Постанова

від 26.11.2013 по справі 826/11009/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/11009/13-а(у 3-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.

Суддя-доповідач: Горбань Н.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 листопада 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Горбань Н.І.,

суддів: Міщука М.С., Сорочка Є.О.,

при секретарі: Алдановій К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізодром» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2013 року у справі за його позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «Ізодром» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача форми «Р» від 18.03.2013 р. №0002522270 та № 0002532270.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, ТОВ «Ізодром» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції. В своїй апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення. Вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, які мають істотне значення для справи, а встановлені судом висновки не відповідають обставинам справи, що є підставою для скасування рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, що з'явились в засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізодром», код за ЄДРПОУ 21591608, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.09 р. по 30.09.12 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.09 р. по 30.09.12 р.

Згідно висновків акту в результаті проведеної перевірки встановлено порушення ТОВ «Изодром»:

« 1. абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 №334/94-ВР (зі змінами та доповненнями) тап.44.1 ст.44, п. 138.2. ст.138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ, із змінами та доповненнями, в результаті чого Товариством занижено податок на прибуток всього у сумі 2 198 199 грн., у тому числі за 9 місяців 2010 року в сумі 202 866 грн., за 2010 рік в сумі 850 844 грн., за І квартал 2011 року в сумі 428 671 грн., за II квартал 2011 року в сумі 752 526 грн., за ІІ-Ш квартали 2011 року в сумі 752 526 грн., за ІІ-ІУ квартали 2011 року в сумі 752 526 грн., за І квартал 2012 року в сумі 13 776 грн., за І півріччя 2012 року в сумі 166 158 грн., за 9 місяців 2012 року в сумі 166 158 грн.

2. п.п.7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997року № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) та п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, 201.10 ст 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2756-УІ, із змінами та доповненнями, в результаті чого Товариством занижено податок на додану вартість що підлягає сплаті в бюджет всього у сумі 3 251134 грн.

На підставі акта перевірки позивача від 27.02.2013 року № 104/1-22-70-21591608, відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення форми «Р»:

від 18.03.2013 року № 0002522270, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 2 198 199,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 099 100,00 грн.;

від 18.03.2013 року № 0002532270, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 3 251 134,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 625 567,00 грн

Так перевіркою було встановлено, що в перевіряємому періоді ТОВ «Ізодром» мало взаємовідносини з підприємствами на придбання електрообладнання згідно договорів та рахунків-фактур, а саме: ТОВ «БМФ Універсал» (код ЄДРПОУ 30536014), ТОВ «Фаворит-ЛМ» (код ЄДРПОУ 31538625), ТОВ «БКС Інтернешнл ГМБХ» (код ЄДРПОУ 37119616), ТОВ «КБ Оксідон» (код за ЄДРПОУ 37208873), ТОВ «Фіннесто» (код ЄДРПОУ 37242469), ТОВ «Компанія «Мегафіш» (код ЄДРПОУ 32665976), ТОВ «Консаж» (код ЄДРПОУ 35473918) та ТОВ «АМГ Групп» (код ЄДРПОУ 37280436), ТОВ «Агропортторг» (код ЄДРПОУ 36675291), ТОВ «Промбуд-Контракт» (код за ЄДРПОУ 37319122), ТОВ «КФ «Горизонталь» (код за ЄДРПОУ 37889322), ПП «Контакт-М» (код ЄДРПОУ 31958062), ТОВ «УБК Будпромінвест» (код ЄДРПОУ 37911407), ТОВ «СВН-Антарекс» (код ЄДРПОУ 36124253), ТОВ «Червона Хвиля-Плюс» (код ЄДРПОУ 31025093) та ТОВ «Технокомрезерв» (код ЄДРПОУ 36303038).

До складу валових витрат підприємством ТОВ «Ізодром» відповідно до видаткових накладних за період з 01.10.09 р. по 31.03.11 р. віднесено суму в розмірі 5 118 059 грн.,; за період з 01.04.11 по 30.09.12 віднесено суму в розмірі 4 063 078 грн..

