Постанова

від 10.12.2013 по справі 826/16226/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 грудня 2013 року 08:10 № 826/16226/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, в якому, з урахуванням прийнятої судом заяви від 30.10.2013 р., позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.04.2013 № 0004481720, відповідно до якого позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 72 840 грн. за основним платежем та на 13 610 грн. за штрафними санкціями.

Окрім того , позивачем заявлено вимогу про визнання протиправними дій ДПІ, що виразились у встановленні в акті перевірки нікчемності правочинів , укладених СПД ОСОБА_1 із ТОВ «Укрдім», ТОВ «ТВК «Град», ТОВ «Кітіллар», ТОВ «Елтекс-ЛТД» та ТОВ «Торг Вест Лайт».

Позивач у позові зазначає, що висновки ДПІ, покладені в основу оскаржуваного рішення, ґрунтуються на начебто нікчемності угод, укладених між позивачем та його контрагентами.

У той же час, як зазначає позивач, операції фактично виконані та документально підтверджені, по операціям проведена оплата, що за висновком позивача є підставою для формування спірних сум податкових вигод, а відтак, як вважає позивач, спірне рішення підлягає скасуванню. Окрім того, позивач зазначає, що жодним законом не надано права податковому органу визнавати договори нікчемними. З урахуванням наведеного позивач просить задовольнити позов.

Відповідач у запереченнях проти позову зазначає, що з підстав, викладених в Акті перевірки, спірне рішення законним та обґрунтованим, у задоволенні позову просить відмовити.

В судове засідання 05.12.2013 р. позивач не з'явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі. У зв'язку з погодженням відповідача відносно розгляду справи в письмовому провадженні, на підставі ч. 4 ст. 122 КАС України судом ухвалено про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Під час розгляду справи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України постановлено ухвалу від 05.12.2013 р. про закриття провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання протиправними дій ДПІ, що виразились у встановленні в акті перевірки нікчемності правочинів, укладених СПД ОСОБА_1 із ТОВ «Укрдім», ТОВ «ТВК «Град», ТОВ «Кітіллар», ТОВ «Елтекс-ЛТД» та ТОВ «Торг Вест Лайт».

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС, правонаступником якої є ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, проведено планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового законодавства платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 (р.н.о.к. НОМЕР_2; адреса: АДРЕСА_1) за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2011 р.

За результатами перевірки складено акт від 11.04.2013 р. № 1271/17-2961304394 (далі - Акт перевірки).

Згідно з Актом перевірки позивач зареєстрований платником ПДВ згідно свідоцтва від 15.02.2008 р. № 100098906.

Зазначається (стор. 9 Акту перевірки), що позивач в порушення вимог п. 201.6. ПК України у грудні 2010 р. на суму 2712 грн., у квітні 2011 р. на суму 3915 грн., у травні 2011 р. на суму 8748 грн., у червні 2011 р. на суму 5740 грн., в липні 2011 р. на суму 9000 грн., в серпні 2011 р. на суму 9667 грн., у вересні 2011 р. на суму 19660 грн., в жовтні 2011 р. на суму 3897 грн., в листопаді 2011 р. на суму 4333 грн. та у грудні 2011 р. на суму 5167 грн. до обсягів придбання відніс податкові накладні на загальну суму 72 840 грн., що не відображені контрагентами - постачальниками у податкових зобов'язаннях .

