Рішення

від 13.04.2009 по справі 37/57

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

37/57

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  37/57

13.04.09

За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліграфімпорт»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Прінт-експрес»

Про стягнення 31 960,71 грн.

Суддя Кондратова І.Д.

В судових засіданнях приймали участь представники сторін:

Від позивача : Дубовик А.А.- представник за довіреністю № 736 від 21.04.2008 року;

Від відповідача  не з'явився

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліграфімпорт»до  Товариства з обмеженою відповідальністю «Прінт-Експрес»  про стягнення 31 960,71 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2009 р. порушено провадження у справі № 37/57, розгляд справи було призначено на 16.03.2009 року о 10-50

Представник відповідача 16.03.2009 р. в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва № 37/57 від 26.02.2009 р. не виконав, через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2009 р. розгляд справи № 37/57, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу  України, було відкладено до 13.04.2009 р. на 16-45.

Представник позивача в судовому засіданні 13.04.2009 року підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 13.04.2009 року повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва № 37/57 від 26.02.2009 р. не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені довідкою, наданою позивачем, про включення Товариства з обмеженою відповідальністю «Прінт-експрес»до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 13.04.2009 року  за згодою представника позивача було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -  

ВСТАНОВИВ:

За твердженням позивача, що підтверджується матеріалами справи, не спростовується відповідачем, сторони досягли усної угоди, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліграфімпорт»зобов'язувалось надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Прінт-експрес»сервісні послуги, в свою чергу відповідач зобов'язувався оплатити надані позивачем послуги.

На виконання домовленості сторін, за період з січня 2007 року по грудень 2008 року позивачем було надано відповідачу послуг на суму 170981,33 грн., що підтверджується актами приймання-здачі робіт, копії яких долучені до матеріалів справи, а також актом звірки взаєморозрахунків.

За твердженням позивача, відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті вартості наданих послуг виконав частково, сплативши лише 167608,55 грн., в результаті чого у нього перед позивачем виникла заборгованість, яка згідно наданого позивачем розрахунку становить 30888,23 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до  статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Поліграфімпорт»доказів вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання, покладені на нього за домовленістю сторін.

Відповідачем не подано будь-яких доказів на спростування обставин, які повідомлені позивачем. Проте позивачем надана копія акту звірки взаєморозрахунків, згідно якого відповідач визнає заборгованість в розмірі 30888,23 грн.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України  підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до положень статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може бути укладений у будь –якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом  ця форма для даного виду  договорів не вимагалася.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована  на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Також, статтею 181 Господарського кодексу України визначено загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, в частині 1 цієї статті зазначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У відповідності до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Враховуючи вищевикладене судом встановлено, що шляхом надання послуг та підписання актів приймання-здачі робіт між сторонами у спрощений спосіб був укладений договір про надання послуг на суму 170981,32 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як свідчать матеріали справи, 22.12.2008 року позивачем рекомендованою кореспонденцією на адресу відповідача була надіслана претензія № ПР-00000222 від 18.12.2008 року  з  вимогою щодо оплати вартості наданих послуг в розмірі 30888,23 грн. Відповідач дану вимогу залишив без відповіді та належного реагування, свої зобов'язання щодо оплати вартості наданих послуг в розмірі 30888,23 грн. не виконав.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то  за таких обставин, позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 30888,23 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Крім того позивач, посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь  інфляційні витрати в розмірі 1072,48 грн. за період прострочення з 12.12.2008 року по 20.02.2009 року.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу  України, підлягають стягненню інфляційні витрати в розмірі 1072,48 грн. з за період прострочення з 12.12.2008 року по 20.02.2009 року,  розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 181, 192, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 205, 525, 526, 530, 625, 901 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,  -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прінт-експрес»(03148, м. Київ, Святошинський район, вул. С. Сосніних, будинок, 9 код 31169944)  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліграфімпорт»(02105, м. Київ, вул. Тампере, 5, код 31987931) 30888,23 грн. основного боргу, 1072,48 грн. –інфляційні витрати, 319,62 грн. - витрат по сплаті державного мита, 57,80 грн. –витрати, які пов'язані з отриманням витягу з ЄДРПОУ та 118,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу.

СуддяІ.Д. Кондратова

Дата підписання

рішення 22.04.2009 року