Постанова

від 28.04.2009 по справі 8/240-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/240-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2009                                                                                       Справа№  8/240-08

       Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лотоцької Л.О. –доповідача;   

суддів: Бахмат Р.М., Євстигнеєва О.С.

при секретарі судового засідання Марунич Н.В.

       За участю представників сторін, які були присутні у судовому засіданні 07.04.2009 року:

від позивача: Бурчак П.І., представник - з'явився у судове засідання без оформлених

належним чином для участі у судовому процесі повноважень     

від відповідача:  Конарева С.К. гол.спеціаліст, довіреність №6/11-2469  від 08.01.09;

від третьої особи - 2:  Попов О.О. представник, довіреність №14627  від 14.11.08;

від третьої особи –1: представник у судове засідання не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровської міської ради, м.Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області  від  02.02.2009р. у справі № 8/240-08

за позовом: Середньої загальноосвітньої школи імені Реріхів –Дочірнього закладу освіти Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон-М", м. Дніпропетровськ

до відповідача: Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

третя особа-1: Товариство з обмеженою відповідальністю "Оріон-М", м. Дніпропетровськ

третя особа-2: Комунальне підприємство "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації", м. Дніпропетровськ

про визнання права власності та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

         У жовтні 2008 року Середня загальноосвітня школа імені Реріхів –Дочірнього закладу освіти Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон-М", м. Дніпропетровськ звернулася до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ про визнання права власності на самовільно побудовані об'єкти нерухомості, розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Кірова, 121а та зобов'язання третьої особи-2 зареєструвати за позивачем право власності на самовільно побудовані об'єкти нерухомості, розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Кірова, 121а.

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2009 року у справі № 8/240-08 ( суддя Дубінін І.Ю.), з урахуванням ухвали від 03.02.2009 року, визнано за Середньою загальноосвітньою школою імені Реріхів - Дочірнім закладом освіти Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон-М", м. Дніпропетровськ, право власності на наступні об'єкти нерухомості, розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Кірова, 121а:

           1) самовільно побудовані об'єкти нерухомості, які складаються з:  літ.Л-1 –борошневий цех, загальною площею 104,32 м2; літ.”л1”, “л3”, “л4”- ганки загальною площею 11,9м2; літ”л2”- пандус загальною площею 23,3 м2; літ.”Н-1”- котельня загальною площею 15,8 м2; літ.”М” –сарай загальною площею 16 м2; літ.”Г” –сарай загальною площею 36м2; літ.”Л1 -1”- прибудова загальною площею 10,1м2; літ.”П”- навіс площею 4,8м2.

          2) переобладнані приміщення літ.А-2, які складаються з:

1-й поверх –поз.№ 6, загальною площею 3,1 м2; 2-й поверх –поз.№ 59 загальною площею 15,1м2, поз.№40 загальною площею 24,7 м2, поз.№ 41 загальною площею 23,4 м2, поз.№ 42 –загальною  площею 27,3 м2, поз. № 68 загальною  площею 22,5 м2 та поз.№ 69 загальною площею 11,7 м2.

без додаткових актів ведення в експлуатацію.

           В решті позову відмовлено.

          Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Дніпропетровська міська рада, м. Дніпропетровськ подала апеляційну скаргу, в якій  просить скасувати повністю рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2009 року у справі № 8/240-08 про визнання за Середньою загальноосвітньою школою імені Реріхів - Дочірнім закладом освіти Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон-М" права власності на самочинно побудовані об'єкти нерухомого майна, а саме: борошневий цех, ганки, пандус, котельні, сараї, прибудови, а також переобладнані приміщення, що розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Кірова, 121а   та прийняти нове рішення, яким позивачу в задоволенні позовних вимог відмовити та стягнути витрати по сплаті державного мита.

          Скаржник вважає, що рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.09 року   справі № 8/240-08  є незаконним та таким, що прийнято:

- за неповно з'ясованих обставин, що мають значення для справи;

- з невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;

- з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

         Скаржник зазначає, що позивач, в порушення вимог чинного законодавства, здійснив самочинне будівництво нежилих приміщень без затвердженого належним чином проекту, без дозволу на виконання будівельних робіт. Крім того, вказаний об'єкт у встановленому порядку не прийнято в експлуатацію, а відповідно до ст.18 Закону України „Про основи містобудування" експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об'єктів забороняється.