В контексті наведеного в Акті перевірки міститься посилання на ТОВ «Укрдім» (щодо ПДВ за грудень 2010 р.) та акт документальної перевірки Броварської ОДПІ від 07.03.2012 р. № 00115/2303/36302590 щодо неможливості проведення зустрічної звірки де відносно контрагента зазначено, що діяльність товариства здійснюється поза межами правового поля України та щодо фіктивності правочинів цього товариства з контрагентами. Щодо оцінки діяльності цього контрагента, зазначається про наявність кримінальної справи № 50-6270, порушеної відносно службових осіб ПАТ «КБ «Інтербанк» за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах шляхом внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, що спричинили тяжкі наслідки, за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366 КК України. Зазначається, що службові особи банку за відносинами з низкою підприємств, серед яких відсутній позивач та вказане товариство завищили суму витрат від операцій з векселями у результаті чого занизили податок на прибуток у сумі 5 452 989,50 грн. У той же час, встановлені підприємства, у т.ч. ТОВ «Укрдім», які мають ознаки фіктивності, зареєстровані з метою прикриття незаконної діяльності та використовуються реально-діючими СГД як інструмент мінімізації податкових зобов'язань. У зв'язку з цим порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення (придбання) невстановленими слідством особами низки підприємств, у т.ч. ТОВ «Укрдім». У підприємства відсутні ресурси, працює 1 особа.

Окрім того, в Акті перевірки також міститься посилання на ТОВ «ТВК Град» (відносно ПДВ за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2011 р.) та акт ДПІ у Голосіївському районі м. Києві від 22.07.2012 р. № 484/3-22-70-37165086 щодо якого зазначено, що діяльність товариства здійснюється поза межами правового поля України та щодо фіктивності правочинів цього товариства з контрагентами. В контексті наведеного у таблиці на стор. 10-11 Акту перевірки зазначено реквізити податкових накладних, ПДВ за якими не визнаються ДПІ у складі податкового кредиту позивача. Зазначається, що у штаті працює 1 особа, ресурси для здійснення діяльності відсутні. Зазначається про наявність пояснень засновника/директора/бухгалтера ОСОБА_3, який зазначив, що є формальним директором та до діяльності товариства не має відношення, зареєстрував підприємство за винагороду.

Аналогічно відносно взаємовідносин позивача з ТОВ «Кітіллар» (ПДВ 2646 грн. за вересень за вересень 2011 р.) в Акті перевірки міститься посилання на акт ДПІ у Солом'янському районі м. Києва № 678/22-317/37268162 від 07.08.2012 р., щодо якого зазначено, що діяльність товариства здійснюється поза межами правового поля України та щодо фіктивності правочинів цього товариства з контрагентами. Відносно вказаного товариства також зазначається про наявність висновку експерта про те, що підпис на копії договору про визнання електронних документів ймовірно виконано однією особою, а на копії паспорту - ймовірно виконані іншою особою.

Відносно взаємовідносин позивача з ТОВ «Елтекс ЛТД» (ПДВ у розмірі 2646 грн. за вересень 2011 р.) в Акті перевірки міститься посилання на акт ДПІ у м. Чернігові від 22.06.2012 р. № 13122/36135506, щодо якого зазначено, що діяльність товариства здійснюється поза межами правового поля України та щодо фіктивності правочинів цього товариства з контрагентами.

У свою чергу відносно взаємовідносин позивача з ТОВ «Торг Вест Лайт» (ПДВ за період жовтень - грудень 2011 р. у розмірі 13 397 грн.) зазначається про наявність акту ДПІ у м. Чернігові від 16.03.2012 р. № 27/22-5/37739570 згідно якого діяльність товариства здійснюється поза межами правового поля України та щодо фіктивності правочинів цього товариства з контрагентами. Зазначається, що контрагентом цього товариства є ТОВ «Валзар-ЛТД», яке припинено у зв'язку з чим звірку провести неможливо. У той же час, зазначається кількість працюючих - 1 особа, відсутні ресурси для здійснення діяльності (стор. 18 Акту перевірки).

Із сукупності наведених в Акті перевірки даних вбачається, що по суті претензії до позивача сформовані виходячи з оцінки взаємовідносин контрагентів позивача з іншими особами, з якими позивач не вступав у взаємовідносини .

Виходячи з наведеного у сукупності ДПІ приходить до висновку про порушення позивачем п/п. 7.4.5. Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.1., 198.3., 198.6., 201.1., п. 201.10. ПК України та донарахування у зв'язку з цим ПДВ у розмірі 72 840 грн. за взаємовідносинами із зазначеними товариствами - контрагентами позивача.

