Рішення

від 21.04.2009 по справі 7/41-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/41-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

21 квітня 2009 р.                                                                                                     Справа 7/41-09

за позовом: Приватного підприємства "Фірма "Бершадь АГРОПЛЮС", м. Вінниця.   

до: Селянського фермерського господарства "Ромашка", с.Обідне, Немирівський район, Вінницька область.  

про стягнення  28 229,17 грн.

Головуючий суддя     Банасько О.О.     

Cекретар судового засідання Юрчак Л.C.

Представники

          позивача :    Кукуть О.А. -представник, довіреність б/н від 20.03.2009 року.                            Лапіна Т.В. - представник, довіреність б/н від 20.03.2009 року.

          відповідача : не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Подано позов про стягнення з СФГ "Ромашка" на користь ПП "Фірма "Бершадь АГРОПЛЮС"" суми боргу у розмірі 28229,17 грн. внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору від 15.07.2008 року № БА-1507/пр220р щодо своєчасної та повної оплати за отриманий товар.

Ухвалою суду від 25.02.2009 року порушено провадження у справі № 7/41-09 та призначено до розгляду на 23.03.2009 року.

Відповідач в судове засідання 23.03.2009 року не з'явився, не надав витребуваних ухвалою суду від 25.02.2009 року доказів, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, оскільки ухвалу від 25.02.2009 року він отримав 03.03.2009 року, що підтверджується поштовим повідомленням № 106768 наявним в матеріалах справи.

Враховуючи неявку відповідача та ненадання сторонами витребуваних доказів,  розгляд справи було відкладено до 21.04.2009 року.

Однак відповідач в судове засідання повторно не з'явився та не надав документів, які витребовувались від нього ухвалами суду від 25.02.2009 року та від 23.03.2009 року.   При цьому йому було надіслано ухвалу від 23.03.2009 року рекомендованою кореспонденцією за адресою вказаною в позовній заяві. Слід зазначити, що згідно довідки Головного управління статистики у Вінницькій області від 23.03.2009 року № 13/4/615  місцезнаходженням СФГ "Ромашка" є наступна адреса: с. Обідне, Немирівський район, Вінницька область, яка є ідентичною тій, що зазначена в позовній заяві і по якій надсилались процесуальні документи відповідачу.

При повторній неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" обов'язок по внесенню змін відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, покладено на виконавчий орган юридичної особи.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали  від 25.02.2009 року про порушення провадження у справі та ухвали про відкладення розгляду справи від 23.03.2009 року, які наявні в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

За таких обставин справу, із врахуванням вимог ч.1 ст.69 ГПК України, розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

За письмовим клопотанням представників позивача справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

15.07.2008 року між ПП "Фірма "Бершадь АГРОПЛЮС"" (Продавець) та СФГ "Ромашка" (Покупець) було укладено договір № БА-1507/пр220р, згідно п. 1.1 якого   Продавець зобов'язувався в строки визначені договором, передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язувався прийняти товар і оплатити його вартість.

В п. 6.1 Договору сторони передбачили, що загальна вартість Товару повинна бути оплачена Покупцем у строк, встановлений в додатках до цього Договору.

Відповідно до додатку № 1 до Договору покупець повинен провести передоплату у розмірі 17750,00 грн., решту вартості товару, а саме 17748,82 грн. повинен був оплатити до 01.10.2008 року.

Також в п. 6.2 Договору сторони встановили, що оплата загальної вартості товару здійснюється в cyмi, відкоригованій згідно формули: (К2/К1) х В, де К1 - офіційний курс НБУ долара США до гривні на дату укладення Договору, К2 - офіційний курс НБУ Долара США до гривні на дату оплати загальної вартості товару (чи її неоплачена частина), В - загальна вартість товару (чи її неоплачена частина).

Згідно п. 6.3 Договору оплата здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Продавця.

Відповідач провів попередню оплату товару на суму 17750,00 грн., що підтверджується банківськими виписками від 22.07.2008 року та від 22.08.2008 року.

Позивач в свою чергу здійснив поставку товару на загальну суму 35498,82 грн., в підтвердження чого надав видаткову накладну № БА-2308-8 від 23.08.2008 року та довіреність ЯПК № 702864 на ім'я Вайн Д.В..

Суд відзначає, що у вказаній накладній є посилання на договір БА-1507/пр220р від 15.07.2008 року, що свідчить про те, що передача продукції відбувалась саме за умовами вказаного договору. Прийшовши до такого висновку суд також враховує, що визначені в специфікації до договору (додаток № 1) дані співпадають із даними які вказані у видатковій накладній від 23.08.2008 року (назва товару, кількість, вартість).

В зв'язку з тим, що відповідач в повному обсязі не розрахувався за товар позивач звернувся з позовом до суду.

З урахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару відповідачу та дії  відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать  про те, що у боржника (відповідача)  виникло зобов'язання  по оплаті  за отриманий товар.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторони в додатку № 1 до договору передбачили, що вартість товару яка сплачується на умовах відстрочки платежу сплачується в строк до 01.10.2008 року.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 524 ЦК України, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Ч. 2 ст. 533 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вказувалося раніше, в п.6.2 Договору сторони перебачили, що оплата загальної вартості товару здійснюється в cyмi, відкоригованій згідно формули: (К2/К1) х В, де К1 - офіційний курс НБУ Долара США до гривні на дату укладення Договору, К2 - офіційний курс НБУ Долара США до гривні на дату оплати загальної вартості товару (чи її неоплачена частина) В - загальна вартість товару (чи її неоплачена частина).

Судом встановлено, що неоплаченим залишився товар на суму 17748,82 грн.. Вказане підтверджується обопільнопідписаним сторонами актом звірки (№ 4 від 27.03.2009 року), довідкою позивача від 24.04.2009 року № 23  про відсутність надходжень грошових коштів від відповідача. Крім того, позивачем надано також лист відповідача від 25.03.2009 року № 5 в якому останній посилаючись на важке фінансове становище просить відстрочити виплату залишку боргу в сумі 171748,82 грн. до 01.08.2009 року. Слід врахувати, що у вказаному листі відповідач підтверджує утворення боргу із договору від 15.07.2008 року                                  № БА-1507/пр 220р.

Згідно довідки від 05.02.2009 року № 13-013/493 Управління Національного банку України у Вінницькій області курс долара США на момент укладення договору (15.07.2008 року) складав 4,8413 грн. за один долар, станом на час пред'явлення позову складав 7,70 грн. (05.02.2009 року) за один долар.

З врахуванням викладеного, суд погоджується із розрахунком позивача щодо визначення суми боргу відповідача, який складає 28229,17 грн. ((7,70/4,8413) * 17748,82).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

При цьому суд бере до уваги, що всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду від 25.02.2009 року та від 23.03.2009 року відповідач не подав до суду доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення 28229,17 грн., в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

При цьому суд враховуючи лист відповідача від 25.03.2009 року № 5 принагідно зазначає, що відповідач не позбавлений права звернутися до суду із заявою про відстрочку виконання рішення суду в порядку визначеному ст.121 ГПК України.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Також судом встановлено, що позивач при зверненні до суду сплатив 840,50 грн. державного мита, що підтверджується платіжним дорученням від 25.12.2008 року № 11832. Як вбачається із позовної заяви ціна позову складає 84047,16 грн..

Враховуючи вимоги встановлені підпунктом а) п.2 ст.3 Декрету КМУ "Про державне мито" розмір державного мита, який підлягав сплаті позивачем відповідно до вказаного підпункту з врахуванням математичного заокруглення мав би становити 840,47 грн..

Внесення державного мита у більшому розмірі ніж передбачено чинним законодавством є підставою для його повернення згідно ст.47 ГПК України та п.1 ч.1 ст.8 Декрету КМУ "Про державне мито".

За письмовим клопотанням позивача 21.04.2009 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись п.1 ч.1 ст.8 Декрету КМУ "Про державне мито", ст.ст.6, 11, 509, ч.2 ст. 524, ст.ст. 525, 526, 527, ч.1 ст. 530, ч.2 ст.533, ст.610, ч.1 ст.625, ст.ст.627, 628, 629 ЦК України, ст. ст. 173, 174, 193  ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, ч.ч.1, 5 ст. 49, ст.ст. 75, 82, 84, 85, 115, 116  ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Селянського фермерського господарства "Ромашка", с. Обідне, Немирівського району, Вінницької області, 22811 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 23063300, р/р - 26006050305601 в АКБ Укрцоцбанк м. Вінниця, МФО - 302010) на користь Приватного підприємства "Фірма "Бершадь АГРОПЛЮС", провулок Єрмака, 6, м. Вінниця, 21008 - (інформація про реквізити - р/р - 2600686898 в ВОД "Райффайзен Банк Аваль", МФО-380805, ідентифікаційний код - 13339958) - 28229 грн. 17 коп. боргу, 282 грн. 29 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та 118 грн. 00 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Зобов'язати управління Державного казначейства у м.Вінниці Головного управління державного казначейства у Вінницькій області повернути суму зайво сплаченого державного мита в розмірі 00 грн. 01 коп. Приватному підприємству "Фірма "Бершадь АГРОПЛЮС", провулок Єрмака, 6, м. Вінниця, 21008 - (інформація про реквізити - р/р - 2600686898 в ВОД "Райффайзен Банк Аваль", МФО-380805, ідентифікаційний код - 13339958) сплаченого за платіжним дорученням від 10.02.2009 року № 5/3 оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 7/41-09.

5. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.   

Суддя                                             Банасько О.О.

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України  27 квітня 2009 р.

віддрук.3 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс", провулок Єрмака, 6, м. Вінниця, 21008.

3 - відповідачу  - СФК "Ромашка", с. Обідне, Немирівський район, Вінницька область, 22811.