На підставі висновків щодо завищення суми валових витрат перевіркою встановлено заниження податку на прибуток підприємств у сумі 2 198 199 грн., у тому числі за 9 місяців 2010 року в сумі 202 866 грн., за 2010 рік в сумі 850 844 грн., за І квартал 2011 року в сумі 428 671 грн., за П квартал 2011 року в сумі 752 526 грн., за П-ПІ квартали 2011 року в сумі 752 526 грн., за ІІ-ІУ квартали 2011 року в сумі 752 526 грн., за І квартал 2012 року в сумі 13 776 грн., за І півріччя 2012 року в сумі 166 158 грн., за 9 місяців 2012 року в сумі 166 158 грн.

Згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: встановлення факту здійснення господарської операції; встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, взяв за основу висновки актів перевірок контрагентів позивача.

В даному випадку, апеляційна інстанція не може не зауважити, що судом першої інстанції було залишено поза увагою той факт, що в зазначених вище актах перевірок предметом дослідження не були безпосередньо господарські операції між позивачем та його контрагентами, а тому вказані документи жодним чином не є належними доказами підтвердження безтоварності господарських операції позивача з його контрагентами.

Співставлення даних податкової звітності з бази автоматизованого контролю, як етапу контроль-перевірочної роботи, не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

У податковому праві визначається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.02.2013 року по справі № К/9991/74156/12.

Виходячи з положень п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 201.4 ст. 201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» № 1379 від 01.11.2011 року (далі - Порядок), податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована, як платник податку, в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті.

Підпунктом 6.3 пункту 6 Порядку встановлено, що не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду після набрання чинності таким рішенням.

Визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 22.06.11 року по справі К/9991/15429/11 та ухвалі цього ж суду від 05.10.11 року по справі К 9991/14602/11.

За пп. 134.1.1 п. 134.1ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

На час проведення господарських операцій контрагенти позивача були належним чином зареєстровані платниками ПДВ та згідно ЄДР були зареєстровані за місцем знаходження, являються юридичними особами, наділеними правоздатністю та дієздатністю, мали право укладати з позивачем будь-які договори, нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні, до того ж видані податкові накладні, на основі яких сформовано податковий кредит, відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством, що не заперечується сторонами.

Також, за ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку, як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави для однозначного висновку, що єдиною підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є виписана йому продавцем товарів (робіт, послуг) податкова накладна.

Окрім того, за п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними»:… при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Однак, відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно будь-кого з контрагентів за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договори, укладені позивачем з даними товариствами до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

Укладаючи угоду зі своїми контрагентами, позивач мав всі документальні підтвердження господарської правосуб'єктності контрагентів: здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов'язання, нести за ними відповідальність тощо.

Колегія суддів приходить до однозначного висновку, що позивачем були вчинені всі необхідні дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності. Крім того, позивач не зобов'язаний перевіряти наявність у свого контрагента наміру здійснення господарської діяльності, а також фіктивність створення останнього, оскільки дані питання входять до компетенції інших державних органів. Правочини укладалися з юридичною особою при наявності всіх необхідних документів, а тому позивач жодним чином не міг і не повинен був передбачити дотримання чи недотримання своїм контрагентом вимог податкового законодавства.

Слід відмітити, що податковим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «фіктивності» здійснених позивачем господарських операцій.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.03.2008 року по справі № К-23642/07.

Судом першої інстанції в оскаржуваній постанові зауважено на відсутності первинних документів, які підтверджують реальність здійснення операцій, а саме: підтверджуючих документів про рух, зберігання та використання товару.

В свою чергу, судова колегія не може в даному випадку не зазначити, що відсутність товарно-транспортної документації не може бути доказом для визнання правочину недійсним.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19.07.2012 року у справі № К-30744/10.

Крім того, Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року, не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування валових витрат та податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник.

Таким чином, податковий орган не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускають його контрагенти, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача. Також не надано жодних доказів, які б свідчили про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди - як-то безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, а тому податковий кредит правомірно сформовано позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

За ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких мотивуються його заперечення, і не довів правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин Окружним адміністративним судом м. Києва зроблено неправильний висновок щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно ст. ст. 198, 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізодром» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.09.2013 року - скасувати.

Постановити нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізодром»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Податкові рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби від 18.03.2013 року № 0002522270 та № 0002532270 - скасувати.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Н.І.Горбань

Судді: М.С. Міщук

Є.О. Сорочко

Повний текст постанови виготовлено 29.11.2013 року

Головуючий суддя Горбань Н.І.

Судді: Міщук М.С.

Сорочко Є.О.