Крім того, ДПІ у висновках акту перевірки зазначає про встановлення нікчемних правочинів по операціям між позивачем та вищезгаданими підприємствами - постачальниками за період грудень 2010 р., квітень - грудень 2011 р.

На підставі зазначених вище висновків Акті перевірки прийнято оскаржуване рішення.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Так, проаналізувавши наступні положення податкового законодавства, а саме:

- п/п. 14.1.36. ПК України (щодо визначення терміну «господарська діяльність»), п/п. 14.1.185. (щодо визначення «постачання послуг»), п/п. 14.1.203 (щодо визначення «продаж результатів робіт (послуг), п/п. 14.1.191. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.202. (щодо визначення «продаж (реалізація) товарів»),

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 ПК України (щодо визначення «податок на додану вартість»), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 198.1. ПК України (щодо обставин, наявність яких зумовлює виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення податкового кредиту), п. 201.1. (щодо обов'язку видати податкову накладну та обставин, які зумовлюють їх видачу), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

- положення Закону України «Про податок на додану вартість» , а саме: п/п. 3.1.1 (щодо об'єкту оподаткування), п/п. 7.4.1 цього Закону (щодо порядку формування податкового кредиту), п/п. 7.5. (щодо дати виникнення права на податковий кредит), п/п. 7.2.3. (щодо статусу п/н. як звітного податкового документу та одночасно розрахункового документу), п/п. 7.2.6 (щодо порядку видачі п/н.), п/п. 7.4.4. (щодо не включення до складі податкового кредиту сум ПДВ за операціями з придбання товарів, які не призначаються для їх використання в господарській діяльності), п/п. 7.4.5 Закону (щодо наслідків не підтвердження сум ПДВ),

- а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження задекларованих відомостей), а також положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування сум витрат та податкового кредиту з ПДВ, виникають за наявності сукупності обставин та підстав , з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкових вигод та які є передумовою його формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою.

У той же час, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту , зокрема , це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів/податкових накладних.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача , якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому , вирішуючи з урахуванням наведених вище обставин та норм законодавства спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

Окрім того , вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права , обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржувані рішення оцінюються судом виходячи з доведеності з боку податкового органу тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені податковим органом в Акті перевірки, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

В даному випадку , як приходить до висновку суд, відповідач, в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, та з урахуванням приписів ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування), не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства, наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.

Доводи, покладені ДПІ в основу висновків Акту перевірки та оскаржуваних рішень, є доволі гіпотетичними та неприпустимо спрощеними , висновки ДПІ по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах, які, до того ж, не забезпечені логічним зв'язком між собою , з огляду на що висновки Акту перевірки не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства за відносинами із зазначеним контрагентом та підставою для прийняття спірних рішень.

В порушення вимог п. 75.1.2. ПК України, як вбачається з Акту перевірки , взагалі не проаналізовано суть обумовлених операцій у взаємозв'язку з наявними первинними документами, а також з іншими матеріалами, тобто, не проаналізовано у сукупності документи та матеріали, які зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду, що у свою чергу вказує на невідповідність спірних рішень вимогам п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України (щодо обґрунтованості рішень суб'єктів владних повноважень).

Відносно посилання ДПІ на обставини неможливості проведення зустрічної звірки та на відповідний акти у цьому контексті, слід зазначити, що сама по собі неможливість проведення звірки, акти щодо чого складені значно пізніше після оформлення спірних операцій, не свідчить про невиконання спірних операцій, не свідчить про відсутність контрагентів позивача за місцезнаходженням на час вчинення спірних операцій та про порушення позивачем податкового законодавства в період здійснення спірних операцій, не є самостійною та достатньою підставою для висновку про відсутність у контрагентів відповідних умов для здійснення спірних операцій у період проведення цих операцій.