           Відповідач зазначає, що відсутність    належно    затвердженого    проекту    унеможливлює підтвердження відповідності об'єкту самочинного будівництва, розташованого за адресою пр.Кірова, №121-А, будівельним, технічним, санітарним, пожежним і іншим нормам та готовність його до експлуатації, а отже його експлуатація неможлива.

          Скаржник зазначає, що необхідною умовою для визнання права власності на самочинне будівництво, згідно зі ст. 376 ЦК України, є  відведення забудовнику земельної ділянки під це будівництво. Відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 20.07.2000 № 1752 земельна ділянка площею 6046  га    за адресою: м. Дніпропетровськ,  пр. Кірова,121-А була надана позивачу у постійне     користування  по  фактичному  розміщенню   школи,  а не для будівництва борошняного цеху та інших виробничих будівель.   

            Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав.         

            Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.02.2009 року апеляційна скарга була прийнято до розгляду, розгляд було призначено у судовому засіданні на 10.03.2009 року.

            На підставі розпорядження заступника голови суду Неклеса М.П. № 69 від 10.03.2009 року відбулася  зміна складу судової колегії.

            Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.03.2009 року розгляд справи відкладався до 07.04.2009 року.

             На підставі розпорядження заступника голови суду Неклеса М.П. № 99 від 06.04.2009 року відбулася  зміна складу судової колегії.

            Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.04.2009 року розгляд справи відкладався до 28.04.2009 року.

             28.04.2009 року представник третьої особи-1  у судове засідання не з'явився, будь-які докази отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Оріон-М", м. Дніпропетровськ  поштового повідомлення про час та місце слухання справи на 28.04.09р. у матеріалах справи відсутні, але як вбачається з реєстру від 08.04.2009 року ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.04.2009 року направлена третій особі-1 за адресою, зазначеною в апеляційній скарзі.

            Зважаючи на те, що неявка представника сторони не перешкоджає перегляду справи по суті та  матеріали справи є достатніми для розгляду справи, всі необхідні письмові докази по справі були надані до місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу по суті у відсутності третьої особи-1.  

           Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників відповідача та третьої особи-2, перевіривши відповідність оскарженого рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав:

         Як встановлено судом та не заперечувалося відповідачем, позивач є землекористувачем земельної ділянки, що розташована по пр. Кірова № 121а в м. Дніпропетровську. Право постійного користування земельною ділянкою набуте позивачем на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 20.07.2000 року № 1752. Земельна ділянка надана в користування по фактичному розміщенню будівлі.

         Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради від 21.03.2005 року, позивач є власником нерухомого майна літ.А-2 –основна будівля загальною площею 1 440,5 кв., літБ-1, И –сараї, літ.В,Г –навіси, літ.К –туалет, №№1-3 –огорожі.

          Право власності на зазначені об'єкти зареєстровано КП "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" 24.03.2005 року.

           На зазначеній  земельній ділянці позивачем самовільно побудовані об'єкти нерухомості –літ.Л-1 –борошневий цех, загальною площею 104,32 м2; літ.”л1”, “л3”, “л4”- ганки загальною площею 11,9м2; літ”л2”- пандус загальною площею 23,3 м2; літ.”Н-1”- котельня загальною площею 15,8 м2; літ.”М” –сарай загальною площею 16 м2; літ.”Г” –сарай загальною площею 36м2; літ.”Л1 -1”- прибудова загальною площею 10,1м2; літ.”П”- навіс площею 4,8м2.

          Крім того, позивачем були переобладнані приміщення літ.А-2, які складаються з: 1-й поверх –поз.№ 6, загальною площею 3,1 м2; 2-й поверх –поз.№ 59 загальною площею 15,1м2, поз.№40 загальною площею 24,7 м2, поз.№ 41 загальною площею 23,4 м2, поз.№ 42 –загальною  площею 27,3 м2, поз. № 68 загальною  площею 22,5 м2 та поз.№ 69 загальною площею 11,7 м2.

          Позивач  на підставі ст.ст.316,328,376 Цивільного кодексу України просив визнати  за ним право власності на зазначене нерухоме майно та зобов'язати КП”Дніпропетровське БТІ” зареєструвати за позивачем право власності на вказане нерухоме майно та видати свідоцтво про державну реєстрацію майна за позивачем.

           У відповідності до ст. 1 Закону України “Про основи містобудування” будівництво об'єктів виробничого призначення відноситься до містобудівної діяльності.

