 2008 року3024%108,68

10 597,05липень 2008 року3124%216,00

15 659,17серпень 2008 року3124%319,19

20 716,23вересень 2008 року 3024%408,65

25 828,92листопад 2008 року2724%458,55

Таким чином, підлягає стягненню пеня у сумі 1 520,49 грн.

Сторони домовились (пункт 3.5 договору), що крім орендної плати орендар компенсує орендодавцеві його видатки по платі за землю. Розрахунок компенсації по платі за землю наведено в додатку № 3 до договору, що є невід'ємною частиною договору.

Відповідач, в порушення покладеного на нього законом та договором обов'язку, зобов'язання по компенсації орендодавцеві його видатків по платі за землю належним чином не виконав, у зв'язку з чим у нього станом на день розгляду справи в суді його заборгованість за вказаними платежами складає 629,06 грн., яка підлягає стягненню на користь позивача.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.           

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технотрейдінвест-2000»(03126, м. Київ, бул. І.Лепсе, 34-Б, 03057, м. Київ, пр-т Перемоги, 43, код ЄДРПОУ 34771234) на користь Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Солом'янської районної у місті Києві ради (03186, м. Київ, вул. Соціалістична, 6, код ЄДРПОУ 35756919) 31 028 (тридцять одну тисячу двадцять вісім) грн. 51 коп. заборгованості, 1 520 (одну тисячу п'ятсот двадцять) грн. 49 коп. пені, 629 (шістсот двадцять дев'ять) грн. 06 коп. заборгованості по компенсації видатків по платі за землю, 331 (триста тридцять одну) грн. 78 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в позові відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                                Трофименко Т.Ю.