Слід додати, що відповідачем під час розгляду справи не надано вироку або іншого рішення суду, прийнятого в рамках кримінального провадження, відносно посадових осіб позивача або контрагента позивача, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями або реєстрації/перереєстрації підприємства - контрагента позивача на підставних осіб.

При цьому, під час розгляду справи ДПІ не надано: рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочину, тобто щодо вчинення правочину без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином; рішення суду про визнання правочину з контрагентом недійсним з підстав його суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України; рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав їх невідповідності вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом.

Під час розгляду справи також не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55 1 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання») , яким би встановлювалась реєстрація та діяльність контрагента позивача без відома засновника, його реєстрація на підроблені , втрачені документи або реєстрація на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, реєстрації/ перереєстрації цього підприємства на підставних осіб.

У той же час , сукупність досліджених судом під час розгляду справи первинних, платіжних, облікових та звітних документів, інших документів , які зазвичай супроводжують та підтверджують виконання операцій такого роду , не дає підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій, для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентом позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Так, за відносинами з ТОВ «ТВК» Град» позивачем надано договір № 1 від 01.04.2011 р. на поставку непродовольчих товарів, яким передбачено поставку товарів на склад покупця та транспортування продукції постачальником, з чого вбачається, що позивач не приймає участі у відносинах щодо замовлення транспорту та доставки товару, приймання здійснюється на складі покупця. У взаємозв'язку з наведеним надано: (1) рахунок від 01.04.2011 р. на оплату товарів (шайби, прокладки, штуцери, кільце газового тиску, кран зливний, підшипник, колодки, регулятори тиску) на загальну суму 17 080 грн. з ПДВ (без ПДВ 14 233,33 грн.), ПДВ 2846,67 грн.; платіжне доручення від 14.04.2011 р. на оплату, видаткова накладна № 40129 від 01.04.2011 р., п/н. від 01.04.2011 р. № 28. Крім того, надано видаткову накладну від 18.04.2011 р. на суму поставки 6415 грн. з ПДВ щодо поставки аналогічної продукції (форнітура трубки, авто лампочки), податкова накладна від 18.04.2011 р. № 148. За відносинами із зазначеним контрагентом також надано договір № 0204-05 від 02.04.2011 р. аналогічного змісту, що і вищезгаданий. До цього договору також надано видаткову накладну від 05.05.2011 р. № 50521 на поставку продукції (прокладки, кільця газового стику, кран зливний, хрестовина, втулки, гайки, шпильки ступиці та аналогічна продукція) на суму 11 000 грн. з ПДВ 1833,33 грн. Крім того, між сторонами оформлено видаткову накладну № 51616 від 16.05.2011 р. на поставку продукції (шланги, авто лампочки, амперметр, датчики, фільтри, термометри і т.і.) на суму 14 238 грн. з ПДВ 2372 грн. Сторонами оформлено також видаткову накладну від 23.05.2011 р. № 5239 на поставку форнитури, дзеркал, аварійного з'єднувача трубки на загальну суму 27 27 250 грн. Крім того, оформлено видаткову накладну від 03.06.2011 р. на суму 8440 грн. з ПДВ з поставки аналогічної продукції. Слід зазначити, що за періодами позивачем до матеріалів справи надано також видаткові та податкові накладні щодо поставки аналогічної продукції на підставі яких формувались спірні суми податкового кредиту. Надано також платіжні доручення щодо проведених розрахунків за відносинами із цим контрагентом.