           За приписами статті 24 Закону України “ Про планування і забудову територій”, в редакції, що була чинною на час звернення з позовом, фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад дозвіл на будівництво на об'єкта містобудування.

            Статтею 29 цього ж Закону передбачено, що здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення незазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.          

            Відповідно до приписів статті 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена, створена особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила, створила річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно –житлові будинки, будівлі, споруди, тощо виникає з моменту завершення будівництва, створення майна. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Тобто, приписи статті 331 Цивільного кодексу України визначають загальні підстави та порядок набуття права власності на нове майно, яке створене з додержанням вимог закону та інших правових актів, однак не регулює правовий режим самочинного будівництва. Поняття самочинного будівництва, а також правові підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно визначені в статті 376 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною в регулюванні спірних правовідносин, оскільки унормовує відносини, що виникають у тих випадках, коли вимоги закону та інших правових актів при створенні нової речі – самочинному будівництві були порушені. Вказаною статтею визначено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, котра не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Тобто, законодавець надає можливість усунути порушення, пов'язане з будівництвом на земельній ділянці, не відведеній для цієї мети, у разі надання земельної ділянки під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок.

           Задовольняючи позов, місцевий господарський суд  не врахував, що згідно з частиною 3 статті 376 названого Кодексу право власності на самочинна збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

          З  аналізу вказаних правових норм вбачається, що необхідними умовами узаконення самочинно побудованих об'єктів є : відведення для цієї мити в установленому порядку забудовнику земельної ділянки; відсутність заперечень з боку власника земельної ділянки; відсутність  заперечень з боку власника земельної ділянки; відсутність порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб.

          Дніпропетровська міська рада є суб'єктом права власності на земельну ділянку, передану у користування позивачу, та одночасно є  представницьким органом територіальної громади, заперечення якої проти визнання права власності на  самовільну забудову, є запереченням власника та посиланням на порушення прав членів територіальної громади на їх спільне проживання за правилами та нормами, визначеними законом.

          Факт заперечення з боку власника земельної ділянки підтверджується апеляційною скаргою позивача.

          Позивач не надав доказів надання йому земельної ділянки для будівництва спірного нерухомого майна. Не надано позивачем і доказів, які б підтверджували надання йому земельної ділянки під збудоване нерухоме майно такого цільового призначення, яке передбачає  можливість будівництва саме  борошневого цеху, котельні, сараю, пандусу та прибудови.

          Згідно з ч.3 ст.18 Закону України “Про основи містобудування”, закінчене  будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.  Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об'єктів  забороняється.

          Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 р. № 1243, що діяла на час подання позову прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд як житлово-громадського, так і виробничого призначення, інженерних мереж та споруд, транспортних магістралей, окремих черг пускових комплексів (далі - закінчені будівництвом об'єкти), їх інженерно-технічного оснащення відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.

          Аналогічну норму містить і постанова  Кабінету Міністрів України від 08.10.08р. № 923,що набрала чинності з 01.01.09р.

Спірні об'єкти в експлуатацію не приймалися.

Господарським судом Дніпропетровської області, в контексті спірних правовідносин, не надано юридичної оцінки вищенаведеним правовим  положенням, в той час, як у даному випадку необхідно було керуватися вказаними нормами в комплексі.

Наведене свідчить про те, що господарським судом не вжито заходів для всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи, а тому рішення  прийнято за неповно з'ясованими обставинами справи, які мають суттєве значення для правильного  вирішення господарського спору  та з неправильним застосуванням норм матеріального права, що є підставою для його зміни.

    Керуючись статями 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -          

ПОСТАНОВИВ:

          Апеляційну скаргу Дніпропетровської міської ради, м.Дніпропетровськ задовольнити частково.

           Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2009 року у справі № 8/240-08 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції.

           "В позові відмовити".

           Стягнути  з Середньої загальноосвітньої школи імені Реріхів –Дочірнього закладу освіти Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон-М", м. Дніпропетровськ на користь Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ  42,50 грн державного мита,  сплаченого за подання апеляційної скарги.

               Зобов'язати господарський суд Дніпропетровської області видати наказ відповідно до вимог ст.ст. 116-117 Господарського процесуального кодексу України.

      Головуючий суддя                                                            Л. О. Лотоцька

      Суддя                                                                                   Р. М. Бахмат

      Суддя                                                                                   О.С.Євстигнеєв