В контексті наведеного слід додати, що до матеріалів справи надано податкову декларацію з податку на прибуток за 2-3 кв. 2011 р. з якої вбачається наявність витрат на страхування (39682 грн.), витрат на оплату праці (106500 грн.), що вказує на наявність у контрагента трудових ресурсів.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Елтекс-ЛТД» під час розгляду справи надано договір № 0111-05 від 07.09.2011 р. на поставку товарів, відвантаження яких, як і у попередньому випадку, здійснюється постачальником. Між сторонами оформлено рахунок від 07.09.2011 р. на оплату продукції (венець, к-кт прокладок, кільця, шатун, насос, трубки, термостат, арматура світлова і т.п. продукція) на загальну суму 15 876 грн. з ПДВ 2646 грн. надано також платіжні доручення на оплату та видаткову накладну від 07.09.2011 р. на зазначену вартість поставки, а також п/н. від 07.09.2011 р. № 52.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Торг Вест лайт» під час розгляду справи надано договір поставки № 0309-05 від 03.09.2011 р. на поставку продукції. Приймання продукції здійснюється покупцем в момент прийомки товару від постачальника або перевізника. Датою поставки є дата, вказана у видатковій накладній. До цього договору надано видаткову накладну від 03.10.2011 р. на поставку шаф двухстворчатих для посуду в кількості 8 шт. на суму 23 880 грн. з ПДВ 3896,67 грн., платіжні доручення на оплату, п/н. від 03.10.2011 р. № 17 на суму поставки.

За відносинам із зазначеним контрагентом надано також договір № 1/0309 від 03.09.2011 р. на поставку товарів, відповідно до якого, як і у попередніх випадках, поставка здійснюється постачальником, датою поставки є дата накладної. До цього договору надано видаткову накладну від 01.11.2011 р. на поставку продукції (диски, підшипники, інша подібна продукція) на загальну суму 4692,90 грн. з ПДВ 782,15 грн. та видаткову накладну від 30.11.2011 р. на поставку аналогічної продукції на суму 21 307,10 грн. з ПДВ 3551,18 грн., видаткову накладну від 01.12.2011 р. на суму 15 000 грн. з ПДВ 2500 грн. (щодо поставки кілець, насосів масляних, пальців поршневих, прокладок і т.і.), видаткову накладну від 01.12.2011 р. на суму 5935,26 грн. з ПДВ (щодо поставки фільтрів, шайб мідних, штуцерів, патрубків, кранів зливних, насосів і т.і.), від 02.12.2011 р. на поставку продукції (пристрій натяжний, підшипники, стрем'янки ресори, хрестовини кард.валу ГАЗ, вентиль тракторний, варіатор мотовила, елемент фільтру) на суму 10064,74 грн. з ПДВ. До договору також надано платіжні доручення про оплату а також податкові накладні відповідно до обсягів поставленої продукції на підставі яких сформовано спірні суми податкового кредиту.

В контексті наведеного слід додати, що до матеріалів справи надано податкову декларацію з податку на прибуток за 2-4 кв. 2011 р. з якої вбачається наявність витрат на страхування (19189 грн.), витрат на оплату праці (51500 грн.), що вказує на наявність у контрагента трудових ресурсів.

За взаємовідносинам з ТОВ «Укрдім» до матеріалів справи залучено договір від 01.12.2010 р., в якому у п. 1.2. визначено номенклатуру продукції (прокладки, фільтри, шайби, крани зливні, циліндри, авто лампочки та аналогічна продукція) на суму 16 275 грн. з ПДВ. Доставка здійснюється на склад покупця, де згідно з п. 6.1. договору здійснюється передача продукції. Щодо оплати за договором надано квитанції від 02.12.2010 р. та від 03.12.2010 р. до прибуткових касових ордерів. Поставка оформлені видатковою накладною від 02.12.2010 р. на суму 16 275 грн. з ПДВ. За договором також видано п/н. від 02.12.2010 р. № 282920.

У свою чергу відносно взаємовідносин з ТОВ «Кітіллар» під час розгляду справи надано договір № 15 від 07.09.2011 р. на поставку продукції, асортимент якої визначено у п. 1.1. договору (стіл, шафи, полки, ліжко, матрац, тумбочка) на суму 15 876 грн. з ПДВ. Постачання здійснюється продавцем. За договором оформлено рахунок від 07.09.2011 р. До договору надано платіжне доручення від 20.10.2011 р. про оплату 15 876 грн. з ПДВ. Між сторонами складено видаткову накладну від 07.09.2011 р. на суму поставки та податкову накладну від 07.09.2011 р. № 15.

В контексті наведеного слід додати, що до матеріалів справи надано податкову декларацію з податку на прибуток за 2-3 кв. 2011 р. з якої вбачається наявність витрат на утримання основних засобів (156890 грн.), витрат на оплату послуг зв'язку (5860 грн.), витрат на оплату праці (7805 грн.), внесків на соціальні заходи (3006 грн.), прямих витрат на оплату праці (у складі загальновиробничих витрат - 23023 грн.), загальновиробничих витрат (78151 грн.), витрат на управління виробництвом (31602 грн.), витрат на утримання, експлуатацію та ремонт, оперативну оренду основних засобів (46549 грн.), що вказує на наявність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності.

Вищезгадані первинні документи, податкові накладні, видані контрагентами позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20% (за звичайними правилами), що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них відомості відповідають та кореспондуються з даними первинних документів.

Контрагенти позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних були зареєстровані платниками ПДВ, що не заперечується ДПІ, а отже видача ними податкових накладних, є правомірною.

Слід додати, що відносно бухгалтерського обліку спірних операцій, позивачем із клопотанням від 29.11.2013 р. (вх. від 02.02.2013 р.) надано оборотно-сальдові відомості по рахунку № 631 по кожному контрагенту, де відображені результати спірних операцій.

Окрім того, у розрізі контрагентів позивачем надано звіти про обіг товарів з деталізацією по періодам руху товарів (вхідні/вихідні операції), від ості в яких не спростовані відповідачем під час розгляду справи, а також надано податкові накладні щодо подальшої реалізації придбаних у контрагентів товарів. Наведене у сукупності підтверджує рух товарів та, відповідно, реальність операцій з придбання.

Під час розгляду справи позивачем також надано копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу "Фольксваген-70Х02А" (мікроавтобус), зареєстрованого на позивача, відомості щодо чого надані на вимогу суму про надання доказів наявності у позивача транспортних засобів для цілей виконання спірних операцій.

Оцінюючи характер спірних операцій, суд вважає за необхідне зазначити, що спірні операцій по своїй суті є операціями з перепродажу, організація яких не потребує наявності значних матеріальних та людських ресурсів. В контексті наведеного, під час розгляду справи ДПІ не доведено кількості ресурсів, які були необхідні контрагентам для виконання спірних операцій, але були відсутні.

Слід також зазначити, що в Акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

У взаємозв'язку з наведеним, слід додати, що згідно з наведеними в ЄДР відомостями, до видів діяльності позивача належить : Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (основний); Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; Оптова торгівля меблями, килимами й освітлювальним приладдям; Оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням, що вказує на наявність зв'язку спірних операцій з господарською діяльністю позивача, придбання продукції для цілей використання у господарській діяльності, а отже спірні операції є такими, що пов'язані з господарською діяльністю позивача, у зв'язку з чим результати цих операцій правомірно відображені у бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Суд, крім іншого та в контексті наведеного наголошує також на тому, що згідно з усталеною судовою практикою вищих судових інстанцій, можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача, чого в даному випадку не доведено ДПІ належними та допустимими доказами, а тим більше - іншими особами (контрагентами контрагента), за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є підставою для позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Відтак, відповідачем по суті не надано в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум витрат та податкового кредиту за вищезгаданими операціями, які б свідчили про нездійснення спірних операцій та юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям та не доведено непереборних обставин, які б унеможливлювали надання цих документів під час розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

В силу положень ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача , якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене в сукупності , суд приходить до висновку, що в даному випадку, в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не доведено законності та обґрунтованості спірних рішень, у зв'язку з чим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 та ч. 2 ст. 11 КАС України, суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень. На поверненні судового збору представник позивача у судовому засіданні не наполягав.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (р.н.о.к. НОМЕР_2; адреса: АДРЕСА_1) задовольнити .

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.04.2013 № 0004481720.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А.Кармазін